8 December 2019
Channel «Майстерня Мольфара» created
Channel photo changed
М
23:52
Майстерня Мольфара
Привіт, (потенційний) підписнику.

Вже дуже-дуже давно планував вести блог, влог чи канал, де можна було б записувати деталі, відомості та ідеї про свої розробки, ремонти чи різноманітні експерименти. От воно здійснилось - я сиджу і намагаюсь написати цей перший пост.

Все почалось дуже давно - так званим ді-ай-ваєм (DIY, Do It Yourself, не маю ідей як це класно назвати українською) я зацікавився ще в шкільному віці. А чому б і ні - коли ресурсів катма, але різного лому совєцкої (і не тільки) історії було багацько - чому б не змайструвати щось таке, чого так хотілось. З роками це просте хобі обросло десятками, або і сотнями експериментів та розробок, що дало такий собі бекґраунд і дозволило все далі і далі творити щось цікавіше, щось химерніше і щось куди складніше.

А зараз, думаю, саме та пора що все здобуте систематизувати, описати і поширити на публіку. Це важливо, особливо для мене, людини-самоука, який всі свої знання здобув обпеченими кінцівками, розрядами по пальцях і сотнями спалених радіодеталей (і не тільки). Фідбек і систематизація досвіду, надіюсь, дадуть можливість розвиватись дальше і краще.

Наразі у мене є твіттер (з якого Ви певне і прийшли) і він доволі сильно перевантажений тою інформацією, яку я хочу десь зберегти. А ще мав бути влог і, навіть, наявний відзнятий матеріал для нього. Та поки обмежимось даним каналом.

Ну що, stay tuned.
11 December 2019
М
00:29
Майстерня Мольфара
Отримав чисті RFID-мітки (теги) на 125 кГц і нарешті вийшло сповна випробувати китайський дублікатор.

RFID-мітки у формі брелоків (цікаво що breloque з французької це амулет) чи карток-ключів - це повсякденний атрибут, якщо у Вас стоїть домофон чи пропуск на роботі. Приклав до зчитувача, “пропікнув”, Вас розпізнали (чи ні) і потрібна дія (як от відпирання замка) виконалась. Зручно? Дуже! Верифікація людей чи речей, реєстрація часу, а можна навіть більше - об’єм пам’яті вміщає аж до 512 КБ! Для порівняння інша технологія - штрих-код вміщує тільки 100 байт, а більш прогресивний QR-код і то до 3 КБ. А ще можливість зчитування без прямої видимості і декількох тегів за раз. Круто!
Будова теж не дуже складна - тег складається з антени, вона ж котушка, і КМОН-чіпу, в якому зберігається вся інформація. А зчитувач - з контролера і антени прийому-передачі, яка на певній частоті генерує електромагнітний сигнал. Як тільки мітка попадає в створене ЕМ-поле, індукційний електричний струм починає живити чіп, а той вже передавати сигнал-відповідь зі своїми даними. Це те, що я знав на момент покупки дублікатора і думав, наївний, що мені цього буде достатньо.

По теорії все, тепер байка. Буває така ситуація коли ключів, виданих домофонним сервісом замало. Тоді можна або в хлопців з оголошення за 25-30 грн отримати клон, або ж купити оригінальний тег у сервісу. Але я не вибираю легких шляхів, тим більше коли цікаво розібратись що і як. А тут на допомогу завжди прийдуть китайці. Ці умільці досить швидко вміють запустити серійне виробництво клонів (або спрощених версій) професійних приладів будь-якої галузі, і RFID технології тут не виняток. На торгових майданчиках є кілька супербюджетних версій дуже простих пристроїв для програмування RFID, я там собі пригледів апарат у вигляді пульта до телевізора, який, за словами тих же китайців, вміє 125 кГц, 250 кГц, 375 кГц, 500 кГц і навіть 13,56 МГц. Останнє мене взагалі здивувало, бо це вже інша, більш крутіша технологія, яка має назву NFC. Окей, не минуло і місяця, як я отримав цей агрегат з трьома брелоками (мали б бути на 125 кГц) і трьома картками (на 13,56 МГц). Я на радостях вирішив тут же скопіювати два домофонні ключі, якими користуюсь найчастіше. Перший - від старого домофону, частота 125 кГц, оригінальний, в домофонних системах Vizit має назву VizitRF2.1. Зчитав цифрову послідовність я з нього успішно, пробую записати в новий “чистий” тег - але ніт, “Write fail” каже мені прилад і ні в яку. Тоді я пробую зчитати той “чистий” брелок і чую “Mifare IC Card” і його код. Гуглю що таке Mifare і тут до мене доходить, що всі теги що я отримав - на 13,56 МГц, тобто NFC-теги. Буває, напутали в продавця. Вже зневірився, що не здублюю нічого, але вирішив зчитати інший ключ, вже від нового домофону. Моєму здивуванню не було меж, коли почув що він теж “Miface IC Card, Encrypted area”. Значить, по-перше - такий ключ можна зчитати (і продублювати, думав я) навіть телефоном, а по-друге - я ж маю шість пустих ключів з цією ж технологією. З великим ентузіазмом зробив 5 дублікатів і пішов випробовувати. Але щось пішло не так - домофон навідріз відмовлявся бачити клонів, відмикався тільки оригіналом. Тут вже я вирішив опробувати зчитати телефоном - і телефон взагалі не бачив клонів, коли ж оригінальний ключ впізнавав як Mifare Ultralight. Все... Спалив всі 5 ключів. Вже дома сів пробувати знову, а воно не працює і все. Смартфон розпізнав тільки оригінальний домофонний ключ - Mifare Ultralight, кредитну картку - Mifare Plus, останній чистий ключ-картка - Mifare Classic 1Kb. Стоп! Ось де собака зарита - пусті карточки мають іншу технологію! Я взяв той же дублікатор і переніс з робочої Mifare Classic на всі “спорчені” інформацію - і вони ожили. Звичайно і телефон почав їх впізнавати. Вже смартфоном спробував записати щось більше, ніж записує дублікатор - і все запрацювало. Логічним тут є висновок, що дублювання тим апаратом різних типів ключів NFC - помилка. Але це не вбиває мітку як таку.
00:29
Варто зазначити, що весь софт для Android (що я знайшов) не дозволяє скопіювати картку, якщо в неї пошкоджена інформація про неї. Дублікатор ж перезаписує все, що бачить на шляху своїх електромагнітних хвиль. Інший нюанс дублікатора - він переносить тільки ідентифікатори ключа, а не інші дані на ньому (повну копію краще робити телефоном).
Але найцікавіше було те, що я відкрив для себе факт, що сучасні домофонні ключі мають захист від отаких хлопак як я, і оця “Encrypted Area” не публікується при зчитуванні, як інші дані, а для доступу до неї треба PIN-код, ба більше - сам ключ не просто передає дані про себе, а “спілкується” і обмінюється інформацією (навіть виконує команди щодо даних!) просто перебуваючи в магнітному полі зчитувача! Дублювати домофонні ключі такого типу (наприклад, VizitRF3.1) в домашніх умовах без обладнання або з дешевим обладнанням без спеціалізованого софту неможливо (поки).

Але тут історія не закінчилась. Ще при закупках, думаючи, що трьох 125 кГц ключів мені буде мало, я замовив додаткових 10-ть. От їх отримавши, швиденько записав один для тесту і побіг пробувати. І вони, очікувано, запрацювали. Заодно я перевірив цих “китайців” на інший метод захисту від копіювання - так зване “стирання домофоном”, де домофон намагається стерти ключ при кожному контакті з ключем - оригінальні не стираються, бо тільки для читання, китайські ж чіпи можна перезаписувати необмежену кількість раз. Але думаю поширення таких “захищених” домофонів невелике.

Чи варто купляти такий дублікатор? Сумнівно, користі з нього мало.
Чи задоволений я досвідом? Цілком!
18 December 2019
М
03:00
Майстерня Мольфара
Так склалось, що останнім часом не маю можливості використовувати акустичну систему (АС), а кількість сторонніх звуків швидко збиває з концентрації на роботі. До слова, моя АС не належить до Hi-End, це звичайні активні колонки нижньої цінової категорії з підсилювачем D-класу, проте з задовільною якістю звучання. І шумів не чути.
Інша проблема назріла з початком активного використання навушників - при прослуховуванні музики, перегляді відео, а особливо в комп’ютерних іграх, мене почали дратувати посторонні звуки. Найперше джерело цього неприємного явища - імпульсний блок живлення (БЖ) самого комп’ютера. На відміну від старих-добрих лінійних БЖ, схеми імпульсних БЖ генерують значну кількість високочастотних пульсацій на виході, які, навіть при хорошій схемотехніці, прямо чи опосередковано “забруднюють” аналоговий сигнал. Другим фактором є місце розміщення цифро-аналогового перетворювача (ЦАП), який, в переважній більшості (і моєму випадку), не екранований, а ще й розпаяний близько до “шумних” пристроїв, аля відеокарт. Та все ж найбільш надоїдливим було дзижчання моєї “ігрової” мишки, яка може похвастатись швидкістю опитування в 1кГц.
Щоб з цим всім боротись вирішив купити зовнішній ЦАП і роз’єднати його гальванічно з системним блоком ПК. Це мало б повністю зруйнувати можливості для шумів бути переданими в подальший звуковий тракт. Для роз’єднання задумав використовувати оптичний Toslink інтерфейс, зокрема за рахунок того, що моя вбудована звукова карта має оптичний S/PDIF-вихід.
Досить доступним, і з необхідними мені інтерфейсами, був ЦАП китайської фірми FX-Audio- DAC-X6. Модель дешева, з сотнею відомих косяків і цілою купою інформації як їх вирішувати - просто ідеальний варіант для мене.
Перший запуск зробив фурор - зникли всі посторонні звуки, музика почала звучати об’ємніше, заворожуюче. Але не все так красиво, як хотілось би. За перший тиждень мені почали дошкуляти гул і дуже тихий монотонний писк, а згодом і різати вухо занижені низькі частоти. Якщо з писком можна було боротись, якщо живити ЦАП від 9 вольт, то з рештою треба було щось кардинальніше. Тут виручили матеріали на форумах в інтернеті, де про “косяки” було прочитано ще до покупки - це дешеві конденсатори в ланцюгах звуку та імпульсний блок живлення, який йшов в комплекті. Поступово, задумавши вижати з цього ЦАПу все, спершу замовив в китайців лінійний блок живлення (про який однозначно напишу окремий спіноф-пост) і декілька видів конденсаторів. Звичайно, аудіофільських. Але тут, класично, не обійшлось без завтиків. Перший був у тому, що замовляв конденсатори без огляду на їх розміри, думаючи, що з малою ємністю вони будуть маленькими. Ніт! Аудіоконденсатори відомого японського бренду Nichicon серії KZ (найвищої можливої) виявились просто кінських розмірів. На що було замовлено вже менший клас (FG), з урахуванням розмірів по даташитах, і ще декілька бі-полярних (ES). На зло підійшли тільки останні, впаялись на ура, але якість звуку не покращилась, а погіршилась. І навіть прогрівання, міф воно чи ні, не допомагало. Будучи морально подавленим, в черговій прокрастинації, дивом знайшов в локального продавця оригінальні Elna RFS Silmic II. Знайти їх в китайців не виходило, замовляти зі складів дорого, а тут на тобі - за умовно розумну ціну продавались зовсім під носом! Хоча вони не в порівняння з космічно дорогими Black Gate, але дуже якісні конденсатори з специфічними особливостями будови (зокрема використання шовкових волокон), що дозволяє отримати дуже круті результати. Впаявши їх, з перших секунд роботи відчулась різниця - той самий пристрій зазвучав зовсім по-іншому, звук став приємнішим, виразнішим, не втомлював і подобався. І досі подобається. Але це були тільки перші кроки….

Фото і посилання на матеріали: https://telegra.ph/FX-Audio--DAX-X6-12-18
М
14:08
Майстерня Мольфара
Останньою домашньою тваринкою був сирійський хом’як. Звався він Ацинус, в честь Acinus - кластера секреторних клітин в тваринних організмах. Його стиль життя повністю співпадав з моїм - весь ранок спав, вдень намагався щось робити, весь вечір, а особливо ніч, пік активності. І попри таку відмінність, десь під ранок я вже йшов спати, а цей хлопака тільки більше кіл накручував на “тренажері”. Але в кола для бігу була одна велика проблема - саме коло. Воно складалося з пластикового монолітного ребристого циліндра з отвором для осі обертання. Сама вісь була теж пластиковою і досить жостко кріпилась до стінок клітки. Як наслідок, за рахунок тертя і постійних вібрацій, гул, скрип і скрегіт цього агрегату міг розбудити ведмедя зі сплячки. І для нормального сну з цим треба було щось робити.
Змащувати вісь загрожувало вимазуваням самого хом’яка і мало усувало вібрації, а радіальний підшипник було незручно закріпляти. Тоді в інтернеті попала на очі інформація про безшумні мотори, як трифазні синхронні мотори жостких дисків. Донора в мене не було, але виручив твіттер - один з підписників прислав аж два поламані HDD з робочими моторами. 20 хвилин роботи з підбором картонки, болтиків та сверлінням отворів і все було готово - агрегат працював вазагалі безшумно, та й обертатись став більш вільніше та рівномірніше. Просто ідеальний вихід, як забезпечити собі тишину в хаті з такою тваринкою, як хом’як.
Але я був би не я, якби тут все закінчилось!
Першим ділом було перевірено генераторні здібності хом’яка. Звучить круто - взагалі не працює. Кількість обертів, які міг здобути хом’як була настільки малою, що на виході не було і 1 вольта.
Друга ідея - тренувати хом’яка як у справжньому спортзалі. Принцип простий - хом’як починає бігти, система починає давати живлення на двигун і обертати бігове коло все сильніше, тим самим стимулюючи його бігти швидше. Але хом’як виявився лінивіший - вже з мінімальним “підганянням” він вистрибував з кола, або навіть зупинявся в ньому і крутився як в каруселі. Діло гибле з таким спортсменом.
Третя ідея - вимірювати пробіг і швидкість. Для цього було спаяно елементарну схему з використанням інфрачервоного діода, інфрачервоного фототранзистора, екранчика 1602 (з використанням I2C конвертора) та контролера у вигляді Arduino UNO. Принцип роботи теж дуже простий - на бігове коло наклеєно чорну ізоленту, в одному місці поверх неї наклеєна тонка смужка білого паперу. Сенсор у вигляді пари з інфрачервоних діода і транзистора, обмотані чорною ізолентою були направлені на бігове коло. При проходженні одного оберту сенсор реєстрував “переривання” на фототранзисторі внаслідок відбивання білою смужкою інфрачервоного випромінювання діода, сигнал реєструвався як одиниця в контролері і, після нехитрих математичних калькуляцій, на екран виводилась наступна інформація - кількість пройдених кіл, відстань, час і швидкість в revolutions per minute (RPM). Результати вражали! Середнє значення обертів складало 15 тис за добу, пройдений шлях - 4 кілометри. Рекордне значення - 25 тис обертів і 7,9 км! Жаль, що записів про швидкість не збереглось.
Я старався вести журнал пробігу, і навіть автоматизував збір інформації (про що згодом), але життєві обставини зйомної квартири склались так, що хом’як був змушений переїхати до батьків, де прожив до самої смерті, переживши своїх братів на точних пів року.

Фото і матеріали: https://telegra.ph/Acinus-Sir%D1%96jskij-12-18
М
20:25
Майстерня Мольфара
Китайці вміють не тільки дублювати апаратуру, а й створювати щось таке, що дасть трохи нового життя застарілій техніці. Чого тільки варті славнозвісні материнки Huanan під списані серверні процесори!

Одними з таких пристроїв є перехідники між різними інтерфейсами. І вони не обмежуються перехідниками типу HDMI -> VGA, що дозволяють приєднувати старі монітори до нових відеокарт, а бувають доволі дивні штуки. Як от адаптер SO-DIMM в DIMM для оперативної пам’яті - що дозволяє підключати планки для портативної техніки в слоти материнки десктопного ПК.

Так сталось, що при виборі ноутбука я хотів підтримку одночасно SSD і HDD. А в той час стандарт NGFF M.2 тільки починав впроваджуватись - то взяв систему із стареньким, перевіреним часом mSATA інтерфейсом для SSD. І все було б прекрасно, якби не факт, що SSD мав об’єм 24Гб. В той час в середньобюджетні ноутбуки ніхто не ставив пару SSD+HDD, мій був винятком, от вони і поставили щось дуже мале в об’ємі. Звичайно, цього достатньо для Arch Linux, але Windows без SSD в сучасних умовах працює крайнє повільно. Збільшення об’єму пам’яті виявилось ще проблематичнішим - спершу побачив, що Asus вмістили не повнорозмірний mSATA SSD, а Half-Size mSATA SSD (які в більшій мірі встановлювались в продукцію Apple), так і заміни на українському ринку не було взагалі. Тоді в китайців, у фірми KingSpec, єдиної, знайшлись в наявності нові SSD під потрібний рідкісний форм фактор. Заміна 24Гб -> 120Гб дозволила запускати обидві ОС зразу з SSD-диску, але і 24Гб диск хотілось десь використати. Тут на допомогу, звичайно, прийшли інші китайці! В них досить дешево продаються перехідники mSATA -> USB 3.0, які підтримують як Full-Size mSATA, так і Half-Size mSATA. Пару тижнів і ось в мене на руках з’явилась супершвидкісна флешка, в металевому корпусі і з ємністю 24Гб.

Цієї історії не було б написано, якби останнім часом і 120Гб перестало бути достатньо. Був замовлений додатковий диск вже на 256Гб, але де дівати диск на 120? В нього ресурсу залишилось 99%! Там же на Алі знайшов інший перехідник - тепер mSATA -> SATA, що дозволяє приєднати mSATA SSD до будь-якого ПК з SATA інтерфейсом. І зразу знайшовся ПК, якому і бракує SSD для нормальної роботи!

Сьогодні я отримав цей адаптер. Все би було круто, якби не стійки, до яких прикручується SSD-диск. Вони були в положенні Full-Size форм-фактору. На відміну від перехідника на USB, в цього стійки були впресовані і їх заміна вимагала роботи пасатижами. Але як і все дешеве, стійки почали деформуватись вже при витягуванні, мовчу про запресовування в потрібну локацію. Якось їх поставив, вирішив впаяти (заодно випробував можливості мого нового паяльника TS100, який показав ще кращий результат, ніж очікувалось, на такій теплоємнісній платі), але висота двох стійок відрізнялась - прийшлось ще й доробляти алмазними насадками для гравера. Тепер все стало на свої місця. Ще не мав штук такого призначення, які б не приходилось доробляти відразу після покупки.

Фото: https://telegra.ph/Pereh%D1%96dnik-z-mSATA-12-18
31 December 2019
М
16:21
Майстерня Мольфара
Зразу після покупки DAC-X6, в пропонованих товарах на АліЕкспрес, почали з’явлитись рекомендації купити інший продукт фірми FX-Audio-, а саме “ламповий” передпідсилювач (буфер?) для покращення якості звучання і надання йому “теплого” лампового відтінку. Про радіолампи, на той час, я знав всього нічого - що технологія вимирає, що раніше ними підсилювали аналоговий сигнал, що коефіцієнт корисної дії дуже малий і те, що за рахунок своїх властивостей і простоти якість звуку досить і досить хороша. То чому не спробувати, думав я. Ще й інтерес підсилювала ціна в 30 американських доларів.

Але я був би не я, якби не переглянув сотні оглядів, коментарів і тестувань перед такою “спонтанною” покупкою. І тут мене чекало розчарування - на фоні декількох похвальних оглядів була добра сила-силенна логічно розжованої інформації про абсурдність такого пристрою у тому вигляді, як це пропонують китайці. Ось декілька прикладів - такий підсилювач працює на низькій напрузі живлення, яка піднімається внутрішньою схемотехнікою (в кращому випадку), що дає шуми в кінцевий “коригований” сигнал. В гірших випадках, схема працює на тій же низькій напрузі, що виходить за межі роботи лампи і теж “звучить” не в кращу сторону. Або ж взагалі лампа підключена тільки щоб світитись, а сигнал “коригується” мікросхемами.

Після таких відгуків зрозумів, що та коробочка взагалі не коштує тих грошей, але коментарі в оглядах типу “краще спаяти щось самому, є багато простих схем” запалили вже інший інтерес, і я взявся шукати схему підсилювача для навушників на радіолампах. Так почалась довга дорога вивчення всіма забутої технлогії минулого століття як вакуумна електроніка (на принципах якої було сконструйовано радіолампи і купу інших штукенцій, деякі з яких розробляються і широко використовуються зараз).

Надалі буду розписувати хронологію спроб, помилок і висновків, а також розжовувати кілька схем, які у мене вийшли досить непогано.

P.S. Вирішив писати коротші пости, але частіше.
P.P.S. Додав чат-обговорення на канал.
P.P.P.S. Вітаю всіх читачів з прийдешнім Новим Роком!
3 January 2020
М
01:59
Майстерня Мольфара
Виникла потреба знати коливання температури в приміщенні за добу. Бігати, записувати з термометра - не варіант, WiFi нема, ба більше - навіть електрики нема, тож вирішив, що треба спаяти портативний температурний реєстратор. В ідеалі - запис значення температури на картку пам’яті, максимум - з реєстрацією часу, вологості і відправляти по GPRS на сервер. А оскільки треба “на вже”, паяння крутого пристрою з GPRS я відкинув на майбутнє.

Для живлення, класично, літій-іонний акумулятор формату 18650. Благо з ноутбучних акумуляторних збірок в мене назбиралось багацько цього добра. Пристрій має споживати небагато, тож одного елемента має бути достатньо. Але літій штука вибаглива, тому спершу берем тримач для 18650 (може бути і з дешевших, струми дуже малі), а йому до пари контролер на TP4056. Коштує така плата пару гривень, а забезпечує заряд акумулятора з дотриманням характерного йому CC-CV режиму, ба навіть струм заряду можна регулювати перепаюванням одного SMD-резистору. Плата вже має порт microUSB і термінали для підключення навантаження та акумулятора, і навіть розпаяний чіп DW01-P, який забезпечує захист від перезаряду і перерозряду - все, що необхідно для довгої служби. Вихід плати має від 3,0 до 4,2 вольта, але нам потрібно 3,3 або 5,0 вольт для мікроконтролерів. Тому використовуємо ще іншу плату - Step-Up Boost Converter. Вона піднімає напругу з 0,9(1,5) вольт до 5,0 зі стабілізацією. Існують готові “бутерброди” з цих двох плат - вони зачасту використовуються в дешевих павер-банках. Та за фактом наявності кільканадцяти плат контролера заряду і конвертера - використав цих двох, вони ще й ідеально приклеїлись до корпусу тримача для 18650.

Друга складова реєстратора - мікроконтролер. Хотів взяти плату Arduino Pro Mini 16MHz/5V на базі ATMega328, бо вона досить малих розмірів і я мав такі. Але як на зло, нові плати тільки на 3,3 вольти, а в єдиної вільної на 5-ть була відірвана Tx доріжка, яку прийшлось відновлювати, що забрало трохи часу.

Для замірів температури - Dallas DS18B20. Даний сенсор дешевий, точний, не вимагає калібрування, приєднується трьома дротами і “спілкується” з мікроконтролером по шині 1-Wire. Для роботи з цим протоколом в Arduino IDE без проблем встановлюється бібліотека OneWire, в прикладах наявний код для зчитування температури з відображенням в термінал послідовного порту.

Для запису використав готовий модуль microSD з підключенням по шині SPI. У вищезгаданому середовищі є бібліотека SD, а в ній приклад запису даних на карточку.

Спаяв це все до купи дротиками з розбірок, склеїв до купи термоклеєм, де можна впаяв конектори, мікроконтролер з модулем microSD карт теж склеїв в бутерброд і запхав в коробочку з TicTac. Все в кращих традиціях Ді-Ай-Ваю!

За пару хвилин написав код з вищезгаданих прикладів, тест показав що все працює. Далі додав важливу умову реєстрації - різниця між попереднім записаним і новим значенням температури повинна бути більше 0,05 градуси Цельсія (для зменшення кількості флуду).
Система в збірці з відключеним виведенням даних в послідовний порт споживала ~20мА, а це значить що акумулятор на 1300 мА*год дасть дві гарантовані доби роботи. Мало, треба мінімум чотири. Подумав, що було б круто використати Deep Sleep, що є в ATMega328 і продовжити термін служби пристрою. Часу було обмаль, але я нагуглив код що дозволяє включити вищезгаданий режим на 4,09 секунди. Адаптація коду під мої потреби зайняла ще 5 хвилин і ось воно - споживання протягом 4 секунд дорівнює 9мА (сон), на п’ятій секунді піднімається до 18мА (зчитування температури), тримається секунду (запис) і знову опускається до 9мА. Таким режим роботи може забезпечити до ~5 діб роботи - саме те, що потрібно.

Отак за вечір, на колінах і з дрібноти можна отримати цілком корисний агрегат.

Фото і матеріали: https://telegra.ph/Arduino-Temperature-Logger-01-02
4 January 2020
М
18:24
Майстерня Мольфара
Результати роботи температурного реєстратора.
Ціль була визначити температурний режим приміщення протягом ночі і ось що я отримав.
Для візуалізації написав невеликий скрипт, який будує графіки залежності температури від часу роботи мікроконтролера Arduino, один за кожен цикл роботи пристрою. Верхній графік - запис температури в мене дома і надворі вечером. Нижній - на об’єкті. Як бачимо - температури стабільні, не просідають менше 9 градусів за ніч. А потреба була доказати, що температури не просядуть нижче 5 градусів - і це було зроблено. Звичайно пристрій і далі працює, і моніторити потрібно при нижчих температурах ззовні, але результати його роботи задовільні.
5 January 2020
М
18:29
Майстерня Мольфара
І так, ідея спаяти ламповий підсилювач - це добре, але з чого почати. Добре було б мати щось дешеве для експериментування, яке не жаль було б спалити, зламати чи розбити. А таке переважно валяється десь в розбірках на локальних радіоринках. Але там точно не буде валятись імпортне приладдя, тому подумав, що треба орієнтуватись на пережитки совєцкої епохи. Як наслідок, пошуки схеми розгорнув на основі совєцких радіоламп.

В мережі є кільканадцять сайтів, які агрегують статті на таку тематику, там же були статті про лампові підсилювачі для навушників. Прекрасно! Починаю гортати статтю за статтею і бачу всілякі схеми крутих підсилювачів, але для “спроби” хотілось щось максимально просте. І останнім в списку попадається мені на очі стаття Александра Тімошкіна, в які вже після третього абзацу подається схема. А схема надзвичайно проста - всього декілька електронних компонентів, одна радіолампа на канал звуку, а чи не головне - немає вихідних трансформаторів! На той період я знав, що для роботи таких підсилювачів потрібен вихідний трансформатор, до якого вже підключається навантаження (гучномовець чи навушник) і від якості якого дуже залежить звучання пристрою. А найважче - це намотати той трансформатор, бо використання готових або неможливе при певній схемі, або ж не дає нормального звучання. А вищезгадана схема дозволяє обійти всі ті обмеження вихідних трансформаторів, які були б ще більш замітними з навушниками, ніж з електродинамічними гучномовцями.

В статті автор розписує свій досвід виготовлення такого підсилювача, зокрема згадує уніфіковані силові трансформатори ТАН, радіолампи 6Н23П, 6Н2П, 6Н1П, а також процедуру його налаштування. Як все просто, думав собі я (і помилявся). Що ж, буду шукати всі складові та експериментувати. В мережі знайшов трансформатор ТАН, вживаний, але з потрібними параметрами. Також знайшов хлопця, який тримає свій онлайн-магазин радіодеталей і в нього були нові (зі складів) радіолампи 6Н2П і більшість компонентів. А для корпусу вирішив взяти китайський алюмінієвий корпус, який ідеально все вміщав. Був ще завітав на радіоринок, але потрібних трансформаторів ТАН там ніхто не бачив, а хтось радив мотати самому, але раз я вже домовився з продавцем з оголошення в інтернеті, то обмежився покупкою двох радіоламп, які мені випадковим чином витягнули з купи інших радіоламп, і які, як я дізнався вже дуже згодом, виявились в прекрасному стані.

Решта деталей вже їхало до мене, і хоча я поняття зеленого не мав як то все має працювати, але матеріалу на руках було достатньо для того щоб попробувати.

Стаття А. Тімошкіна: http://www.radiolamps.ru/articles/headphones/headphone_1.html

Мій твіт з радіоринку: https://twitter.com/mkbodanu4/status/1131857251705266176
31 January 2020
М
23:20
Майстерня Мольфара
Так склалось, що в останні тижні мав активну фазу в плануванні і розгортанні розумної квартири, і, думаю, цьому каналу буде пасувати ідеї, які назбирались за цей час.

Є об’єкт, де майже немає лімітів у проектуванні - “чистий лист”. І є мета - розумна квартира. Після довгих (дійсно) роздумів, сформулював основні ідеї. Розіб’ю це на пункти:

1. Ніякого wireless. Не можу згадати автора думки, вона явно не моя, але з нею цілком згоден - наявність бездротових технології, які б вони досконалі не були, залишає куди більше вразливостей, ніж старі-добрі дротові технології. Інший вагомий аргумент в можливості прокладки дротів в штроби і по стелі, з подальшим їх приховуванням. Така система буде такою ж “невидимою”, а також не вимагатиме обслуговування акумуляторних батарей тощо.

2. Ніякого управління важливим устаткуванням квартири, відкривання вікон, дверей і зв’язку з домофоном. Чув про можливість керування газовим котлом, зокрема від електриків, які теж негативно ставляться до такого функціоналу. При будь-якій досконалості системи, ймовірність виникнення помилки досить висока, а це грозить негативними наслідками, зокрема коли власника квартири не буде дома. Це саме стосується розмикання дверей, відкриття вікон, регулювання батарей тепломережі чи керування водяними кранами.

3. Прокладання дротової системи із запасом. Тут ідеально зійде використання Ethernet-кабелю - витої пари, зокрема категорії Cat.5e, Cat.6 і вище.

4. Розміщення вузлів приховано в стінах, з можливістю швидкого доступу. І тут вирішив, що ідеально це компонування сенсорів в одну групу з розетками. Тобто, наприклад, вузол ділить половину простору підрозетника на пару з витою парою локальної мережі. При цьому варто використовувати глибокі підрозетники - місця в них предостатньо.

5. Можливість розширення мережі. І тут мені на думку не прийшло нічого кращого, як використовувати розетки телефонних гнізд RJ11. Ніхто зараз не запхає в цей порт дротовий телефон, бо не планується їх використання, а розетки RJ11+RJ45 є в наявності у продажі. Розширення буде корисним у ванній/туалеті/кухні, де, до прикладу, сенсори затоплення треба поставити на підлогу, а ставити ще одну розетку чи кабельний вихід в кількох сантиментрах над рівнем підлоги не хочеться.

6. Наявність сенсорів руху в ключових місцях, зокрема, з виглядом на вікна і вхідні двері.

7. Хаб управління на автономному живленні, у захованому місці.

8. Базовий функціонал - реєстрація температури, вологості, шуму, затоплення (кухня/ванна/туалет), руху ( відповідні секретні місця ;) ), чадного газу, освітленості (за потреби), вмикання/вимикання освітлення. Загалом, стандартний функціонал, але деякі функції я рідко зустрічав в інших системах. Реєстрація шуму (не звукозапис) з метою безпеки і з метою сповіщення господаря, про те, що вечірка виходить за зазначені в законі норми шуму в нічний час :). Датчики освітлення до пари з вимикачами освітлення, для отримання поточного стану. Власне вимикачі плануються за схемою перехресту, і знання стану реле недостатньо для знання стану системи.

Ось такий перелік був взятий за основу, складена схема розводки кабелів, зроблені штроби, прокладені кабелі, змонтовані підрозетники. З результатів варто відзначити, що найдовша лінія хаб-вузол склала 15м, лінії в деяких місцях перетинають потужні силові лінії (що погано, але було єдиним випадком) і не всюди була можливість поставити сенсор у оптимальне місце. Але результати на цю фазу хороші.

Наступним планується розробка хабу. Основні ідеї такі:

1. Мозок системи - Raspberry Pi, Odroid або інша SoC система.

2. Кріплення каналів вузлів зі сторони хабу - 8 pin Aviation Socket.

3. Кріплення перехрестів вимикачів через клемні колодки

4. Керування перехрестів вимикачів через 12 вольтове механічне реле.

5. Спілкування з вузлами за стандартом CAN. Спершу було заплановано IIC (I2C), але в міру своїх обмежень обрано саме CAN.

6. Корпус - сталь 1мм, українського виробництва.
23:20
На даний момент є ще кілька ідей, але вони до кінця не сформовані, тому про них згодом. Буду особливо радий послухати ваші питання і пропозиції тут, в обговоренні, в твіттері чи будь де.
18 April 2020
М
22:40
Майстерня Мольфара
Карантин, якого, надіюсь, і Ви дотримуєтесь, дав мені можливість “догнати” більшість боргів. Зокрема знову перерити архіви з фотографіями і знову пересортувати фото і відео для цього каналу. Я вже таке робив давніше на спеціально заготовлену флешку, але одного разу нечайно форматнув, коли треба було флешку для ремонту комп’ютера, після чого відпало будь-яке бажання щось писати. Але пора вертатись до роботи. Дякую що не відписались і продовжуємо!
М
23:47
Майстерня Мольфара
А продовжимо про лампу.
Для початку зазначу щось типу дисклеймера: все далі сказане не може слугувати джерелом достовірної інформації, оскільки всі отримані і зібрані мною відомості про ці технології базуються на інформації із статей і форумів, написаною людьми, які теж не є спеціалістами в даній галузі. Такий собі великий “поламаний телефон” про забуту більшістю технологію.

Але чим вона така цікава?

Естетичність відкинемо зразу же. Так, світить воно красиво, виглядає чудернадсько, але для такої потіхи достатньо буде підключити розжарювання від тих же 5 вольт і тішити себе муляжем (такі, до слова, виготовляються і з певною успішністю продаються).

Екологічність відкинемо теж - бо ця технологія яскравий приклад того, як задля мізерної вигоди (підсилення звуку) витрачається купу цінного ресурсу (електроенергії).

Залишимось на відношенні витрати - якість.
Таки спочатку мою увагу привернуло покращення якості звучання при доволі простій схемі і компонентах, які можна роздобути зі старого мотлоху. Це я думав тоді, це пишуть в стаття для новачків, але не так склалось, як гадалось. Відчутне покращення можна отримати тільки з добре прорахованою схемою, при розумінні роботи її компонентів, правильному збиранні, коректному налаштуванні і використанні якісних (і дорогих!) складових. І тут не факт що отримаєте те, чого бажаєте. Ба більше, так званий “ламповий” звук може навіть розчарувати. А в гонитві за ідеальними параметрами зрозумієте що… транзистор таки краще. Таке розуміння поступово приходить вже після першої-другої проблеми з цими, здавалось, простими схемами.

Але все ж воно не відпустило. А тому що реальна причина зацікавленості у мене по сьогоднішній день - це елементарність, це можливість побачити все до елементарних складових в роботі. Буквально елементарних, оскільки все що потрібно для роботи умовної лампи, у більшості випадків, видно неозброєним оком через прозорий балон.

Так, стоп, все дуже складно, але затягує елементарність - не сходиться, скажете Ви. Але все так і є. Така технологія в своїй основі тримає надзвичайно просте явище, відтворити яке (і навіть саму лампу) можна в домашній лабораторії з мінімальним набором інструментів і при цьому отримати якийсь результат. І це все можна спостерігати своїми очима, відчувати тепло і бачити явища, які виникають внаслідок неправильної роботи чи виходу з ладу. Пробої в лампі цікавіше спостерігати, ніж у транзисторі. Так, мало хто буде братись виготовляти лампу дома (але і такі ентузіасти існують), та це “реальніше”, ніж виготовити той же транзистор дома. Чи взагалі реально, якщо порівнювати з мікросхемою.
Я не буду заперечувати, що використати одну мікросхему з мінімальною обв’язкою задля задовільного результату практичніше. Але якщо у Вас, як і у мене, існує патологічне бажання отримати розуміння чогось невідомого, часу не так багато, а результат хочеться не за кілька років - то це чудовий приклад того, що можна намагатись зрозуміти суто для задоволення.

І про звучання - так, ви отримаєте краще (і навіть “те саме” бажане) звучання за більші витрати - витрати часу, нервів і ресурсів. Але хіба не для цього існують захопленості?
19 April 2020
М
01:44
Майстерня Мольфара
І перш ніж розписати мої поневіряння вже з трьома (на час написання посту) підсилювачами звукової частоти, розпишу трохи про принцим проботи, як його розумію я.

Радіолампу відкрили трішки більше сотні років тому, експериментуючи із звичайними лампами розжарювання. Декілька вчених, незалежно один від одного, спостерігали за проходженням електричного струму між ниткою розжарювання та електродом, який вони вставили у досліджувані лампи.
Світ ще не знав що таке електрон і лише за декілька років було здійснено прорив - Джон Флемінг запатентував пристрій для перетворення змінного струму в постійний на основі найпростішої лампи - електровакуумного діоду.

А в основі роботи такого пристрою було явище термоелектронної емісії. Явище ґрунтується на здатності електронів “вилітати” з речовини при нагріванні. У лампах такою речовиною є метал спіралі розжарювання. Отакий “виліт” електронів у вакуумі створює електронну хмару навколо нагрітої спіралі. А вся магія виникає, якщо до другого електроду (простіше кажучи, пластинки з металу, яка не має контакту з ниткою розжарювання), прикласти позитивний потенціал (напругу). Електрони з тієї “хмари” починають активно рухатись в сторону позитивного заряду, чим викликають проходження струму у вакуумі! Але, за своєю природою, електрони можуть притягуватись лише до позитивного заряду, тож струм протікає виключно коли другий електрод позитивно заряджений. А значить що струм може протікати лише в одному напрямку. Це наглядно можна зрозуміти як трубу з клапаном в яку подається вода. Нагрів нитки розжарювання - подавання води в трубу. Клапан - позитивно заряджений електрод. Чим більше він гнучкіший (позитивний заряд) - тим більше води пропускає вперед. Якщо він не гнучкий (негативний заряд) - пропускання зупиняється. От і маємо діод - де катодом є нитка розжарювання, а анодом - другий електрод.

Електровакуумний діод був значимим відкриттям, але нам цікавіший тріод.
Уявіть, що у вищезгадану трубу додали кран. Цей кран може бути повністю закритим (потік води зупиняється), повністю відкритим (потік максимальний) або мати всі проміжні стани. Якщо анод (клапан) - це кінець труби, катод (подача води) - початок, то кран треба ставити десь посередині. Таким “краном” став третій електрод - сітка. Якщо б робити цей електрод пластинкою, то його суть нівелюється, але фізична форма сітки (або спіралі) - саме те, що треба щоб електрони могли і проходити до аноду, і взаємодіяти з ним самим. А як взаємодіяти - теж просто! Електрони притягуються до позитивного заряду, значить якщо сітку зробити позитивно зарядженою - то частина електронів буде притягувати до сітки, а не до аноду і струм - зменшиться. Отож ми одержали пристрій з трьома електродами - катод, сітка та анод, яким можемо змінювати силу струму, який протікає через нього.

