Люблю моменти, коли голова наповнена ідеями, а всі деталі вже є під руками. Це значить що можна розпочинати. А, оскільки я з тих людей, які спершу спробують отримати знання експериментальним шляхом (попробують щось зібрати), а тоді будуть читати літературу – то зразу взявся до роботи. “Найкращий план – відсутність плану, тоді нічого не піде “не за планом” казали у відомому фільмі і з цим повністю згоден.
Отож, мав схему, дві лампи невідомого стану, один силовий трансформатор і всі супутні компоненти. А ще корпус, міцний литий алюмінієвий корпус зі стінками 1,3 – 2,0 мм. З інструменту – гравер машинку на 130 Вт, 12 вольтний китайський шуруповерт на літій-іонних акумуляторах, ступінчасте свердло, трохи інших свердл і плоскогубці. Будемо вважати, що всього цього більш як достатньо.
Приступімо. Оцінюємо що і де має розміщуватись – лампочки, однозначно, спереду, рівномірно між краями, а позаду них силовий трансформатор. Відстань між ними треба закласти найбільш можливу, щоб не було впливу одного на інше, але і не забувати, що паяємо навісним монтажем, а значить ще потрібно зберегти місце для приєднання лампових панельок.
Так як цей підсилювач суто для навушників – вихід для них має бути у зручному місці – то розмічаємо отвір по центру передньої стінки, справа – регулятор звуку, зліва тумблер живлення (як же без улюблених тумблерів, ніяких кнопок!). Це все, що потрібно “дизайну”. Ой, ні, ще вхід для звуку! Читав і бачив, що для максимально короткого звукового тракту вхід роблять спереду або збоку, але це означатиме довгий зовнішній тракт (шило і мило), а тому розміщення позаду корпусу, на мою думку, ідеальне. Вхід живлення з електромережі треба в протилежній стороні, звичайно. От і маємо продумане розміщення зовнішніх компонентів – то можна починати свердління.
Свердлив отвори під панельки ступінчастим свердлом. Зразу дам кілька порад. Перше – свердлити таким свердлом ручним шуруповертом дуже незручно, часто заготовка клинить і буквально “видирається” з рук (що в свою чергу пошкоджує шкіру, якщо працювати без рукавиць). Друге – нахил свердла дуже важливий, а тримати його чітко і рівно руками неможливо, то отвір ніколи не буде у потрібній позиції, і з цим треба змиритись.
Насвердлити отворів під лампові панельки (панелька діаметром 20 мм, то отвір – 22 мм) забрало у мене півтора години часу і повний розряд пари літій-іонних акумуляторних збірок для шуруповерта. Досвердлював вже з живленням шуруповерта від регульованого блоку живлення з параметрами 12В 5,1А, а цього крайнє мало для нормальної роботи. Отвори під гнізда, регулятор звуку, тумблер, кріплення трансформатора і решта болтів свердляться простіше і швидше.
Але була ще інша проблема – отвір під гніздо живлення за стандартом IEC 60320 C14. Він потрібен був чітко прямокутним з відповідними розмірами. Можна було насвердлити отворів і тоді напильником (якого, о сором, в мене досі немає) довести все до пуття, але я взявся різати відрізним диском на гравер машинці. І тут знову поради, так як гравер машинка 130 Вт і алюміній 1,3 мм тяжко сумісні речі. Перше – якщо робити цю операцію без гнучкого валу, виникає дуже велика ймовірність що машинку “дьоргне” і у вас буде запил по корпусу. Друге – потрібно накреслити гострим предметом контури отвору – по них і різати простіше, і їх буде видно, на відміну від перманентного маркера, шар якого зніметься відрізним диском в перші ж секунди. Третє – така робота з такими інструментами вимагає ще більшої акуратності, ніж робота із ступінчастим свердлом.
З горем пополам, маємо всі необхідні отвори, кріпимо компоненти і беремось за нутрощі. Так як в корпусі були пази під склотекстоліт, було вирішено зробити своєрідне внутрішнє шасі (основу) на його основі, і на ньому все кріпити. Не лампово і взагалі неправильно, але я тоді вже керувався імпровізацією. Тут зразу ще одна порада – не ріжте гравер машинкою склотекстоліт: 1. вдома; 2. без окулярів і РЕСПІРАТОРА; 3. без розмітки. Те, що може вийти глянете на фото за посиланням в кінці оповідки. Не буду більше цього сорому коментувати.
Що вийшло – те вийшло, і я взявся паяти. Не знавши про ази навісного монтажу, паяв ніби це макет для Arduino і (знову) наробив купу помилок, з них основні – випадкові, не підібрані кабелі, зайва їх довжина, та й все виглядає аби як. Але воно спаялось швидше, ніж вся робота вищеописана. Загалом отримання результату – першої версії підсилювача – зайняло у мене 3 дня роботи, а від початку колекціонування компонентів – ~ два тижні.
І ось він – довгоочікуваний запуск. Нічого не “вистрілило”, не загорілось – вже добре. Поміряв напруги на ключових компонентах – все як потрібно. Тепер (і тільки тепер) можна підключати джерело звуку і навушники.
Перші помилки почали вилазити вже з підключенням навушників – це гул 50 Гц з електромережі. Підключивши джерело звуку, я отримав дійсно посилене звучання, але шум його так спотворював, що звучало гірше дешевого радіо. Така невдача тільки запалила ентузіазм, то ж я почав “розбиратись” що ж я робив не так.
Але як же красиво світять радіолампи…
Посилання на публікацію: https://t.me/maysternya_molphara/18