Найпростіше використання можна уявити (востаннє!) як ту ж трубу, але тепер в механізмі, де сильний потік необхідний для обертання млину, а нам потрібно задавати швидкість млину в певний момент часу. Все що у нас є - маленька труба, з потоком, який заслабкий щоб запустити милин, але достатній щоб регулювати кран. Приєднаємо ту малу трубу до крану і якщо будемо змінювати потік у малій трубі (слабкий сигнал), то буде змінюватись потік і у великій (сильний сигнал), а значить і млин буде змінювати швидкість (відбудеться підсилення сигналу)!

В добу транзисторів, це може виглядати банально, але в той час таке відкриття дало сильний прогрес у розвитку електроніки, зокрема у радіо - де на антену “вловлюється” дуже слабкий сигнал, який недостатній, щоб розкачати гучномовець, але достатній щоб бути посиленим радіолампою, яка вже в силах розкачувати гучномовець.

Як приклад (і для закріплення матеріалу) рекомендую переглянути відео, в якому показується найпримітивніше працююче радіо за схемами 1920-х років, виготовлене повністю (включно з лампою-тріодом) з підручних матеріалів в домашній майстерні https://youtu.be/Iwjna7c9NKY
23 April 2020
М
12:21
Майстерня Мольфара
Люблю моменти, коли голова наповнена ідеями, а всі деталі вже є під руками. Це значить що можна розпочинати. А, оскільки я з тих людей, які спершу спробують отримати знання експериментальним шляхом (попробують щось зібрати), а тоді будуть читати літературу - то зразу взявся до роботи. “Найкращий план - відсутність плану, тоді нічого не піде “не за планом” казали у відомому фільмі і з цим повністю згоден.

Отож, мав схему, дві лампи невідомого стану, один силовий трансформатор і всі супутні компоненти. А ще корпус, міцний литий алюмінієвий корпус зі стінками 1,3 - 2,0 мм. З інструменту - гравер машинку на 130 Вт, 12 вольтний китайський шуруповерт на літій-іонних акумуляторах, ступінчасте свердло, трохи інших свердл і плоскогубці. Будемо вважати, що всього цього більш як достатньо.

Приступімо. Оцінюємо що і де має розміщуватись - лампочки, однозначно, спереду, рівномірно між краями, а позаду них силовий трансформатор. Відстань між ними треба закласти найбільш можливу, щоб не було впливу одного на інше, але і не забувати, що паяємо навісним монтажем, а значить ще потрібно зберегти місце для приєднання лампових панельок.
Так як цей підсилювач суто для навушників - вихід для них має бути у зручному місці - то розмічаємо отвір по центру передньої стінки, справа - регулятор звуку, зліва тумблер живлення (як же без улюблених тумблерів, ніяких кнопок!). Це все, що потрібно “дизайну”. Ой, ні, ще вхід для звуку! Читав і бачив, що для максимально короткого звукового тракту вхід роблять спереду або збоку, але це означатиме довгий зовнішній тракт (шило і мило), а тому розміщення позаду корпусу, на мою думку, ідеальне. Вхід живлення з електромережі треба в протилежній стороні, звичайно. От і маємо продумане розміщення зовнішніх компонентів - то можна починати свердління.

Свердлив отвори під панельки ступінчастим свердлом. Зразу дам кілька порад. Перше - свердлити таким свердлом ручним шуруповертом дуже незручно, часто заготовка клинить і буквально “видирається” з рук (що в свою чергу пошкоджує шкіру, якщо працювати без рукавиць). Друге - нахил свердла дуже важливий, а тримати його чітко і рівно руками неможливо, то отвір ніколи не буде у потрібній позиції, і з цим треба змиритись.
Насвердлити отворів під лампові панельки (панелька діаметром 20 мм, то отвір - 22 мм) забрало у мене півтора години часу і повний розряд пари літій-іонних акумуляторних збірок для шуруповерта. Досвердлював вже з живленням шуруповерта від регульованого блоку живлення з параметрами 12В 5,1А, а цього крайнє мало для нормальної роботи. Отвори під гнізда, регулятор звуку, тумблер, кріплення трансформатора і решта болтів свердляться простіше і швидше.

Але була ще інша проблема - отвір під гніздо живлення за стандартом IEC 60320 C14. Він потрібен був чітко прямокутним з відповідними розмірами. Можна було насвердлити отворів і тоді напильником (якого, о сором, в мене досі немає) довести все до пуття, але я взявся різати відрізним диском на гравер машинці. І тут знову поради, так як гравер машинка 130 Вт і алюміній 1,3 мм тяжко сумісні речі. Перше - якщо робити цю операцію без гнучкого валу, виникає дуже велика ймовірність що машинку “дьоргне” і у вас буде запил по корпусу. Друге - потрібно накреслити гострим предметом контури отвору - по них і різати простіше, і їх буде видно, на відміну від перманентного маркера, шар якого зніметься відрізним диском в перші ж секунди. Третє - така робота з такими інструментами вимагає ще більшої акуратності, ніж робота із ступінчастим свердлом.

З горем пополам, маємо всі необхідні отвори, кріпимо компоненти і беремось за нутрощі. Так як в корпусі були пази під склотекстоліт, було вирішено зробити своєрідне внутрішнє шасі (основу) на його основі, і на ньому все кріпити. Не лампово і взагалі неправильно, але я тоді вже керувався імпровізацією. Тут зразу ще одна порада - не ріжте гравер машинкою склотекстоліт: 1. вдома; 2. без окулярів і РЕСПІРАТОРА; 3. без розмітки. Те, що може вийти глянете на фото за посиланням в кінці оповідки. Не буду більше цього сорому коментувати.
12:21
Що вийшло - те вийшло, і я взявся паяти. Не знавши про ази навісного монтажу, паяв ніби це макет для Arduino і (знову) наробив купу помилок, з них основні - випадкові, не підібрані кабелі, зайва їх довжина, та й все виглядає аби як. Але воно спаялось швидше, ніж вся робота вищеописана. Загалом отримання результату - першої версії підсилювача - зайняло у мене 3 дня роботи, а від початку колекціонування компонентів - ~ два тижні.

І ось він - довгоочікуваний запуск. Нічого не “вистрілило”, не загорілось - вже добре. Поміряв напруги на ключових компонентах - все як потрібно. Тепер (і тільки тепер) можна підключати джерело звуку і навушники.

Перші помилки почали вилазити вже з підключенням навушників - це гул 50 Гц з електромережі. Підключивши джерело звуку, я отримав дійсно посилене звучання, але шум його так спотворював, що звучало гірше дешевого радіо. Така невдача тільки запалила ентузіазм, то ж я почав “розбиратись” що ж я робив не так.

Але як же красиво світять радіолампи…

Фото: https://telegra.ph/P%D1%96dsilyuvach-dlya-navushnik%D1%96v-na-rad%D1%96olampah-vers%D1%96ya-persha-04-23
26 April 2020
М
19:14
Майстерня Мольфара
Помилки з першою версією підсилювача були банальні. Але вимагають певного розжовування, а тому для цього посту (і всіх майбутніх довгопостів) запустив окремий класичний блог, де виклав всі думки, надаючи вам вибір - читати деталі чи тільки основне.

Розбір помилок першої версії підсилювача, з фото і матеріалами доступний за посиланням https://diy.manko.pro/2020/04/26/issues-with-first-version/
27 April 2020
М
23:30
Майстерня Мольфара
У зв'язку зі всім відомою проблемою цього часу, повністю припинився ремонт техніки, максимум - консультації в режимі онлайн. А до всього, через проблеми на роботі, не виходить планувати якійсь масштабні DIY проекти. Останній такий - підсилювач для комп'ютерних колонках на лампах 6П14П виконаний, а серія публікацій і окрема стаття про нього ще в чернетках, то залишається роздумувати про те, що "заморожене".

Планово, мені треба сконструювати камеру для флуоресцентної мікроскопії. Цей проект триває вже два роки, перейшов купу експериментів з різними варіантами виготовлення форми (з глини, гіпсу, дерева і з друком на 3D-принтері) для подальшого литтям спеціальною двокомпонентною смолою (рідким пластиком). Жоден з варіантів не дав можливість отримати потрібну точність. А суть полягає у тому, щоб отримати ємність (комірку), в якій буде достатня герметичність дна, відсутній вплив матеріалу на середовище і яку можна буде підтримувати в стабільній температурі, при цьому із можливістю "гарячої" заміни скельця з досліджуваним препаратом. Теперішня ідея з фрезеруванням алюмінію розбилась у відсутність сервісу, що б гарантував потрібну точність.

Другий проект - "розумна" квартира, вже згадувався на каналі. Основні роботи з проектування і монтажу кабелів зроблені, тепер чекати завершення ремонту, щоб далі розбиратись з інверторами, спеціалізованими акумуляторними батареями, сенсорами і логікою. Проект буде великим, але ще не скоро.

Третій проект - гітарний комбік на лампах 6Н2П і 6П14П. Тут і донор - комбік Cort CM10G - є, і лампи, і силовий трансформатор, і всі компоненти. Але з вихідниками біда. Є кілька ТВЗ 1-9 поганої якості збірки зі старих лампових телевізорів, ще пара ТВ3-Ш (не кращої якості), китайські ноунейми (взагалі ніякі) і ОСМ-0,063. Останні брав для перемотування для попереднього проекту, але через великий розмір ОСМ-ів і малий розмір корпусу підсилювача - вагаюсь чи варто туди чіпляти. Вийде як запорожець з колесами трактора.

До всього, я ніколи не мотав трансформатори, не маю станка, а 3000 витків первинної обмотки, які треба намотати виток до витка, означають тривалу роботу. Та, думаю, спробувати треба.

P.S. Знаєте хороші компанії з фрезерування металів, які готові виготовити єдиний екземпляр за адекватну суму - пишіть, буду дуже вдячним
23:35
до слова, ОСМ1-0.063 то 63-ватний стандартизований силовий трансформатор, із хорошим залізом для лампових підсилювачів. Взагалі, саме цей майже двокілограмовий трансформатор рідко використовують, бо "маленький", а якщо і використовують до хіба для 2-3 ватних підсилювачів.
Для 5 Вт треба не менше ОСМ1-0,1, а це вже майже три кілограми заліза :) Це все, що треба знати про габарити "лампового" звуку.
30 April 2020
М
22:58
Майстерня Мольфара
Про важливість підбору радіоламп в підсилювач і трохи про індикаторні лампи
https://diy.manko.pro/2020/04/30/tube-selection/
2 May 2020
М
19:08
Майстерня Мольфара
Друга, майже остання версія підсилювача для навушників на радіолампах, а також про специфіку підключення індикаторних ламп, підглянуту в китайців
https://diy.manko.pro/2020/05/02/second-version/
4 May 2020
М
20:16
Майстерня Мольфара
Сьогодні мав нового "пацієнта" - ноутбука фірми Asus з середньої цінової категорії. Діагностика "по-телефоні" нічого не дала, а комп'ютер треба на вже, то ж мені його і привезли на ремонт.

Ситуація наступна: акумулятор втратив ємність і тримає до 10-15 хвилин часу. Вчора, за словами власника, він забув приєднати зарядний пристрій, то ноутбук після зазначеного часу успішно вирубився і перестав включатись. Точніше кажучи, включається, але тільки підсвітка матриці і діоди на корпусі. Жодних звуків не видає. На кнопку живлення реагує тільки на тривале затискання.

Розібравши корпус, першим ділом знімаємо акумулятор, щоб виключити імовірне блокування системою захисту від короткого замикання. Ніяких змін.

Якщо ноутбук світить, не мигаючи, діодами статусу і є реакція на затискання кнопки живлення, значить, скоріш за все, процесор живий, а проблема десь на ініціалізації інших компонентів. Одразу на думку спадає оперативна пам'ять і відеочіп. Останнього тут немає, а от оперативка на розпаяна, а значить можна перевірити, встановивши завідомо робочу.

В ідеалі, треба було б зчитати POST-коди, але свою карточку позичив, а тому будемо надіятись на інтуїцію.

Заміна планки оперативної пам'яті дала результат - почав мигати світлодіод статусу. Але дальше процес не йшов, то вирішив що добре було б скинути налаштування UEFI для розпізнавання нової конфігурації. Вуаля!

Ноут включився. Виконав ще раз скидання, тепер програмно, замінив планку оперативки на попередню і ноут почав включатись вже і з нею. Значить проблема була в пошкодженні налаштувань UEFI.

Тепер залишились два інші нюанси - відірвана стійка для кріплення корпусу і жодної реакції системи охолодження на нагрів. І якщо перше виправилось суперклеєм і содою, то друге - тільки повною перепрошивкою UEFI. Але і тут чекала проблема!

Перепрошити UEFI можна прямо з ОС (нерекомендований варіант), з самої UEFI або програматором з перепаюванням. Останній найнадійніший, але найважчий варіант.

Я вибрав другий. Але в ноутбуці здохла батарея - і все що покаже утиліта - ви не можете прошити UEFI без акумулятора. І тут для Asus є лайфхак - потрібно просто набрати на клавіатурі "risky" на екрані, коли показується повідомлення про помилку - тоді утиліта ігнорує перевірки безпеки і прошиває без акумулятора. Але треба мати на увазі - у випадку зникнення електроенергії, з імовірністю 99%, можна отримати цеглинку замість комп'ютера.

Перепрошивка виправила проблему з системою охолодження, значить все працює як і повинно, а тому ремонт можна вважати завершеним.
11 May 2020
М
15:16
Майстерня Мольфара
нова індикаторна лампа, стабілізоване розжарювання та інші покращення підсилювача для навушників. остання стаття по історії його розробки
https://diy.manko.pro/2020/05/11/last-issues-with-otl-headphones-tube-amp/
12 May 2020
М
18:45
Майстерня Мольфара
Помаленьку приходять складові до нового проекту - намотування вихідних трансформаторів. В наявності вже залізо (від трансформаторів ОСМ1-0.063), каркаси (лазерна порізка фанери 1,3 мм і гетинаксу 1 мм, якість виконання шикарна) і мотальний станок. Останній мені взагалі повезло відкопати - зараз у оголошеннях таких ручних станків дуже мало або ж коштують суму грошей, яка не варта за такий проект. А цей попався дуже дешевим, майже у повному комплекті (бракувало фіксуючого болта, який зразу ж виточив сам шуруповертом з алмазним диском), а ще потребував мінімальної очистки і змащення. Рахувальним механізм, до слова, повністю справний. За бажанням його можна переробити на автоматичний станок, але то вже інший проект...
18:45
24 May 2020
М
16:40
Майстерня Мольфара
Нещодавно вдалось знайти в онлайн-оголошеннях ламповий осцилограф ЛО-70 1967 року в ідеальному стані. Пройти повз такий раритет було неможливо, враховуючи ціну в ~ $10 з доставкою! Та й мені не зашкодив би аналоговий осцилограф. Цей прилад, попри дуже обмежений функціонал, буде саме те, що потрібно для спостереження форми сигналу підсилювачів звукової частоти.

Після отримання і вивчення осцилографа, на мене чекав сюрприз - можливість приєднатись напряму до відхиляючих пластин! А це означає, що на цьому старенькому ще можна випробовувати круті штуки, аля oscilloscope music.

Часу експериментувати дуже не було, але я не міг втриматись, то кожного ранку пробував отримати щось таке як фігури Ліссажу або Oscilloscope Music. Результат вийшов і з досить хорошою картинкою. Але отримати цю картинку вдалось тільки з використанням лампового підсилювача для навушників на E88CC (6Н23П), високий вихідний опір якого дозволив отримати потенціали в 30-50 вольт.

Це все виглядає круто, але для повноцінного розкриття електронно-променевої трубки ЛО-247 (яка стоїть у осцилографі) потрібно ~ 100 вольт. Для того щоб використати весь потенціал вирішив спаяти приблуду - підсилювач сигналу на 6Н2П.

Схема його підключення як в гітарних бустерах - перший каскад на одному тріоді 6Н2П, другий - катодний повторювач для зменшення вихідного опору. Живлення теж вирішив робити як в гітарній апаратурі - DC-DC бустер з 9-12 до 250 вольт

Від часу виникнення ідеї до зібраного приладу пройшло рекордні 24 години, але не все вийшло як хотілось….
16:54
В схему добавив DC-DC перетворювач для отримання стабільних 6,3 вольт розжарювання і думав, що буду DC-DC бустер теж живити від 6,3 вольт, щоб мати стабільну високу напругу. Весь підсилювач тоді б працював від 6-30 вольт вхідної напруги.

Кількість розсіяного тепла від ламп 6Н2П досить невелика, та й працювати підсилювач буде не більше години, то зробив у пластиковому корпусі. Монтаж компонентів навісний - теж ідеально вмістився.

Бустер паяв на макетній платі. Частину компонентів мав, а дросель, високовольтний діод і конденсатори випаяв з неробочих світлодіодних ламп.

Але схема не запустилась. Точніше запустилась, але з 6,3 вольт я отримав максимум 120. І тільки при живленні в 13,8 вольта вийшов на потрібні 250. Ну нехай, буду живити підсилювач тільки 13-15 вольтами. Склав докупи, з’єднав з лампами і... під навантаженням напруга просіла до 147 вольт. Як результат, анодна напруга на тріоді вийшла 90 вольт. В такому режимі 6Н2П завелась, і дала підсилення в 30 раз. Замість потрібних (і паспортних) 100…

В описах до схем таких бустерів вивідав, що важливою є індуктивність дроселя, а я поставив 2мГ замість 100мкГ. Ну що ж, отак на швидку руку не вийшло, прийдеться відкласти на майбутнє, коли буду знову закупляти партію радіодеталей
16:56
Хотів друге повідомлення закинути з фото, але телеграм обрізає частину тексту, а тому фото цієї приблуди, яка не вийшла, кидаю окремо.
16:56
25 May 2020
М
00:27
Майстерня Мольфара
Якщо готова схема з інтернету не працює - її треба розібрати на деталі і вивчити! Поїхали!

За основу було взято таку схему - https://musbench.com/e_digital/NE555/dc_dc_555.html.

Єдина відмінність - додав резистор 56 кОм на колектор BC547 як в цій схемі - https://sdelaysam-svoimirukami.ru/4395-vysokovoltnyy-dc-dc-preobrazovatel.html.

Але оскільки в цих статтях не було достатньо інформації, щоб розібратись чому в мене схема не запустилась, вирішив, що варто було б спробувати змоделювати її на ПК і там шукати проблему.

Для моделювання спершу попробував Micro-Cap 12, який часто використовував для моделювання підсилювачів, але в ньому бракувало моделей. Те саме з LTSpice, EasyEDA і KiCad. Зокрема це стосувалось моделей IRF730 і BC547. Додавання різних знайдених spice-моделей або вивалюється в помилку, або дає дивні 11 вихідних вольт (замість наявних 147).

Тут на очі попала стаття про бустер на PIC. Ідея тут подібна - генератор меандру (в мене NE555, в них PIC) "розкачує" мосфет, який з індуктивністю і ємністю дає високу напругу.
https://www.nutsvolts.com/magazine/article/the_high_voltage_pic_part_1

І от в цій статті (нарешті!) є деталі, які відкривають невідомі мені речі, зокрема що вихідна напруга дуже залежить від комбінації періоду PWM-сигналу та індуктивності.

Щоб розрахувати (швидко!) період для генератора на NE555 найшов такий от веб-додаток - https://visual555.tardate.com/
Частота вийшла ~32 kHz, а значить період ~32 μs.
І зразу отримали Duty Cycle, а це потрібно для розрахунку теж.

Використовуючи формули з тієї чудової статті отримуємо індуктивність в ~100 uH, коли використовується 2.2mH.

Чую, саме тут собака зарита. Завтра буду по донорах шукати маленький феритовий сердечник і мотати 100 uH :)
26 May 2020
М
18:24
Майстерня Мольфара
5 годин на 1365 мотків, ряд за рядом. Знав, що це складне завдання, але не настільки. Дріт на первинну обмотку - 0.18 мм, на вторинну - 0.9 мм. загальне число витків первинної обмотки мало би бути 3320, вторинної 105...
М
23:35
Майстерня Мольфара
Проблема з бустером з попереднього повідомлення була таки з дроселем. Новий-старий феритовий сердечник знайшовся у старому комп'ютерному БЖ, а тонкий обмоточний дріт в дроселі світлодіодної лампи. Так намотав новий дросель по габаритах наявного сердечника. Вийшов на 90 мкГ, що майже потрібних 100 мкГ, але навіть краще.

Впаявши в схему, зразу ж отримав 320 вольт під навантаженням! Виставив потрібні 250 вольт, під'єднав лінійний вихід ЦАПа на вхід бустера, а вихід останнього до відхиляючих пластин. При синусі 1кГц в повну гучність (~2 Vpp) отримав 42 вольта RMS, що є ~60 Vpp. Цього виявилось достатньо, щоб розкачати ЕПТ ЛО-247 на повну.

Фігури Ліссажу тепер займали весь екран, Oscilloscope Music теж, але з останньою не все так красиво, як хотілось. Суть в тому що обидва канали працюють на двох окремих лампах - по каналу на лампу. Як наслідок, підсилення однакового вхідного сигналу відрізняється. Впаювання додаткового змінного резистора по тракту сигналу дозволило відкалібрувати сигнал до дуже малої похибки, але так і рівень сигналу впав.

Ну що ж, так працює, то пора спробувати щось круте. Як щодо Quake на осцилографі? В 2014 році Pekka Väänänen модифікував двигун клону Quake, щоб запустити на своєму осцилографі і виклав сирці у відкритий доступ. Я ж опробував як працює той двигун ще раніше, і єдине що залишилось зараз - це запустити гру і вивести зображення на осцилограф. Жаль, можливості ЛО-247 і мого ЦАПа досить обмежені, а бустер вже на стадії моделювання має 6% спотворень. Картинка, як наслідок, вийшла не чітка, але побігати, побігати вдалось! Я б сказав, навіть пограти вийшло, бо в деяких сценах зображення було досить чітким.

На цьому моя потреба в такому бустері закінчується. Та не може творіння отак піти в небуття, то надумав модифікувати його для нового життя. Забравши вхідний потенціометр, бустер і далі працював з осцилографом, але тепер без проблем “здружився” і з гітарою. Низький вхідний опір (через наявність потенціометра на вході) давав суттєве спотворення сигналу, але тепер його не було. Дістав свою Cort X3 і як вона круто зазвучала! А підсилення сигналу таке, що на колонках з мінімальною гучністю сигналу було більш як достатньо. Тепер точно готово. Хіба нарешті навчитись грати на гітарі...
31 May 2020
М
18:43
Майстерня Мольфара
Закінчив намотування свого першого трансформатора. Якщо спершу на один шар дротом 0,18 мм йшло майже півтора години, то останні мотались за 12-15 хвилин. Також, замість прогнозованих 85% заповнення, вийшло 94%. Через це зросла кількість витків як первинної, так і вторинної обмоток. Внісши корективи у формули, вийшло що трансформатор розрахований на 6 Ом навантаження, замість 4 Ом. Навіть краще, думаю. Тепер загнати в залізо і перевірити як заспіває.
1 June 2020
М
22:32
Майстерня Мольфара
Думав, що загнати каркас з обмотками в залізо буде простою справою, але де там.

ОСМ залаковують і навіть із розігріванням не вийшло розкрутити шпильку, яка стягує залізо. Благо, в трансформаторі є дві шпильки - одна, що стягує, а інша, яка тримає клеми. Відрізавши гравер-машинкою першу, друга ідеально підходить на її місце.

Витягнувши заводські обмотки, взявся вимірювати максимальну індукцію. За схемою з інтернету, для цього треба ЛАТР, вольтметр, резистор на 1 Ом, ще один трансформатор, осцилограф і каркас на 100 мотків. Збираємо, піднімаємо поступово напругу на ЛАТРі. Коли на осцилографі синусоїда 50 Гц (з мережі) почне викривлюватись, записуємо вольтаж і вводимо у формулу. В мене навіть вийшло значення індукції більше, ніж зазвичай вказують для цього заліза.

Для комутації обмоток на моєму каркасі, вирішив вирізати маленьку пластинку із склотестоліту, намалювати паралельні смужки і протравити. Лазерного принтера не маю, то скористався звичайним коректором. Цілком пригодний варіант, але шар фарби треба наносити досить товстий, бо тонкий шар швидко розбухає в агресивному середовищі гідроген пероксиду з лимонною кислотою.

Розпаявши всі 9 контактів, загнав каркас у залізо, немагнітний проміжок виставив 0,16 мм, все красиво стиснув і, затримавши подих, виміряв індуктивність китайським LCR-тестером. Останній впевнено показав 315 Ом (розраховано було 300 Ом) і 35 Гн! Ура, все вийшло!

Тепер макет, тестувати і порівнювати з ТВЗ-1-9, ТВЗ-Ш і китайськими ноу-нейм трансформаторами.
22:34
І куди зараз без фото-пруфів 🙃
22:34
22:34
22:34
22:34
22:34
22:34
22:34
3 June 2020
М
14:15
Майстерня Мольфара
Перша посилка з АліЕкспресу, від початку пандемії COVID-19 - мініатюрні трансівери по шині CAN на мікросхемі TJA1050. Ця малеча піде в підрозетники і забезпечить комунікацію мікроконтролерів між собою і з центральним хабом розумної квартири. Проект обіцяє бути потужним 😊
М
23:39
Майстерня Мольфара
За останні кілька днів зібрав тестовий стенд для лампових конструкції, з повноцінним живленням 275 вольт, електронним дроселем і шасі для двох панельок. Ідеально щоб зараз зібрати схему підсилювача на EL84 і перевірити намотаний мною трансформатор.

І результат, результат вразив. АЧХ реєструвалась через програмку RMAA, на потужності пів вату, джерело звуку ЦАП, отримувач - лінійний вхід вбудованої звукової з відключеними ефектами. І вже за таких умов різниця величезна! АЧХ +-0дБ від 40 Гц до 20 кГц, при 10Гц +1,34дБ. ТВЗ тут не в порівняння! Попробував я послухати трохи і так - різниця є, і відчутна вже з найменшої гучності. Треба мотати ще один такий вихідник, і ставити їх замість ТВЗ в підсилювач!
23:39
4 June 2020
М
13:09
Майстерня Мольфара
Сьогодні продовжив тестування того ж трансформатора.

З вчорашнього, попереднього тестування залишились два відкриті питання - завал на ~10Гц і "спів" самого трансформатора.

Друга проблема очевидна - на скільки б не були натягнуті витки обмоток при мотанні, без зовнішньої фіксації вони будуть вібрувати в магнітному полі трансформатора, а значить "співати". Таке явище можна ігнорувати, а можна проварити трансформатор в суміші парафіну та воску. Другим добре було б зайнятись, але точно не в квартирі - не так запах проблема, як можливість загоряння парафінової суміші, яку без порошкового вогнегасника не загасити. Проте, мушу зазначити, що при прослуховуванні на акустичній системі трансформатора не чути взагалі, а тільки коли тестувати в тихій кімнаті на резисторах в якості навантаження.

Перша проблема виявилась не в трансформаторі, а в схемі підсилювача. Між 6Н3П і 6П14П тестового стенду стояв роздільний конденсатор на 0,1мкФ і сітковий резистор на 220 кОм. Разом вони утворили High Pass Filter на 7 Гц. Заміна конденсатора на 1 мкФ зсунула частоту зрізу до 0,7 Гц. Завал зник і в результатах тестування.

Далі провів тести в трьох умовах - на проектованій піковій потужності (3 Вт) з резистором в якості навантаження та при гучності щоденного прослуховування з резистором і з реальною акустичною системою в навантаження. І результати вийшли досить цікаві:
М
13:25
Майстерня Мольфара
Тут білою лінією показано АЧХ при піковій потужності, зеленою - при гучності щоденного прослуховування і голубою - при тій же гучності, але з реальною АС як навантаження.

Пікова потужність записувалась з використанням потенціометра на 1МОм, який створював подільник напруги, щоб вписатись в ліміти лінійного входу.

Розраховано було що при 3 Вт буде завал -3дБ на 35Гц, але вийшов завал близько 0 Гц. Говорити що 0 неправильно, так як впираємось в можливості ЦАПа і вбудованої звукової, але результат набагато краще розрахованого.
Пік на 50Гц то з'являвся то зникав, очевидно, що через відсутність екранування.
З'явився завал до -2дБ на 20 кГц, який починається з 10кГц. Причини мені невідомі.

Зелена лінія позбулась завалу на ~10 Гц - ідеально!

АЧХ на реальній АС очікувана, оскільки резистор має постійний опір в досліджуваному спектрі, а гучномовець - ні. Попри це результати вийшли красиві. 10 Гц - 20 кГц в +-1Дб! Однозначно краще готових ТВЗ, які ставлять радіолюбителі-початківці, як я. Тільки мотати тепер!
7 June 2020
М
00:22
Майстерня Мольфара
Давно із заздрістю заглядав на красу камери Вільсона в інших радіолюбителів на ютубі. І думав, як же можна і собі таку зробити. А який прилад може бути без тестового зразка?

Камера Вільсона - це ємність з досить низькою температурою (~ -40 градусів за Цельсієм), заповнена парами спирту. Заряджена частинка, пролітаючи в такій ємності, викликає іонізацію пари, а утворені заряджені частинки стають центрами конденсації. Простіше кажучи, у місці проходження випромінювання утворюються крапельки спирту, які можна спостерігати неозброєним оком! Неймовірне видовище - ось самі гляньте https://youtu.be/i15ef618DP0

То що із зразком? Найкраще для такої камери підходять радіоактивні елементи з альфа-випромінюванням. Вони залишають короткі, але дуже виразні треки. Альфа-випромінювання, завдяки своїй природі, пролітає незначну відстань у просторі. А також повністю блокується листком офісного паперу чи епідермісом шкіри людини. Небезпека є хіба за потрапляння в середину організму.

Одним з таких елементів є Америцій, найбільш поширений як ізотоп Америцій-241. Цей радіонуклід штучного походження, утворюється внаслідок розпаду плутонію-241, зокрема на атомних електростанція. Він розпадається із значним вивільненням альфа-частинок і низькоенергетичним гамма-випромінюванням (60 кеВ). Такі його характеристики дозволили його використання навіть в домівках. Власне 0,29 мікрограма з активністю 0,9 кюрі використовують в сучасних детекторах диму. У такому сенсорі радіоактивний метал є у формі оксиду, запресованого в алюмінієвий корпус з використанням захисного напилення, що може гарантувати безпеку для домашнього використання, за умови що цілісність іонізуючої складової не порушується.

Вартість вживаної іонізуючої камери таких детекторів на китайських інтернет-магазинах коливається в межах $2, що робить їх ідеальним дослідним зразком для перевірки саморобних лічильників Гейгера-Мюллера чи камери Вільсона. Я не міг стриматись, то замовив і собі пару. Те, що така посилка пройшла радіоконтроль на митниці, дає ще одне підтвердження дуже умовної, але безпечності.

Отримавши зразки, взявся перевіряти їх на своєму побутовому дозиметрі Екотест Терра-П+. В його основі - трубка СБМ-20 (точніше, її китайський аналог), яка не чутлива до альфа-випромінювання, а гамму “ловить” з 50 кеВ. Нагадаю, наш зразок 60 кеВ, практично межа вимірювання.

Ви могли бачити в твіттері результати вимірювань - гамма 30 мкР/год, бета щільність - 258 розпадів / (см^2 * хв), гамма + бета - 150 мкР/год і це все з природним фоном 13 мкР/год. Все ніби і правильно, але америцій бета-випромінювання не дає. http://www.acamedia.info/sciences/J_G/references/bfs/Am-241.sflb.pdf

Це мене зацікавило, то я сів розбиратись чому дозиметр-радіометр наміряв стільки бети.
Альфа випромінювання, як згадувалось, блокуються папером, бета - алюмінієвою фольгою або склом, а гамма - шаром свинцю. Для америцію шар свинцю, що зупинить половину гамма-випромінювання - менше 1 мм. Це еквівалентно 1.1 мм сталі.

Тому я взяв папір, товсту алюмінієву фольгу і сталеву пластину 3 мм.

Як і очікувалось, папір не впливав на вимірювання моїм дозиметром взагалі. Алюмінієва фольга, у свою чергу, показала дуже незначне зменшення показників, а сталь 3 мм повністю зменшила показники до значень фону.

Що ж тоді показав дозиметр в режимі вимірювання щільності бета потоку?

Для розуміння роботи цього дозиметра - він не вміє бачити окремо бета випромінювання. Гамму він вимірює із закритою кришкою бета-фільтру - це тонка свинцева пластина, яка повністю блокує бета-випромінювання, і дозволяє зареєструвати тільки гамма випромінювання. А в режимі вимірювання щільності бета потоку, контролер дозиметра рахує кількість розпадів із знятою кришкою бета фільтру, при цьому віднімаючи попередньо виміряне гамма випромінювання. Логічно? Так. Але тут є нюанс саме з америцієм - його гамма випромінювання настільки мале, що виявляється більша його частина “гаситься” тим же бета фільтром. І так виходить, що для дозиметра це бета, а насправді повний потік гамма випромінювання.
00:22
Тепер з впевненістю можу сказати, що ніякої бети там немає, а потужність еквівалентної дози становить 150 мкР/год, або 1,5 мкЗв/год.

На завершення, товстостінна банка, в якій я зберігаю зразки, гасить ~80% випромінювання, якщо між зразком і дозиметром тільки її скло, і повністю все - якщо зразок знаходиться в “рідному” сталевому корпусі, замотаний в кілька шарів товстої фольги і паперу. Залишилось хіба наклейку “радіаційна небезпека” наклеїти :)
8 June 2020
М
22:49
Майстерня Мольфара
Довга стаття-інструкція з купою фотографій і деталей про те як перевести старий шуруповерт на літій-іонні акумулятори https://diy.manko.pro/2020/06/08/li-ion-batteries-for-screwdriver-upgrade/
13 June 2020
М
18:20
Майстерня Мольфара
Йду на власні рекорди - на отакий шар в 170 витків пішло 5 хвилин 24 секунди. Так, це мотається другий трансформатор 😀
17 June 2020
М
21:17
Майстерня Мольфара
Закінчив з трансформаторами!
Прийшлось трохи доопрацювати корпус, але вийшло виправити більшість косяків, зокрема збільшити отвір для індикаторної лампи (і зробити його рівним!). Загалом, з таким малим корпусом, такі великі трансформатори дивно виглядають, але співають!
Звучання стало краще, бас - насиченішим, а особливо потішила краща його деталізація. Поки виміри робити не буду, та й інші враження розписувати теж - проганяю підсилювач кілька днів, послухаю, а там і статтю про його збірку допишу.
21:17
21:17
21:17
21:17
21:17
18 June 2020
М
15:12
Майстерня Мольфара
День ганяю підсилювач в звичному режимі і вже виліз косяк. Лампи тепер дуже близько до трансформаторів. Коли були ТВЗ-1-9, то там було трохи більше 40 мм між кожухом і EL-84. Тепер же менше 20 мм.

Те, що трансформатори будуть до певної міри нагріватись, я очікував. Тому для фіксації використовував двосторонній скотч з робочою температурою до 60'С (за описом виробника).
Але після 5-ти годин постійної роботи лампи розігрілись до 210'С, а від них шасі до 51'С, корпус трансформаторів - 55'С, а обмотки (ззовні) - 50'С. І це в кімнаті тільки 27'С.

Виходить тільки 10'С запасу, цікаво, витримає?
20 June 2020
М
00:43
Майстерня Мольфара
Сьогодні мені ютюб підкинув відео “експериментаторів”, які знайшли стоматологічний рентген-апарат на металоломі, дістали звідти робочу трубку і запустили її. Не буду коментувати їхні не зовсім адекватні експерименти, але те підштовхнуло мене на думку, що добре було б ті умовно безпечні зразки америцію-241 заекранувати.

Отож, підшукав на сайтах онлайн-оголошень чи не продають там свинець - найкращий з доступних матеріалів для екранування від іонізуючого випромінювання. Більшість оголошень - це відливки. Теоретично можна їх купити, вони зачасту використовуються для виготовлення рибацьких грузил, але в міру високої ймовірності отруєння свинцем при термічній обробці, цей варіант відкинув.

Є промисловий листовий свинець. О! Порізати його і скрутити болтами - ось що підходить найкраще. Почав писати продавцям і тільки один згодився відітнути кілька шматків. Мені ж багато не треба!

Думаю, якщо наявну товстостінну банку і дальше використовувати, то в неї добре поставити циліндр, а в сам циліндр - маленькі коробочки.

Циліндр виготовити з 2мм листа свинцю, коробочки - з 1,5мм. Для америцію достатньо 0.125 мм цього металу для половинного ослаблення випромінювання, то така коробочка “поглине” випромінювання практично повністю. А циліндр і скло - поготів.

Прикинув, намалював схематичний розкрій - вийшли два листи 1000 х 140 мм, що майже як вісім листків формату А5 в ряд. Всього нічого, думав. Але тут чекав сюрприз. Густина свинцю - 11,34 г/см^2, і проста арифметика дала потрібну масу металу в... ~ 5,6 кг. І воно якось тяжко в голову вкладається - при таких розмірах - така маса.

Звичайно, можна було б аж так не запарюватись, але не буду заперечувати, можливо колись під руки попадуть шматки богемського уранового скла - тоді і його можна буде тримати в цій ємності ;)
21 June 2020
М
18:03
Майстерня Мольфара
На фото (зліва) кенотрон 2Ц2С - радіолампа для випрямлення змінного струму високої напруги. За призначенням її тепер дуже рідко використовують, але радіолюбителі знайшли їй інше застосування - отримання м'якого рентгенівського випромінювання - https://adammunich.com/x-rays-with-the-2x2a/
А зараз буде історія!
18:14
Почну з того, що попереджу вас не повторювати таке вдома! Це небезпечно для здоров'я!

Нещодавно виникла потреба поповнити запаси ламп, зокрема підібраними парами Tesla EL84 для вже готового підсилювача. А коли переглядав інші наявні в продавця радіолампи, запримітив наявність кількох кенотронів 2Ц2С. Чому б не взяти? Ціна менше $1.

Лампи прийшли, треба кенотрони перевірити, та джерела стабільної високої напруги у мене немає. В мотлосі знайшовся китайський високовольтний генератор для шокера (на фото справа), з вихідною напругою менше 10кВт. Згідно статей тих же радіолюбителів, для генерації випромінювання, яке можна було б зареєструвати радіометром, потрібно не менше 25кВт. При менших же напругах повинно бути видно тільки красиве зеленкувате світіння балону лампи.

Ну що ж, з моїм "генератором" все має бути безпечно - ставлю лампу 1,5м від себе, мало що. Генератор на дошку 1 м від себе. Сам стою біля столу, тримаючи пальці на регульованому блоці живлення. На останньому виставив 3,7 вольт.

Подаю живлення і нічого - тільки хрускіт генератора. На РБЖ - 3,7 вольт 2А, режим CC. Хмм, ставлю ліміт CC в 5,1А - максимум. Подаю живлення знову, лампу пробиває іскрою, другою, з'являється світіння! Клас! Але тут проходить 10 секунд і дозиметр на столі починає кричати на весь голос, на екрані мигає більше 20 мкЗв/год. СТОП! виключив все, дозиметр затих....

Від дозиметра до лампи було близько 15 см. Швидко все розібрав, ну його, без захисту більше цю машину зла не запущу.

Це звичайно круто, мати можливість за $4 зібрати рентген машину, але небезпечно. Повторюсь - не намагайтесь відтворити, особливо дома!
23 June 2020
М
13:19
Майстерня Мольфара
Вчора сів збирати славнозвісний радіопередавач "Шарманка" на 6П3С. Для цього перепаяв свій тестовий стенд, але забув, що не маю конденсатора змінної ємності, того відклав то, поки не знайду такий КЗЄ. Вже і замовив пару радіоприймачів VEF 201 на деталі, які вийшли дешевше ніж випаяні з них КЗЄ.

Перевіряючи тестовий стенд, звернув увагу на роботу ТВЗ-1-9. Гучність на ньому, при ідентичному рівні сигналу і схемі, була значно більша, ніж на тих трансформаторах, що мотав. Задумався про режим ламп.

Мої трансформатори вийшли 3421 витки первинної обмотки і 114-115 вторинної. Коефіцієнт виходить 29,7 - 30,0. А тому при імпедансі гучномовців 6 Ом маємо 5300-5400 Ом навантаження на лампу. Згідно даташиту на Tesla EL84, є два оптимальні режими з нашою схемою - 5,5 кОм і 4,5 кОм. Все ніби сходиться, але мої гучномовці мають середній імпеданс в 4 Ом. А це значить що лампа навантажена всього на 3500-3600 Ом. Тобто недонавантажена.

Багато хто проектує трансформатори на 6 Ом для гучномовців на 4, 6 і 8 Ом, йдучи на компроміс задля спрощення роботи. Хтось твердо відстоює правило, що навантаження має бути виключно оптимальне. А хтось, як я, випробовує різні варіанти. Благо комутація моїх трансформаторів зовнішня, а тому я можу підпаятись до частини обмоток, тим самим відкоригувати навантаження. Що я і зробив.

Відключивши одну секцію первинної і одну секцію вторинної обмоток (обидві зовнішні), отримав 2534 (2566) витків первинної і 76 (76) витків вторинної для лівого (і правого) трансформатора.
Коефіцієнт вийшов 33,3 - 33,8, а це означає що на лампу пішло навантаження 4400 - 4600 Ом. Так набагато краще, ми вийшли на паспортний оптимальний режим. Заодно зменшився активний опір обмоток, а з ним і власний нагрів трансформатора.

Звук став голосніше, різницю у звучанні поки виокремити не можу. Виміри вийшли такі - погіршився АЧХ лівого трансформатора (з меншою кількістю витків первинної), рівень шуму покращився з -83 до -89 дБ, динамічний діапазон зріс з 82 до 86 дБ, рівень гармонічних спотворень не змінився (перша гармоніка така ж як і була), але гармоніки на низьких частотах суттєво зменшились.

Результати вимірів можна трактувати як незначне покращення, але для себе я отримав цікавий досвід у impedance mismatch. Воно, певно, таки важливе...
13:22
Ось, власне, результати.
Перше фото - АЧХ з коефіцієнтом 33, друге - різниця в АЧХ між 33 і 29, третє - порівняння параметрів між 33 і 29, четверте - звіт для коефіцієнту 33.
13:22
13:22
13:22
13:32
Передавач-"шарманка", до слова, буде не простий. В оригіналі там ігнорується режим лампи 6П3С і опорна частота близько 3 МГц. "Хуліганити" на тій частоті багато не буду, суто протестую схему. Але планую, з використанням сучасних генераторів, вийти на дозволені 27МГц (так званий CB - Citizen`s Band). Головне не попасти на 148МГц, бо на тій частоті дуже часто в ефір виходить поліція (що елементарно слухається з простеньким SDR приймачем типу RTL2832U+FC0012, як у мене) 😜
27 June 2020
М
14:46
Майстерня Мольфара
Кілька днів тому прийшов листовий свинець, а значить пора покращувати ємність для зразків слабкого іонізуючого випромінювання.

Свинцеві листи прийшли скручені у рулон, в картонній упаковці на 2 кілограми, хоч реальна їх вага трохи більше 6 кг. Оператор Нової Пошти, звичайно, не очікував такої ваги :)

Справу зі свинцем маю вперше, більше того, ніколи не “щупав” його раніше і слабко уявляю як правильно обробляти. А враховуючи токсичність - те і добре. Але раз така ситуація, опрацював трохи тематичної літератури, де зазначено, що токсичним є пил і випари свинцю. Тому вирішив, що не буду ні свердлити ні паяти, а тільки різати ножицями до металу.

Але щось пішло не так…

Попри свою масу, цей метал пластичний як заморожене тісто. Запросто гнеться пальцями, а олівець залишає борозни навіть з мінімальним натисканням. Ножиці до металу виявились зайвими - тут достатньо звичайних універсальних.

Але така пластичність не дає працювати із свинцем, як із залізом, до прикладу. Місця згину не виходять рівними, а зроблена фігура деформується вже при легенькому стисканні у кулаці.

Я, коли планував це все, думав зробити квадратну основу з листа 2 мм, до неї зробити дно і кришку, а з листа 1,5 мм вирізати кілька паралелепіпедів, як сірникові коробки. Місця стиків думав скрутити болтами з гайками або пластиковими хомутами.

Та з листкового “тіста” таке не зробити! Прийшлось імпровізувати - вийшов циліндр, з подвійним дном і кришкою з двома “язичками”. Язички суто щоб кришка щільно прилягала до нерівних стінок циліндру. А замість коробочок в середину вирізав диски з 4-ма язичками, два з яких тримають спінений поліетилен із закріпленим зразком, а два задають висоту і тримають два дротики для витягування. Looks bad, works good.

Товщини у 2 мм + скло достатньо, щоб показник природного фону впав до 0,08 з 0,13 мкЗв/год. Тієї ж товщини достатньо щоб повністю поглинути гамму америцію-241.

Жаль, що очікування і планування не справдилися, але тепер спокійний за ці зразки.

P.S. Робота зі свинцем проводилась в рукавичках, робочий стіл і всі поверхні навколо були пропилесошені, протерті змоченій у етиловому спирті ватці. Видимих залишків свинцю не спостерігалось. Чисто теоретично, шкідливість такої роботи мінімальна.
14:50
На фото:
1. Результат роботи. Залишки свинцю вирішив не викидати, а закинув у простір між циліндром і стінками.
2. Випромінювання зразка америцію-241 із датчиків диму впритул до трубки-лічильника Ґейгера.
3. Те ж саме, що 2, але з листковим свинцем 2мм між зразком і трубкою.
14:50
14:50
30 June 2020
М
02:08
Майстерня Мольфара
З дитинства цікавлюсь радіо, а зараз, маючи на руках кілька нових радіоламп 6П3С, загорівся ідеєю спробувати вийти в ефір. Чому саме 6П3С? Ця потужна радіолампа колись була досить поширеною, і, як наслідок, на її основі розробили величезну кількість простих схем для радіопередавачів. Називали їх приставками-шарманками. Я ж не міг стриматись щоб не зробити і собі таку! Але спершу розберемо теорію.

Радіо працює за рахунок передачі електромагнітних коливань - радіохвиль - від передавача до приймачів. Природними джерелами радіохвиль є атмосферні явища чи астрономічні об’єкти, а штучними - антени.

Антена у передавачі перетворює коливання змінного струму певної частоти на електромагнітне випромінювання тієї ж частоти. Приймач теж має антену, але вона “вловлені” електромагнітні коливання перетворює у коливання змінного струму. У результаті коливання на передавачі і приймачі є однаковими, а для їх передачі не використовується жодного електричного контакту!

Весь простір навколо нас, у кожен моменту часу, має величезну кількість радіохвиль від різних джерел. Тому передавач генерує одну певну частоту, а приймач її “відфільтровує” за допомогою коливального контуру. Зміна параметрів коливального контуру дозволяє переналаштовувати приймач на інші радіостанції. Частота, на якій працює передавач, називається “несучою”. Маніпуляції з параметрами “несучої” частоти називають модуляцією, за рахунок чого отримується можливість “закласти” в сигнал високої частоти корисну інформацію.

Найпростіше модуляцію можна розглянути на прикладі Амплітудної Модуляції (АМ). Вона полягає у зміні амплітуди несучої частоти, залежно від корисного сигналу. Тоді на стороні приймача “демодульовується” з високої частоти низька - отриманий корисний сигнал для подальшого опрацювання.

Досить теорії! Далі тільки практика.

Радіолампа 6П3С чудово працює до кількох мегагерц, видаючи при цьому 5-10 Вт потужності. А з використанням коливального контуру, лампа починає працювати як “генератор”.

Схема такого генератора потребує всього лиш одного конденсатора, одного резистора, конденсатора змінної ємності (КЗЄ) і котушки. Індуктивність котушки та ємність КЗЄ формують коливальний контур, з певною резонансною частотою. Підключення контуру до лампи виконують у формі індуктивної трьохточки. Отримуємо елементарний генератор Хартлі із спільним катодом. Така проста схема досить стабільна для частот до 3 - 4 МГц, і дозволяє легко вийти в ефір, за наявності правильної антени.

Для модуляції на екрануючу сітку 6П3С подаємо сигнал з аноду вихідної лампи підсилювача звукової частоти. Таким чином, в такт із звуковими частотами, буде змінюватись амплітуда несучої частоти. Ось і весь АМ-передавач!

У моєму випадку модулятором слугував тестовий стенд на лампах 6Н3П і 6П14П.

КЗЄ окремо продаються дорого, тому було куплено пару підгнивших совєцких радіоприймачів VEF 201, в який були ті ж КЗЄ в ідеальному стані. А ще купа інших деталей, які ще знадобляться у майбутньому. Дивно, вартість такого “пакету” деталей вийшла в 4 рази дешевше окремих випаяних КЗЄ.
Котушку мотав мідним дротом із трансформаторів ОСМ на поліпропіленовій трубі 20мм.
Шасі - шматок ДСП плити. Все в найкращих традиціях DIY!

Всього за кілька годин отримав результат - на портативному радіоприймачі зазвучав сигнал із комп’ютера, “несуча” частота близько 1500 кГц! Сигнал виявився досить потужним, з антеною 1,5м пробивав три стіни у квартирі. Певне ще б ловило надворі, але вже не перевіряв.

Для такого передавача “ефективна” антена повинна мати не менше 50 метрів
(оскільки довжина хвилі 1500 кГц - 200 метрів). З такою антеною можна було б досягти величезної дальності передавання і… попастись в Укрчастотнагляд.

Так, радіопередавання вимагає наявності ліцензії, і ці мої спроби ніщо інше, як “радіохуліганство”. Отримати дозвіл на радіопередавання у певних частотах можна отримавши радіоаматорську ліцензію і позивний. Це за умови здачі іспитів і відповідності обладнання певним стандартам. Зокрема по “якості сигналу”, що не вийде з таким от радіопередавачем на 6П3С.
02:08
Підсумую, таки досвід вийшов цікавим, але хотів би спробувати щось краще і легальніше. Зокрема адаптувати передавач на дозволену до використання безліцензійно частоту 27МГц, з використанням Arduino і DDS генераторів. Там вже і “ефективна" антена менше трьох метрів. Але це вже іншим разом...
М
12:00
Майстерня Мольфара
Передавач це круто, але також треба чимось ті радіохвилі ловити.

Найпростішим приймачем, до пари найпростішому передавачеві, буде детекторний приймач. В попередньому пості розписано принцип роботи радіо, зокрема приймачів, а саме для чого потрібна антена і коливальний контур. До цих двох базових елементів потрібний ще тільки демодулятор.

Для АМ-модуляції виокремити корисний сигнал можна одним діодом, резистором і конденсатором. Отримуючи високочастотний сигнал змінної амплітуди, достатньо “відрізати” позитивну частину коливання (діод) та відфільтрувати високу частоту (low-pass фільтром - резистор з конденсатором). От і все.

Супербюджетне виконання такого приймача робиться з підручних матеріалів - фольги, мідного дроту та бритви для гоління - https://youtu.be/_AI2Jixj5Bs.

Не менш просте виконання, але з кращою вибірковістю станцій вже вимагає якісного КЗЄ, германієвого діоду і добре намотаної котушки. Варто зазначити, що такі приймачі не потребують джерела електроенергії (батарейок) - енергії радіохвиль цілком достатньо!

Другим варіантом і зайнявся. А з поміж сотень схем, вибрав таку, в якій антена і коливальний контур роз’єднані електромагнітно. Така схема передбачає наявність коштушки між антеною та заземленням. Електромагнітні коливання в цій котушці (вторинні, по суті) індукують коливання у котушці коливального контуру. Така техніка дає кращу вибірковість і якість прийнятого сигналу.

Антена приймача має бути відповідної довжини. Я використовував дріт в ізоляції довжиною 10 метрів. Заземлення не менш важливе. В актуальній квартирі його немає у розетках, але є центральне опалення, до якого можна приєднатись. Металева труба тягнеться через весь будинок до землі, що дає хоч якесь заземлення.

На виготовлення такого приймача пішло до 4 годин. А все тому, що мідний дріт розмотував з залитої лаком котушки трансформатора. У якості шасі взято перфоровану металеву пластину (чому я раніше їх не бачив, дуже зручно для тестового монтажу).

Тут мене чекало два нюанси. Перший - відсутність високоомного п’єзо-навушника.
Без активного підсилення, тільки такий навушник дасть хорошу гучність.
Але у моєму випадку це вирішилось ламповим підсилювачем для навушників. Звичайно, для польових тестів треба десь дістати такий п'єзо-навушник.

А другий нюанс - відсутність германієвого діоду. Раніше такі діоди були досить поширеними, але зараз ні. З десятка різновидів кремнієвих діодів, тільки 1N4148 дозволив почути хоч щось.

Все ж чітко зловити якісь станції мені не вийшло - чи то антена закоротка, чи центральне опалення в якості землі не підходить, або ж перешкод в квартирі багато. Але зв’язок між передавачем і приймачем вдався! Якість не на рівні приймачів на транзисторах, але музику можна було слухати.

Треба буде якось вибратись в парк, натягнути 40-50 метрів антени і там пробувати щось ловити. На щастя, таке легально.
3 July 2020
М
15:42
Майстерня Мольфара
Майстри від провайдера залишили купу шматків витої пари по 2-3 метри, а сьогодні немає електроенергії, то виходить гарна можливість це все розібрати та обжати. Цікаве заняття на кілька годин, вже без підглядання розставляв дротики в порядку біло-оранжевий, оранжевий, біло-зелений, синій, біло-синій, зелений, біло-коричневий, коричневий.

Коли захопився, взявся обжимати інші наявні кабелі витої пари, в яких відламались фіксатори. І тут на очі попав шматок Cat.6 кабелю. Якщо раніше мав справу тільки з кабелем Cat.5/5e, і RJ-45 конектори в мене були саме для нього, то з Cat.6 працював вперше, і конекторів не маю.

Але чому не спробувати. Перший нюанс, який виліз - Cat.6 має внутрішню пластикову основу, відрізати її виходить тільки в межах оголення, то у конектор кабель заходить тільки з силою.
Інший - самі дротики є товстіші - і в канавки конектора влазять тільки після вирівнювання плоскогубцями.

Але із певними зусиллями мені таки вдалось обжати Cat.6 в конектор RJ-45 для Cat.5/5e.
цікаво як те вплине на показники, та по-ідеї не мало б дуже.
6 July 2020
М
16:02
Майстерня Мольфара
Тест китайських кросоверів для гучномовців.

Більшість сучасних колонок для ПК складаються із двох гучномовців - низькочастотного (вуфера) і високочастотного (твітера). Підсилений сигнал, зачасту, приходить одним дротом. Тому для того, щоб кожен гучномовець відтворював свій спектр, використовують кросовери.

Кросовери в акустичних системах - це досить складні комбінації фільтрів, які блокують весь інший спектр частот, крім бажаного кожному гучномовцю.

Або не використовують. Зачасту, до твітера послідовно припаюють конденсатор на 4-5 мкФ, який із гучномовцем, до прикладу, на 4 Ом утворюють high-pass фільтр. Відповідно твітер буде відтворювати все, вище частоти зрізу, яка виходить близько 8кГц. При цьому вуфер і далі намагається відтворити високі частоти.

Моя акустична система мала тільки один конденсатор на 4,7мкФ послідовно твітера. Думав, кросовер явно покращить звучання, тому близько пів року тому купив фірмовий китайський кросовер KASUN L280-C. Частота зрізу - ~3,4 кГц, індуктивності з чистої міді без сердечників, якісні конденсатори і великий розмір (на 130 Вт потужності). Єдине, що мене бентежило - це потрібний імпеданс гучномовців 5-8 Ом, при 4 омах в моїй акустичній системі. До слова, в описі товару китайці дають схему, і вона досить добре спроектована.

Зараз, зібравши ламповий підсилювач, і маючи практично рівну АЧХ на виході, колонки звучали дуже басово. Спершу це подобалось, але у порівнянні з навушниками, відчувалась різниця. Та й імпеданс кросовера не давав спокою.

Того взявся шукати на алі інші кросовери, для такої як у мене акустичної системи.

Перше в очі попала платка від JBL - BT215. На вигляд - якісно виготовлена, із серійником, можна вважати що це оригінальні запчастини. Частота зрізу більше 2,1кГц, діапазон 50 Гц - 20кГц, імпеданс 4-8 Ом. Фірмові конденсатори JBL, Siemens та індуктивність Fujikura тільки додавали інтриги. Круто, беру.

Тоді ж знайшов інший кросовер для колонок до 60 Вт - Weah D224. Частота 3,2 кГц, діапазон - 48 Гц - 20 кГц, імпеданс 4-8 Ом, хороша індуктивність і захист від перевантаження. Візьму і ці.

Ось вчора вони обидвоє прилетіли з Піднебесної. Weah D224 виглядає як молодший брат KASUN L280-C - теж хороша якість, продумана схема, єдине - флюс погано вимитий. Але останнє характерно для всього китайського, вже і не дивує.

А от JBL BT215 викликав здивування. Спершу конденсатором 200мкФ (таких ще не бачив у кросоверах), а коли розібрався в схемі - то використаними техніками. Для вуфера, на відміну від простої і дієвої схеми low pass фільтру, тут був band pass фільтр. Тобто не пропускання до певної частоти, а тільки певної частини спектру. Розрахунки показали нижній зріз 100 Гц! 50 герцами і не пахне! Однозначно треба перевіряти в схемі...
М
16:22
Майстерня Мольфара
Запис здійснювався програмою RMAA, джерело FX-Audio- DAC-X6, підсилювач на лампах EL84, вхід - лінійний вхід Realtek ACL1220.

Спершу записувалась АЧХ перед кросовером. У KASUN і Weah вона вийшла 7Гц - 20кГц +- 0.5дБ, коли у JBL - 10Гц - 20кГц +- 3 дБ (з піком на 10Гц +3дБ).

АЧХ на вуфері і твітері показано на прикріплених графіках.
KASUN дає гарний зріз, але із великим завалом до -3 дБ у місці зрізу.
Weah має пік перед зрізом, але без великого завалу.
А от кросовер JBL поводиться як передбачалось, і навіть гірше. Нижній зріз вуфера - близько 100 Гц, верхній навіть у графік не вліз... Ставити такий кросовер в навантаження підсилювача, який видає рівне АЧХ майже від нуля - точно погана ідея.

На даний момент, зупинився на кросовері Weah D224. Відчутна різниця від KASUN - твітер чути виразніше, басів вуфера не поменшало. Гляну, як воно буде з часом...
16:22
16:22
8 July 2020
М
18:30
Майстерня Мольфара
Існує думка, що наявність негативно-заряджених іонів у повітрі покращує настрій, продуктивність і здоров’я загалом. Природними джерелами таких іонів є розряди блискавок, іонізуючі космічні промені, навіть водоспади. Але жодного наукового підґрунтя таке вчення не має, а більшість проведених дослідів не можна вважати достовірними. Проте це не шкодить робити на такому бізнес.

Найдешевші “іонізатори” повітря - сольові лампи. Як воно там створює потужний потік іонів(?!) - невідомо. Це навіть перевіряв Дерек Мюллер з каналу Veritasium - https://youtu.be/ZQ--scjcAZ4. Більш дорогим іонізатором є генератор високої напруги. Такий пристрій дісно створить певну кількість негативних іонів. А до пари - ще й озон, токсичність і онкогенність якого досить висока. А ще є китайці. Так вони придумали купу кулонів і наклейок - “джерел” негативних іонів. І все, що ці штукенції об’єднує - радіоактивність. Власне ці аксесуари є нічим іншим як торієвим склом.

Псевдонаукові негативні іони мене не цікавлять, а от шанс отримати низькоактивний зразок бета- і гамма-випромінювання - так.

Тому придбав один з цих “кулонів”. Потужність дози - 0.75 мкЗв/год гамма (у 2,5 рази вище норми), 2,5 мкЗв/год гамма+бета. Бета щільність - 250 розпадів/см^2 * хв (у 12 разів вище норми). Листовий свинець 2 мм зменшує випромінювання гамма+бета в 7 раз, до 0,35 мкЗв/год (до норми). Відзначу - випромінювання реєструється при контакті з аксесуаром, а на відстані 50 см дозиметр взагалі не бачить джерела. Носити таке на тілі, як рекомендують продавці, небезпечно!!

Тепер маю колекцію з альфа-, бета- та гамма-випромінювачів, то можна взятись за такі штукенції, як камера Вільсона. І не тільки!
18:32
Без фото тут ніяк. Особливо раджу прочитати про "корисні" характеристики від виробника, як от "захист від пошкоджень ДНК". Ага-ага
18:32
18:32
18:32
18:32
18:32
18:32
18:32
18:32
11 July 2020
М
12:09
Майстерня Мольфара
Напівпровідниковий діод - електронний прилад, який проводить струм лише в одному напрямку, за рахунок властивостей p-n-переходу.

Світлодіод (light-emitting diode - LED) - такий же діод, який, за рахунок інших властивостей того ж p-n-переходу, випромінює фотон світла.

Фотодіод - ще один діод, створений для перетворення енергії фотонів в електричний струм - функціональна протилежність до LED.

Фотоелементи сонячних панелей теж складаються з "діодів", спеціалізованих для високоефективного “захоплення” фотонів сонячного випромінювання.

Із всього вищеперерахованого напрошується думка, що різні діоди можуть виконувати функції інших своїх “родичів”, тільки з гіршою ефективністю. Воно дійсно так і є - діод 1N4141 у скляному корпусі, при досить сильному освітленні, формує потенціал на своїх кінцях - 30 мілівольт! Потенціал, який виникає на LED виявився більшим - близько 2,5 вольт, у моєму випадку.

Отут на відео це, і навіть більше, досить цікаво показано https://youtu.be/6WGKz2sUa0w

То чи можна із світлодіодів створити генератор постійного струму? Давайте перевіримо!
12:14
На макетній платі зібрав “батарею” із 8-ми світлодіодів білого світла (падіння 3 вольти). Їх освітлював досить сильним джерелом світла - LED на 5 Вт.

Так ось, така нехитра схема видала трішки більше 1 мкА!
Цього вийшло достатньо, щоб один світлодіод (такий же) по іншу сторону схеми засвітився!

Скільки потрібно світлодіодів, щоб засвітити інший світлодіод без батарейки? Вісім!

Не знаю як вам, а мене такі широкі можливості використання p-n-переходу вражають. Наскільки просте, настільки геніальне.
12:14
12:14
12:14
12:14
12:14
12:14
12:14
19 July 2020
М
20:59
Майстерня Мольфара
Нарешті дійшов до вакуумно-люмінесцентних індикаторів ИВ-12.

На відміну від популярних газорозрядних індикаторів, як от ИН-14, ВФІ працюють завдяки світінню люмінофору при бомбардуванні його електронами. Така ж технологія, як у індикаторних ламп 6Е5С і 6Е1П.

Основною характеристикою ИВ-12 є відносно низькі робочі напруги. Розжарювання-катод живиться струмом 1,5 В 100 мА. Живлення анодів-сегментів - 27 В 4 мА, сітки - 27 В 12 мА. Виходить, для світіння всіх сегментів одного індикатора (число 8) потрібно тільки 1,23 Вт!

Та не все так ідеально і просто - аноди-сегменти повинні бути під потенціалом -40 вольт відносно розжарювання. Проте, якщо з трансформаторним живленням потрібно було б запаритись, то використання boost і buck конверторів суттєво спрощують схему. Із 5 В вхідного запросто отримуємо 27 В “високого” і 1,5 В розжарювання, а результат - на фото. Різниця потенціалів вийшла тільки 25,5 В, але, на диво, індикатори працюють і при 10 В анодного і потенціалом 8,5 В!

Тепер зібрати годинник!
20 July 2020
М
21:49
Майстерня Мольфара
Років три тому купив отаку забавку - мініатюрний дрон. Чогось надприродного від такої іграшки очікувати наївно - всі можливості “вижаті” виробниками і розрекламовані маркетологами. Колись пробував здружити його і мікро-камеру SQ11, але остання не по зубах двигунам - політ був менше хвилини на висоті 10 см від підлоги.

Недавно мав можливість позапускати на відкритій ділянці. Тоді помітив, що дальність сигналу не пробивала 50 метрів - дрон запускав режим “повернення додому” і падав у траву.

Мало! Потрібно підсилити сигнал. Найбанальніше - припаяати кращу антену. Якщо до дрона це не вийде (збільшувати масу ризиковано), то в пульт можна вбудувати антену від роутера - тих же 2,4ГГц! Але ніт - антена вийшла попросту завелика. Тому зупинився на тому, що вивів назовні ті дроти, які слугували антенами.

Ніби і не модифікація, але результат з’явився! Після 70 метрів тестового польоту я почав втрачати дрон з поля зору, але і далі міг ним керувати!

О це так апґрейд! дивно що китайці не зробили антени зразу такими...
28 July 2020
М
01:31
Майстерня Мольфара
Ось вже кілька місяців день у день слухаю музику у навушниках через ламповий підсилювач. За цей час назбиралось як і моїх “косяків”, так і ідей для покращення. Ось деякі з них.

Перше і найбільш очевидне - сильний нагрів алюмінієвого корпусу, особливо влітку. Причина цьому - стабілізація розжарювання. Стабілізація була вбудована, щоб уникнути проблем із розжарюванням від нестабільної напруги у мережі. Але зараз, коли на всю аудіоапаратуру працює окремий стабілізатор напруги, потреба у ній відпала. Якщо ж повернути розжарювання змінним струмом, то можна буде ще зменшити потенціал верхнього плеча SRPP-каскаду.

У схемотехніці SRPP, потенціал катоду верхнього плеча відносно землі становить половину живлення ~ 120 В. У свою чергу, розжарювання заземлене, а значить потенціал катоду відносно розжарювання ~ 114 В. Згідно даташитів, такий потенціал має бути від 120 В (E88CC Tesla) до 150 В (E88CC Tungstam, совєцькі 6Н23П). Тому, щоб вписатись в оптимальні межі, потенціал верхнього плеча бажано зменшити. В ідеалі - через резистивний дільник напруги, з середньою точкою 60В. Це дозволить зменшити потенціал катод-розжарювання до ~74 вольт і продовжити теоретичний ресурс радіоламп.

Наступна проблема - завелике підсилення для високоомних навушників. Після того, як мої низькоомні навушники успішно попрались і відійшли на той кращий світ, використовую виключно 150-омні SuperLux HD660. А згідно техніки підсилювача, чим ближче імпеданс навантаження до вихідного опору (тут він складає ~ 2,5 кОм), тим більшу гучність отримуємо на виході. Для вирішення проблеми надумав випаяти катодний конденсатор із нижнього плеча, чим ліквідувати локальний негативний зворотній зв’язок в катоді, а цим збільшити вихідний опір і зменшити загальне підсилення. Кажуть, це навіть якість звучання має покращити.

І остання проблема - неправильна схема формування сигналу індикаторної лампи. Тоді використав три підсилюючі ступені на BJT-транзисторах, бо так воно запустилось на макетній схемі. Зараз, підтягнувши основи у транзисторних схемах, знайшов купу косяків і просто “гороху з капустою”.

Окремо відзначу явище, яке поки характерно усім моїм “розробкам” на індикаторних лампах (6Е1П, 6Е5С) - різна візуалізація високих і низьких частот. Очевидно, що RMS значення напруги для низьких частот вищі за значення напруги для високих, оскільки гучномовцю потрібно більше “сили” для відтворення басів, ніж пищання.

Індикаторна лампа візуалізує саме напругу, а значить низькі частоти певної гучності можуть “закрити” лампу, коли високі тієї ж гучності - ні. Жодна із старих схем не має ні згадок, ні вирішення такої проблеми, а тільки одна сучасна пропонує використовувати мікроконтролер, аналізувати гучність і застосувати купу всякого обчислення, щоб сформувати новий сигнал, вже для індикатора. Варіант цікавий, але має не менше нових, зумовлених використанням мікроконтролера, проблем і “косяків”.

І тут у мене з’явилась ідея. Вінілові пластинки, попри свою загальну простоту, досить складна технологія опрацювання аналогового сигналу. Однією з проблем, яка стояла перед розробниками, була у розмірі борозни, у яку “записували” звук. Так от, проблема така ж, як і з індикаторною лампою - низькі частоти вимагають широких і глибоких борозен, коли низькі - мілких і частих. Тоді інженери американської RIAA запропонували спеціальну криву (названу потім кривою RIAA), яка змінювала (грубо кажучи) гучність низьких і високих частот так, що сигнальна доріжка виходила однорідною. Тоді на виході звукознімача використовували фонокоректор, який повертав сигнал до оригінальної форми.

А що якщо використати цю криву для індикаторної лампи? Існують схеми Inverse RIAA, створені для тестування фонокоректорів. На їх виході отримуємо модифікований, згідно тієї ж кривої, сигнал. Якщо використати таку схему, отримаємо однакове “розкриття” індикаторної лампи на всьому спектрі частот. Але це по-ідеї. Як воно насправді вийде - треба перевіряти!
7 August 2020
М
23:50
Майстерня Мольфара
Друга спроба зібрати детекторний приймач закінчилась невдачею.

Після першої спроби думав, що основна проблему і "детекторі". У абсолютно всіх схемах зазначений германієвий діод, а нe мене такого не було. Точніше був тільки германієвий стабілітрон, який довгий час вважав діодом і з яким дивувався абсолютній тишині у навушнику.

Діод який використовував - супершвидкий високочастотний кремнієвий 1N4148. Час відновлення 4 нс, що дає ліміт частоти у 250 MHz і цього мало б бути достатньо. Але все, що зміг почути - шум.

Тоді змовив у китайців германієві діоди 1N34A. Вони прийшли без маркування, але падіння 0,269 вольта вказувало, що таки германієві.

Що ж, спробував їх - і знову тільки шум.

Вирішив поглибитись у будову приймача. Оскільки у нас є коливальний контур у вигляді котушки індуктивності та змінного повітряного конденсатора (LC oscillator), то діапазон частот можна прокалібрувати відповідно до положення змінного конденсатора.

Ємність пари конденсаторів була мені відома: 50 - 400 пФ для кожного з пари і 25 - 200 пФ при послідовному включенні.


Для вимірювання індуктивності використав LCR-метр T4. Він показав 0,1 мГ.

А це значить, що діапазон 800 кГц - 3.18 МГц. Для довідки, діапазон радіостанцій АМ модуляції 500 кГц - 1,6 МГц у більшості країн світу.

Я отримав надію, що попросту не ловлю станції менше 800 кГц, то почав мотати нову котушку.

Цього разу замість поліпропіленової труби використав феритовий сердечник із радіоприймача VEF. У таких старих радіоприймачах він виконував функцію антени, але і на сердечник зійде непогано. Використовуючи його, отримаю більшу індуктивність при меншій кількості витків.

Намотав нову котушку, цього разу з відводами. Отримані індуктивності відводів - 0,12 мГ, 0,18 мГ і 0,48 мГ, а загальна - 1,0 мГ. Так отримав робочий діапазон 250 кГц - 2 МГц. Якраз те що і треба.

Але результату не було. Хоча зазначу, що цього разу вдалось отримати щось таке, ніби голос, але ну дуже спотворений. І декілька цифрових сигналів, їхнє звучання вельми специфічне.

Боюсь, основна проблема таки не у діодах, а у антені - 10 метрів кабелю, розвішаного у середині квартири. З такою антеною багато не почуєш, на жаль.
8 August 2020
М
01:14
Майстерня Мольфара
Спробую щось нове - буду кидати Вам статті і відео, які зацікавили мене і однозначно варті перегляду.

На сьогодні це відео про крутий (і вбивчий) трансформатор-котушку Тесли.
Відео про ідею, реалізацію, всі нюанси та чому таке не варто повторювати дома.

https://youtu.be/UNisqZOAaAs
М
14:40
Майстерня Мольфара
Китайці мене обманули, це не германієвий діод. Це діод Шотткі.

1N34A, оригінальний германієвий діод, згідно даташиту, має струм зворотного витоку (reverse current) ~ 30uA при 10V і 25'C. А що видно на фото - 0,1uA при ~ 10V і 27'C у кімнаті. Збільшення напруги до 32,2V (ліміт мого РБЖ) показало ~ 12uA.
Падіння напруги Vf при 1uA - 270mV.

Для порівняння дешевий кремнієвий діод Шотткі 1N5819 показує струм 3.5uA за тих же умов.

Висновок - китайці прислали кремнієвий діод Шотткі, коли в описі зазначався германієвий діод. Що ж - диспут так диспут. Багатенько диспутів у мене цього місяця...
10 August 2020
М
18:18
Майстерня Мольфара
Монтував класні круглі світильники, але одразу, буквально за кілька хвилин після монтажу, один із них "вистрілив".

Не знаю що там було - невідмитий флюс чи якийсь компонент, але згоріло воно швидко та остаточно. Китай...
18:18
18:18
18:18
12 August 2020
М
15:34
Майстерня Мольфара
Відео про резервне живлення електроніки дома з допомогою свинцевих акумуляторів та інвертора - багато важливих деталей і, по суті, повна інструкція як можна таке відтворити для власних потреб.

https://youtu.be/1q4dUt1yK0g
15 August 2020
М
23:30
Майстерня Мольфара
Поки завалений роботами, тримайте два відео на вечір суботи про "чуда" сучасної комп'ютерної інженерії від однієї фруктової корпорації.

1. Цікавий ремонт MacBook Air від Луї Россмана - https://youtu.be/iiCBYAP_Sgg

2. DIY апґрейд MacBook-а від Лінуса з Linus Tech Tips https://youtu.be/MlOPPuNv4Ec
21 August 2020
М
01:11
Майстерня Мольфара
Перше, що повинно бути у “розумній” квартирі - це можливість керувати освітленням віддалено. Для цього існує оптимальне рішення - перехресні вимикачі та реле із середньою точкою.

Схема проста - вимикач і реле з’єднуються двома лініями. Отримуємо чотири випадки:

- Реле комутує лінію 1 і вимикач - лінію 2. Світло не горить.

- Вимикач переключається на лінію 1 - світильник отримує живлення і включається

- Реле перемикається на лінію 2 - виникає розрив і світильник вимикається.

- Вимикач перемикається на лінію 2 - реле і вимикач знову на спільній лінії, а значить світильник включиться.

Отож, щоб подібне зібрати потрібно спеціальні вимикачі з перехрестом та прокласти ті дві лінії до реле.

Цю, вище описану частину, я вже зробив, то час для іншого - для складання механізму керування реле.

Перш за все, щоб заставити будь-яке реле працювати, потрібне надійне джерело живлення. А таке можна зібрати із готових китайських модулів.

Першим ділом шукаємо основне джерело низької напруги. Тут у китайців, крім безкінечної кількості блоків живлення у металевих перфорованих кожухах, є окремі плати імпульсних блоків живлення. Найпопулярніша і найдешевша плата - 24В 6-8А. Я таку придбав, протестував і вона навіть видає ті 8А, та тільки з охолодженням. Плата хороша, але перед вмиканням слід добре її оглянути - моя попалась із ізоляторними прокладками під транзисторними ключами, але без втулки на болтах. Як результат - на радіаторі були ті самі 24 В, що і на виході. Прийшлось доробляти.

Така плата видає 100 Вт потужності - це навіть більше, ніж потрібно для декількох реле та дрібної електроніки, але для останньої потрібні нижчі напруги - 3.3, 5 і 12 В. 3.3 вольта - це, у більшості випадків, тільки напруга логіки, то можна обійтись без потужних силових перетворювачів. А от для 5 і 12 вольт ідеально використати ті ж китайські DC-DC конвертори на XL4016. Вони мають регульовані напругу/струм, умовно низький рівень шумів і компактний розмір.

Маючи у наявності корпус із сталі 0.8 мм, почав збирати силову частину.

Прикріпив на металевих стійках до шасі імпульсний блок живлення, а конвертори прикріпив на склотекстоліт, який ідеально став поверх ІБЖ. Вийшов такий собі силовий "бутерброд".

Оскільки модулі XL4016 регулюють струм і напругу, виставив наступні ліміти - 5В 2.5А (струм, необхідний для роботи ODROID С2 або Raspberry Pi), 12В 5А - для реле і всього іншого.

Живлення готове, але от з тестовим запуском реле виникли проблеми.

Для оптимізації використання пінів GPIO, задумав використовувати мікросхеми регістрового зсуву 74HC595. Такі мікросхеми дають можливість, використовуючи тільки 3 піни, отримати 8 пінів цифрового виводу (за використання однієї мікросхеми) або більше (за використання кількох мікросхем). Та поки запустити цю мікросхему мені не вдалось ні з ESP32, ні з Arduino UNO. Точніше вдалось, але вона чомусь тільки вмикає реле. Буду розбиратись далі...
01:12
01:12
01:12
01:12
26 August 2020
М
20:30
Майстерня Мольфара
Чи можливо шпигувати за нами кухонною запальничкою? Можливо! https://youtu.be/ZlVI7YJGHq0
29 August 2020
М
18:21
Майстерня Мольфара
Прийшло сьогодні ось таке 50-тикілограмове чудо - інвертор-зарядне та свинцевий акамулятор. Буду збирати систему безперебійного живлення!
31 August 2020
М
23:47
Майстерня Мольфара
Запустилось!

І зразу нюанси.

1. Цей інвертор-зарядне не має функції стабілізації напруги. Навіть банальної триступеневої (195-230-250 В), яка наявна у дешевих UPS-ах. Працює воно трішки інакше: у вузьких межах (195-250 В) йде bypass, у широких межах (147-272 В) або без мережі - виключно інвертор з акумулятора.

2. Контроль по RS-232 не завівся. Підозрюю, через те, що використовую адаптер RS-232 - USB на мікросхемі CH340. Треба пошукати інший.

3. Шум відчутний. Навіть в режимі bypass і при температурі радіаторів 26’С, вентилятор працює. Працює на низьких обертах, але тут промисловий вентилятор і він гудить навіть коли не качає повітря. За закритими дверима не чути, але для квартири це неприємне джерело шуму, як не як.

А так, система вийшла на 9/10. Швидкість перемикання на інвертор задовільна, синусоїда правильна, зарядка акумулятора згідно специфікацій, зручне управління і можливості монтажу. Явно хороший китаєць. Подивлюсь як він з часом себе покаже.
1 September 2020
М
23:46
Майстерня Мольфара
Далі налаштовую вищезгадану систему.

Перше - випробував USB-TTL конвертер на основі CP2102 у парі з TTL-RS232 конвертером на мікросхемі MAX3232. Отримати дані з інвертора не вдалось. Маючи два USB-RS232 адаптери, встановив, що програмка від китайців пінгує порт у вигляді текстового запиту "Q1". Можна буде зайнятись реверс-інженерією і написати свій додаток, під лінукс, Raspberry Pi і з API для зручності.

Друге - навантажив систему до робочих потужностей. На об'єкті якраз був електрочайник номінальної потужності інвертора - 1500 Вт. Інвертор при включенні чайника показав навантаження 87% і просідання вхідної напруги акумуляторів до 10.8 В (нижня межа - 10.5 В). Тут явно щось не те.

Здивував різний нагрів силових проводів від акумулятора. 1.5 метри 35мм^2 проводу земляної шини були ледве теплі. І це при струмі у 110 ампер!

Інший провід - плюсової шини - нагрівся до 35-40 градусів. Тримати рукою можна, але починає пекти. Провід того ж перетину (35мм^2), але меншої довжини - 1.2 метри. Далі підключений запобіжник на 250А, а після нього - короткий провід на 20 см до плюсової клеми акумулятора. Так от, біля цього запобіжника провід нагрівається найбільше. Імовірно, так нагрівається сам запобіжник або його кріплення. Зараз виникла ідея спробувати систему без запобіжника, а також виміряти падіння напруги між клемами акумулятора та інвертора. Не вірю я, що таке сильне просідання напруги є на новому акумуляторі, при струмі в 1.1С (110 ампер).
3 September 2020
М
22:06
Майстерня Мольфара
Як виміряти низькоомний опір? Міліомметром. А якщо такого приладу немає у наявності і немає як позичити? Тоді можна “зібрати” свій!

Більшість мультиметрів мають нижній діапазон вимірювання опору у 200 Ом. Так, вони ще покажуть 1 Ом з похибкою в 5%, але коли діло дійде до менших опорів, прилад покаже невідомо що. Ще потрібно врахувати що закорочені щупи вже показують значення у 0.4 Ом.

От виникла потреба виміряти опір товстого провідника. Щоб таки виміряти таке низьке значення можна скористатись законом Ома. Опір дорівнює напрузі розділеній на струм. Якщо є можливість один із показників зробити константним, а інший поміряти - отримаємо третій з розрахунків.

Найпростіше зібрати джерело постійного струму. Тут достатньо однієї мікросхеми LM317T, пари резисторів та батарейки. За використання резисторів із сумарним опором 12.5 Ом будемо мати ~ 100 мА струму. У моєму випадку, отримав точні 102.2 мА. От і все, прилад зібраний - вимірюючи напругу між щупами, розраховуємо опір з точністю ~5%!
4 September 2020
М
23:19
Майстерня Мольфара
Дуже дивний "кулер" і як його зробити.

Зразу же прокоментую нюанс із тестуванням - потрібно було використати тільки вихідний клапан, а не обидва, тоді продуктивність виявилась би в рази більшою. Та все ж - це дивовижно!

https://youtu.be/77Y7DHfoFOk
5 September 2020
М
23:39
Майстерня Мольфара
Закінчив встановлення інвертора.

Спершу випробував всі можливі і неможливі конвертори RS-232 на USB і дійшов висновку, що без повноцінного RS-232 порта діло не зрушиться. А тому купив вживаний тонкий клієнт HP t510 (дешевше будь-якого неттопа на Intel Atom, з ідентичною продуктивністю, безшумністю і буквально за $20 з доставкою), який буде працювати як перенаправляч RS-232 на TCP/IP. Що з цього вийде, опишу окремою історією.

А от щодо сильного нагріву проводів до акумулятора і значного падіння напруги на них - прийшлось докупити коротший провід. Рішення прийшло так.

При мінімальному навантаженні (10% від 1,5 кВт) напруга на клемах акумулятора була нижчою за напругу на інверторі на 0,2 В. Це наслідок контактного опору між клемами та мідною жилою з наконечником. Жоден з цих контактів не запаяний. І таке падіння допустиме.

При 90% навантаження падіння на мінусовому проводі було 0,146 В, на плюсовому - 0,33 В, загальне падіння (між реальною напругою на клемах акумулятора і тим, що бачить інвертор) - 0,8 В. Таке падіння створювало ілюзію для інвертора, що акумулятор розряджений, хоч напруга на ньому просідала до нормальних 11,62 В.

Спершу подумав, що проблема у китайському тримачі для запобіжника. Він грівся найбільше, а легкість болтів явно вказувала що вони не з латуні зроблені. Тому замінив останні на звичайні болти зі сталі. Але, на моє значне здивування, падіння не зменшилось взагалі. А сталеві болти нагрівались не менше китайських невідомого сплаву.

Другою ідеєю було виміряти опір проводу, для цього і зібрав приблуду-мікроомметр. Але вже по дорозі на об’єкту мене осінило, що якщо падіння 0,146 В при 100 А струму, то при 0,1 А я просто нічого не виміряю.

А тому вирішив, що покупка нових проводів обов’якова. Та цього разу, замість 1,5 м на кожну з клем, виміряв найкоротші можливі довжини. Вийшло 0,2 м для мінусової клеми і 0,55 для плюсової.

Сьогодні прийшли нові проводи, звичайно зразу же їх опробував і зробив виміри.

Так от, падіння напруги на мінусовому проводі при навантаженні 90% стало 0,08 В (на 0,066 вольт менше). Падіння на плюсовому - 0,24 В (на 0.09 вольта менше). Результат явно покращився, бо тепер при максимальному навантаженні інвертор не свариться, що акумулятор розряджений, а показує 11,1 В. Виходить падіння у 0,5 вольта - це ~50 Вт енергії йде в тепло (на противагу ~80 Вт раніше).

Але чому таке значне скорочення довжини проводу не відобразилось у значному зменшені падіння напруги? Думаю, ключовим чинником тут була не довжина проводу, а факт наявності опресованих клем і скручування всього болтами, а не паянням. Але технологія не передбачає припаювання таких товстих кабелів, а особливо до акумуляторів, то падіння напруги тут не уникнути ніяк.

Щодо падіння напруги на плюсовому проводі, яке зменшилось навіть краще за падіння на мінусовому, але залишилось високим - тут проблема у запобіжнику. Суть запобіжника - при певному струмі розплавитись і розірвати схему. Маленькі запобіжники на маленькі струми не нагріваються сильно і падіння на них незначне. Та виходить що запобіжники ANL на високі струми працюють інакше і мають явний негативний ефект у вигляді великого падіння напруги та сильного нагріву під час роботи. Що ж, доведеться і з цим теж змиритись, бо позбутись такого захисту, використовуючи акумулятор в квартирі - не найкраще рішення.

У результаті - система готова. Як вона буде працювати - покаже час. А зараз, завдяки моїм зачасту кривим рукам, інвертор пройшов краш-тест - коли я пересував акумулятор, то ліктем сильно надавив на інвертор. Думав, погнув і точно щось закоротив всередині. Але ні, детальна інспекція зовнішнього корпусу і начинки показала що все у порядку. Ще вмію так відкривати корпуси, щоб зберегти наклейку гарантії цілою і неушкодженою. А корпус витримав точкове навантаження в 32 кг, що досить круто для китайця.
23:52
тримайте картинку як не треба і як треба підключати акумулятор до інвертора
6 September 2020
М
23:11
Майстерня Мольфара
Не скажу що я вражений, я неймовірно вражений - блогер з каналу Applied Science купив на Amazon очищувач для негативів з Полонієм-210. З активністю 500 мкКі! До слова, зразки Америцію-241 в сенсорах диму мають активність тільки 0.9 мкКі

https://youtu.be/ZBHIp967TD8
7 September 2020
М
00:49
Майстерня Мольфара
Як вже писав вище, я придбав тонкий клієнт щоб отримувати інформацію з інвертора. Інвертор, як і більшість промислового обладнання, обладнаний інтерфейсом RS-232 для обміну інформації та, можливо, інших прихованих функцій.

Мій вибір зупинився на тонкому клієнті через низьку ціну і нову (для мене) платформу. Роздрібна ціна такого “комп’ютера” є умовно високою, та, з часом і з оновленням апаратного забезпечення підприємствами, на ринок масово потрапляє “проживша” своє техніка за мінімальну ціну. Чому саме тонкий клієнт?

Вартість дешевих RS-232 - USB конверторів, пару яких маю, близько півтора долара. Такі конвертори не підтримують повноцінну роботу інтерфейсу, а тільки основні функції - передачу (Transfer) Tx та зчитування (Read) Rx. Через таку особливість вони не працюють з деякою апаратурою, власне що я зафіксував з інвертором.

Вартість вживаних повноцінних конверторів становить близько 40-50 доларів, нових - більше сотні. Чи вартий простий забір інформації таких грошей - впевнений що ні.

Тому зупинився на іншому варіанті - придбати ноутбук/міні-пк/неттоп із повноцінним RS-232 портом. "Великий" ПК, особливо старий, займає багато місця і шумить, тому як варіант не розглядався взагалі. Ціна на вживані ноутбуки чи міні-пк з продуктивністю не слабше Intel Atom 2012 року (для повноцінної роботи Windows 7) стартує від 60 доларів, а тут дешевше би був повноцінний вживаний конвертер. Неттопи у жахливому стані можна знайти від 35 доларів, а між ними в очі кидаються тонкі клієнти. Ціна на останні починається від 200 гривень, а це менше 10 доларів.

Тонкий клієнт - це мініатюрний низькопотужний комп’ютер, основне призначення якого підключення до потужного сервера і забезпечення стабільної роботи у такому режимі. Тобто це термінал, який дозволяє використовувати віддалені потужності із локальними пристроями - як от касові апарати, сканери штрих-кодів та ін. Тонкий клієнт за 10 доларів досить древній, але із своїм прямим призначенням ще справився би. Та у продавців є потужніші і трішки дорожчі варіанти. Вони мають умовно потужні процесори, достатні об’єми оперативної пам’яті та значно більший дисковий простір.

Так я зупинився на HP Thin Client t510. На його борту двоядерний процесор від VIA - VIA Eden X2 U4200, 2 Гб DDR3 пам’яті (1066МГц), 1 Гб IDE DOM (такий собі промисловий SSD із підключенням 40-pin IDE) та 1Гбіт/c Ethernet порт. А ще порт mPCI-e x1, 1 повноцінний SATA-порт та пасивне охолодження. Дуже багато цінних деталей можна прочитати тут https://www.parkytowers.me.uk/thin/hp/t510/. Ціна такого щастя - 20 доларів із доставкою.

Прийшов тонкий клієнт із встановленою ОС від HP ThinPro та з логотипом однієї торговельної мережі. Здогадуюсь, цей клієнт стояв у парі з касовим апаратом. Попри те, що зміг отримати доступ до root прав за пів години, використовувати за задумом цю ОС не вийшло б.

До всього, коли міняв термопасту і термопрокладку на процесорі та чіпсеті відповідно, приєднав ще mPCI-e Wi-FI адаптер. З розбірок знайшлись дві гнучкі антени. До всього набору функціоналу тепер додався повноцінний вай-фай. Лишнім точно не буде.

Спроба #0 - успішно прошив клієнт на ThinkPro 5 - останню підтримувану версію. Суттєвих змін не помітив, використовувати і далі би не вийшло.

Спроба #1 полягала у встановленні чистої Windows Embedded Standard 7 (повноцінна 7-ка для вбудованих систем) з офіційного сайту Microsoft. Відкоригована збірка якраз влізла на 1 Гб дискового простору, але вийшла занадто обрізаною.

Спроба #2 - встановити WES7 від HP. Закінчилось помилкою - інсталятор не знаходив ключ у системі. Всі спроби вручно прошити клієнт з цією збіркою чи підмінити WIM у чистій WES7 закінчувались помилками.
00:49
Спроба #3. При встановленні WES7 побачив, що спеціальний встановлювач дозволяє встановити ОС на USB-диск. Чому не поставити повноцінну Windows на флешку? Це б забрало обмеження у 1Гб дискового простору. Але, оскільки фірмовий встановлювач такого не дозволяє, використав програмку WinToUSB. Вона розпаковує образ на флешку, додає бутлоадер, а встановлення завершується після завантаження системи з флешки на цільовому ПК. Так спробував W7 Starter x86, знайшов драйвера для всього (на оф. сайтах VIA та HP; на останньому були тільки драйвери для гігабітного ethernet). Та W7 Starter не підтримує двох ядер…

Спроба #4. Windows 7 Home Basic x86. Всі драйвери. Остання версія Mozilla Firefox. K-Lite Codec Pack. Тепер стали доступні два ядра. Запустив UserBenchmark - https://www.userbenchmark.com/UserRun/32650337. Такі результати на непідтримуваній ОС, запущеній із USB-флешки, вийшли дуже крутими. Тонкий клієнт виявився не гіршим нетбука на Intel Atom (https://www.userbenchmark.com/UserRun/32650316).

Виходить, такий тонкий клієнт можна використовувати без підключення до сервера для офісної роботи чи навіть перегляду відео - 720p із мережевого сховища йому по зубах.

Але мене цікавить використання його в якості адаптера RS-232 - TCP/IP. І про це напишу окремий пост.
М
01:20
Майстерня Мольфара
Для того, щоб опрацьовувати дані від інвертора, потрібно ті дані якось отримувати. На даний момент часу, у мене наявний лише windows-додаток для відображення даних. Тому, для початку, потрібно перевірити чи запрацює хоча б це.

Перетворити тонкий клієнт у міні-пк вдалось, та на об’єкті немає монітору, клавіатури чи мишки, а носити із собою всю цю периферію бажання немає взагалі. Рішенням тут буде використати комбінацію, яку зачасту використовували на біткоїн-фермах - поставити на цифровий відеовихід конвертор у аналоговий VGA (система буде розпізнавати цей конвертор як наявний екран і буде запускатись без помилок), а ще встановити софт для віддаленого керування - VNC-сервер. За іронією, тонкий клієнт, призначений для підключення до віддалених серверів, сам стане тим сервером.

Для під’єднання до VNC можна використати смартфон, а можна той же нетбук на Intel Atom. Під’єднавши тонкий клієнт до нетбука витою парою, якісь сигналу буде такою, ніби екран приєднаний напряму.

Очікувано, з першої ж спроби, додаток із диску розпізнав інвертор по COM-порті і почав отримувати дані. Та чомусь жодних даних не показувалось за підключеної електромережі, а за переключення на інвертор показувались нулі, хіба правильні стан і відсоток навантаження.

Це явно не те, що очікував побачити у кінцевому результаті. Підозрюю, що прошивка інвертора присилає інші дані, ніж очікує сама програма.

Спробував сам послати запит на порт. Як вже був встановив раніше, додаток відправляє команду “Q1”. У відповідь на команду я отримав рядок

(000.0 000.0 224.0 004 50.0 12.4 24.0 10 01001

Якщо порівняти із даними на LCD-дисплеї, то це

Знак “(“, Вхідна напруга, Вхідна напруга (?), Вихідна напруга, Стан(?), Частота, Напруга Акумулятор, Температура Інвертора, Відсоток Навантаження, Цифри “01001”

Включивши електромережу до інвертора і виконавши запит, отримав:

(221.0 221.0 217.0 000 50.0 12.9 24.0 00 01001

Все зійшлось.

Що значить дужка, чому двічі вказується вхідна напруга, які можливі стани, що означають цифри в кінці - взагалі без ідеї. Через погану роботу програми в комплекті та для пояснень даних звернувся напряму до виробника. Надіюсь, вони мені допоможуть. Але можливість отримувати хоча б такі дані про стан інвертора просто із COM-порту надзвичайно корисно.
01:22
І куди без фото зараз!
01:22
01:22
01:22
01:22
01:22
8 September 2020
М
02:14
Майстерня Мольфара
Порившись у гуглі, встановив, що протокол обміну даними між інвертором та комп'ютером досить подібний у різних виробників (https://www.upspowercom.com/Download/UPS-Protocol.pdf ; https://d2mkuqdfjd17yj.cloudfront.net/wp-content/uploads/2015/01/Sigineer-Power-Inverter-Charger-RS232-Communicate-Protocol.pdf ; https://networkupstools.org/protocols/sola.html ). Проте жоден із знайдених описів протоколу не підходить під мій конкретний випадок. Надіюсь, виробник надішле мені відповідь.

Поки вдалось розшифрувати що друге значення вхідної напруги це Input Fault Voltage. Таке значення є у більшості знайдених приладів, а тому можна вважати що і у мене воно за це відповідає.

Окремо відзначу цікаву статтю, де автор отримав такий же диск із програмним забезпеченням https://aquarat.co.za/teardowns/reverse-engineering-a-solar-inverter-telemetry-protocol/
М
13:27
Майстерня Мольфара
Як і автор статті, з посилання вище, декомпілював .NET додаток від китайців і там чудово проглядається протокол обміну даними.

Вдалось встановити всі значення, які отримуються командою Q1, а також інші додаткові команди. Думаю, не буде проблемою написати свою програмку, щоб отримувати дані, зберігати їх у базі даних, аналізувати та формувати звіти у більш зручному форматі - форматі веб-додатку.
13:27
9 September 2020
М
02:51
Майстерня Мольфара
Витратив цілий вечір, але вдалось запрограмувати Arduino Mega як "віртуальний" інвертор та "обдурити" китайську програму, щоб підтвердити свої догадки і розшифрування декомпільованого коду.

А тепер, маючи такий "віртуальний" інвертор дома, написав і протестував просту консольну програмку для збору інформації з реального інвертора і відправлення її в чистому вигляді на мої сервери. Так можна буде зібрати більше інформації, закінчити розшифрування протоколу і написати свою утиліту для роботи із таким пристроєм.
10 September 2020
М
12:49
Майстерня Мольфара
Написав програму для збору даних і відправлення їх необробленими на сервер. А зібравши достатньо даних протягом стрес-тесту, зайнявся програмуванням аналізатора відповідей інвертора на основі алгоритму з декомпільованого коду. І от що вийшло.

Спершу відзначу, що причина глюку програми від китайців у тому, що температура, яку інвертор присилає дробовим числом, вони перетворювали таким “дивним” алгоритмом, що результат виходив від’ємним числом. ¯\_(ツ)_/¯

Мені вдалось переписати той алгоритм і отримати ті ж дані, які показує інвертор на своєму моніторі. Основні з них Ви показані на графіку. Крім них, наявні попередження про стан акумулятора, звіт про справність функціоналу і заводські параметри.

Попри те, що кількість даних значна, досі залишається невідомою частина відповідей, бо китайці її ігнорують. Буду пробувати і їх розшифрувати.

Загалом, вже зараз можна розпочати написання програми із показом даних у термінальному інтерфейсі та з відправленням опрацьованих даних на сервер.
М
14:04
Майстерня Мольфара
Описав відомі запити, приклади та результати у документі https://docs.google.com/document/d/1izStuaTFKq-UlANfH33VYYTZ6r93vOvOS6lg-OF72VU/edit?usp=sharing

Дані, призначення яких невідоме, позначив жовтим. А також відзначив ті опції, які описуються у подібних протоколах інших виробників.

Особливо мене цікавить команда "X", бо вона не зустрічається у жодній іншій знайдені мною документації. Що цікаво, на відміну від інших команд, результат її виконання є у шістнадцятковій системі числення, а подібні числа не показуються на LCD-дисплеї інвертора.
14 September 2020
М
23:10
Майстерня Мольфара
Найпростіша DIY відеокарта!

https://youtu.be/l7rce6IQDWs
18 September 2020
М
22:25
Майстерня Мольфара
Декілька днів воюю з оптикою і роутером Keenetic. Мета - підключити квартиру до інтернету оптичним волокном, з використанням вбудованого в роутер Keenetic Giga KN-1010 SFP-порта.

Спершу майстри від провайдера так прокладали волокно, що сигнал вимірювався ~ -48 дБ. Тобто, сигналу не було.

Тоді інші майстри того ж провайдера проклали новий кабель, сигнал вийшов -9 дБ. Зазначу, від’ємне значення в дБ тут вказує на втрату сигналу. Чим менша втрата - тим кращий сигнал отримується пристроєм. Такий сигнал виглядає непогано, враховуючи факт, що у квартирі залишилось ~100 метрів скрученого волокна.

Але пригоди тільки починались. SFP модуль, який залишили від провайдера, не приймав сигнал взагалі. Всі дані модуля зчитувались нормально, а от сигналу не було. Прийшлось знову викликати майстрів, які, після чергової перевірки кабелю, замінили SFP модуль на інший. Цей запрацював.

Запустивши термінальний режим в Keenetic OS, отримав DDMI з модуля. Показники становили 0,274 мВт передавання і 0,114 мВт приймання. Останнє і дорівнює тих ~ -9 дБ.

Зайнявся компактним монтуванням оптоволокна, коробки та роутера з фіксацією пластиковими хомутами. Завершивши те, думаю, перевірю якість сигналу. І бачу 0,098 мВт приймаючої потужності. Що є ~ -10 дБ. Воно ніби і незначно відрізняється, але -9 дБ - то нижня межа хорошого сигналу, а -10 - доборого. Так ніби одна позначка на візуалізації стільникової мережі зникла. Зникла і певне через якийсь огріх у монтажі.

Спершу подумав, що десь волокно загнув, але ніт - все нормально. Рухаючи волокном потужність приймання зростала, але не значно і не до попереднього рівня. Думав, а може в коробці, де спайка між волокном і піґ-тейлом щось притиснув. Теж ні. І тільки натиск на SFP-модуль змінив показники. Ба навіть на краще, ніж було. Вийшло що, якщо прижати SC коннектор патч-корду, то прийом зростає до 0,140 мВт - до -8 дБ! А відпустити - падає до 0,1 мВт.

Добре, що у мене є новий патч-корд, спробую замінити, а то не подобається мені, що на конекторі “падає” аж стільки сигналу.
20 September 2020
М
00:11
Майстерня Мольфара
Цікаве відео про пошук проблеми в електросистемі будинку від британських електриків. Окрім цікавої проблеми, можна побачити різницю у монтажі електропроводки між українськими та британськими будинками.

https://youtu.be/BK6ykUkJ-8A
22 September 2020
М
00:39
Майстерня Мольфара
Спробував новий оптоволоконний патч-корд і результат вийшов таким же. Потужність сигналу коливається від -10 до -8 дБ, залежно від натиску, кута відносно модуля, погоди на дворі і гавкання сусідської собаки. Марна справа намагатись вижати з цього щось краще.


Також зазначу, вдалось знайти даташит на SPF-модуль і його чутливість Pin становить -22 дБ. Виходить навіть є достатньо запасу для стабільної роботи системи.

Досить цікаво таки мати доступ до показників і встановити, що одним з найпроблематичніших місць є конектор.
М
23:17
Майстерня Мольфара
Відео про те, як виготовити Lenard tube (вперше не знайшов статті на вікі про якийсь пристрій, винайдений давним-давно) - вакуумну лампу, яка стріляє електронами у повітря.

https://youtu.be/m3oonk1wnHY
30 September 2020
М
00:50
Майстерня Мольфара
Днями раніше зробив повне очищення від пилу основного робочого комп'ютера. Складав його більше трьох років тому, приблизно стільки ж часу тому приклеїв у корпус RGB стрічки. Це звичайні RGB LED стрічки - всі світлодіоди світять одним кольором, який детермінується трьома лініями (для кожного основного кольору RGB). Окрім таких, є ще адресні RGB стрічки. Останні працюють за рахунок однієї інформаційної лінії, на яку подається послідовність бітів, яка задає колір кожного окремого світлодіоду стрічки.

Моя материнська плата не підтримує крутих адресних стрічок, тому вся підсвітка корпусу відбувалась кількома шматками звичайної стрічки. Крім цього, у переважній більшості випадків, виставляв на підсвітку мій улюблений зелений колір. І отак, деколи зеленим, деколи ефектами, служила стрічка ці три роки.

Вже під час чистки, мені в очі кинулось пожовтіння силікону, яке не відмивалось навіть ізопропиловим спиртом. Намагаючись відчистити той наліт(?), побачив інше - сліди деградації світлодіодів. Перше - це різне вигорання кольорів. Явно моя любов до зеленого далась взнаки. Інше - не всі світлодіоди вигоріли однаково - одні почорніли повністю, інші - тільки точково, ще інші взагалі ледь замітно. Чому так - гадки не маю. Що цікаво - багато світлодіодів були вже настільки вигорілі, що на вигляд мали б вже от-от перегоріти.

То що, гарантій термін служби - три роки?
00:51
Дивіться самі
3 October 2020
М
22:38
Майстерня Мольфара
Замовили у мене зібрати комп'ютер для десятирічного. Комплектуючі підбирались згідно бюджету батьків і побажань головного замовника. Останні прийшлось значно знизити, але результат має вийти класний. Вйо до збірки!

P.S. Телеграм добавив функцію коментарів у каналах, то вйо тестувати!
4 October 2020
М
03:51
Майстерня Мольфара
Кабель-менеджмент забрав часу, але готово!
03:51
5 October 2020
М
00:18
Майстерня Мольфара
Закінчив збірку.

Все затягнулось, оскільки оцей кулер, який видно спереду, виявився із погано закріпленим проводом живлення. Провід зачіпався об лопаті і створював неприємний стукіт - явно не те, що хочеться у такій тихій системі.

Збірка вийшла якраз як планувалось, ось бенчмарк системи https://www.userbenchmark.com/UserRun/33761400

Після довгої перерви у слідкуванні за новинками і збирання комп'ютерів, ще не всі уміння втратив.
9 October 2020
М
13:22
Майстерня Мольфара
Вже декілька тижнів як користуюсь інвертором MUST EP30-1512 Pro і назбиралось трішки деталей.

Спершу відзначу пасивне енергоспоживання. Виробник заявляє про < 25 Вт споживання на підтримання роботи системи. Насправді, при повністю зарядженому акумуляторі, система споживає рівно 35 Вт електроенергії (показник знятий із електролічильника на вході у квартиру, коли крім інвертора більше нічого не було підключено). Якщо врахувати, що підтримка напруги акумулятора зарядним модулем інвертора видає постійні 1А струму, то цих 35 Вт ділиться на 13,6 Вт заряду акумулятора і 21.4 Вт споживання власне інвертором. Здійснивши розрахунок споживання за місяць, отримуємо 25 кВт*год. Або ~42 гривні згідно теперішніх тарифів.

Шум. Інвертор практично безшумний при мінімальному і середньому навантаженні (до 1 кВт). Єдине, при мінімальних оборотах чути поцокування кулера. Та, закривши двері у гардероб, і те майже не чути.

Перемикання на інвертор. Тут все чудово. При тестуванні, я вимикав вхідний автомат інвертора, то LED-світильники мигали один раз тривалістю у мілісекунди. При реальних аварійних ситуаціях (а таких відбулось уже декілька), не помічав змін взагалі. Одного разу, коли електроенергію виключили на ~6 годин, я зрозумів що мережу відключено тільки тоді, коли перестав працювати інтернет. Ні мигання, ні шуму від чутливих лампових підсилювачів, ні шуму самого інвертора - нічого.

Час роботи. Найдовша аварійна ситуація - ~6 годин. За цей час навантаженням були - холодильник, газовий котел в режимі “Зима (обігрів)” і вся мережна техніка (роутери, NAS, сервер). За весь час акумулятор 100А*год розрядився на ~40 відсотків, при чому перші 25% були використані у перші же півгодини, коли додатковим навантаженням були ще комп’ютер (150-210 Вт), ноутбук (30-40 Вт) і все освітлення у квартирі (90-130 Вт).

Варто зазначити ще одну особливість. Моє старе джерело безперебійного живлення (ДБЖ) для ПК, при переході на акумулятор, мало значне просідання напруги. Внаслідок цього спрацьовував захист стабілізатора перед аудіосистемою і той йшов у відтермінування запуску на 5 секунд. Інвертор такого ефекту не має. Тому стабілізатор прекрасно працює як і за підключення до загальної мережі, так і під час роботи інвертора. Більше музика не пропадає на 5-6 секунд, коли є нестандартна ситуація у електромережі.

Загалом системою більш як задоволений. А здивовані погляди сусідів, коли у мене є світло, а у них - ні, це безцінно!
22 October 2020
М
18:00
Майстерня Мольфара
Пластикові вікна у квартирі - це круто. Завдяки практично ідеальній герметичності, з вулиці не потрапляє шум, пил, а втрата тепла - мінімальна. Проте тут є і недолік - у квартиру взагалі не надходить свіже повітря. Більше того - витяжні вентиляційні канали перестають працювати, оскільки не мають звідки “брати” повітря. Колись погана герметичність дерев’яних вікон використовувалась як “потенційне” джерело притоку повітря у квартиру. Та з пластиковими таке не проходить. Як наслідок, у квартирі зростає вологість, стіни покриваються пліснявою, а металеві предмети, як от нутрощі сталевих дверей, гниють.

Оце все вище перераховане я встиг відчути на своїй шкірі, і досить довго шукав вирішення проблеми.

Постійно залишати вікно відкритим на провітрювання - небезпечно. Не згадуючи злодіїв, сильні пориви вітру та дощі можуть не менше нашкодити майну. Режим мікропровітрювання корисна штука, але я б не залишав так вікна, поїхавши у теоретичну відпустку.

З часом таки знайшов рішення - приточні клапани. Вони працюють за рахунок порушення герметичності вікна, проте вирішують проблему з вентиляцією. Клапани знайшов двох видів: із свердлінням отворів та із заміною ущільнювачів. Першим характерна висока продуктивність, але вимагається пошкодження будови вікна. Другі малопродуктивні, проте завжди можна “відмінити” їхній монтаж поверненням старого ущільнювача. Я вибрав другий варіант.

Чи не єдиним наявним в Україні таким пристроєм виявились клапани New Air. Цікаво, що ідентичні за будовою пристрої продаються у різних країнах під своїми брендами. Та навіть інструкції монтажу у всіх них - однакові.

Я придбав пару таких приточних клапанів, поки спробував монтувати на одне вікно. Монтаж досить простий, не зайняв і 15 хвилин. Результат - із повністю закритими вікнами, але відкритим клапаном, тонкий листок прилипає до вентиляційних отворів. При закриванні клапану - ні.

Жаль не маю в наявності анемометра, але тяга відчувається навіть сухими пальцями. Звичайно, шум із вулиці став трішки більш відчутним, але не настільки, як коли вікно відчинене на мікропровітрювання. Апґрейдом задоволений.
18:03
Сам приточний клапан виглядає ось так. По суті, це просто ручка зміну розміру отвору, який виник після встановлення тоншого ущільнювача. Банально, але дієво.
18:03
18:03
18:03
23 October 2020
М
19:16
Майстерня Мольфара
Вимикачі із перехрестом були хорошою ідеєю для реалізації віддаленого керування освітленням у квартирі. Перший механічний вимикач залишається без змін, а замість другого - реле. Ідеально, що зникає потреба встановлювати точки бездротового керування у вимикачі/світильники. І навіть у випадку пошкодження одного з двох вимикачів - система продовжить працювати.

Але є одне але. Як знати що світильник увімкнено? Тобто стан реле ми знаємо, а стан механічного вимикача - ні.

Перша, банальна, ідея - фотодіод у кожній кімнаті. Некрасиво і нудно.

Друга ідея - реєструвати проходження струму по центральній жилі перехресту.

Інвазивно (коли сенсор є частиною електричного кола) це не складно, але, у випадку виходу з ладу сенсора, освітлення не ввімкнеться взагалі.

Єдиним неінвазивним методом буде використання трансформатора струму. Такі є в наявності. Коефіцієнт 1000:1, максимальний струм - 5 А. Навантаження - 200 Ом. Отже, при 5 А на резисторі буде синусоїда ±1 В. Що цілком можна зареєструвати АЦП того ж Arduino.

Але сучасні світильники не споживають 5А при 230 В - 1150 Вт! Максимум 25-30 Вт, а ті що у мене і то тільки 14 Вт.

Порахувавши, при 14 Вт сигнал із сенсора буде всього 0,012 В. Як зареєструвати таку напругу? Може з АЦП ADS1115 🤔
М
23:44
Майстерня Мольфара
Відео, щоб поламати собі мізки у вечір п'ятниці - експерименти та пояснення радіометра Крукса.

https://youtu.be/5dzXGtc78X0
24 October 2020
М
17:12
Майстерня Мольфара
Деколи "скарби" знаходять тебе самі і випадково 😮
28 October 2020
М
15:12
Майстерня Мольфара
Днями мав нагоду ремонтувати смартфон. Проблеми - швидке розряджання акумулятора і зношений MicroUSB 2.0 порт. Це був мій перший ремонт смартфону, корпус якого склеєний, а не на болтах.

Перш за все, жодна інструкція не вказувала якою температурою паяльного фену нагріти задню кришку. Тому експериментально дійшов до позначки у 200 градусів - клей ледь-ледь розплавився, але достатньо щоб присоска і тонкий пластиковий медіатор зробили свою справу. З болтами все ж набагато простіше залізти всередину.

Другий, певне найбільш нелюбий мною аспект - приклеєна акумуляторна батарея. Виробники смартфонів передбачають “хвостики”, за які потрібно тягнути, щоб “витягнути” клей. Ніби просто і діло (було б) зроблене. Але чомусь у мене ніколи смартфон чи інший ґаджет з таким кріпленням акумулятора після років користування не “витягується” нормально. Прийшлось іншим медіатором віддирати акумулятор з-під низу, ризикуючи пошкодити матрицю екрану.

З горем-пополам, вдалось і акумулятор замінити, і порт, і склеїти пристрій докупи.
Все запустилось і працює добре, але власник смартфону далі скаржиться, що пристрій швидко розряджається. І що тут робити?
М
16:55
Майстерня Мольфара
"Мізки" розумної квартири помалу складаються докупи. Комутацію задньої стінки (перехрести вимикачів, RJ45 для сенсорів та гніздо живлення) закінчив. Серце - Odroid C2 - теж зайняло своє місце. Вже скоро можна буде реалізовувати керування освітленням.
М
22:27
Майстерня Мольфара
Кілька годин і всі комунікації розпаяні. Все запустилось без білого диму, релешки з bash поклацались, i2c детектор виявив ADS1115, хіба тільки CAN шина не запустилась. Але то на Arch Linux ARM, буду пробувати інші ОС. Тепер тільки все програмувати залишилось.
29 October 2020
М
17:12
Майстерня Мольфара
Встановив.

Першим ділом прийшлось замінити Odroid C2 на Raspberry Pi 2. Друга платформа хоч і слабша і старіша, та краще підтримується спільнотою. Найважливіше - в неї наявний модуль для MCP2515 (CAN шина) в ядрі linux, коли ядрі для Odroid його немає. Збирати кастомне ядро було б вирішенням проблеми з Odroid, але це треба було б робити з кожним оновленням - не варіант.

Ще одна перевага Raspberry Pi - можливість встановлення режиму GPIO зразу при запуску, просто змінами в config.txt. У Odroid для такого треба збирати кастомний U-boot, або ще якісь костилі придумувати.

Отож, релешки клацають, ADS1115 зчитується, CAN шина працює. Але таки CAN не зовсім добре працює. На короткій витій парі все ок, а при 10 метрах сигнал не передається. Треба розібратись чому.
31 October 2020
М
00:51
Майстерня Мольфара
Використавши трансформатор струму TA12-100, вдалось зареєструвати ЩОСЬ при вмиканні світлодіодної лампи у перехресті. Вольтметр показав 29мВ змінного струму!

Якщо вольтметр зміг, то і ADS1115 зможе! Або ніт.

Спершу вимірював напругу в диф. режимі (між A2 і A3). Результат - випадкові числа. Трохи пошуків і зрозумів, що для коректної роботи диф. режиму потрібно привести потенціал до одного з кінців. Додав нуль, нічого не змінилось.

Сів шукати інші методи. Один з них - підключити один кінець до землі (вивід G), а з іншого (вивід S) зчитувати значення у звичайному режимі. Чому до мене зразу не дійшло, що таке G(round) і S(ignal)?

В результаті мікросхема ADS1115 на виводі A2 і далі показувала випадкові числа, але на виводі A3 пішли адекватні значення. Власне, нуль коли світло вимкнене і числа від -0.2 до 0.2, коли увімкнене.

Осінило подивитись сигнал осцилографом. І отримав картинку на фото. Тепер ясно чому вимірювались такі показники, але не ясно як їх нормалізувати. Як зібрати піковий детектор на 0.03Vrms?
М
01:45
Майстерня Мольфара
Піковий детектор не потрібен, якщо правильно все запрограмувати 🤓
М
02:42
Майстерня Мольфара
Запрограмував тест-систему.
Вмикається реле, записується напруга на трансформаторі струму (30 зразків виявилось достатньо), вираховується Vrms і навантаження споживача (LED світильника). Аналогічно з вимкнутим реле.
З цих даних вираховується стан світильника - включений чи ні.
І воно працює!

Тільки один нюанс виліз - реле не найкращої якості і від частого вмикання почали заїдати... Але тепер я можу отримати стан певної точки освітлення абсолютно неінвазивним способом, що особливо корисно у перехресті - бо навіщо вмикати світло на реле, якщо хтось вже увімкнув звичайний вимикач?
6 November 2020
М
12:45
Майстерня Мольфара
Raspberry Pi Foundation випустило нову "малинку" - Raspberry Pi 400. На вигляд вона як древній-добрий ZX Spectrum, але набагато потужніша!
А ось цікаве відео з її розбиранням https://youtu.be/OqpylxLhw98
9 November 2020
М
23:52
Майстерня Мольфара
Одним із способів отримати 100% етанол є “висушування” алкоголю молекулярним ситом. Молекулярне сито - сорбент із значною кількістю порожнин і певним специфічним діаметром пор. Така структура дозволяє затримувати менші молекули (наприклад, молекули води), але пропускати більші (молекули етанолу). У результаті, вода захоплюється “ситом”, а у розчині залишається тільки етанол. Це ідеальний результат, та світ наш не ідеальний.

У лабораторії, де (мав би вже давно, але тільки зараз) починаю працювати, виникла потреба у 100% етанолі, тому придбав такі молекулярні сита на 3А. Знайти пакування менше 25 кг складно, але вдалось знайти хлопців, що погодились відправити 8 кілограм.

Перший нюанс використання - молекулярне сито потрібно активувати. Точніше кажучи, позбутись адсорбованої води та інших молекул. В ідеалі це робиться у вакуумі, при 300 градусах протягом кількох годин. Але потрібної апаратури немає. Тому є менш надійні, але дієві способи. Хтось використовує мікрохвильові печі, хтось звичайні печі, а хтось лабораторні сушильні шафи. Останнім способом я і скористався.

В силу певних проблем із шафою, вдалось прогріти сито тільки при 200 градусах протягом 3 годин. Трішки такого (недо)активованого сорбенту охолодив і взяв на пробу. 100 мкл води зникли за кілька хвилин, а саме сито нагрілось до 40-50 градусів. Це і є другий нюанс - в процесі поглинання води структурою, речовина нагрівається, ба більше, робочою вважається температура 120’С. А тому для “висушування” потрібно використовувати відповідний посуд.

Ще одним нюансом є ефективність "засвоювання". Воно становить 20~25% маси сорбенту. Тобто 100 г молекулярного сита може “засвоїти” тільки 20~25 г води. Це за умови, що сито ідеально активоване. У моєму ж випадку спрогнозувати ефективність взагалі малореально. А тому прийшлось вдатись до радикальних заходів - на 50 мл 96% етилового спирту було додано ~80 г молекулярного сита. Що з того вийде - буде видно за добу. А тому, що останній нюанс - тривалість “висушування”, і вона значна.

Але є і плюси такої технології, найбільший - те, що сито можна повторно активовувати значну кількість раз.

Не можу не згадати про інші застосування такого сита. Його майже основне призначення - адсорбція вологи із металопластикових вікон. Саме у таких вікнах можна знайти ці гранули, які забезпечують відсутність води всередині склопакету, а значить і відсутність вологи із усіма її негативними наслідками. Це як гетер у радіолампах, який адсорбує залишки газів, тільки у металопластикових вікнах і абсорбується вода.
18 November 2020
М
22:02
Майстерня Мольфара
Поки чекаю деталі до реле розумної квартири і поки пишеться стаття про керування освітленням, тримайте відео з каналу про проблеми із замками і колодками. Дуже короткі відео, але дуже інформативні.

https://youtu.be/oOSWXo9fpTI
20 November 2020
М
14:29
Майстерня Мольфара
Здається, я знайшов вирішення проблеми із залипанням реле.

Драйвер світлодіодних світильників має надзвичайно просту імпульсну схему і ніякого захисту. Однією з проблем, яку б мав вирішувати захист, є те, що при вмиканні імпульсного блоку живлення виникає високовольтний імпульс. Таке стається, оскільки запуск починається із заряджання конденсатора високовольтної частини, що створює значний струм на долю секунди і, як наслідок, виникає пік напруги, значно більший номінальної напруги мережі. За користування звичайним вимикачем, такий імпульс практично не відчутний, оскільки сила важеля у вимикачі достатня, щоб розірвати контакт, якщо він “приварився”. У реле такої сили немає, а тому реле починає залипати.

Вирішення банальне - додати варистор. Варистор (MOV, metal-oxide varistor) - електричний компонент, опір якого залежить від прикладеної напруги. Простіше кажучи, за досягнення певної напруги він починає проводити струм. Тому, якщо паралельно схемі підключити варистор, то він почне проводити струм на час імпульсу і, як результат, суттєво його зменшить. Без імпульсу приварювання контактів буде менш імовірним (або зникне взагалі), а реле перестане прикипати.

Добре було б, щоб варистор знаходився зразу же на драйвері, але мені його там припаювати немає бажання. А тому я приєднав його прямо до клем реле. З однією нотаткою - реле може включати світильник в обох положеннях, а значить на одне реле потрібно два варистори.

Отож, вже півгодини як реле “клацає” що секунди і (поки?) не сталось жодного залипання.
14:29
Виглядає воно ось так. Надіюсь в майбутньому куплю світильники із кращими драйверами і потреба у цих варисторах зникне.
23 November 2020
М
13:16
Майстерня Мольфара
Вчора весь день думав, чому розрахунок споживання струму не відповідає номіналу світильників. Математика проста, а не сходится.

Зареєструвавши вольтаж на 200-омному резисторі трансформатора струму TA12-100, отримуємо значення струму в момент часу. Формула така: поділити зареєстровану пікову напругу на 200 Ом і перемножити на коефіцієнт трансформації 1000. Наприклад, на контакті АЦП ADS1115 є 160 мВ, це значить що через резистор протікає 0.8 мА, а через кабель високої напруги - 0,8А. З напругою у 230 В це 176 Вт. Щось не те.

Але якщо зареєструвати 100 значень напруги на резисторі трансформатора струму, перерахувати це на струм у кабелі і намалювати графік - отримуємо цікаву осцилограму струму. І вона явно не правильної синусоїдної форми. А все тому, що навантаження не резистивне. Тому краще з тих 100 значень струму розрахувати середньоквадратичне (RMS) значення і вже його перетворити ну потужність. До прикладу, таким середньоквадратичним значенням вийшло 0,146 А, а споживана потужність - 33 Вт. Це у світильника номінальною потужністю 20 Вт. І знову щось не те.

Відношення розрахованої потужності до номінальної вийшло 0.6 і я почав шукати що це може означати. І знайшов. Це коефіцієнт потужності (Power Factor, PF). Краще за вікіпедію я не напишу, тож “Коефіцієнт потужності — безрозмірна фізична величина, що характеризує споживача змінного електричного струму з точки зору наявності в навантаженні реактивної складової. Коефіцієнт потужності показує, наскільки зсувається по фазі змінний струм, що протікає через навантаження, щодо прикладеної до нього напруги.” А тому для визначення реальної потужності споживання світильниками потрібно обчислювати і цей коефіцієнт. З думками як це зробити вчора і заснув.

А сьогодні на ютюбі вийшов ролик на каналі GreatScott про ту ж проблему, і з варіантом її вирішення. Ну що ж, потрібно ще доробляти схему.

https://youtu.be/PSzkaSy5lHY
24 November 2020
М
00:28
Майстерня Мольфара
Створив ще одну інтеграцію в Home Assistant. Цього разу це збір даних про стан інвертора/зарядника Must EP30-1512, який використовую як джерело безперебійного живлення половини техніки у всій квартирі.

Спершу була ідея написати шлюз для RS-232 over TCP/IP згідно стандарту RFC 2217 і з використанням бібліотеки pySerial. А тоді до шлюзу підключатись із самого Home Assistant. Така схема запрацювала, але працювала крайнє повільно. Тому шукав інші варіанти.

Як тільки із списку доступних інтеграцій на очі попав MQTT протокол, новою ідеєю стало написати клієнт, який буде збирати дані із інвертора і відправляти на брокер-сервер. Але не просто чисті дані, а зразу їх оформляти у такому вигляді, щоб Home Assistant розпізнавав все і сформував свої звіти.

Кілька годин роботи і воно вдалось. Ба навіть краще, ніж я очікував.
Код ось тут https://github.com/mkbodanu4/ep30_pro_mqtt
Результат на фото.
26 November 2020
М
21:49
Майстерня Мольфара
Написав ще одну інтеграцію для Home Assistant - зчитування даних із роутера про стан оптичної мережі - DDMI SFP модуля. Буде корисно, щоб запускати певні автоматизації коли зникне сигнал абощо. До прикладу, можна буде відключити роздачу торрентів, які минулого разу "з'їли" весь трафік резервного мобільного каналу.

Код тут: https://github.com/mkbodanu4/hass_keenetic_sfp
29 November 2020
М
12:39
Майстерня Мольфара
Змонтував LED-світильник для робочого стола. Ніби проста методика, та встановлення на один стіл займає кілька годин роботи.

А маючи широкий опорний профіль стола, вдалось максимально непомітно заховати вимикач і драйвер.

З мінусів такого світильника - засвіт моніторів зверху, але якщо його вмикати тільки для паяння або подібної роботи, то проблема не помітна.
12:39
3 December 2020
М
00:20
Майстерня Мольфара
Зібрав перший тестовий модуль для "розумної" квартири. А схема і софт вийшли простішими, ніж планувалось.

Отож, модуль передає інформацію і живиться через виту пару. Напруга живлення - 5 вольт. Обмін даних - по шині CAN bus.

Щодо використання CAN bus, то я досить довго шукав варіанти і зупинився на наступному. За умови, що один frame вміщує ID (11 біт) та 8 байт даних і контролер гарантує доставку даних, подумав, що можна відкинути будь-які складні протоколи, а потрібні дані відправляти тільки тим одним фреймом. У такий фрейм (8 байт) залізе два значення float, одне значення double, 4 значення short або 8 значень char. Для одного сенсора - більш як достатньо. Як от SHT30-D у тестовому приладі реєструє два float - температуру і вологість, які ідеально відправляються одним фреймом.

На другій стороні CAN-мережі створений сервер, який, згідно конфігурацій в yaml-файлі, “впізнає” сенсор, створює MQTT пакет і відправляє дані на брокера. А вже останнього моніторить Home Assistant, далі опрацьовуючи дані із сенсора.

Такий собі MQTT-over-CAN вийшов, хоча назвав проект CAN-to-MQTT. Зараз будуть тести, а перевіривши надійність системи, візьмусь створювати сигналізацію на мікрохвильових радарах!
00:21
На вигляд тестовий прилад так собі, але на те він і тестовий 😅
00:21
8 December 2020
М
00:45
Майстерня Мольфара
Про Чашу Піфагора, або як працює злив унітазу

https://youtu.be/Cg8KQfaT9xY
11 December 2020
М
18:27
Майстерня Мольфара
Нарешті отримав подовжувач HDMI по витій парі від китайців і вражений результатом.

Свого часу заклав виту пару Cat.6 від робочого комп’ютера до телевізора. На той час нормальні подовжувачі коштували грошей, то думав буду користуватись дешевими. Такі застосовують компресію сигналу або попросту комутують фізично HDMI та RJ45.

А от недавно знайшов активний подовжувач LKV375N. На відміну від дешевих, він використовує протокол HDbaseT, який дозволяє передавати нестиснений сигнал по витій парі. А саме ця модель є з відкритою схемою і сотнею китайських брендів, які штампують свої “брендовані” подовжувачі. Вибравши по відгуках бренд HDmatters, купив це чудо.

Параметри - 4k@60 за використання Cat.6 до 40 метрів і кольорового простору YCrCb420. Для телевізора 4k@60 це саме те! Сумарно довжина між передавачем і приймачем ~ 20 метрів. Втрат кадрів, шуму, спотворень аудіо немає взагалі! Input lag досить малий, взагалі не відчутний, порівняно з тими ж іграми по Steam Link.

І оце все трішки менше $100 з доставкою! Шик!
18:40
Єдиний нюанс на зараз: ресівер нагрівається до 40 градусів і не має ніякого активного охолодження. Ніби і не проблема, але приєднав до корпусу радіатор від старого ПК. Вийшла імпровізована підставка.
22 December 2020
М
12:46
Майстерня Мольфара
Свій домашній сервер, на якому крутиться Home Assistant, я зібрав із дистрибутивом лінукса Arch Linux. Це мій улюблений дистрибутив останні кілька років і його ж використовую повсюдно. Підтримка ARMv7 є, постійно доступна нова версія ядра - те що треба!

Але є у Arch Linux особливість, його модель для оновлень ПЗ це “rolling release”. В її основі лежить ідея розповсюджувати оновлення зразу же після їх виходу, а не об’єднувати в окремі випуски. До прикладу, найбільш популярний дистрибутив Ubuntu використовує “point release”, тобто нові версії ПЗ виходять збірно одним випуском, зазвичай двічі на рік - у квітні і жовтні. На противагу цьому Arch Linux постійно оновлюється і має одну єдину версію.

Це дуже зручно, як на мене. Система підтримується оновленою і захищеною, але ціною цьому стає стабільність. Один новий пакунок може бути несумісним саме із твоєю конфігурацією системи і все завалиться як картковий будинок. Так і сталось минулого тижня.

Я оновлював систему, вийшла нова версія python і home assistant перестав працювати. Повернути стару версію можливо, якщо мати копію пакунків старих версій. Для x86 платформ є багато серверів з пакунками різних версій, та не для armv7. За один вечір і одну команду в терміналі відвалилось все - керування світлом у квартирі, реєстрація температур, пробна сигналізація. Добре що ще не почав інтегрувати газовий котел системи опалення у цю “розумну” крихку систему.

Тоді вирішив перейти на Ubuntu, оскільки та система більш стабільна, а цей домашній сервер тепер більше production, ніж staging. Перейшовши, почав спостерігати, що Ubuntu Server не така ж мінімалістична система, як Arch Linux. І платформа Raspberry Pi 2 B почала “загинатись”. Відтоді ще не бачив, щоб гас діод активності SoC, який хіба трішки мигав з Arch Linux. А Home Assistant взагалі завантажується хвилини дві, замість кількох секунд. Ціною стабільності втратив продуктивність. Походу, тепер ще треба оновити платформу і перейти на Raspberry Pi 4 :(

Зараз планую все оформити у серверну стійку 19”, так щоб і cable management правильний і все красиво виглядало. Там же можна буде встановити корпус 2U для нової “малинки” і всієї периферії - реле, сенсори і т.п. Туди ж гарно стане тонкий клієнт HP t510, який виконує роль аварійної системи на x86. Проект простий - роботи багато.
28 December 2020
М
14:47
Майстерня Мольфара
Повернувся на Arch Linux на домашньому сервері.

Отак тримав Ubuntu Server, який з кожним днем ставав все повільнішим, поки не “посипались” помилки. Не знаю, що там витворяв Ubuntu, але MicroSD картка не витримала - почали відмовляти сектори, а з ними і база даних MariaDB. Занулення і відновлення не допомогло, взяв нову картку, поставив Arch Linux і все знову запрацювало на ура.

Та цього разу я перестрахувався. Після встановлення Home Assistant і остаточного налаштування, зробив snapshot всієї SD-картки, щоб, у випадку помилки, за кілька хвилин відновити все до початкового стану. А також відключив всі можливі оновлення python, mariadb і супутніх пакетів. Якщо щось і оновиться - то тільки ядро. Так повинно працювати стабільніше!
3 January 2021
М
12:11
Майстерня Мольфара
Зібрати ігровий MS-DOS комп'ютер без жодних емуляцій і Raspberry Pi!

https://youtu.be/ZBsv-jRiIT8
7 January 2021
М
23:38
Майстерня Мольфара
Відео про пристрій, який би дуже хотілось мати в домашній лабораторії - аналізатор хімічного складу речовин на основі рентгенівського випромінювання!

https://youtu.be/KdfHVcU8U7U
8 January 2021
М
16:07
Майстерня Мольфара
Давніше бачив дуже цікаве відео, у якому за 25 хвилин змістовно пояснена схемотехніка зарядних пристроїв для телефонів і смартфонів. Не можу не поділитись таким із вами.

https://youtu.be/1nx_n-wEtII
12 January 2021
М
00:14
Майстерня Мольфара
Зима починає холоднішати, температура на лоджії (де зберігається купа всього) почала значно падати, то виникла потреба моніторити кліматичні умови того приміщення. І саме для цього раніше туди провів виту пару із серверної - пора їй в діло!

Загалом, ідея була така - виту пару провести у глибокий підрозетник, тоді розвести друковану плату із мікроконтролером і сенсорами, замовити все у китайців і мати свої готові системи. Круто, але багато роботи і довго чекати. А зібрати все з купи готових модулів, Arduino та інших компонентів - це саме те, чого так душа бажає. Результат вже за кілька годин паяння!

Із таким задумом спаяв докупи Arduino Pro Mini (ATmega168, 5V, 16MHz), DS18B20, Si7021 (модуль GY-21) і CAN-трансивер MCP2515+TJA1050.

Відстань між лоджією і серверною найбільша - близько 15 метрів витої пари, то саме цей трансивер зробив термінальним із 120-омним опором на кінці.

Підправив код із попереднього тестового модуля і все завелось з першого разу. А дані - зразу до Home Assistant!
00:14
00:14
13 January 2021
М
00:29
Майстерня Мольфара
Не буває так, щоб все і з першого разу було ідеальним. Новий модуль “розумної квартири” ніби працював добре, але з двома нюансами - температура сенсора DS18B20 не змінювалась взагалі, а періодичний “підігрів” Si7021 сильно спотворював показники.

Проблема DS18B20 виявилась досить простою - забув один рядок коду для ініціалізації - сенсор попросту вертав старе значення. Перепрошивка модуля все виправила.

А з “підігрівом” Si7021 була потреба дописати нової логіки. Підігрівом цього сенсора є певна резистивність, струм через яку можна задати програмно. У результаті протікання того струму виділяються тепло і чіп починає нагрівати сам себе. Для чого це сенсору температури і вологості? А щоб вийти з певних крайніх станів, як от обледеніння чи капля роси. Круто, звичайно, мати таку функціональність, але її потрібно правильно запрограмувати. Як помітив, нагрівання сенсору за звичних умов створює похибку вимірювань, то задав вмикання “підігріву” виключно при вологості більше 80 або температурі менше -5’С. І тільки інтервалами 30 с нагрівання і 30 с звичайної роботи. Якщо крайні стани подолано - перевіряти чи “підігрів” ще увімкнено. Якщо так - вимикати.

Встановив нову прошивку, вмонтував у стіну і вже от кілька годин як все працює без проблем.
М
00:54
Майстерня Мольфара
Сьогодні принесли ноутбук “глянути”, бо висне, гудить і гріється. Думав, класична проблема - система охолодження назбирала пилу і дрібного сміття, і перекрила радіатор щільним “в’язаним шарфом”. Але ніт - кількість пилу була мінімальна, термопаста ще у нормальному стані і радіатор практично чистий.

Причина виявилась у іншому. Ноутбук 2016 року покупки, не такий вже і старий. Процесор у ньому Intel Core i3-5005U, слабенький, але для офісної роботи мало би бути достатньо. Оперативки 4 Гб, але і це не було проблемою.

Де ахіллесова п’ята? У жосткому диску! Майже пуста система завантажувала диск на 100%. Видалення антивірусу зменшило час, необхідний на завантаження системи, та все ж не вирішувало проблеми. Зрозуміло, що значна частина навантаження на жосткий диск - віртуальна пам’ять, яка компенсує малий об’єм оперативної пам’яті. Але мінімальна кількість RAM, згідно офіційних специфікацій, 2 Гб для 64-бітної системи (https://www.microsoft.com/uk-ua/windows/windows-10-specifications). І в тих же специфікаціях вказано саме “жосткий диск”, а не SSD. Та без SSD користуватись таким ПК - нереально!

Видаливши все, що використовувало лишню оперативну пам’ять, вдалось покращити ситуацію, та тут однозначно потрібен SSD. Навіть банальних 120 Гб, а старий жосткий помістити у адаптер, на місце DVD-RAM-у, яким у 2021 ніхто не користується. Це мінімум, а як програма максимум - ще 4 Гб оперативки у вільний слот.
14 January 2021
М
00:01
Майстерня Мольфара
Мене мало що дивує так, як цей канал і його короткі 2-хвилинні відео. Тільки гляньте відео із безконтактним відкриттям (чи то зломом, правильніше сказати) цифрового замка буквально за секунду!

https://youtu.be/KHvfwpnPwwU
16 January 2021
М
22:27
Майстерня Мольфара
Хто читає мене у Твіттері, ті знають, що днями раніше мені подарували електрогриль. Цьому подарунку тішився як мала дитина, і в день подарунку зразу же пішов купити м’яса, щоб спробувати прилад. Але щастя не довго тривало.

Перший запуск виконав точно як пише інструкція. Все йшло добре, гарячі канапки виходили шикарні. Поки маринувалось м’ясо, включив електрогриль, щоб нагріти до робочої температури. Згідно інструкції, чи не єдиним пунктом, який повторювався кілька раз, було застереження “не включати гриль без робочих поверхонь”. Чому це важливо розпишу далі.

Поставивши стейки на розігрітий гриль, стояв і насолоджувався запахом. Але тут відчувся все чіткіше і чіткіше різкий запах аміаку. Досить різкий, аж до першіння в горлі. Згідно інструкції “при першому використанні можливий легкий дим і неприємний запах, це нормально і не є ознакою несправності”. Окей. Ще за 2-3 хвилини почулось тріщання і клацання. Перша думка була, що це м’ясо такі звуки видає. Та запах аміаку, який ставав все сильнішим і сильнішим, сигналізував про якусь проблему. Хоча індикатори грилю працювали добре, контролер температури (ніби) теж. Що ж, я готував стейки до переможного кінця, попри запах і хрускіт.

Опісля, залишивши прилад охолоджуватись і добре провітривши квартиру, сіли їсти. М’ясо зготувалось добре, навіть трішки пересушилось, але не мало того запаху і не мало структур (як от жилки), які могли б хрустіти при готуванні.

Коли гриль охолов, спробував його помити. Спершу помітив, що трішки підплавилась ємність для жиру, тому заспокоїв себе, що це вона могла виділяти аміак при плавленні. Але тоді ж помітив, що підпружинений тримач верхньої робочої поверхні не працює. Ніби у щось впирається. Так залишати не можна, а раз кріплення без пломб, розберу і ніякий гарантійний сервіс не дізнається. А тут мене очікував неприємний сюрприз.

Середина пластикової частини верхньої кришки, яка прикрита металевою пластиною, почала плавитись і тріскати. І так оплавилась, що заблокувала рух тієї кнопки і практично торкалась ТЕНів. Власне між ТЕНами і тим пластиком не було ніякого ізоляційного матеріалу! Більше того, цей верхній ТЕН не має жодного термозахисту або термосенсора, тільки заземлення. Тобто він гріється доти, доки нижній ТЕН не нагріє нижню робочу поверхню до потрібної температури. Навіть якщо верхня робоча поверхня буде перегріта! Забіжу наперед, скажу що ТЕНи з’єднані послідовно і в них різний опір - 18.8 Ом у верхнього і 17.1 Ом у нижнього. І, очевидно, генерація тепла у них буде різна, на цілих 67 Вт більше у верхнього ТЕНу (опір вимірювався на холодних ТЕНах, при нагріві різниця може бути ще більшою)!

Гриль подарований, про пошук гарантійних документів не йшло і мови. Значить, ремонтувати самому. Оскільки зверху була металева пластина, вирішив вирізати сплавлену ділянку.

Метод “насвердлити отворів і пилкою дорізати” виглядав найбільш оптимальним, та я не врахував двох факторів - внутрішній натяг і власне композицію того “термостійкого пластику”. Після оплавлення центральної частини, свердління виглядало як ходьба по тонкому льоді - необачний крок і тріщина. Те саме з пилкою. Так, пропрацювавши добру годину, таки вирізав ту ділянку, залишивши тільки дві помітні тріщини.

Зібрав все до купи, запустив - працює! Ще за день-два знову готував канапки - не було запаху, хрускоту і кнопка добре працювала. Все ніби добре, але сьогодні жінка вирішила зробити печериці на грилі...
М
22:53
Майстерня Мольфара
На прогрітий гриль були розкладені ті гриби. Запаху не було, ніщо не віщувало біди, поки в один момент не погасли всі індикатори.

У такого “аналогового” електрогрилю є лише два індикатори - наявність електромережі і замкнутого стану термореле. Термореле біметалічне, з ручним регулюванням натягу.

Отож, страва ще готувалась, а я вже знав, що буду мати ще роботу. Коли гриль охолов, взявся його розбирати. Верхня половина виглядала добре, пластик більше не плавився, а тільки з’явились дві нові невеликі тріщини. Певне, від нагріву.

А нижня половина ховала нові сюрпризи. Спершу з’ясувалось, що з’єднання внутрішніх дротів з дротами кабелю до вилки було на затискачах, в які має бути затиснута скрутка дротів. Та там була затиснена не скрутка, а просто оголені дроти. І то коротшої довжини, ніж воно мало б бути на 6 ампер струму, що по цьому “чуду” протікає!

Ну нехай, не так критично. Розібрав повністю і тут побачив всю схему цього приладу. Як вже згадував у минулому повідомленні, ТЕНи з’єднанні послідовно, а термореле знаходиться тільки у нижній половині. До слова, термореле до 250’С максимум. І вимірює воно не температуру ТЕНу чи шасі, до якого все кріпиться, а робочої поверхні. Вимірює за допомогою Г-подібної алюмінієвої пластини, яка так-сяк торкається невеликого виступу на нижній робочій пластині. Площа контакту менше 1 см^2! “Точність” просто на висоті! Ось чому не можна було вмикати прилад без робочих поверхонь - він би грів, поки не згорів.

Продзвін контактів виявив ще один компонент схеми, захований під термоізоляційну трубку - аксіальний термозапобіжник на 240’С. Він же був міцно прикручений до шасі. Отож, з регуляції температури наявні тільки термореле на 250’С і термозапобіжник на 240’С. Перший клас захисту, як гордо пише виробник на коробці! Термозапобіжник, власне, і перегорів цього разу. А оскільки він не відновлюваний, то підлягає тільки заміні.

Схема банально проста, робоча, але взагалі не стабільна. Невеликі відхилення показників від норми і все - купа проблем. Прилад куплявся в Україні, для таких приладів маю (чи мав?) більшу довіру, ніж від куплених напряму у китайців. Хоча, останнім часом з китайцями не мав проблем взагалі. На диво, ті, що себе і клієнтів поважають, стараються продавати щось краще.

Що робити з грилем? Звичайно тут буде заміна термозапобіжників. Але цього разу поставлю відновлювані і на дві робочі поверхні. Ціна їх смішна - 9,80 гривень за штуку. Чому їх не ставити на заводі?

І буду надіятись, що ще щось не згорить наступного разу...
23:03
А ось декілька фото, для кращого розуміння історії.
1. Сплавлена кришка
2. Результати моїх спроб вирізати ту оплавлену ділянку
3. Те саме, тільки після кількох використань
4. Всі нутрощі приладу, із тим згорівшим запобіжником по центрі фото.
23:03
23:03
23:03
17 January 2021
М
14:23
Майстерня Мольфара
Відео в скарбничку цікавих DIY проектів - Розумне Дзеркало:

https://youtu.be/DjPGoGmO5VY
М
14:41
Майстерня Мольфара
Минулого року Raspberry Pi Foundation випустила новий модульний одноплатний комп'ютер - Raspberry Pi Compute Module 4. Ця плата вийшла в сотнях варіації, з максимальною комплектацією у BCM2711 (такий же SoC, як у Raspberry Pi 4 - Cortex A72 (ARMv8), 64 біт, 4 ядра по 1,5 ГГц), 8 Гб LDDR4-3200 SDRAM, гігабітним ethernet чіпом, WiFi + Bluetooth (із зовнішньою антеною) та eMMC (так-так, саме eMMC, а не слотом для MicroSD) на 32 Гб!

А до CM4 вони ж випустили офіційний open-source I/O Board. І що мене зацікавило найбільше - розробники PCI-e 2.0 x1 лінію, яка у 4-тій моделі використовувалась для USB 3.0 портів, вивели як стандартний PCI-e x1 порт! З підтримуваного - USB 3.0 хаби, ethernet та wifi адаптери, а також NVME SSD! От останнє - революційно для цієї платформи. Швидкості і об’єми NVME колосальні, в порівнянні з MicroSD або тими же eMMC.

От у мене і виникла нова ідея, що використовувати для Home Assistant сервера. Можна замовити кастомний 1 rack unit в 19” стійку, а в ньому закріпити CM4, I/O Board, 120 GB NVME SSD і всю потрібну периферію. Результат - проблема зі швидкостями і вільним простором для зберігання інформації вирішена. Попередня ідея була використовувати два комп’ютери - Raspberry Pi 4 + материнку від HP t510 Thin Client. Другий для адекватного зберігання даних, але з NVME, напряму з’єднаним з CM4, така конфігурація втрачає будь-який сенс.

Ось самі гляньте на подкаст про можливості CM4 https://youtu.be/HUamq0ey8_M
25 January 2021
М
21:42
Майстерня Мольфара
Нарешті руки дійшли випробувати можливості HDMI-продовжувача по витій парі і з цього всього назбиралось інформації на невелику статтю. Ось: https://diy.manko.pro/2021/01/25/hdbaset-lkv375n/
27 January 2021
М
21:39
Майстерня Мольфара
Одного разу мене попросили перепрошити старенький тюнер до супутникового телебачення, у якого для цього був передбачений інтерфейс RS-232. Тоді у китайців придбав кілька дешевих перехідників USB до RS-232. Та жоден з них не запрацював - програми для прошивки не бачили тюнера взагалі.

Коли оце встановив у себе в квартирі інвертор, який обладнаний RS-232 портом для моніторингу стану системи, ці дешеві перехідники теж не працювали. Зміна конфігурацій, тестування у різних операційних системах - нічого не допомагало.

Такі перехідники побудовані на мікросхемі CH340 - неймовірно поширеній мікросхемі-конверторі USB-to-Serial. Чому так “неймовірно”? А тому, що більшість дешевих плат Arduino, програматорів та іншої техніки, яка потребує USB до UART має саме цей чіп “на борту”. Він не єдиний такий, є й інші мікросхеми, але вони дорожчі, що впливає на кінцеву ціну, а тому китайці стараються використовувати саме CH340 і подібні у своїх продуктах.

Що ж робити, коли потрібно такий адаптер USB до RS-232, а перехідних на чіпі CH340 не працює? Однозначно шукати адаптери на інших мікросхемах. Є от з категорії “дешево і сердито” - CP2104. Його можна знайти у дорожчих Arduino чи USB-to-Serial адаптерах. Або брати щось від FDTI - ці найкращі і найдорожчі у сегменті масового виробництва. Проте з адаптером, який містить цей чіп, можна бути впевненим, що підключення відбудеться.
21:42
Як приклад, є мікросхема FTDI FT232RL. А на фото - перехідник на її основі. Ціна - 10х ціни перехідника на CH340. Але з інвертором цей адаптер запрацював зразу ж. І я (нарешті!) позбувався другого сервера, який працював тільки аби збирати дані з інвертора і відправляти на MQTT-брокер. Оптимізація!
1 February 2021
М
22:15
Майстерня Мольфара
Цікаве відео про термоакустику і приклад як зібрати власний термоакустичний двигун!

https://youtu.be/abswNCqnMRQ
4 February 2021
М
13:09
Майстерня Мольфара
Колись думав, що оптика то складна штука, зокрема через процес приєднання термінальних конекторів. А тут ютюб підкинув відео про механічні конектори, які не потрібно спаювати. І все це без дорогого приладдя, тільки очищувач і сколювач (чи як воно там називається). Круто, з таким конектором досить просто працювати в домашніх умовах!

https://youtu.be/W7d0B_jC6tA
12 February 2021
М
23:21
Майстерня Мольфара
Принесли ноутбук на ремонт. Класика - перегрів. Але до цього тут додався відірваний тач-скрін і акумулятор, який не тримає заряд взагалі.

Ноутбук від Dell, а тому батарейка і зарядне мають “мізки”, які контролюють, вимірюють і надають інформацію для BIOS про свій стан. Навіть більше - контролер акумулятора не просто балансує заряд, вимірює ємність і деградацію, а й обмежує видачу енергії акумулятором до ноутбука. Збій в цій системі створює глюк у вигляді “мертвої” батареї, з якою ноутбук вирубується, тільки як штекер зарядного відключиться від гнізда.

Проблема вирішується перевантаженням (важливо, не вимкненням, а саме перевантаженням) Windows в BIOS, з якого ноутбук треба виключити. Тоді розібрати, від’єднати акумулятор і включити з BIOS без акумулятора. Там буде повідомлення про відсутність батареї або її поганий стан. Вимкнути, приєднати акумулятор назад і вже цього разу в BIOS бачити “Battery performing normally”.

Чому воно так - чорт його зна. Але працює. Як на старих моделях, так і на нових. Тільки тепер важливо, не включаючи ОС, зарядити ноутбук рідним(!) зарядним до 100%. При використанні лабораторного блоку живлення, ноутбук заряджається дуже повільно і ніколи до 100%. Оригінальне ж зарядне "повідомляє" материнці про свою потужність, а тому комп'ютер використовує його на максимум. Перевірити оригінальність зарядного можна у BIOS. Там буде вказано кількість ват або напис Unknown, якщо зарядне не розпізнане (як от мій ЛБЖ).

Зараз ноутбук ще заряджається і реальну деградацію я дізнаюсь тільки згодом. Але отаке простоювання в невідомому стані було досить тривалим і, боюсь, акумулятор міг здеградувати достатньо, щоб робота на акумуляторі не була комфортною. Чи буде заміна, вирішувати власнику, але я б однозначно рекомендував її робити. Як і заміну тач-скріну, кріплення якого відламалось “з м’ясом” при падінні.
М
23:55
Майстерня Мольфара
Коли планував електромережу у квартирі, передбачив на котел одну окрему електророзетку, яка йшла на окремий автомат в щитовій, який живився від інвертора. Ніби все просто, але як же без але.

Електрики зробили підрозетник збоку знизу біля котла. Коли вже майстри робили кухню, вони запропонували заховати газовий шланг варильної поверхні у стіні, проклавши в ній звичайну каналізаційну трубу. Але так вийшло, що на шляху цієї труби була та сама лінія котла і я, недовго думаючи, погодив пропозицію майстрів перенести лінію вище - трішки над котлом. Ситуація ніби не змінилась, а проблем добавилось.

Перша проблема - довжина кабелю живлення котла. Вона виявилась закороткою, а тому я “доштукував” її, з’єднавши з іншим кабелем у комутаційній коробці, яку залишив під котлом. Гарно? Ні. Працює? Так. Йой, най буде.

Тоді ж задумався, що це газ і треба датчик витоку чадного газу і, власне, природного газу. А йому, виявляється, теж потрібна розетка. Будучи великим противником продовжувачів, трійників і тому подібних адаптерів, купив здвоєну електророзетку. Здвоєна електророзетка - це такий компроміс, якого треба уникати. Перш за все, це подвійне навантаження на зубчики кріплення в підрозетник. А ще це відсутня можливість підключити габаритні комбіновані з вилкою пристрої, бо вони будуть впиратись один в одного. По-третє, це не красиво. Але я пішов на цей компроміс і вилізла інша проблема. Оскільки здвоєнна розетка забирає більше місця, тепер корпус котла, при його розборі, впирається в неї. А це не дає нормально розібрати котел. Дрібниця? Так. Незручно? Дуже!

Після апґрейду, зміг мати одночасно увімкнуто і котел, і сенсор витоку газу. Та почалась ця дивна зима, коли один день майже нуль, а інший - мінус 10 ‘С. З такими осциляціями в хаті то холодно, то жарко, і доводиться бігати крутити котел. А щоб цього уникнути, давним-давно (хоча на стадії ремонту я про це не задумувався) придумали термостат. Від має функціональність ветувати запуск котла, а значить, попри високу температуру теплоносія, в хаті стабільно комфортний клімат. От і задумався про термостат, а йому, що не дивно, треба ще одну розетку.

Плюнув на свою нелюбов до продовжувачів і спланував як то все має бути, тепер точно. Купив якісний розбірний продовжувач без кабелю, з мідними клемами і без всяких там кнопок. До нього приєднав вже наявний мідний трижильний кабель перетином 0,75 мм^2. Сам продовжувач мав спеціальне кріплення, ним зафіксував все на бічній стінці шафи котла. Там, а не поставив під котлом, щоб у випадку поломки продовжувач не залило водою. Над ним приєднав сенсор витоку газу. Все, тепер у мене є ще дві вільні розетки! На термостат і ще щось, що колись захочу поставити.

Банально, а можна ж було 3-4 підрозетника зразу передбачити. Якби я знав, якби я знав...
15 February 2021
М
21:57
Майстерня Мольфара
Цікава серія із п'яти відео про те, як в домашніх умовах отримати (хоч якусь) електроенергію із дощу - тут і про турбіни, і про генератори, і про сифони.

https://youtu.be/S6oNxckjEiE
22 February 2021
М
14:51
Майстерня Мольфара
Коли немає кронштейну для дрібної і легкої апаратури, можна купити прямокутні форми для випікання і зробити кронштейн з них. Сталь 0,4 мм хоч і дуже тонка, проте витримує потрібну масу. А з таким кронштейном можна заховати ресівер HDMI продовжувача за телевізором, як ось на фото.
1 March 2021
М
23:46
Майстерня Мольфара
Радіоапаратура для прийому або передавання радіосигналів - дорога апаратура. Але існує досить популярний, а головне дешевий прилад для прийому сигналів - DVB-T приймач із чіпом RTL2832U. Його основне призначення - прийом цифрового телебачення першого покоління на комп’ютерах та портативній техніці. І хоч DVB-T (не плутати з DVB-T2) не став поширеним, чіп RTL2832U став справжнім відкриттям для радіоаматорів.

Спершу ніхто не здогадувався про інше використання цього приймача, окрім цифрового телебачення. Схема приладу банально проста - вбудований чіп оцифровує високочастотний сигнал, а процесор і програмне забезпечення виділяє потрібну частоту та інформацію з неї. Саме той факт, що процесор, а не чіп, опрацьовує високочастотний сигнал, стало підґрунтям для створення Software Defined Radio (SDR) на основі цієї платформи і почало еру RTL-SDR. За $10 (вартість готового(!) DVB-T приймача) користувач отримує приймач з панорамою огляду 3 МГц, відсутністю обмежень на точність настроювання і тип модуляції. А також з робочим частотним діапазоном в межах 22 - 948.6 MHz в найгіршому випадку (супердешевий тюнер FC0012) або 24 - 1766 MHz у кращому (не такий, але дешевий тюнер R820T/2)! Можливість познайомитись із світом радіозв’язку за таку ціну - неймовірна.

У мене є той найдешевший варіант приймача - комбінація RTL2832U і FC0012. Робочий діапазон 22 - 948.6 MHz, працює на ура з Windows 10 (WinUSB драйвер і програма SDR#) та у Arch Linux (rtl-sdr драйвер і програма GQRX).

З антеною від совєцкого УКХ-приймача ідеально ловить FM радіостанції, а на частотах 148,072 - 148,400 МГц стабільно сильний сигнал чи то поліції, чи то служби охорони, чи двох зразу. На 2-метровому діапазоні (~145,886 МГц) періодично хтось виходить в ефір то українською, то російською. На 145,374 МГц дуже слабкий сигнал, який англійською надиктовує набори цифр, як от 2551. Що воно значить - не знаю. Також чудово приймає сигнал із RF-брелків на 433МГц - у себе в квартирі прекрасно бачу як хтось відкриває/закриває приватний паркінг. І деколи пробиваються рації з тих же 433 МГц, але дуже слабко.

В ідеалі ще можна отримати знімки із погодних супутників (NOAA, 137 МГц), але якість мого приймача і можливості FC0012 дуже обмежені. Сам чіп FC0012 я не вибирав - виробники цих DVB-T приймачів впаюють різні чіпи, і який саме у конкретного продавця не можна бути певним на 100%. Але хороші люди заснували RTL-SDR Blog, спроектували хороший прилад на основі RTL2832U і R820T/2, і продають його у комплекті з антенами, кріпленням, кабелями і всім необхідним для першого знайомства із цією технікою за $35 з доставкою з Китаю. Їхній примач працює із LW, MW і HW (все до 30 МГц), що не є можливим без модифікації з DVB-T приймачами, а також до 1,7ГГц! І це із точнішим настроюванням і якісними компонентами.

Про можливості такого приймача отут https://www.rtl-sdr.com/about-rtl-sdr/, а я чекаю не дочекаюсь поки він прийде мені, і буду намагатись зловити якісь дані із погодних супутників, зчитати дані з літаків, які пролітають неподалік, або послухати Міжнародну Космічну Станцію (частота 145,8 МГц), коли вона теж пролітатиме поряд.
23:53
До слова, в суботу пробував зловити щось із саморобною антеною - аналогом YouLoop (https://airspy.com/youloop/). Вона б мала краще приймати 10кГц - 300 МГц, але чи то я щось не те зробив, чи сам приймач такий, та покращень отримати не вдалось - прийом на рівні тієї ж антени від совєцкого радіо... Почекаю на RTL-SDR V3 і спробую з ним ще.
23:53
23:53
23:53
23:53
23:53
23:53
5 March 2021
М
23:26
Майстерня Мольфара
Прийшли деталі до майбутнього різака пінопласту, а з ними одним лотом придбав вживаний 400-ватний блок живлення для ПК. За менше як $4 в китайців такий БЖ не купити. А живити різак треба чимось.

Блок живлення був дуже брудним, але робочим. Начинка супердешева китайська, навіть радіатори (якщо їх можна так назвати) з тонкого листового алюмінію. Обіцяних 400 Вт там або нема або воно не видасть їх не більше кількох хвилин. Хоча мені більше і не треба.

Відчистивши, виміряв можливості БЖ. По одній лінії MOLEX він тримає напругу тільки до 1А. Але захист не спрацьовує навіть при 22А, коли дріт починає диміти і плавитись. Ну що, тут тільки заміна дротів. Думаю, сюди підійде 2,5 мм^2, якраз мали б 20 ампер витримувати.

Зачистив старі дроти, розсвердлив отвори, а в них впаяв нові кабелі. Також укріпив доріжки, щоб точно добре тримало напругу. А щоб не бавитись із вмиканням, PS_ON закоротив на землю.

І тут, коли робота була зроблена, БЖ не запустився. Точніше запускався і вимикався. Перевірив напругу - вона по всіх лініях доходить до номіналу і зразу же БЖ йде у захист. Все, спалив!

Спершу оглянув плату і компоненти - на вигляд все ок. Перепаяв ніжки - ок. Відпаяв PS_ON - коли закорочую до землі блок йде в захист так само. Довго сидів, гортав форуми, перевірив всі транзистори і конденсатори. Навіть відпаяв все, що був напаяв нове.

А потім, оглядаючи відпаяний рідний ATX конектор, побачив що до 13 піна йде 3,3V і 3,3VS. Останнє, виявляється, то референс для стабілізації напруги і якщо його не з’єднати з лінією 3,3 В БЖ не запуститься. Щоб його!

Запаяв все назад, 3,3V до 3,3VS і все запрацювало на ура. По 12-вольтовій ліній 17 А стабільних, далі мій тестер навантаження йде в захист. Дросель з таким навантаженням гріється до 60 ‘С, ключі - до 50 ‘С. Терпимо, тут же активне постійне охолодження.

Запаяв конектори XT-60. Тепер точно все, модифікація успішна - тепер маю блок на 5 і 12 вольт одночасно і 29 амперами струму по цих двох лініях.
23:29
Так воно все виглядає, він А до Я.
І ще одне! Зверніть увагу спершу на наклейку (2-ге фото), там вказано що є дві лінії 12 В. Тоді гляньте на плату, тут теж розділено на дві лінії 12 В (3-тє фото). А тепер гляньте на доріжки на тій же платі (4-те фото). Ось такі дві лінії, ага 😂
23:29
23:29
23:29
23:29
23:29
23:29
8 March 2021
М
21:57
Майстерня Мольфара
Замовлення: безшумний комп'ютер для офісної роботи, проведення онлайн завдань та перегляду відео високої якості.

Думав зібрати на AMD Ryzen 5 5600X, так як ця платформа краще підійде для вищеописаних потреб, але: 1. Ціна на 35% більша за аналогічний по потужності Intel Core i5-10600K (https://cpu.userbenchmark.com/Compare/Intel-Core-i5-10600K-vs-AMD-Ryzen-5-5600X/4072vs4084). 2. Ryzen 5 5600X немає інтегрованого відеоядра, а значить прийдеться докупляти дискретну відеокарту, ціни на які зараз космічні.

Тому зібрав на Intel Core i5-10600K, ще й попав на знижку - ціна була менша ціни i5-10600 (без K)!

Гарантує безшумність башня be quiet! Pure Rock 2, а також безшумний кулер БЖ Seasonic SSR-650LM. При фоновому шумі 27 дБ, шум від зібраного ПК ~34 дБ.

Найбільше сподобався корпус - Vinga Pillar Black. Хороша вентиляція, гартоване скло із металевою рамою, вібропрокладки під корпусом, БЖ, HDD. А ще - велика кількість кріплень для кабелів. І навіть стійка для вертикального кріплення відеокарти. Топ!
21:57
21:57
М
22:44
Майстерня Мольфара
Хочу окремо “розжувати”, чому була вибрана "ігрова" материнська плата, блок живлення на 650 Вт і 16 Гб оперативки для такого офісного ПК.

Почну з оперативної пам'яті. Windows 10 потребує мінімум 2 Гб RAM. Якщо ж інсталювати останню ревізію Windows 10 (20H2 v2 на цей момент часу), тоді встановити софт від виробників "заліза", а потім ще мінімальний "офісний" набір - антивірус, скайп, зум - то використання оперативної пам'яті буде вже близько 4 Гб, із мінімальним використанням файлу довантаження. От коли запустити Google Chrome, Word 2016 і Zoom - то використання збільшиться до 6 Гб. Розглянемо ситуацію, коли у системі буде 4 або 8 Гб оперативної пам'яті - система "пережене" неактивні або сплячі програми у файл підвантаження. При цьому показуючи, що використання оперативної пам'яті ~ 3-4 Гб. Результат - отримуємо повільний запуск тих програм, які були "перенесені" у файл підвантаження, повільний запуск нових програм, а також швидка деградація SSD, у випадку використання останнього. Можна чекати ті "підвисання", а можна заплатити на 35% більше за 100% більше об'єму пам'яті. Саме тому я рекомендую 16 Гб як оптимум для блискавичної офісної роботи ПК.

Чому 650 Вт і сертифікат 80 Plus для блоку живлення? Перш за все - запас потужності. Чим він більший, тим стабільніше, довше і, що мені найважливіше, тихіше буде працювати БЖ. Звичайно, все у межах розумного - блок на 1000 Вт для такої системи буде навіть більше ніж overkill. 650 Вт, у свою чергу, дозволить зберігати безшумну роботу до 300 Вт споживання, тобто навіть коли процесор буде працювати на повну. Також не слід забувати про відеокарту, якщо покупка такої відбудеться. Навіть бюджетні ігрові карти потребують ~100 Вт потужності, а в комплекті із вищезгаданим процесором, ми дійдемо до позначки у 500 Вт. І тут останнім фактором стає ціна - коли є можливість придбати більшу потужність за мінімальну доплату, я волію придбати ту більшу потужність.

Сертифікат 80 Plus - це сертифікат того, що блок живлення стабільно працює при максимальних навантаженнях, зберігаючи ефективність більше 80%. А це означає, що блок добре спроектований, побудований з використанням якісних компонентів і, головне, є енергоефективним, що в сучасному світі теж досить важливо.

Наостанок залишилось питання чому “ігрова” материнська плата для офісного комп’ютера. Можна ж було зекономити і купити дешевшу, “офісну”. Але тут мій вибір був зумовлений іншим. Перш за все - чіпсетом. Чіпсет Z490 дозволяє повністю керувати процесором і оперативною пам’яттю, особливо коли процесор із розблокованим множником. Ба навіть більше - навіть при заблокованому множнику на Z-чіпсетах відсутнє обмеження по TDP будь-яких процесорів, а значить Turbo Bust працює краще. Також Z-чіпсет зазвичай отримує підтримку наступного покоління процесорів, якщо у них планується сумісний сокет. Так буде і з 10-тим та 11-тим поколіннями. А Z-чіпсет на ігрових материнських платах отримує хороше живлення, краще систему охолодження VRM, армовані конектори, радіатори на M.2 слотах і хорошу звукову підсистему. Чи варто переплатити за материнську плату, щоб це все отримати - я вважаю що так. А підсвітку можна і не використовувати, якщо це вам не подобається.

Так от, підсумовуючи, хочу сказати що ніколи не потрібно економити на цих трьох комп’ютерних комплектуючих - блоці живлення, оперативній пам’яті та материнській платі. Це не тільки дозволить комп’ютеру довго і стабільно працювати, але і полегшить вам майбутній апґрейд.
10 March 2021
М
22:54
Майстерня Мольфара
Зараз маю ДБЖ (UPS) на ремонті. Бренд EnergEnie, що є частиною сім’ї брендів Gembird, яка “штампує” дешеву комп’ютерну периферію із наявних китайських схем. Це ДБЖ не стало винятком - плата, використана у ньому, така ж як у інших “дешевих” виробників, типу Sven, LogicPower та ін. І, звичайно, схем на неї ніде немає. Точніше, аналогічну схему з 80% схожістю я знайшов для аналогічного по вигляду і потужності інвертора від марки SVEN, та вона побудована з кардинально іншим мікропроцесором.

Проблема цього безперебійника виникла недавно, до цього він працював більше 5-ти років і благополучно пережив заміну акумулятора. Проблема полягає у тому, що інверторна частина працює стабільно за відсутності електромережі, проте з підключенням до мережі пристрій то йде в захист, циклічно вмикаючись назад.

Трохи поекспериментувавши із ЛАТРом встановив, що пристрій працює стабільно при напругах більше 235 вольт, а при 200-234 В не вмикається взагалі. Проте його можна увімкнути без підключеної електромережі, тоді ЛАТРом зменшити напругу до 205 В і він продовжить працювати. Якщо ж вимкнути із такого стану, назад він вже не увімкнеться.

Також встановив, що при наявній мережі, навіть вимкненим ДБЖ вмикає стабілізатор - перемикає обмотку автотрансформатора на 185 В при вхідних > 200 В. У такому варіанті на плату приходить понаднормові 27 В замість номінальних 19 В змінного струму. Тому плата отримує 38 В постійного струму, замість 26 В. Повезло, що конденсатори на 35 В витримують це перевантаження. При такій комбінації стабілізатора, на виході напруга досягає 270-300 вольт. Можливо тому спрацьовує захист від перенапруги і ДБЖ не вмикається. При вхідних > 235 В стабілізатор не вмикається, а УПС працює нормально.

Довго сидів з реверс-інженірінгом плати, але знайшов частину схеми, яка відповідає за сприйняття вхідної напруги. Схема проста, full-wave rectifier із резисторами, для отримання < 5V на одній з ніжок мікропроцесора. Модель сенсора успішно запустилась у Micro-Cap, а от із реальними вимірами осцилографом побачив, що один із діодів перестав працювати нормально - із двох півхвиль, одна менша за іншу вполовину. Маю підозру саме це і спричиняє похибку у роботі мікропроцесора і самого ДБЖ. Тільки от як встановити маркування SMD діода, не маючи схеми - я не знаю взагалі...
22:59
Ось фото самого ДБЖ, модель в Micro-Cap, а також реальний запис осцилограми на осцилографі. Важливо сказати, що у моделюванні використав середні параметри для діодів (їх реальних маркувань не знаю), а також підібрав ємність конденсатора так, щоб ripple voltage і DC offset voltage були такими, як записали осцилограф і мультиметр. Як взнати номінал SMD конденсатора теж не маю жодного уявлення.
22:59
22:59
22:59
22:59
11 March 2021
М
12:34
Майстерня Мольфара
Знайшов в інтернеті сервісний мануал на один із клонів з такою ж схемотехнікою. У ній повсюдно використовуються 1N4148. І на вигляд вони подібні до тих, які у мого “пацієнта”. У мене 1N4148 не знайшлося, але є 1N4448 - такий же діод, але кращої якості і з кращими параметрами. Ці обидва діоди взаємозамінні, тому вирішив впаяти їх. І попри те, що наявні 1N4448 не SMD, акуратно відрізавши ніжки, вони стали на місце, ніби там завжди і були.

Зібрав все назад і ДБЖ ожило. При < 160 В вхідної напруги пристрій йде в захист; при 160-195 В включається обмотка стабілізатора на 185 В і вихід становить 220 В +- 10%; при 195-240 В вмикається байпас; а при > 240 - обмотка 255 В і вихід тих самих 220 В +- 10%.

А на ніжці мікропроцесора гарний сигнал в 100 Гц. Ремонт можна вважати успішним, хоча нехай ще постоїть з день-другий у мене, про всяк випадок.
12:34
12:34
12:34
12:34
12 March 2021
М
12:34
Майстерня Мольфара
Прийшов RTL-SDR приймач, встановив антену на вікно і слухаю щось вже з 9920 кГц. В інтернеті гуглиться, що це станція SOH Xi Wang Zhi Sheng на Тайвані. Круто!

На жаль, з такими антенами не вдалось зловити щось на менших частотах, але треба буде поїхати за місто, натягнути кількадесятків метрів кабелю і спробувати ще.

Але в наборі ще є менші антени, і з ними теж багато чого можна буде зловити.
12:34
12:34
12:34
М
21:46
Майстерня Мольфара
Якщо порівнювати дешевий DVB-T приймач і RTL-SDR приймач від RTL-SDR Blog, то різниця колосальна.

Спершу мушу відзначити режим Direct Sampling, який дозволяє отримувати сигнал із частот 0-28 МГц, без модифікацій і паяння, просто увімкнувши потрібну опцію програмно. Мені вдалось зловити трансляцію вже з 9,920 МГц, і це на просту дипольну антену. А далі численні китайські радіостанції ловились не гірше місцевих.

Також суттєвою відмінністю є можливість отримувати сигнали > 1 ГГц. Тут і радіочастоти з даними літаків (ADS-B 1090 MHz), і GPS (1.575420 GHz), і купу всього іншого. Пишуть, можна приймати і сигнали мобільної стільникової мережі, та я ще в цьому не розібрався.

Не можу не відзначити набагато чистіший сигнал в межах PMR (446 MHz), 2-метрового (144-146 MHz) і 70-сантиметрового (420-450 MHz) аматорських діапазонів. Загалом, з цим новим приймачем зловив набагато більше, ніж вдавалось із старим. Також вдалось отримати і декодувати єдиний діючий аналоговий телеканал на частоті 759 МГц. На жаль, цікавих мені знімків із погодних супутників отримати не вдалось, все ж перешкод в межах міста дуже багато.

Багато з цього всього мені невідомо і цікаво, і багато ще в чому є розбиратись, але з навіть з таким простеньким приймачем можна багато чого навчитись і наекспериментуватись.
14 March 2021
М
14:19
Майстерня Мольфара
Вчора мав можливість випробувати деякі із власних радіоламп, на яких хочу колись зробити кілька проектів. А також ламп, які мені дістались випадкового і безкоштовно, хоч, як виявилось, коштують трохи грошей.

Випробовують радіолампи на тестерах. Є сучасний, розроблений інженером із Нідерландів Роналдом Декером, називається він uTracer. Це невелика плата із PIC-контролером, яку потрібно зібрати у корпус за власним бажанням, заживити блоком живлення на 19 В і підключити до комп’ютера. Вимірювання напівавтоматичні, проте софт миттєво все вираховує і будує графіки. Робоча напруга uTracer до 400 В - тобто від підходить для більшості радіоламп.

Але колись все вимірювалось ламповими тестерами. Зокрема одним з найточніших був випробувач радіоламп Л3-3. Підключення конкретної лампи задається із перфокарти, параметри напруги встановлюються потенціометрами, а єдиним джерелом інформації про стан лампи є аналоговий амперметр, значення з якого перераховуються у потрібні згідно співвідношень на тій же перфокарті. Пристрій простий, але потужний. І ще дуже важкий.

Так от, лампи EL84, стан яких був взагалі невідомий, виявились практично новими. І лампи 6П3С, з яких хочу колись зібрати Hi-Fi підсилювач, теж мали гарні параметри, хоча купляв їх як легке б/в. Загалом тепер знаю яку лампу ставити в пару з якою.

А ще намилувався флуоресценцією низькоенергетичного "бомбардування" електронами скла ламп 6П3С - явище характерне для нових ламп, коли стан катоду хороший і густина електронів більша, ніж може "захопити" анод. Тому ці електрони, "розігнавшись" потенціалом аноду у 250 вольт, пролітають крізь отвори аноду і вдаряються об скло з енергією 250 електрон-Вольт, або 0,25 кеВ. На роботу самої лампи це явище впливу не має, але виглядає красиво.
14:20
14:20
14:20
14:20
14:20
14:20
14:20
14:20
15 March 2021
М
23:48
Майстерня Мольфара
Буває виникає потреба у підключенні “ненажерливого” пристрою по USB, коли хост видає тільки нормовані 0,5 А. Тоді на допомогу приходять USB-хаби із зовнішнім живленням. Все ніби прекрасно - додаткове живлення може забезпечити до 2-3 ампер струму, а це більш ніж достатньо для будь-якого пристрою з шиною USB 2.0. І комп’ютер цілий, і пристрій “ситий”.

Та в більшості таких USB-хабів середнього цінового діапазону (і нижче) є одна технічна проблема - “плюс” зовнішнього джерела 5-ти вольт з’єднаний із контактом 5 В із USB від комп’ютера. Ніби нічого страшного, але це є грубим порушенням стандарту USB. Та навіть більше, така комутація може пошкодити як порт комп’ютера, так і підключений зовнішній блок живлення.

Одна із можливих проблем - різниця потенціалів обох ліній. Імпульсні блоки живлення на 5 В зачасту мають достатньо завищену напругу (5,4 В, для компенсації втрат на тонких кабелях). В силу того, що струм тече в напрямку від більшої напруги до меншої, може виникнути зворотній напрямок струму до комп’ютера. І порт, розрахований на 0,5 А, буде намагатись пропустити крізь себе весь струм, що може видати зовнішній БЖ. В такому випадку може розплавитись пластик самого порту, відгоріти ніжка чи доріжки материнської плати.

Інша - це банальне під’єднання блоку живлення із напругою більше 5-ти воль, що точно не закінчиться добре. А конектори 5.5 на 2.5 широко поширені між блоками живлення на 5, 9 і 12 вольт.

Одним із методів, щоб вирішити таку проблему є впаювання діоду Шотткі між USB портом від комп’ютера і гніздом зовнішнього живлення. Тоді хаб буде працювати незалежно від наявності зовнішнього живлення. А падіння напруги на діоді буде незначним, оскільки струм буде менше 0,5 А.

Та можна дешево і сердито - просто перерізати доріжку від USB порта від комп’ютера до схеми. І проблема вирішена. І якщо ж забути і підключити БЖ із вищою напругою, постраждають тільки підключені до хабу пристрої, але не комп'ютер.
23:51
Отак виправляв сьогодні досить популярний китайських хаб. Оскільки два RTL-SDR приймачі споживають ~ 0,6 А, а Odroid-C2, на основі якого пробую зібрати WebSDR, має тільки порти на 0,5 А, без такого хабу не обійтись.
23:51
23:51
31 March 2021
М
00:08
Майстерня Мольфара
За останні два тижні відновлював та користувався випробувачем радіоламп Л1-3 1970 року. А ось детальна стаття із великою кількістю фото і деталей https://diy.manko.pro/2021/03/31/tube-tester-l1-3/
1 April 2021
М
20:34
Майстерня Мольфара
Мені зачасту бракує техніки, на основі якої можна щось перевірити, без страху її пошкодити. До прикладу, така ситуація з ПК. Пошкоджені жорсткі і твердотільні диски, кулера, PCI-e картки та інше я перевіряю на єдиному моєму комп'ютері, який по сумісництву моя робоча та ігрова станція. Пошкодити цей комп’ютер буде шкода, ба більше - я втрачу можливість нормально працювати на певний період часу, що неприпустимо.

Зараз, після обміру моїх ламп, хочу зробити перекалібрування мого лампового підсилювача, згідно отриманих даних. Попереднє калібрування я робив з використанням звукової картки того ж таки робочого комп’ютера, дуже переживаючи не спалити його. Тепер вирішив, що пора завести окремий комп’ютер для такої роботи.

У мене є тільки кілька умов до такого пристрою. Це відносна древність (новіше 2005 року), наявність PCI та PCI-e шини, можливість підключити SATA та, певне найголовніше, компактний розмір. Ну і ціна, ціна з лімітом $35, або 1 тис грн. Такий ПК точно не буде шкода спалити.

І він знайшовся! Це фірмовий ПК від HP - HP Compaq 4000 Pro SFF, у корпусі Small Form Factor, з двома PCI, одним PCI-e x1 та одним PCI-e x16 (можна буде перевіряти відеокартки на ремонті!). А також з процесором з 2008 року та підтримкою SATA. Все це добро за 900 грн ($33).

До нього хочу взяти більш-менш адекватну звукову картку, теж б/в. До прикладу Asus Xonar D1, із SNR по лінійному входу -112 дБ. Ціна її така ж як у вищезгаданого ПК, та без неї буде важко говорити про точне калібрування підсилювача.

До слова, у мене є тонкий клієнт на x86 платформі від HP - HP Thin Client t510. Коштував 500 грн. Характеристики: двоядерний процесор від VIA, 2 Гб оперативки, інтегроване відео від VIA і повна відсутність кулерів. Його можна було б використовувати у вигляді тестового ПК. У нього теж є SATA і навіть mPCI-e x1 шина. Але для роботи периферії потрібну буде ще докупити райзер mPCI-e x1 до PCI-e x1, а також райзер PCI-e x1 до PCI, а це сумарно обійдеться в 1000 грн, що більше за вартість б/в HP Compaq 4000 Pro SFF.

Тепер чекаю ще одну древність, яку на днях буду реставрувати.
2 April 2021
М
12:04
Майстерня Мольфара
Що буде, якщо приєднати фазу з електромережі до заземлення? https://youtu.be/gHQE5L6hbgs
4 April 2021
М
21:58
Майстерня Мольфара
Прийшов вищезгаданий комп’ютер. Виявився в непоганому стані - певне працював десь у офісі в Європі, а тоді був завезений до України.

Звичайно, розібрав повністю, пропилесосив і протер ізопропиловим спиртом. Це обов'язково, щоб не “заселити” додому щось живе.

Окремо розібрав блок живлення (фото 4). Ось це розумію якісний блок живлення. Тут і Active PFC, і фільтрування, і хороше охолодження.

Запустилось все на ура, HDD виявився з хорошим SMART. Була наклейка з ліцензійним Windows 7 Pro, проте завантажити офіційну OEM версію не вдалось. Тому ставив офіційну LTS версію Windows 7 (з оновленнями по серпень 2018). Ключ, на диво, запрацював - ОС ліцензована!

Звичайно, очікувати багато від такого комп'ютера не можна, ось бенчмарки - https://www.userbenchmark.com/UserRun/41667867 . Та система робить досить швидко і потрібний софт - комплекс Шмельова і SpectraLab - запустились та працюють ідеально. Чекаю звукову картку і буду калібрувати ламповий підсилювач!
21:58
21:58
21:58
21:58
10 April 2021
М
13:14
Майстерня Мольфара
Переніс кнопку ввімкнення комп’ютера та індикацію на задню панель.

Так вийшло, що комп’ютер для експериментів ідеально помістився між коробки з електронними компонентами, але з такою конфігурацією втратив доступ до кнопки вмикання. Вирішив ту кнопку перенести.

Знайшов планку від Wi-Fi модуля, вже з отворами, а також кнопку без фіксації положення і пару світлодіодів. Кнопка ідеально стала у отвір для антен, а світлодіоди приклеїлись термоклеєм у інші наявні отвори. Тепло, розсіяне двома 5 мм світлодіодами, становить тільки 0,17 Вт, а тому не переживаю що термоклей може розплавитись.

Закомутував все, поставив на місце, запустив. Краса!
13:14
13:14
12 April 2021
М
12:55
Майстерня Мольфара
Прийшла звукова карточка для тестування та калібрування аудіоапаратури. Помістилась в SFF корпус, проте не у нижній, а у верхній слот PCI. У нижньому слоті вона доторкалась до корпусу контактами від реле.

Приєднав, поставив офіційні драйвери і перевірив параметри. АЧХ рівнесенька від 20 Гц до 20кГц, IMD <0.003%, THD < 0.001%. Звукова дійсно крута, аж шкода буде спалити. Але придбана вона для експериментів, то такий її шлях. Тепер можна буде зареєструвати дійсні і точні значення, точно відкалібрувавши свій DIY ламповий підсилювач.
12:55
12:55
13 April 2021
М
23:25
Майстерня Мольфара
Сьогодні ремонтував доволі цікавий прилад - водяну баню. Робота приладу полягає у точному нагріванні водяної ємності до заданої температури з подальшим її підтриманням. Прилад повністю аналоговий!

Для обмеження температури використовується ртутний термометр із двома шкалами. Нижня шкала показує дійсну температуру за рахунок теплового розширення ртуті, резервуар з якою занурений у воду. Ртуть, яка є металом і може проводити електричний струм, є під’єднаною до блоку керування. Верхня шкала показує бажану температуру за допомогою болта і рухомої гайки - обертанням болта виставляється точне положення гайки згідно шкали. До останньої приєднано дріт, опущений із верхньої шкали у нижню, прямо у трубку з ртуттю. Так, при виставленні певної температури, висота дроту у нижній шкалі аналогічна. При піднятті температури ртуть піднімається трубкою, аж поки не торкається дроту. Виникає електричний контакт, а оскільки і ртуть і механізм верхньої шкали комутуються блоком керування, то замикається електричне коло такого аналогового сенсора. Як результат, блок керування отримує сигнал, що температура досягнута.

Прилад виконаний у корпусі із емблемою німецької компанії Eppendorf - відомого виробника лабораторного приладдя. Проте начинка виявилась саморобною - друкована плата ручної роботи, совєцкі електронні компоненти у перемішку із сучасними китайськими. Блок живлення виконаний на тороїдальному трансформаторі. А керування нагрівальним елементом виконане на совєцкому тиристорі КУ208Г.

Проблема з приладом була саме у нагрівальному елементі. Як мені сказали, тут вже не вперше проблема із ТЕНом, роль якого в теперішньому стані справ виконував домашній кип’ятильник 230 В 0,7 кВт. Замінив його на аналогічний кип’ятильник 220 В 0,5 кВт, оскільки тільки такий вдалось знайти. Сам тиристор може комутувати до 5 А, а це 1,1 кВт, проте такої потужності водяна баня не потребує.

Роздумував, як можна зібрати свою сучасну водяну баню. Теоретично, таке можна виконати з використанням кількох температурних сенсорів DS18B20 у водонепроникному корпусі (для отримання усередненою температури із всієї водяної ємності), “мізками” на ATmega328, LCD-дисплеєм 1602 та енкодером для встановлення показників. Такою комбінацією можна позбавитись аналогового ртутного температурного сенсора. Нагрівник, звичайно, той же кип’ятильник, а от керування нагрівом можна було б виконати на тиристорі із ШІМ-керуванням, для більш плавнішого підтримання параметрів. І це все живити імпульсною схемою на 5 В. Собівартість не більше $30. А от чи надійніше це буде за аналогову схему?
23:29
Ось такі "нутрощі" цього приладу. Дивно і цікаво, при проблемах із ТЕНом, тиристор залишається непошкодженим. І це попри те, що кип'ятильник перед перегоранням споживає струм більший, за 10 А, бо спрацьовує захисний автомат у електрощитовій.
23:29
23:29
15 April 2021
М
08:01
Майстерня Мольфара
Вчора вечером ремонтував відеокартку AMD FirePro V3900. Це ОЕМ картка для професійного обладнання. Досить старенька, але має DisplayPort і до сих пір "тягне" CAD-додатки, для яких і створювалась.

Ситуація наступна - картка гудить і гріється до 77°C вже за перші 2 хвилин навантаження. Перевірка з FurMark це підтвердила. Ба більше, температура не стабілізовується, а росте далі.

Розібрав все, було досить занедбано, ніби з 2012 ніхто її і не обслуговував. А як збирав назад, помітив цікавий нюанс. Радіатор системи охолодження впирався на один з MOSFET-транзисторів і не щільно прилягав до графічного чіпа. І таке було явно із заводу, бо слідів ремонту не було!

З двох варіантів - підпиляти радіатор чи перепаяти транзистор - вибрав другий. Паяв термофеном при 370°С, бо навіть після додавання свого припою, заводський не хотів піддаватися при 300°C. Змістив транзистор в крайнє можливе положення, при якому база не торкалась інших двох ніжок.

Мультиметром, звичайно, перевірив на КЗ, все добре. Встановив радіатор. Повторний тест у FurMark показав досягнення 77°С тільки на 7 хвилині, з подальшою стабілізацією в межах 78°С ± 1°С. А вентилятор запрацював на менших обертах.

Цікаво, з таким виробничим дефектом картка пропрацювала роки. І далі працювала б, створюючи більше шуму, ніж було спроектовано. Шум же був єдиною початковою проблемою.
25 April 2021
М
19:21
Майстерня Мольфара
Зараз багато часу забирає робота та аспірантура, але роздумую над системою захисту у квартирі. Зокрема спостереження за вхідними дверима.

Під час планування електромережі, провів один кабель витої пари Cat.6 в підрозетник із прямою видимістю на двері. Планувалось, що у цьому місці буде вузол контролю клімату і інфрачервоний сенсор руху. Та після того як дізнався, що можна використовувати більш надійніші мікрохвильові сенсори, з’явилось місце ще для одного сенсора. А IP-камера була б ідеальним компонентом системи.

Завдання таке - помістити в половину підрозетника IP-камеру. Але у такий простір (це половина із труби діаметром 68 мм) важко засунути наявні поширені IP-камери. Ще інша проблема - живлення. До даного підрозетника проведена тільки одна вита пара, при цьому 2-ві з 4-ьох пар вже використовуються в CAN-мережі квартири.

Але трохи пошуків на AliExpress і, здається, я знайшов рішення.

У першу чергу, в паралель CAN мережі запустити IP/TCP мережу із POE. Стандарт POE IEEE 802.3af/at потребує лише дві пари для створення IP/TCP мережі із швидкістю 100 Мбіт/c і транспортуванням до 100 Вт електроенергії (12/24/48 В). Знайшов ОЕМ плату, яку вмонтую на стороні сервера - https://s.click.aliexpress.com/e/_A9zIHx . До неї подається напруга (12 і 24 В наявні у блоці живлення сервера, то це не проблема), підключається up-link до роутера і все - світч готовий.

На стороні підрозетника потрібно “відділити” електроенергію від ethernet-мережі, і для цього знайшов ось таку плату - https://s.click.aliexpress.com/e/_AmRNb3 . Розмір її 38 х 38 мм, що ідеально поміститься у підрозетник. Зокрема, думаю приклеїти її на двосторонній скотч до задньої стінки підрозетника.

Тепер, маючи мережу і живлення, потрібні власне камера та її “мізки”. І тут найоптимальніше, на мою думку, буде використати ESP32-Cam модуль https://s.click.aliexpress.com/e/_AnLLdJ . Так, це потужний у своєму класі SoC із Wi-Fi, але безпровідниковими мережами можна і не користуватись! А використати мініатюрний модуль Ethernet - SPI з чіпом W5500 https://s.click.aliexpress.com/e/_AqY5Nn . Оскільки SD-карта не буде використовуватись, то SPI шину модуля ESP32-Cam можна від слота MicroSD відпаяти, а там закомутувати W5500. Наостанок, звичайно, модуль камери - https://s.click.aliexpress.com/e/_Alef0z . Саме такий модуль можна зафіксувати у передній кришці підрозетника, з’єднавши із ESP32 довгим шлейфом.

Ось така теоретична система дозволить отримувати зображення у реальному часі для HomeAssistant, а також відео з низькою частотою кадрів у певних випадках, зокрема коли спрацює мікрохвильовий сенсор руху, який працює ідеально за умов, що близько немає джерел Wi-Fi сигналу. Така система не буде генерувати великої кількості трафіку, що може бути використано зловмисниками. А також не буде вразливою до атак через безпровідникові мережі. І це все заховане у один-єдиний підрозетник.
26 April 2021
М
21:23
Майстерня Мольфара
Цікаве відео про роботу ключів до автомобілів, а також можливі атаки на цю технологію. https://youtu.be/5CsD8I396wo
4 May 2021
М
23:52
Майстерня Мольфара
Днями забрав від батьків один із перших комп’ютерів, з якими мав справу. Це Dell Inspiron 2500. Одна з найдавніших згадок про нього від січня 2001 року. Але саме у моєї копії половина деталей то з 1999-го, то з 2000-го. Буду вважати що дата виготовлення кінець 2000 року. Зараз цьому комп’ютеру вже як 21 рік! І хоча зовнішній стан у нього такий собі (поламані петлі, тріщини на корпусі, сам корпус погано тримається купи, а половина болтів кріплення попросту відсутні), електроніка збереглась досить непогано з того часу.

Мізки - Intel Pentium III - одноядерний процесор на ядрі Coppermine, техпроцес 180 нм, частотою 700 МГц, системною шиною 100 МГц і тепловою потужністю 23 Вт! Вражає який прогрес відбувся з 2000-го року - процесор в моєму теперішньому (але далеко не новому) ноутбуці споживає всього 7,5 Вт, при робочій частоті 4-ьох ядер 2,5 ГГц. Охолоджує процесор малесенький радіатор, з двома дуже голосними кулерами, які вмикаються приблизно на 10-15 с кожні 5-7 хв інтенсивної роботи.

З іншого цікавого - порти PCMCIA, яких не побачиш зараз ніде, крім промислових інструментів. Тут він використовується для Ethernet-карти, але дешево можна купити USB, SATA, SD-адаптери чи навіть EDGE/GPRS модеми.

Також цей ноутбук обладнаний портом Mini PCI. Ніяких PCI-e тут немає, бо вони з’явились тільки в 2002. Пам’ять формату SDR SDRAM, максимальний об’єм 512 Мб. Тут стояло 384 Мб (128 + 256), але планка на 256 Мб вже не працює, то добре хоча б 128 Мб залишилось.

Розбирати, чистити і збирати назад такі ноутбуки одне задоволення. Всі кріплення гігантські по сучасних мірках, всюди багато простору і багато металу. Так, з таким підходом ноутбук компактним не зробиш, але виглядає воно доволі цікаво.

На корпусі збереглась наклейка ліцензійного коду на Windows Millenium Edition, який і спробував поставити. Щоб поставити Windows ME 4.90.3000, потрібно мати CD-диск (бо USB флешки цей BIOS не бачить) і Boot Floppy-диск. Перше ще зміг записати, з використанням зовнішнього USB DVD-RW приводу, а от щоб записати Boot Floppy треба було на цей ноубук поставити Windows XP (йому такого floppy диску не треба), записати WinME Boot на звичайний 3 ½ “ гнучкий магнітний диск і аж тоді змогти розпочати встановлення Windows ME.

Windows ME працює з 128 Мб оперативної пам’яті на ура. Поставились всі драйвери, запрацювала локальна мережа та Інтернет. Тепер зміг закинути збірку ігор “200 Аркад і 3D-екшн”, яка має одні з улюблених ігор дитинства, такі як Golden Axe III, Duke Nukem 3D та Tomb Raider. Пам’ятаю, колись я на цьому ноутбуці пройшов Half-Life, ба більше, він навіть тягне CS 1.6! Можливості відтворення відео, на жаль, обмежуються SD-якістю. Та і потужностей наявного процесора достатньо хіба для ретро-ґеймінгу та офісної роботи.

Отож, як елемент в колекції він хороший, але стан у нього такий, що краще підшукати щось більш вціліле. Тому, за потреби, з цього ноутбука можна випаяти хороші дроселі, MOSFET-транзистори та мікросхеми для інших пристроїв. А поки нехай буде на почесному місці в моїй колекції різної техніки.
23:53
Ось трохи фото, а відео можете глянути у мене в твітері - https://twitter.com/mkbodanu4/status/1389536344968507392
23:53
23:53
23:53
23:53
23:53
23:53
23:53
5 May 2021
М
10:12
Майстерня Мольфара
створити систему, здатну до арифметичних операцій, можна навіть на основі сифонів, трубочок і води - цікаве відео про справжній "водяний комп'ютер" https://youtu.be/IxXaizglscw
10 May 2021
М
13:08
Майстерня Мольфара
За вихідні зробив підсвітку для робочої зони кухні. І назбиралось трішки нюансів.

Коли виготовляли кухонні меблі під замовлення, майстер відговорив від врізних і кутових LED-панелей. Мол врізні, при товщині плити 18 мм, зменшують міцність конструкції, а також створюють додаткове місце потрапляння водяної пари (значить і подальшого руйнування ДСП-плити). Ну і вартість такої процедури суттєво впливає на вартість розкрою плити на станку. Щодо кутових - при наявності стола близько до робочої зони (як у мене), світло від таких панелей разить очі і викликає дискомфорт.

Було вирішено купити звичайні П-подібні алюмінієві профілі і кріпити підсвітку на них. Такі профілі мають клейку сторону з нанесеним двостороннім скотчем, проте я додатково кріпив їх у трьох місцях на саморізи 2,5 на 12 мм. Так воно тримається надійніше.

Великий нюанс “виліз” коли я вже підпаював стрічку. Якщо спершу закріпити алюмінієвий профіль, а тоді наклеїти стрічку, припаятись навіть тонким жалом у положенні верх-ногами дуже незручно. Промовчу про припій, який скапує прямо в очі. Таким чином, з горем пополам, зробив половину підсвітки. Іншу половину спершу розпаював і тільки тоді кріпив. Але в такому варіанті потрібно робити розриви у місцях кріплення, а значить будуть затемнені зони на стрічці. Як воно дійсно краще щоб і зручно, і якісно - не знаю.

Ще один нюанс, який хочу згадати - це кутові переходи. Планував зробити гарно, зробивши скошений перехід, але відрізати ручною пилкою алюмінієвий профіль під кутом важче, ніж здається на перший погляд. Я прогадав на кілька градусів і в результаті цей скошений перехід вийшов з розривами на 2-3 мм. Так собі, якщо чесно. Краще було б зробити прямий кут і не мучитись.

Блок живлення LED-стрічки заховав в одну з тумб, помістивши усі дроти у кабель-канали. А для увімкнення використав вимикач, вбудований у звичайну євро-вилку. Мінус такого рішення - потрібно відкривати тумбу, щоб увімкнути освітлення. Плюс - не потрібно свердлити тумбу, щоб монтувати вимикач. Майстри ще радили мікровимикачі, які кріпляться в отвір в плиті ДСП, але я щось не можу таких ніде знайти.

Результат, як на перший раз, вийшов непоганий. А той криво відрізаний перехід можна переробити колись, благо саме та половина підсвітки легко демонтовується, завдяки тим же розрізам у LED-стрічці.
13:09
13:09
15 May 2021
М
11:53
Майстерня Мольфара
Спроба в Ютюб №2 почалась з пригод.

Кілька років тому вже пробував щось знімати з допомогою смартфону, але якість такої роботи була низькою. Смартфон не має оптичної стабілізації і постійно перегрівався після 7-10 хвилин зйомки у FullHD. Знімати камерою було б краще і зручніше.

З того часу періодично дивився на б/в камери. Чому не нову? Бо це таке хобі, в необов’язкові атрибути якого хочеться вкладатись по мінімуму, отримуючи максимум задоволення від самої роботи. А нещодавно назбиралось декілька ідей для цікавих (можливо) і коротких відео, з якими можна було спробувати в Ютюб знову. З такими намірами приглядів камеру Nikon Coolpix L830 за $45 з доставкою.

При максимальній ціні на такий лот у $120, вартість саме цієї камери була однією з найменших. Власник писав про ідеальний стан, відсутність ремонту, можливість підключити зовнішній блок живлення (ця нотатка важлива, а я її проігнорував спершу). Потрібно брати! Сконтактувався, узгодив доставку. Продавець попросив купити батарейок, щоб перевірити роботу прямо на пошті. Дійсно, камера з 2014 і основним джерелом живлення є батарейки формату АА. Все виглядало супер.

За кілька днів камера прийшла, я її оглянув. На болтах не було слідів ремонту, камера без сильних потертостей і царапин, з батарейками включилась і успішно записала фото і відео. Претензій немає, забираю. Пішов додому, а там почалося…

Спершу відчув дивний нагрів в області правого мікрофона і гучномовця. Його там не мало бути взагалі. А поки тестував камеру, вона розрядилась. На нових хороших батарейках вона розрядилась після 10 хвилин роботи! Взяв інші, ще дорожчі батарейки, які використовую в тонометрі. Такі батарейки служать рік-півтора, при тому що артеріальний тиск міряю кілька разів на тиждень. І вони теж “здохли” за 15 хвилин. Приїхали!

Дядько Ґуґл показав, що проблема з акумуляторами в цих камер часта. А також є випадки поломки центрального процесора, через яку перегрівається задня стінка. Але у мене гріється верх і то в одній точці. Ще в одному блозі з ремонтами знайшов, що у таких камер ламається запобіжник на платі живлення від акумуляторів. Цілком імовірно, що проблема саме там. Ну що, треба братись за ремонт пристрою, який купив, щоб знімати ремонти пристроїв.

Сервісних мануалів на цю камеру у вільному доступі немає, тільки гайди як змінити певні деталі, зокрема кнопку спуску затвору. Камер ще ніколи не ремонтував, то почав розбирати згідно цього гайду. Розібрав, але потрібна ділянка плати ще була прикрита передньою половиною корпусу. А з інструкцій як зняти ту передню половину було тільки слайд-шоу з дуже низькою якістю на ютюбі. Але, на диво, з його допомогою таки вдалось добратись до тієї плати.

Та жодних слідів пошкоджень не знайшов. Показники резисторів були адекватні. Хіба що якість припаювання не дуже. Вирішив перепаяти, а тоді взявся збирати камеру назад для перевірки. Складання всіх складових корпусу забрало майже півтора години часу. Безрезультатно - проблема і далі була присутня.

Спроба №2 - наґуґлив, що проблема може бути у прошивці і потрібно її оновити. Так і зробив і теж безрезультатно.

Спроба №3 - подумав, оскільки гріється місце із гучномовцем і мікрофоном, треба його відпаяти і перевірити камеру без них. Так і зробив, витративши ще годину на повторний демонтаж всіх складових корпусу. Випаяв гучномовець, але тепер не збирав корпус, а тільки спаяв плати разом для перевірки. І, о чудо, камера успішно записала півтора хвилини відео, не нагріваючись чи виключаючись. Успіх!

Але щоб зібрати камеру, потрібно все знов розпаювати. І тут моя неуважність коштувала мені пульсу 140 ударів на хвилину і опіку на пальцях - правою рукою я тримався за земляну шину плати, а лівою доторкнувся до високовольтного (~300В) конденсатора спалаху. Це не вперше я отак розряджаю конденсатори через своє тіло, але ці відчуття, коли висока напруга проходить через все тіло, завжди як вперше.

До слова, металева пластина, яка тримає гучномовець, мала сліди чи то вологи, чи оплавленого пластику.
11:53
Зібрав весь корпус назад (ще півтора години) і перевірив камеру - 15 хвилин відео записалось на ура, з легким нагрівою корпусу у місці процесора. Батарейки при цьому тільки трішки розрядились.

Що стало проблемою - потрапляння вологи, механічне пошкодження чи брак - мені важко сказати. Чи навіть проблема не у динаміку, а у його підсилювачі. Але те, що проблему вдалось вирішити, мене дуже тішить.

Ця камера має хороший зум, оптичну стабілізацію, (тепер) не перегрівається при тривалому записі і, попри якість зображення на рівні сучасних смартфонів, буде хорошою технікою для спроб знімання відео.
12:00
До такого (як на фото 1) можна камеру розібрати по гайдах з iFixit. А щоб дістатись до проблемної плати (фото 2) або гучномовця (фото 5), потрібно ще багато всього відпаювати і розкручувати
12:00
12:00
12:00
12:00
12:00
12:00
16 May 2021
М
10:37
Майстерня Мольфара
Прийшли апґрейди для RTL-SDR приймача. Це фільтр для частот FM-радіомовлення і широкосмуговий низькошумний підсилювач (LNA) з активним живленням Bias Tee.

Результати просто шикарні! Почав набагато чіткіше отримувати сигнали із рацій служби охорони, будівельників та поліції, ба більше - банально почав отримувати більше сигналів, і це на той самий звичайний диполь усередині квартири!

Зокрема запрацював прийом даних від літаків на частоті 1090 МГц, нестабільно, але працює. Ще цікаво, що зі злітної смуги сигнал не добиває, але як тільки літак починає набирати висоту, зразу ж вловлюється приймачем.

Тепер точно можна їхати за місто полювати на NOAA супутники!
10:37
10:37
10:37
17 May 2021
М
12:18
Майстерня Мольфара
У минулій меґапосилці з Алі прийшли ще й апґрейди до комп'ютера HP Compaq 4000 Pro (того самого, що купляв для експериментів), зокрема процесор E8600 за $10 і PCI-e Express SATA контролер на ASM1061 з підтримкою mSATA.

До процесора претензій не маю. Прийшов гарно запакованим, із термопастою, чистим і непошкодженим. І хоча порівняно із Intel Pentium DualCore E5800 (який стояв до цього), приріст невеликий, але відчувається. Особливо під час перегляду відео на Ютюбі - тепер 1080p відтворюється без жодного пропущеного кадру! Загальна оцінка продуктивності комп'ютера від UserBunchmark виросла з 46% до 52% - https://www.userbenchmark.com/UserRun/42213671 -> https://www.userbenchmark.com/UserRun/43016462 .

А от з SATA контролером не так повезло. Я його купив, оскільки маю декілька mSATA SSD дисків, і їх треба використовувати. Але SATA контролерів із mSATA та низькою планкою для SFF корпусів не так вже і багато на вибір. Цей виглядав цілком хорошим за вартість в ~$12. Але проблеми почались вже коли перекручував кріплення із Full-size mSATA на Half-size - одне з кріплень попросту тріснуло. На другому диск все ж непогано тримається, але враження почали складатись не найкращі.

Контролер підтримує SATA-III, то вирішив обидва диски підключити через нього. Запустив систему і результати тестів мене сильно здивували - диски почали працювати гірше, ніж при підключенні до системного SATA-II порту: https://www.userbenchmark.com/UserRun/42213671 -> https://www.userbenchmark.com/UserRun/43015451 .

Поґуґлив і знайшов інформацію, що чіп ASM1061 є повільним, але швидкість залежить від реалізації схеми і драйвера. Щодо реалізації схеми, то знайшов відгуки, де на такій же платі отримували ~500 Мб/c.

Тож взявся випробовувати різні драйвери для цього контролера. Більш новіші (версія 3.0 і вище) працювали як SCSI контролери. Більш старіші (як той, що йшов на комплектному диску) - як AHCI ATA. Що дивно, продуктивність мало відрізнялась. Але із старими драйверами час від часу виникав BSOD (навіть з комплектними), тому зупинився на найновішому з підтримкою Windows 7. Нехай вже mSATA SSD працює через цей контролер, а жосткий диск поверну на SATA-II порт материнської плати.

Ще однією особливістю цього контролера є підтримка гарячої заміни, а тому всі підключені (навіть системні) диски відображаються у меню безпечного витягнення пристроїв. Цікаво, що цю опцію можна виключити із старішими і менш стабільними драйверами, але не з найновішими.

Ну і знайшлась проблема зі швидкістю, коли став більш уважніше дивитись на логи при запуску комп'ютера. В цей момент BIOS запускає Option ROM з цього SATA контролера, де білим по чорному було вказано "Using PCIE Gen 1". І тут мене осяйнуло - наявний PCI-e слот підключений не до процесора, як слот відеокартки, а через PCI-e контролер чіпсету. От і працює він зі швидкістю першого покоління, а вона має фізичний ліміт у 250 Мб/c. Ось де собака закопана! Хоча і жаль, що пришвидшити роботу системи не вийде, але хоч знаю, що гроші потратив не дарма.
12:18
12:18
12:18
12:18
12:18
12:18
12:18
12:18
Загалом цей комп'ютер став непоганим варіантом для роботи і навіть стареньких ігор з 2007-2012 років. І це за сумарну вартість всього у майже $100.
20 May 2021
М
15:07
Майстерня Мольфара
Для старих комп’ютерів, промислового обладнання та цифрових камер дотепер випускаються CF картки. Це досить стара технологія використання флеш-пам’яті. Згідно специфікації, вона використовує частину PCMCIA інтерфейсу і є сумісною із ATA (IDE) шиною. Тобто, з допомогою пасивних адаптерів, таку картку пам’яті можна під’єднати до PCMCIA та IDE контролерів і використовувати як додаткову пам’ять.

У мене є HP Thin Client t510, у якому в якості основного диску використовується IDE Disk-On-Module (DOM). Це такий промисловий варіант SSD з IDE 44pin конектором. Ціна таких дисків величезна, та й знайти їх досить важко. А наявний об'єм пам'яті в більшості не перевищує 4-16 Гб, що абсолютно недостатньо для встановлення повноцінної ОС. Щоб мати можливість повноцінно користуватись тонким клієнтом, вирішив замінити IDE DOM на щось дешевше з більшим об'ємом. Так і знайшов опцію із CF карткою та адаптером.

У китайців потрібних пасивних адаптерів дуже багато. На очі мені попався один, який візуально ідеально підходив для моєї потреби. Варто зазначити, що у описі чітко вказувалось “перевірте орієнтацію гнізда підключення перед покупкою”.

IDE порт підступний тим, що у ньому єдиним індикатором орієнтації є відсутність одного з пінів. Але у китайському адаптері такого піну не було. Збаламутив мене ще відгук одного з покупців із 5* без коментаря, але з фотографіями цього модуля у аналогічному до мого тонкому клієнті. Тому і придбав той адаптер і CF картку на 32Гб.

Коли прийшов цей адптер, я уважно оглянув плату - все здавалось правильним. Встановив її разом із CF карткою (помилка 1) у материнку t510, але діод адаптера не світився, а картка нагрівалась. Тут зрозумів, що орієнтація невірна і повинна вона бути відзеркаленою. А не такою, як на відгуку!

Наступного дня взявся перепаювати гніздо на адаптері дзеркально, після чого світлодіод адаптера засвітився, але диск і далі не розпізнавався (помилка 2). Тоді ж перепаяв гніздо назад і (перша правильна думка) вирішив перевірити диск на USB-IDE адаптері. Після підключення у правильній конфігурації, діод засвітився, але CF картка почала нагріватись до величезних температур. В той же час USB порт комп’ютера попросту перестав працювати. Добре, що це тестовий комп’ютер, інакше спалив би USB (і материнку) на робочому ПК, а це була б величезна втрата через власну неуважність.

Висновок - такий адаптер не підходить для тонких клієнтів, а карточка успішно згоріла. Втрата невелика, але сумно.

Мораль - не вірити відгукам на товари, а самому кілька раз усе перевіряти.

P.S. USB порт комп’ютера почав справно працювати тільки після перевантаження із відключенням живлення від комп’ютера на 1 хв. Спрацював захист із блокуванням, благо хоч материнка не згоріла.
М
15:27
Майстерня Мольфара
Прислали мені на огляд кастомізований корпус для мізків розумної квартири на Raspberry Pi CM4 з отворами RJ45 (для CAN + PoE комунікації із периферійними вузлами) та отворами під авіаційне гніздо GX20 (для перехрестів вимикачів). Має вийти крутезним!

Доріс до того, що замовляю виготовлення певних складових у професійних виробників, щоб отримати кращий продукт, ніж робив би сам.
25 May 2021
М
13:10
Майстерня Мольфара
Звукова сигналізація у квартирі це добре, але ще краще мати сповіщення на персональний смартфон. Ніби просто - можна налаштувати сповіщення у додатку Home Assistant, чи email відправляти, чи SMS. Але кожен з цих методів сповіщення має суттєві недоліки. Сповіщення Home Assistant не є миттєвими і потребують активного з’єднання з мережею. З електронними листами те саме. SMS же не потребує інтернету, але може бути пропущеним.

Звичайний дзвінок, за таких умов, є найкращим варіантом миттєвого сповіщення про певну нагальну тривогу. Добре було б мати оповіщення, до прикладу, при зломі вхідних дверей, виявлені витоку природного чи чадного газів. Останнє - навіть коли ти у квартирі, бо небезпека дуже серйозна.

Щоб здійснити дзвінок, потрібно з’єднання з телефонним сервісом. Старий провідний телефонний сервіс відпадає зразу, через відсутність телефонних ліній у більшості квартир. А щодо мобільного сервісу, є декілька опцій, кожна з яких має свої плюси і мінуси.

Опція 1: звичайний телефон. Деякі старі телефони досмартфонної епохи мали можливість здійснювати дзвінки через команду, отриману по USB. А на сучасні смартфони можна встановити банальні додатки, які будуть виконувати таку ж функцію. Опція найбюджетніша, найпростіша і найменш стабільна. Можливі порушення роботи телефону, додатків або інші проблеми у зв’язку телефон-комп’ютер попросту не задовольняють вимогу у стабільності з’єднання.

Опція 2: 3G-модеми. Деякі моделі таких модемів підтримують дзвінки, такі пристрої краще контролювати програмно і функціонують вони доволі стабільно. Хороша опція, навіть інтеграції Home Assistant для відправлення/прийому SMS і отримання сповіщення про дзвінок на модем існують.

Опція 3: SIM800/SIM900A модулі для Arduino/Raspberry Pi. Повноцінні модулі GSM зв’язку для вбудованих систем. Стабільність хороша, але софт потрібно повністю писати з нуля, зокрема для роботи з HA напряму із Raspberry Pi. Зазначу, існує рішення на платформі ESPHome, яке інтегрується із Home Assistant, але додаткова ланка, яка не відповідає вимозі стабільності з’єднання.

Опція 4: GSM Fixed Wireless Terminal + будь-який кабельний модем. Дивна опція, реалізації якої ще не ніколи бачив. Але можлива. Суть така - GSM FWT є шлюзом між GSM мережею і мережею провідної телефонії. До цього шлюзу можна одночасно підключити звичайний провідний телефон, що дозволить користуватись телефонною лінією, незалежно від сервера. А також підключити звичайний V.90 модем, з якого можна буде телефонувати за допомогою того ж таки сервера. Перевага опції у незалежному використанні телефону для дзвінків (тобто повноцінний домашній телефон, який можна використовувати для онлайн-оголошень або інших сервісів, на яких не хочеться публікувати свій персональний номер) і стабільності (робота шлюзу незалежна від стану сервера). Навіть з’являється можливість для встановлення інтернет зв’язку через дзвінок (так-так, старий добрий Dial-Up через безлімітні тарифи оператора - такий варіант дозволяє надсилати дані із вбудованих пристроїв із GSM модемами, не оплачуючи трафік, а тільки хвилини дзвінків). Але є і дуже суттєвий недолік - відсутність прийому SMS.

Залишається знайти відповідь на питання яка з трьох опцій більш практичніша і стабільніша для такої важливої місії як оповіщення про тривогу.
27 May 2021
М
20:05
Майстерня Мольфара
Коли забрав свій перший ноутбук, загорівся бажанням налаштувати в ньому провідний Dial-Up.

Діючої лінії стаціонарного телефону у мене немає, тому спробував DIY метод, випробуваний багатьма, а саме фантомне живлення 9 вольт у розрізі лінії. Суть така - між двома провідниками лінії приєднуються послідовно з’єднані резистор на 200-500 Ом і батарейка на 9 В (типу “крона”). При наявності такого фантомного живлення, при наборі на одному з модемів починає протікати струм ~20 мА (важливо, має бути вимкнене очікування на тон виклику (dial tone). Якщо у цей же момент на другому модемі форсовано прийняти виклик, то струму достатньо, щоб пройшла ініціалізація, handshake і встановилось з’єднання.

Але таке з’єднання нестабільне, працює тільки при форсованій відповіді і тільки між двома терміналами. Налаштувати всі мережеві служби дуже і дуже проблематично.

Тому загорівся вдруге, але тепер бажанням знайти АТС. Точніше офісну міні-АТС на декілька ліній. І попри те, що середній цінний таких пристроїв 2-5 тис гривень, є багато списаних моделей за 400-500 грн. Останню таку і знайшов, в оголошенні були фото дуже поганої якості, але сам пристрій прийшов у чудовому стані.

З використанням АТС dial-up налаштувати простіше-простого. На одному комп’ютері створюємо вхідне з’єднання, модем ініціалізуємо із автовідповіддю після першого гудка (ATS0=1), а також прописуємо пул IP адрес для клієнтів. На іншому комп’ютері створюємо з’єднання з номером, до якого під’єднаний перший комп’ютер. Все - з’єднання готове і у нас цілком робоча мережа.

Швидкість, звичайно, невисока, але експеримент цікавий. Попри те, що такий пристрій мені потрібен всього лиш для цього експерименту, це не єдиний варіант, як зараз можна його використати. До прикладу, таку АТС можна використати як АТС у квартирі, щоб підключити домофон у кілька точок. Або докупити згаданий у попередньому пості GSM Fixed Wireless Terminal і отримати можливість комутації домофону із мобільною мережею, та приймати дзвінки з вхідних дверей прямо на телефон, наприклад, коли вас немає дома. Або ще банальніше, розпаяти велику кількість недешевих деталей із такої АТС і використати у власних розробках. А наявні там компоненти дійсно цікаві.
20:06
20:06
20:06
20:06
20:06
20:06
20:06
3 June 2021
М
17:44
Майстерня Мольфара
Як встановити DIY dial-up з'єднання між двома комп'ютерами - дивіться у першому відео на каналі Майстерня Мольфара на YouTube
https://youtu.be/skh0JUI7284
8 June 2021
М
20:19
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Продовження історії про тонкий клієнт і CF картки.

Минулого разу, використовуючи адаптер без будь-якого маркування IDE порта, “спалив” CF картку. Тоді замовив інший адаптер, на якому є маркування для правильного підключення IDE порта, але який вимагає додаткового шлейфу, щоб під’єднатися до материнської плати. Шлейф у мене є, тому тут без проблем.

Адаптер прийшов, я приєднав картку і вона запрацювала. Окей, пробую встановити Windows - ставиться без проблем. Але після встановлення комп’ютер не може розпізнати Master Boot Record - показує відповідну помилку і все. Думаю, картка таки пошкодилась. Але спробую ще раз - цього разу встановити Arch Linux.

З інсталяцією Arch Linux теж пройшло все супер, але при завантаженні із диску показує аналогічну помилку запису boot розділу. Двічі така ж помилка можливо і є підтвердженням пошкодження диску, але є метод це достовірно перевірити - занулення.

Із Arch Linux в режимі Live-USB занулив весь диск утилітою dd. На диво, весь диск записався без жодних помилок, навіть із хорошою для IDE шини швидкістю 23 Мб/c. Дивно.

Цей вже занулений диск приєднав до іншого ПК через USB-ATA Bridge. Диск зчитався без проблем і утиліта Windows для перевірки диску теж підтвердила відсутність будь-яких проблем із ним. Дуже дивно.

Пробую заново встановити Arch Linux. Але отримую ту ж проблему - неможливість спроби “запису” поза boot розділом. Сів гуглити.

Виявилось, що комерційні CF картки мають спеціальний Removable Media Bit - один біт, який вказує на диск як на fixed (локальний) або removable (змінний). І виробники CF карт спершу навіть випускали утиліти, якими можна було змінити (flip) цей біт, але потім почали випускати два види CF карток - індустріальні і комерційні, із fixed і removable бітами відповідно.

Я спробував всі можливі утиліти - деякі повідомляли помилку, деякі успіх, але жодна не дала необхідного ефекту.

Що цікаво, пишуть DOS і старі linux-завантажувальники як LILO ігнорують цей біт, і запуск DOS або деяких linux-систем проходить без проблем. У мене FreeDOS теж запустився, то я спробував встановити LILO на Arch Linux. І мені вдалось отримати стабільний запуск ОС із CF картки на тонкому клієнті. Виходить цю CF карту таки не спалив!

Потім вже виявилось, що з актуального ядра у Arch Linux викинули підтримку відеоядра OpenChrome, то і графічний режим не може запуститись, але з цим ще щось придумати можна буде. Можливо навіть спробувати таки встановити Windows 7, але завантажувальником поставити той же LILO.
20:24
20:24
20:24
11 June 2021
М
00:03
Майстерня Мольфара
Нове відео на каналі - як отримати зображення від погодних супутників NOAA у межах міста з RTL-SDR https://youtu.be/x8ii4K8I-vk
15 June 2021
М
17:06
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Прийшов корпус. Але я не міг не помилитись хоч у чомусь.

Перше - отвір під кнопку увімкнення подав розміром самої різьби, а не розміром, щоб різьба без проблем пройшла. Тепер треба досвердлити той міліметр.

А розміри отвору на гніздо живлення взяв з інтернету, а не з реального наявного гнізда, то його теж треба буде трішки поправити.

Але головне - отвори під Keystone модулі вийшли добре, тепер придбати необхідну кількість модулів (для PoE+CAN і для USB для керування Raspberry Pi) і збирати все докупи.

Підсистема PoE вже є (останнє фото - блок живлення 48 В і PoE-світч), ще додати підсистему CAN, підсистему реле для перехрестів вимикачів та власне мізки цього чуда - Raspberry Pi CM4 з NVME у якості накопичувача - і буде шикарний сервер розумної квартири.
17:06
In reply to this message
17:06
In reply to this message
17:06
In reply to this message
17:06
In reply to this message
17:06
In reply to this message
17:06
In reply to this message
17:06
In reply to this message
16 June 2021
М
20:42
Майстерня Мольфара
Спробував організувати щось на подобі станції завантажування зображень із супутників NOAA - на лоджії поставив антену та налаштував Odroid C2 для роботи з LXDE + GQRX + Gpredict + X11VNC.

Gpredict слідкує за супутником, задаючи робочу частоту та час початку і завершення запису у додатку GQRX. GQRX записує WAV файли, які стягую на свій комп'ютер і обробляю.

Чи не єдиний плюс - за день спіймав кілька супутників, навіть тих, які пролітали у час коли мене не було дома.

Мінусів вийшло більше - багато статики (частково зменшив, "заземливши" стелаж, де стоїть обладнання); Gpredict слідкує тільки за одним супутником, тож періодично треба вибирати той, який буде пролітати наступним; Gpredict вмикає запис навіть тих супутників, які пролітають зі сторони будинку (то і сигнал відсутній).
Ну і найбільший мінус - Gpredict вмикає лише запис, а не отримання сигналу GQRX, тож отримання сигналу має бути постійно увімкнене, навіть ті великі проміжки часу, коли нічого не записується.

Буду пробувати інші рішення...
20:42
20:42
20:42
20:42
23 June 2021
М
09:00
Майстерня Мольфара
З 21 по 26 червня відбувається трансляція Slow Scan Television (SSTV) із Міжнародної космічної станції, а мені вдалось цю трансляцію записати прямо із квартири. Що з цього вийшло - у новому відео на каналі - https://youtu.be/zzBDWBYhYRI
1 July 2021
М
00:00
Майстерня Мольфара
Шикарне відео про те, як працює карбюратор у двигуні внутрішнього згорання на прикладі саморобного прозорого карбюратора https://youtu.be/toVfvRhWbj8
6 July 2021
М
12:53
Майстерня Мольфара
З початком карантину все рідше почали звертатись для обслуговування техніки, то і не дивно, що назбиралось стільки пилу.
22 July 2021
М
01:07
Майстерня Мольфара
Зараз виконую хронічні дослідження для моєї дисертації, зокрема на оптичному і флуоресцентнному мікроскопі. І виникла потреба у кнопці, якою можна було б зробити фото прямо з мікроскопа. Фото виконується кнопкою в інтерфейсі або клавішею F8. От друге можна запросто зімітувати з допомогою Arduino. Година роботи (більше часу шукав донора корпусу, ніж паяв, та все ж) і отака штукенція готова. Ба більше, її в будь який момент можна перепрограмувати на будь-яку іншу клавішу. Пряцює ж цей прилад як USB HID, то без додаткових налаштувань запуститься на будь-якому комп'ютері.
01:07
01:07
01:07
01:07
01:07
01:07
01:07
27 July 2021
М
00:10
Майстерня Мольфара
Маю приєднаним до роутера USB LTE модем для резервного інтернет-каналу - корисна річ, яка дуже часто виручає. Зокрема, із хмарним Home Assistant, маю доступ до "розумної" квартири, навіть коли відсутня електромережа у будинку і обладнання оптоволоконного провайдера не працює.

Так от, серверна знаходиться у глухому куті квартири і там сигнал LTE мережі досить слабкий. Швидкість становить 5-8 Мбіт/c на завантаження (до 10 Мбіт/c піково) і 4-8 Мбіт/c на вивантаження. Стабільність сигналу покращилась, коли вивів модем під стелю довгим USB продовжувачем, але швидкості це не добавило. Тому надумав спробувати LTE MIMO антену.

Технологія MIMO, попросту кажучи, це роз’єднані у просторі антени приймання і передавання. USB модем таку технологію підтримує, тому ця антена ідеально для нього підходить. Ідея така, що з використанням розділених антен краще приймається сигнал і пропускна спроможність є більшою. Важливо зазначити, що антена напрямлена - позаду обох антен встановлений металевий рефлектор, тому просторове розміщення дуже важливе.

На ютюбі є відео (https://youtu.be/PGDdKgG6peE) з тестом такої антени, де показано, що вона працює найкраще тільки на частоті 1800 МГц. Але саме ця частота використовується моїм провайдером і модемом, тому тут проблеми не бачу.

Загалом, при приєднанні антени, ситуація зразу же не змінюється. Але колосальне покращення отримав під певним кутом і тільки в кількох точках на стіні - Signal to Interference + Noise Ratio (SINR) зріс від 0±5 dB до 17±2 dB, при тому, що для хорошої роботи вважається нормою 10 dB. Якщо ж поставити цю антену на металеві полички серверної, то SINR виходить 10±3 dB, що теж не так вже і погано. Сама антена має отвори для настінного кріплення, тому згодом причіплю її в те місце, де SINR 15-19 dB. В ідеалі, ще на стадії ремонту, потрібно було кинути коаксіальний кабель від серверної на лоджію і там кріпити антену. Сигнал на лоджії ідеальний, SINR > 25 dB, зокрема через пряму видимість на базову станцію.

Попри все заявлене виробником та реальні тести, де показано неідеальну продуктивність такої антени, це таки краще ніж вбудована антена модему.
00:14
00:14
00:14
00:14
31 July 2021
М
00:07
Майстерня Мольфара
Допоміг зібрати систему резервного живлення, але цього разу на весь будинок.

Інвертор на 3 кВт, акумуляторна батарея 24 В 100 А*год. Пікове навантаження (холодильники, газове обладнання, комп’ютерна техніка, освітлення) - 2,2 кВт. Мінімальне гарантоване навантаження - 400 Вт, гарантована тривалість роботи - 6 годин. Але фактично тривалість роботи повинна зберігатись і більше 8-ми годин. Ну і є хороша можливість встановлення сонячних панелей.

Заодно зацінив оновлені інвертори від Must Solar - тепер усе управління організували з керуванням мікропроцесором. Старіші моделі (як от та, що я ставив собі у квартиру), для встановлення вихідної напруги, частоти, струму заряджання та напруги акумулятора, використовували перемикачі та змінні резистори. А тепер все набагато зручніше, зокрема тому, що виробник також додав RS232-USB адаптер безпосередньо у інвертор і ним можна керувати із комп’ютера по USB, без пошуку працюючих RS232-USB перехідників.
00:07
14 August 2021
М
22:59
Майстерня Мольфара
Зараз всі сили і весь час забирає одна з моїх робіт - аспірантура, а тому і відео про радіацію затримується, і інші проекти стоять, але помаленьку вивчаю інше заплановане - світ аматорського радіо. Ось портативна рація (тобто аматорська радіостанція, АРС) прилетіла з Китаю, то, коли вільна хвилина, розбираюся із цим цікавим світом. Не все там просто, та й більше всього можна буде спробувати тільки отримавши позивний і дозвіл на використання АРС, але це аж у жовтні.

Попри те, що послухати історії, новини, погоду чи технічну інформацію інших радіоаматорів в ефірі зі всієї України досить цікаво, мене більше цікавлять цифрові методи. Такі як FT8 на коротких хвилях, SSTV і APRS. Останні два можна буде ґрунтовно досліджувати вже з наявною АРС Baofeng UV-5R.

SSTV - це таке телебачення, із вузькою шириною необхідного радіоканалу. Досягається це дуже повільною розгорткою, але саме такий режим роботи дозволяє приймати (і передавати) зображення навіть на дешеві портативні рації. Відео про SSTV із Міжнародної космічної станції є у мене на ютюб-каналі https://youtu.be/zzBDWBYhYRI

APRS - це широко розповсюджений цифровий протокол у аматорському радіозв’язку. Невеликі пакети з інформацією про координати станції, позивний власника та з коротким текстом передаються в ефір і вловлюються усіма, хто цей ефір слухає. Ба більше, за наявності діджіпітера в зоні поширення сигналу, він передає цей же сигнал далі, з використанням вже своїх потужностей. Так сигнал долає великі відстані без проблем. І це все без потреби у інтернет-з’єднанні чи мобільному зв’язку.

Сьогодні у мене зародилась ідея. Ідея, яка об’єднає SSTV, APRS і погодні супутники. Чому не зробити свою абсолютно мобільну станцію запису погодних супутників, яка буде транслювати в ефір SSTV із отриманими зображеннями, а також APRS пакети про стан системи. Це все об’єднати з DTMF управлінням при прослуховуванні певної частоти і отримаємо станцію, якій не потрібне з’єднання з інтернетом для існування, а всі методи комунікації - з використанням популярних технологій аматорського радіо.

Отож, схема така.

Водозахищений бокс із набором акумуляторів 18650, маленькою сонячною панеллю і зарядним пристроєм. В боксі треба вмонтувати кулер, елемент Пельтьє і радіатор (система охолодження при високій температурі) та кулер з ніхромовою ниткою (система нагріву при морозах). Це все буде керуватись із Raspberry Pi. До Raspberry Pi підключити USB звукову картку, до якої через звукові трансформатори під’єднати модуль SA868. SA868 це готова плата трансівера на чіпі RDA1846, такому ж, як використовується у рації Baofeng UV-5R. До цього модуля приєднати реле на дві антени - одна на 2-метровий діапазон (для APRS і DTMF керування), інша на 137 МГц (для запису погодних супутників). Додатково під’єднати UART GPS модуль для отримання точних координат і часу.

Програмно Raspberry Pi буде керувати слідкуванням за супутниками, записом і декодуванням фото, формування і відправлення APRS пакетів, формуванням і відправленням SSTV і моніторингом за DTMF командами на певній частоті.

І якщо запис фото і трансляція APRS буде автоматична і циклічна, то відправлення SSTV треба зробити за DTMF командою, щоб не засмічувати ефір. Так будь-хто за потреби зможе запустити трансляцію SSTV у будь-який час - буде відправлений останній вдалий знімок.

Поки розумію, що проблемою може стати ширина запису SA868, вона всього 25 кГц, а для погодних супутників потрібно 34 кГц. Якість отриманих знімків може вийти незадовільною. Та в таку систему не буде проблемою приєднати ще RTL SDR приймач, а тоді можна буде обійтись без реле для антен взагалі.

Користь від такої побудови та експлуатації такої станції, на мою думку, велика. По-перше, це можливість отримувати знімки із супутника в реальному часі без додаткових витрат на мобільний інтернет. Друге - така система надасть хороше джерело SSTV сигналу для всіх радіоаматорів міста. Не потрібно чекати наступної події на МКС. Третє - це буде хороший і цікавий досвід у збиранні, налаштуванні та експлуатації радіотехніки.
22:59
Ну що ж, можна замовляти з Алі частину модулів, але почну збирати проект тільки тоді, коли отримаю дозволи і позивний. Буде цікаво.
2 September 2021
М
12:34
Майстерня Мольфара
Коли маю вільну хвилину, думаю про те, яку антену зібрати для трансівера і як її монтувати на даху багатоповерхівки. Тут хочеться мати зразу два робочі діапазони - 2 метрів (144-146 МГц) і 70 см (440-446 МГц), і щоб не згоріло все від частих гроз, і працювало добре з розрахунку ~ 30 метрів між антеною і трансівером.

Зупинився на OSJ 144/440. Дуже проста у збірці антена, основу можна заземлити для захисту від блискавок, зразу з коробки два діапазони в одній антені, але відгуки про ефективність змішані, багато хто пише про високий КСХ (SWR) на 70 сантиметрах.

Можна ще зібрати дві J-pole антени, з BNC конекторами і швидко міняти антени, коли потрібно перейти на інший діапазон. Їх теж легко зібрати, теж можна заземляти, але це дві антени і два коаксиальні кабелі. Є тут над чим подумати, а крім того ще й над коаксиальним кабелем.

Потрібно з даху кабель провести на перші поверхи. Довжина виходить велика, втрати сигналу будуть великі теж. Отож, потрібно дивитись на втрати на різних кабелях. В наборі RTL-SDR йде кабель RG174, в нього робоча частота повинна бути до 1 ГГц і втрати з відстанню досить великі. З перевагою що він тонкий, таки не підійде. А є кабель RG213 - тут і втрати невеликі до 2 ГГц, і краще екранування, і можливість довгої прокладки, хоч його товщина в 4 рази більша. Свердлити нові отвори у квартиру не варіант, певне кину кабель до квартири RG213, а кілька тих метрів до серверної і робочого стола проведу RG174. І так працювати буду на 1090 МГц максимум.

І тут мене осяяло. RG174 добре працює до 1 ГГц, і хоча на 2 ГГц працювати буде теж, але втрати сигналу вже на 1 ГГц аж 32 dB на 30,5 метрів кабелю (100 футів)! А китайці дали цей же кабель для 4G антени, про яку писав раніше. І там його 5 метрів. Рахую втрати саме цього кабелю на тій довжині і робочій частоті (1800 МГц), і вони 8,1 дБ! Це значить що і так слабкий сигнал слабшає на 84%! Ось воно де, собака зарита, чому 4G антена не працює так, як цього мені хотілось би. І хоч би десь це писало на сторінці продавця, мол не купуйте довший кабель, буде гірше...
3 September 2021
М
13:16
Майстерня Мольфара
Перепаяв ту антену з 5-ти метрів до 1,2 метра. На 3G і 4G рівень сигналу зріс з 3-4 поділок до 4-5 поділок. Коли винести антену із серверної (і металевих полиць), то стабільні 5 поділок.

RSSI зросло із середнього -77 dBm до -67 dBm в серверній і -53dBm у коридорі.

SINR, на диво, не змінився, як був від -4 dBm до +11 dBm, так і залишився, хіба що у коридорі вже не падає взагалі.

Швидкість як і була 10 Мбіт/c завантаження і 20 Мбіт/c вивантаження в серверній, так і залишилась, у коридорі зросла до 25 Мбіт/c у обох напрямках.

Висновок такий - LTE-модем краще приєднувати довгим USB-кабелем, ніж довгим коаксиальним кабелем.
13:16
13:16
8 September 2021
М
12:15
Майстерня Мольфара
Задача. Є дах, одна з найвищих точок місцевості. На тому даху встановлена система захисту від блискавок. Потрібно встановити антену так, щоб мати максимальний захист від статики, наведених імпульсів і блискавок.

Додаткові умови. ДБН передбачають встановлення антен виключно на даху, встановлення на фасад або балкон забороняється (привіт всім власникам супутникових антен на фасадах будинків і балконах). Щогли антен повинні бути обов’язково приєднані до системи блискавкозахисту, при наявності такої. Пристрої захисту від імпульсних перенапруг (ПЗІП, arrester) повинні бути використані на живильних кабелях (фідерах).

І остання умова - антена Open Stub J-Pole, яку планую монтувати, не є ізольована від кріплення, а значить нульовий потенціал і екран коаксиального кабелю має контакт із щоглою антени.

Наслідки такі - ізольована система блискавкозахисту, яка має своє заземлення біля будинку і не з’єднанна із системою заземлення електромережі тепер буде з’єднана з нею за наступною схемою:

Заземлення блискавкозахисту -> струмовідвід блискавкозахисту -> щогла антени -> нульовий потенціал антени -> екран коаксиального кабелю -> нульовий потенціал радіостанції -> заземлення блоку живлення трансівера -> заземлення електромережі будинку -> заземлення будинку.

При цьому, за фактом удару блискавки у громовідвід або в близькому радіусі, між заземленням блискавкозахисту і заземленням внутрішньої електромережі виникне потенціал в сотні тисяч вольт.

Тут також потрібно пам’ятати про ПЗІП. Він ставиться на при вході коаксиального кабелю в будинок і заземляється. Оскільки на даху немає іншого заземлення, крім заземлення блискавкозахисту, його приєднується туди. І воно ніби допомагає вирішити ситуацію, а ніби і ні.

Попросив допомоги на Reddit https://www.reddit.com/r/amateurradio/comments/pjlkji/need_advice_about_rooftop_multiantenna_system_hf/ і все ж отримую неоднозначні відповіді.

Є у мене думка, що якщо розглянути блискавкозахист як окрему вежу для антен, то заземлення блискавкозахисту і буде заземленням такої вежі. По факту монтажу антени на неї, щогла, антена і ПЗІП коаксиального кабелю заземляються саме до заземлення вежі. Тоді коаксиальний кабель йде до будинку і на вході через ПЗІП заземляється до внутрішнього заземлення будинку. Так ніби вежа суто абстрактна, а ми працюємо із вхідним коаксиальним кабелем нехай кабельного телебачення.

Тоді все логічно, і потенціал між двома заземленнями “стікає” через ПЗІПи на обох кінцях. Але жодного стандарту, жодної статті чи жодного спеціаліста, щоб міг це підтвердити, я не знайшов. А останнього навіть не знаю де шукати...
15 September 2021
М
13:40
Майстерня Мольфара
Зробив супер просту у збиранні і дешеву QFH антену для запису погодних супутників на частоті 137 МГц. Попри недосконалість форми і розмірів, ця антенна "зловила" сигнал ще в той момент, коли супутник NOAA 19 тільки виглянув над горизонтом. Диполь же отримував хороший сигнал тільки із 5-12 градусів над горизонтом - різниця просто колосальна! Ось що значить використовувати правильну антену!

Але мета виготовлення цієї антени була у записі цифрового сигналу із супутника Meteor-M №2. Та під час випробовування сигнал не записувався взагалі. Спершу думав що щось таки натворив помилкового в антені, але ні - виявилось що той супутник втратив орієнтацію і у нього вимкнули передачу зображень. І дійсно, фото записане ще зранку, за кілька годин до випробування, вже мало певну кривизну (останнє фото, кут знизу справа). Тепер щоб випробувати остаточно антену (і дозняти матеріал для відео), потрібно дочекатись щоб супутник знову запрацював...
13:40
13:40
13:40
13:40
31 October 2021
М
23:43
Майстерня Мольфара
Давненько сюди нічого не писав. Проект із записом супутників Meteor M та проект про радіацію зависли на стадії запису, бо часу тотально бракує. Але руки сверблять щось паяти, чим і зайнявся у п’ятницю, тим більше з нагоди того, що з Китаю прийшли феритові сердечники.

Раніше папуга прогриз коаксіальний кабель від основи диполя до RTL-SDR V3, то я феритовий сердечник використав для QFH антени. І він там непогано так допоміг. Та не викидати ж ту основу для диполя - надумав замовити собі ще таких сердечників. І не проградав.

Зазвичай антени для коротких хвиль - це дуже габаритні і протяжні речі, які потрібно піднімати високо над землею для коректної роботи. Тому, у середині квартири таке спробувати малоймовірно. Але існують компактні антени суто для приймання і домашнього внутрішнього використання.

Однією з таких антен є комерційна антенна YouLoop від AirSpy - https://airspy.com/youloop/. Антена банально проста і водночас продуктивна. Складається вона із двох коаксіальних кабелів довжиною 1 метр, які з’єднуються між собою на одному кінці за допомогою адаптера, а на іншому - за допомогою балуна 1:1. Читав про неї багато хороших відгуків, та й думав колись придбати таку і собі.

А потім мені попалась стаття від Томаса K4SWL про саморобну версію тої антени - https://swling.com/blog/2020/04/diy-how-to-build-a-noise-cancelling-passive-loop-ncpl-antenna/. Там все банально просто, а значить немає сенсу тратитися на комерційний продукт, коли від процесу самостійного виготовлення можна отримати величезне задоволення.

Давніше вже був придбав 3 м коаксіального кабелю (знайшов тільки телевізійний 75 Ом, але нехай) та поліпропіленову трубу 25 мм, а тепер ще й феритові основи прийшли з Китаю - ось і все, що потрібно!

Спаяв коаксіальний кабель згідно схеми на сайті, з’єднав двоє фериторих основ звичайною ізолентою, намотав балун 1:1 по 4 витка мідним одножильним проводом 0,35 мм^2 в ізоляції і припаяв до SMA конектора, щоб зразу до RTL-SDR приймача приєднуватись.

Результат вийшов вражаючий - якщо на диполь 1 м в плече з комплекту я максимально міг прийняти щось вище 14 МГц в період хорошого проходження, то зараз я почав приймати всі короткохвильові діапазони, навіть 160 метрів. Цікаво, що найкращий результат я отримую, якщо антену спрямувати на північ, хоча мої вікна виходять на південний захід.

Італія, Нідерланди, Польща, Україна, Словаччина, Чехія - ці країни чув як за стіною. А на FT8, цифровому протоколі, отримував сигнал аж з Канарських островів. Ба більше, з Польщі та Італії отримав хороший SSTV сигнал, з чіткою і виразною картинкою!

Не очікував від антени такої хорошої роботи прямо із квартири, потрібно якось вибратись на дах і там теж її випробувати!
23:49
А ось фото самої антени, балуна, спектр і робота на діапазоні 20 метрів та SSTV зображення, які я отримав.
23:49
23:49
23:49
23:49
23:49
23:49
23:49
23:49
19 November 2021
М
22:40
Майстерня Мольфара
Днями раніше прийшло все необхідне для виготовлення інтерфейсу між радіостанціями та комп’ютером. Ідея така, в один корпус поміщаємо USB-хаб, до якого приєднано USB-UART інтерфейс та USB звукову карту. Лінійний вхід і вихід звукової, через ізолюючі трансформатори, з’єднується із входом і виходом трансівера. USB-UART інтерфейс, у свою чергу, керує кнопкою PTT, тобто дозволяє програмно керувати передаванням. Така проста штука, а дозволить працювати цифровими режимами, як от SSTV чи APRS. Або, що мені цікавіше, керувати трансіверами без тангенти. Я от маю тепер професійну радіостанцію Motorola DM 3400, але без тангенти, і випробувати її можливості сповна просто ніяк.

А вчора з’явилось “вікно” на кілька годин, щоб щось помайструвати. То сів і склав прототип інтерфейсу. А як він запрацював, то ще і спаяв його на макетній платі. Навіть вдалось запустити APRS і трохи SSTV. Але без нюансів нічого не вдається зробити з першого разу.

Перший нюанс, такий інтерфейс без будь-якого екранування при передаванні зразу ж впливає на звукову картку і вона вирубується, десь на 3-5 секунду. Однозначно треба хорошу плату придумати з хорошим екрануванням. І друге - ідея з USB-UART інтерфейсом провалилась. RTS і DTR не зберігають свій стан, якщо вони не керують UART підключенням і система їх скидає до значень по замовчуванню. В результаті запустити передавання можна, а зупинити - ні. Вирішення проблеми - використати мікроконтролер і ним емулювати CAT інтерфейс трансівера. І тільки тоді програмне забезпечення з ПК зможе керувати PTT без проблем. Вже от встиг випробувати такий емулятор на Arduino, запрацювало на ура. Але теж глючить при передаванні, 8 Вт від антени пів метра до плати без екранування "вирубує" її повністю.
І останнє, тоді я купив найдешевшу звукову картку, яку знайшов, і, звичайно, вона не “завелась” під лінуксом. Добре що у мене знайшлась трішки дорожча але теж кількадоларова звукова карта, в неї немає проблем з PulseAudio, то її певне і використаю, а то з найдешевшою запустити інтерфейс у режимі Plug’n’Play взагалі ніяк. Отаке.
22:40
22:40
22:40
22 November 2021
М
11:15
Майстерня Мольфара
Був у мене на ремонті ноутбук, типова заміна клавіатури. У ноутбуках зазвичай два варіанти кріплення клавіатури - розміщення у заглибленні верхньої половини корпусу і приклеювання до тієї ж верхньої половини корпусу, але з нижнього боку. Замінити модуль клавіатури у першому випадку взагалі не є проблемою, а з другим будуть труднощі. От цей випадок і був другим.

Спершу старий модуль потрібно від’єднати від корпусу. Кріпиться він на розплавлені пластикові стержні-заклепки, які бажано зберегти для кріплення нового модуля. Тоді новий модуль потрібно приєднати до тих заклепок, і тут три шляхи, найкращого поки не знайшов. Перший - плавити залишки стержнів паяльником, але буває, що залишок стержня досить малий і те не виходить. Другий - з’єднувати все суперклеєм. І третій - з’єднувати термоклеєм. Другий варіант має ризик залити суперклеєм клавіші і тоді нічого вже не допоможе, тому роблю перший або третій. Цього разу був третій метод і все вийшло добре. Навіть висота клавіш вийшла більш-менш однаковою, що важко отримати першим методом.

А разом з клавіатурою вилізла інша, надзвичайно поширена проблема - стійки кріплення половин корпусу між собою. За всі роки, що ремонтую ноутбуки, це є у всіх пластикових ноутбуках. Невже не можна робити їх надійними? Риторичне. А поки суперклей і сода вирішує цю проблему на тривалий час.
11:15
11:15
11:15
5 December 2021
М
21:49
Майстерня Мольфара
З’явилось трохи вільного часу, то спробував виготовити модем для APRS. APRS це радіоаматорський протокол обміну пакетними даними з використанням AFSK модуляції або простіше кажучи - цифрової FM модуляції. Як наслідок, звичайний трансівер з FM модуляцією може приймати і передавати інформацію. Раніше я паяв інтерфейс між моїм трансівером Baofeng і лінійним входом звукової картки комп’ютера/телефона, зараз цей же інтерфейс можна використати для APRS модему на Arduino.

Схем таких модемів небагато, але вони всі подібні. Простий ЦАП на чотирьох резисторах для створення вихідного і АЦП мікроконтролера для обробки вхідного сигналу. Одну з тих схем і спаяв, та зразу же виліз перший нюанс - потрібно щоб усі використані виходи мікроконтролера були на одному порті мікроконтролера. Портів всього три, потрібний з яких - PORTB - це піни від 0 до 7. А я, заради зручності, спаяв ЦАП на 6, 7, 8 і 9 ніжках. Прийшлось перепаювати.

Далі провів тестування з комп’ютером і отримав досить хороші результати - декодер AFSK1200 розпізнавав всі повідомлення від ЦАПа, а АЦП ардуїнки розпізнавав більшість сигналів з комп’ютера. Пора виходити в ефір з трансівера!

Але ніт. При передаванні трансівер “застигав” в режимі передавання, а ардуїнка просто зависала. Вимкнення трансівера повертало до життя мікроконтролер. Очевидно, потужне електромагнітне поле від портативного трансівера і неекранована ардуїнка точно не спрацюються разом. Спробував екранувати мікроконтролер металевою пластиною, він перестала зависати, але трансівер чомусь і далі застигав в режимі передавання.

Подумав, проблема у схемі з оптопарою, якою керується кнопка на передачу. Знайшов іншу схему, але з захистом на основі діодів та конденсаторів. Перепаяв весь тракт оптопари. Тестую - та сама проблема!

Думаю, вся справа у діодах Шотткі, бо на схемах вказані саме такі, а не звичайні 1N4007, які використав. Перепаюю знову, а проблема не зникає.

Ну що, треба робити нормальне екранування обох плат. Перерив все дома, але єдине що знайшов - металеві форми для випікання, які колись купив, бо потрібно було шматочок нержавійки. З тих форм вирізав П-подібні половинки, які б екранували верх і низ обох плат. Все з’єднав докупи, тестую - не працює і все.

І тут розумію, що мінус обох плат ніде не конкаткує з “екраном”. Підпаюю провід і - о чудо - все запрацювало.

Дописую скетч, щоб на екран виводився час до наступного відправлення пакету і біжуча стрічка з інформацією останнього пакету. На цьому експеримент вихідного дня вважаю вдалим! Тепер використані схеми можна переробити в повноцінну друковану плату, яку помістити у хороший корпус та отримати повноцінний інтерфейс транівер-ПК з вбудованим APRS модемом.
21:50
21:50
21:50
21:50
21:50
21:55
Сигнал з Baofeng'а добиває до найближчого DIGIпітера (шлюзу між локальною APRS мережею та Інтернетом) і пакети від мене транслюються в мережу. Треба буде якось пробувати функцію повідомлень в такій мережі, вони, звичайно, будуть публічні (радіаматорська ліцензія забороняє шифрований обмін інформацією), але має бути цікаво.
19 December 2021
М
19:37
Майстерня Мольфара
Який він - комп'ютер курця? Історія про ремонт комп'ютера затятого курця.
https://diy.manko.pro/2021/12/19/passive-smoking-pc/
29 December 2021
М
11:22
Майстерня Мольфара
Зараз триває трансляція зображень SSTV із Міжнародної космічної станції і, звичайно, я спробував її записати під час прольотів над Україною. А як це зробити - ось моя інструкція та відео https://diy.manko.pro/2021/06/23/how-to-receive-iss-sstv-with-rtl-sdr/
11:22
11:22
11:22
11:22
31 December 2021
М
21:49
Майстерня Мольфара
Під час подій трансляції SSTV із Міжнародної космічної станції зачасту передається певна кількість зображень і зібрати всі – це своєрідне досягнення. Цього разу мені вдалось записати 11 з 12 зображень, деякі не повністю, більшість із шумом, але азарту і задоволення було багато. Також, за факт вдалого запису одного і більше зображень, волонтери ARISS видають дипломи про участь у заході, такий же отримав і я.
21:49
21:54
Хочу привітати усіх читачів цього каналу із прийдешнім Новим Роком! Нехай у 2022 році у Вас буде багато цікавих експериментів, відкриття нових захоплюючих хобі, менше поломок і ремонтів , а більше здійснених планів. Дякую що читаєте, вітаю!
4 January 2022
М
12:01
Майстерня Мольфара
Ремонтувати смартфони не люблю. Особливо смартфони середнього цінового рівня. Ось чому.

Цього разу виконував ремонт для себе. Так сталось, що мені впав на бруківку мій Samsung M21 з AMOLED дисплеєм. Тепер от вже знаю, що падати AMOLED дисплеям категорично протипоказано. Зразу після падіння ніяких слідів не було, навіть захисне скло було цілим. Але за кілька хвилин з’явились білі вертикальні лінії. Я зняв (повторюсь, повністю ціле) захисне скло і побачив тріщину на екрані. За 20 хв наявні білі лінії перетворились в чорні. Через 2 години екран почав місцями рожевіти. За добу - весь екран був рожевим, деякі ділянки вже почали синіти. За дві доби весь телефон посинів, а деякі ділянки - вигоріли до чорного. За 4 доби екран став повністю чорним. Від звичайного падіння. Нехай.

От зараз дійшли руки зремонтувати цей смартфон. Обладнання для склеювання корпусу чи екрану у мене немає, тому купив модуль екран + шасі, він не набагато дорожчий. Але купив китайську копію з OLED матрицею (1399 грн), бо AMOLED оригінал (2999 грн, половина вартості смартфона!) другий раз розбити не хочу. Тут почалось найвеселіше.

У цьому смартфоні болтами кріпиться тільки материнська плата, і то через пластикові пластини. Усе інше - на двосторонньому скотчі. Усе - сканер відбитків пальця, динаміки, вібромотор, кнопки. Особливо не люблю акумулятор на двосторонньому скотчі, особливо без “язичків” для витягування того скотчу. В дорожчих смартфонах достатньо потягнути за ці “язички” і все. А тут як його витягнути, не зігнувши, на порозтягуючи фольгу, навіть за “купання” в ізопропиловому спирті - це поза межею фантастики. Якось, з горем-пополам, таки переніс усі компоненти на нове шасі.

Та не все так добре. Виявилось, що двосторонній скотч у місці склеювання мембран обох динаміків слабший за двосторонній скотч, який динаміки були приклеєні до шасі! А тому при відклеювання верхнього динаміка попросту відірвав мембрану від корпусу (цей динамік під заміну). При відклеюванні нижнього, певне через ізопропиловий спирт, який цього разу додав, відірвалась і його мембрана (і цей під заміну). Отак проста ніби операція, а тепер треба знайти заміну обом динамікам. І як на зло, в Україні знайшлись тільки динаміки із розібраних донорів з цінником у 200-300 грн за один. В китайців вони ж по 1-му долару. Ну що ж, замовив у китайців нові, почекаю ще місяць.

Оптимізація витрат на виробництві знижує ціну і це добре. Але дооптимізуватись до того, щоб все з’єднувати двостороннім скотчем - це знущання.
12:05
Що цікаво, китайська копія виявилась мультиверсією - вона підходить різним моделям цієї лінії смартфонів, а тому деяких місць для болтів кріплення немає, є зайві для моєї моделі, а заглибини в шасі взагалі не співпадають з оригіналом.
12:05
12:05
12:05
12:05
12:05
10 January 2022
М
17:26
Майстерня Мольфара
Лежав дома струменевий принтер із засохлими картриджами, руки як завше не доходили зробити з ним порядок. Воно ніби і незручно постійно фарбу заправляти, але ціна на кольоровий лазерний принтер не виправдовує потреби. А бігати постійно в роздрук - теж таке собі задоволення.

Тепер же знадобилось надрукувати трохи сторінок, то купив нові картриджі, бо "відновлювати" засохлі ще та невдячна справа. Але цього разу до картриджів придбав систему безперебійної подачі чорнил (СБПЧ).

Це я вперше ставив таку систему, але із супердетальною інструкцією все досить легко вдається. Якість фотодруку - супер. Відсутність потреби шприцами заправляти картриджі - суцільне задоволення.
17:26
17:26
17:26
13 January 2022
М
01:10
Майстерня Мольфара
Останнім часом моніторив OLX на випадок продажу автомобільної радіостанції, мені от бракує чогось стаціонарного на двометровий діапазон і явно кращого за мій Baofeng. Супер-пропозиція мені таки попалась, за 500 грн продавався весь комплект - радіостанція Motorola GM350, тангента і автомобільна антена. Спершу подумав що то шахрайство, або ж продають мертву станцію за вартістю комплектуючих. Але відправник підтвердила, що станція робоча. Ну окей, оформив доставку, але відправник її не погодила. Ну, точно шахрайство. Така ж радіостанція в середньому коштує 1000-1500 грн, а не 500…

Але за певний час мені знову написали, чи досі зацікавлений і що оголошення ще актуальне. Ну що ж, оформив ще раз, але цього разу мені її погодили і відправили. Думав, навіть якщо приїде неробоча, то буду мати деталі.

Приїхала, стан задовільний, є глибокі царапини, все досить брудне, але немає запаху цигарок і смоли. І на тому добре. Сів відмивати, розібрав, а середина виявилась в ідеальному стані. Повезло! Тепер її запрограмувати і запустити.

Отут почалося найвеселіше. Ця радіостанція не підтримується виробником і останнє офіційне ПО було випущене в 1998 році під Windows 98. Пишуть, що добре програмується з Windows XP. Але, на щастя, у мене є ноутбук із Windows ME на борту (з мого відео про dial-up) і він тут чудово підійде.

В інтернеті є з десяток схем, як приєднати одну лінію від рації (BASE+) до двох ліній UART порту (TX, RX). Я спробував всі, які зміг знайти. І з CH341, і з CP2102, і з MAX3232. Жодного результату. Або помилка рації, або помилка чек-суми, або відсутня відповідь. При тому, що світлодіоди мигали на ура.

Тут я вже був розчарувався, почав сумніватись, мол ціна цієї станції така мала, бо чорт ногу зламає її запрограмувати, аж поки не знайшов ще одну схему. Схема на двох транзисторах для прямого підключення RS-232 до рації. Нехай, пробую.

Спаяв ту схему і, о чудо, один з CPS (софт для програмування) побачив рацію! І тут же видав помилку, що рація має застару прошивку. Але це не проблема, я завантажив близько 7 різних програм. І більшість з них тепер запрацювала!

Виявилось рація була запрограмована на один канал на частоті 157 МГц. Точно працювала в таксі. Нехай, стан в неї тепер досить хороший, особливо після чищення. Запрограмував собі львівський репітер, частоту APRS і ще дві для загального виклику.

Пора тестувати! Тестував із блоком живлення від ПК, і це було помилкою. Цей БЖ підвисав, вирубувався і глючив при роботі в ефір, хоча струм був всього 2-3 ампери. Завдяки короткому тесту з UR5BKU дійшов висновку, що при роботі на акумуляторі відсутній шум і якість сигналу на 5-9. Треба якісніший блок живлення, однозначно!

А так, судячи з усього, буду мати чудову станцію, щоб слухати репітер і круглі столи, а потім можна буде використати для APRS, благо в радіостанцій Motorola є спеціальний порт ззаду для роботи в такому режимі.
01:12
01:12
01:12
01:12
01:12
24 January 2022
М
00:17
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Прийшли гучномовці з Китаю (по долару за штуку, а не 300 грн за б/в в Україні), тож закінчив цей ремонт. І розчарувався остаточно.

Гучномовці стали як рідні, тут без претензій, звук чудовий. Розмовний гучномовець взагалі був у запаяній упаковці Samsung Original Parts, що дивує, як на Китай.

А от китайський екран з шасі створили ще більше проблем. Як вже згадувалось, цей екран типу підходить під декілька версій, тож виступи і отвори для кріплень не повністю ідентичні тим, що на шасі від оригіналу. Тепер, коли ремонт було закінчено, спробував скласти корпус приєднавши задню кришку, але воно не складалось. Біля USB-порту корпус не прилягав взагалі. Ніяк те не вдалось, то я розібрав корпус знову, вирішивши, що потрібно відрізати частину з виступів задньої кришки. Відрізав, склав - знову у тому ж місці не прилягає.

Розбираю вдруге і тут, як на зло, відірвались кріплення. На відміну від оригіналу, тут були дешеві кріплення, які паяльником впаюють в пластик, але китайці добре їх не впаяли. Ось вони і пережили рівно дві розбірки. Прийшлось розібрати весь телефон і впаяти всі ці кріплення.

Оскільки корпус не закривається, то десь щось в щось впирається. Став роздивлятись різницю між оригіналом і копією. І не зразу, але помітив, що у оригіналу є заглибина, а в копії такої немає. До заглибини прилягала пластикова засувка і саме вона не давала щільно приляти нижній половині кришки на всього один міліметр. Відрізав її і кришка зійшлась!

Апаратна частина вирішена, треба перевірити чи добре працює залізо в операційній системі. Для самсунгів є код *#0*#, там можна все перевірити. На щастя, все запрацювало, жодних помилок. Вирішив перевірити Wi-Fi - працює! Перевірив камеру - є. Гучномовці - є. Дзвінок - а тут виявилось, що екран не блокується, коли тримати телефон біля вуха. Приїхали.

Лізу в те ж меню, і тільки тоді бачу, що у списку сенсорів відсутній Proximity Sensor. Просто відсутній і все. Думаю, щось певне не приєднав. Розбираю все знову. І знову відламуються кріплення. Знову впаюю в пластик, тепер вже повністю. Знаходжу цей сенсор. Все ціле. І в матриці є відносно нього отвори. Але от дві фольговані пластинки я з розбитого екрану не переніс. От, думаю, в них певне і проблема. Переношу, збираю, поки акуратно крутив болти, таки остаточно зірвав кріплення. Впаювання вже не допоможе, нема куди впаювати, нехай. Запускаю смартфон і тест, але сенсора і далі немає.

В гуглі проблема не гуглиться. Перевірив усі з’єднання, все в нормі. Маю одну ідею, факт наявності цього сенсора певне задається матрицею, бо саме у ній є отвори для цього сенсора. І певне ця китайська неоригінальна матриця попросту не інформує материнку про сенсор. От і все, таке ремонтується хіба оригінальною матрицею. Ну нехай, буду блокувати телефон вручну на кожен дзвінок, поки не куплю новий телефон.

Отаке, ненавиджу ремонт смартфонів.
М
21:57
Майстерня Мольфара
Сьогодні нарешті прилетів з Китаю антенний аналізатор NanoVNA. Досить довго вибирав, яку саме модель взяти, а то є кілька оригінальних версій від різних розробників і вони всі типу різні, але на основі схем одного автора. А ще є численні копії китайського підпільного виробництва. Зупинився на NanoVNA-H від nanovna.com, оптимально по ціні, а також хороша підтримка виробника. От сьогодні і отримав можливість переміряти усі антени, що маю. На фото сама антена і графік КСХ. Маркери виставлені на радіоаматорські діапазони, то ж там де маркер і показник менший - там ця антена має резонанс, а значить краще працює. Цікаво вийшло з автомобільною антеною, яку я отримав в подарунок із станцією Motorola GM350. Їй потрібна противага у вигляді корпусу автомобіля, то я використав металеву миску. І саме в такому положенні, як на фото, КСХ найменший. Ну і останнє фото, саморобний диполь на 430 МГц. Як видно, щось я таки зробив не так.
21:57
21:57
21:57
21:57
21:57
4 February 2022
М
17:06
Майстерня Мольфара
Бабуся моєї дружини досі користується стаціонарним телефоном. У неї є мобільний, але сила звички все ж сильніше. Більше того, стаціонарних телефонів у неї два на одній лінії - один на кухні, інший в кімнаті, популярна раніше схема підключення. Переваг стаціонарних телефонів над мобільником небагато, хіба що заряджати не треба. Але якщо є бажання користуватись саме ними, то нехай.

Так от, до того, що в кімнаті загубився блок живлення, то по ньому можна говорити, але він не дзвенить при вхідному дзвінку. Там гніздо 5,5 мм, але пропрієтарне і настільки глибоке, що жоден із 5,5 мм штекерів, що маю, не підійшов. Та це не велика проблема, оскільки коли чути, що дзвенить другий телефон на кухні - то можна знімати слухавку і говорити в кімнаті.

Проблеми віднедавна почались з другим, тим що на кухні. Він дзвенить, але перестав відтворювати звук розмови. Треба це якось полагодити, але виявилось, що ремонтувати дорожче, ніж купити б/в десь на olx.

Тоді, на диво, знайшов ідентичний телефон до того, що в кімнаті, але з наявним робочим блоком живлення. От сьогодні і привезли мені його, у комплекті були кабелі і навіть гарантія за 1997 рік, але як же перевірити чи все добре працює. А тут пригодилась міні-АТС, яку купляв для експериментів (та відео) по dial-up - https://youtu.be/skh0JUI7284 .

Зібрав все докупи і без проблем подзвонив із ноутбука на телефон. Телефон виявився робочим, більше того, виявилось, що тоді, в 1997-му, попередні власники не витягнули прокладку від батарейки годинника, на якій написано “потягніть перед використанням”. А тому батарейка до сих пір повністю заряджена. Отак крім дзвінка, можна ще буде користуватись будильником, режимом “тиші” і збереженням номерів.

Що цікаво, пропрієтарний блок живлення дійсно 5,5 мм, але досить довгий, ось чому жоден із сучасних стандартизованих штекерів не підійшов.

Звичайно, можна було б купити GSM-шлюз і приєднати його до телефонної лінії. Це ніби вбити двох зайців - обслуговування та тарифи як на мобільному, а говорити як з стаціонарного. Та поки є діюча стаціонарна лінія, не бачу в цьому потреби.
17:06
17:06
17:06
17:06
10 February 2022
М
00:33
Майстерня Мольфара
З Алі прийшли прийшли феритові кільця для open-source трансівера на короткі хвилі uSDX, то трохи відволікся від робіт і спробував як вони запрацюють у схемах фільтрів. Тим більше з антенним аналізатором NanoVNA, який вміє вимірювати різні параметри фільтрів радіочастотних сигналів, це має бути досить просто.

uSDX - досить простий трансівер на основі мікроконтролера Atmega328 (більш відомого як мізки Arduino) і фільтр на вході теж простий у виконанні - два або три дроселі і кілька конденсаторів. З цього всього подумав, що якщо схеми фільтрів розраховані на специфічні діапазони коротких хвиль (КХ), то чому їх не використати як вхідні фільтри для RTL-SDR приймача, це б дозволило позбудусь сильних сигналів, зокрема від AM радіостанцій, а значить покращити прийом слабких сигналів! Тим більше, це ж фільтри низьких частот (LPF), і якщо зібрати такий на діапазон 20 метрів, то можна буде слухати і вищі діапазони. Тобто достатньо буде лише одного фільтру!

Але не так сталося, як гадалося.

За менш як годину спаяв пробний фільтр і налаштував з NanoVNA. Все доволі просто і цікаво. Зокрема, підлаштувати частоту на кілька МГц можна відмотавши або домотавши всього один виток на першому дроселі, але не другому. А якщо потрібно налаштувати тільки на кілька кГц - достатньо змістити кілька витків того таки першого дроселя. В ідеалі, їх потім потрібно було б зафіксувати клеєм.

Такими простими маніпуляціями довів фільтр до ідеальних показників на діапазон 20 метрів. Та коли вирішив перевірити, як воно працює, не побачив змін у прийомі взагалі. AM станції і далі приймались, рівень шуму не зменшився. Тут до мене дійшло, що LPF, який відсіє все вище 14 МГц не допоможе з AM радіостанціями, бо більшість з них таки нижче цієї частоти відсікання. Та й призначення LPF фільтру на виході uSDX зовсім не для покращення прийому, а для відфільтрування вищих гармонік вихідного сигналу. І можу сказати, з цим цей фільтр чудово справляється - на частоті першої гармоніки (28МГц) ослаблення сигналу вийшло стабільних 37дБ.

Окей, це не та схема, що мені потрібна! Тепер вже шукав схему смугового фільтру (BPF), він відрізає все, крім певного цікавого нам діапазону. І знайшов, від авторів того ж uSDX, на тих же феритових кільцях.

Схема трохи складніша, бо потрібно мотати трансформатори. Витків небагато - 21, але кільце має зовнішній діаметр менше 10 мм, внутрішній взагалі менше 5 мм. Емальований мідний дріт діаметром 0,5 мм, який брав з розрахунку на 7-15 витків вищезгаданого LPF, виявився затовстим. Але згадав, що маю запаси мідного емальованого дроту діаметром 0,18 мм, який залишився після ручного мотання трансформатора для лампового підсилювача. Ним і намотав первинну обмотку. Вторинну обмотку (4 витки) домотав дротом діаметром 0,5 мм.

Дивлюсь далі по схемі, потрібно змінний конденсатор 30 пФ, для точного налаштування фільтру. А в мене такого немає. Та це не проблема, думаю, підберу звичайний конденсатор методом проб. Спершу впаяв конденсатор 30 пФ, поміряв параметри з NanoVNA, частота виявилась завелика. Тоді впаяв конденсатор на 22 пФ, теж не підійшов. А от коли поставив 10 пФ - то частота якраз ідеальна вийшла - 14,1 МГц.

Поки експериментував, то прийшла ніч і закінчилось проходження на діапазоні 20 метрів. Але настав ідеальний час для перевірки блокування інших діапазонів, зокрема 40 і 80 метрів. І як очікувалось, жодного сигналу, навіть від потужних AM станцій, нічого немає. Супер, на вихідних, за хорошої активності, перевірю саме діапазон 20 метрів, за використання фільтру приймання має явно покращитись - більше не буде перевантаження АЦП приймача потужними сигналами, а значить можна буде прийняти слабкі сигнали на ту ж антену!
М
00:53
Майстерня Мольфара
Фото 1 - LPF
Фото 2 - Виміри LPF на КХ
Фото 3 - Виміри LPF до 300 МГц
Фото 4 - Ослаблення сигналу на частоті першої гармоніки для 14 МГц
Фото 5 - Котушка мідного дроту і феритові кільця T30-6
Фото 6 - BPF
Фото 7 - Виміри BPF на КХ
Фото 8 - Виміри BPF на 20 метровому діапазоні
00:53
00:53
00:53
00:53
00:53
00:53
00:53
М
12:13
Майстерня Мольфара
Перевірив цього ранку в польових умовах зроблений фільтр. Результати не вражаючі, але хороші.

Менше шуму, більш розбірливий голос в SSB і чіткіші SSTV картинки. Можливо, кращий прийом слабких сигналів, але суб'єктивно рівень сигналів не змінився.
Єдина велика перевага в тому, що зникли фантомні сигнали - сигнали потужних станцій, які відзеркалюються в інших, відмінних від своєї частоти місцях і накладаються на цікаві нам сигнали, спотворюючи їх.
12:13
12:13
12:13
12:13
12:13
18 February 2022
М
17:00
Майстерня Мольфара
Оце недавно монтував СБПЧ для струменевого принтера і виявилось що все не так просто.

В інструкції є кілька абзаців з можливими проблемами. Зокрема там написано, що у випадку, коли у трубках з’являється повітря від картриджів - тоді це проблема герметизації, система підтягує повітря і це небезпечно висиханням картриджів. Але якщо повітря в трубці займає до 10 см, то це норма, викликана перепадами тиску.

Принтером користуюсь не часто, але щоб він не засох, раз в тиждень друкую будь-що, аби трохи фарбу поганяло по трубках. Та отак за тиждень простоювання, повітря в трубках почало заходити сантиметрів на 30. Ну що ж, в квартирі був водостійкий суперклей для взуття, ним і заклеїв ще раніше.

Але проблема не зникла - вже за тиждень повітря зайшло практично на всю довжину трубок. І це не все, що дивне сталось.

В цій системі ємності з фарбою мають два з’єднані знизу відсіки - один для власне фарби, а інший - для стабілізації тиску. Той, що для фарби повинен бути герметично закритий, а той, що для стабілізації тиску, має пиловий фільтр в отворі. Інструкція пише, що фарба не повинна переливатись у відсік стабілізації тиску, але таке можливо, якщо відсік фарби тягне звідкість повітря. Та в мене, при повній герметичності відсіку, фарба зі швидкістю міліметр за добу перетікала у відсік стабілізації тиску.

Попри це принтер далі собі друкував. До сьогодні. Сьогодні він просто перестав подавати кольори. Тут явно щось не те, треба перевірити, чому так.

Перша знайдена проблема - жовтий водостійкий суперклей пропускає повітря. Він тут не годиться взагалі. Зняв його і залив звичайним суперклеєм (рідким, не гелем). Причому не просто залив ті силіконові прокладки, а припіднявши їх, заклеїв саму щілину між ними і картриджем. Тоді коли приєднав трубки, приклеїв і їх. Більше того, проклеїв периметр кришки картриджу, щоб точно все було герметично. Цікаво, що суперклей прореагував з клеєм в тій кришці із виділенням специфічного запаху смаженого м’яса. Це вперше таке відчув. Нехай, система вийшла нерозбірна, але мала б запрацювати.

Друга проблема - я ставив в систему нові картриджі, не доливавши фарби, то у результаті пробка з повітря виявилась досить великою. Тепер спустив все повітря з трубок аж до місця їх кріплення до картриджів (в інструкції про це не написано взагалі), а самі картриджі заповнив майже по вінця (інструкція пише вносити об’єми фарби як у новому картриджі). Із більшою кількістю фарби жодних проблем не помітив.

Прогнав кілька глибоких очищень сопел, але фіолетовий колір вже отримав одну малесеньку полоску - без фарби сопло таки трохи засохло. Та надіюсь тепер система не нахапає повітря, то і картриджі не засохнуть остаточно.

Оце називається купив СБПЧ, щоб руки фарбою не вимазувати, а за день маніпуляцій знову всі пальці в кольори веселки.
20 February 2022
М
11:07
Майстерня Мольфара
Сьогодні зранку на МКС був експеримент із трансляцією картинок SSTV цифровою модуляцією KG-STV ( http://ariss-sstv.blogspot.com/2022/02/ariss-experiment-to-test-kg-stv-on-feb.html ), і мені навіть вдалось щось отримати.

Спершу спробував запис із квартири, та сигнал був на рівні шумів, то наступний прохід МКС над Україною поліз на дах. Але там ноутбук не витримав вітряної морозної погоди і розрядився у найважливіший момент. Попри те вдалось отримати дві половини з двох зображень, що вже не погано.

Записував на RTL-SDR і комплектну антену від RTL-SDR Blog.
11:07
23 February 2022
М
13:07
Майстерня Мольфара
Принесли на апґрейд ноутбук, зокрема для заміни HDD на SSD. HDD планувався поставитись на місце дисководу. І все було би просто, якби не факт, що дисководу у цьому ноутбуці не було, а була проста пластикова заглушка. Ця заглушка кріпилась до корпусу своїм кріпленням, яке не знімалось. Адаптер Optibay, у свою чергу, потребує кріплення, яке мало б знятись із дисководу. Без нього такий адаптер попросту випадає.

Тому на OLX знайшов донора з такою ж моделлю ноутбука, але виявилось, що кріплення у нього інше. Прийшлось трохи помайструвати - в тому купленому кріплені просвердлив додаткові отвори і припаяв гайку. Добре, що кріплення без проблем пропаялось, бо гайку, яку можна було б залудити припоєм, прийшлось ще шукати.

Та після таких маніпуляцій (і відновлення зруйнованого кріплення корпусу), ноутбук ще трохи проживе і прослужить власнику.
13:07
13:07
13:07
13:07
7 March 2022
М
18:12
Майстерня Мольфара
Виліз із дум-скролінгу останніх днів і трохи розвантажив (чи то перевантажив) себе паянням чогось простого і раніше відкладеного. Коротка історія про те, як не вийшло здружити камеру заднього виду автомобіля та відеомонітор домофонної системи Vizit.

https://diy.manko.pro/2022/03/07/vizit-doorbell-additional-camera/
16 March 2022
М
15:51
Майстерня Мольфара
На кіберфронті є значна потреба у VPN. Хтось використовує безкоштовні сервіси, хтось - платні. Але найпрактичніше використовувати власний VPN сервер - тоді і швидкість висока (не менше 90Мбіт/c), і стабільність хороша, і немає обмежень по трафіку, а ресурси використовуються сповна. Вартість оренди VPS від $6/місяць, що таки менше за безлімітні тарифи VPN-провайдерів. Налаштувати такий сервер взагалі не складно, а якщо вам знайома хоча б базова робота в терміналі - то як саме все запустити описав у невеликій статті-інструкції https://diy.manko.pro/2022/03/16/own-vpn-with-openvpn/
23 March 2022
М
23:41
Майстерня Мольфара
Ще до вторгнення русні купив кабель RG-8 і конектори до нього, то тільки сьогодні от вирішив таки спаяти ті конектори, а з ними і антену Ground Plane з резонансом на 430-440 МГц. Вийшло навіть не зле, як на перший раз.

Китайські конектори виявились дешевої якості і з них полізло "хромування" вже при скручуванні докупи. Але попри те втрати сигналу вийшли 0.69 дБ при довжині кабелю ~ 6 метрів.

Резонанс вийшов ~ на 430 МГц з КСХ 1.0. Заміри проводив не для антени, а для всього антенно-фідерного пристрою.
Після перемоги буде з чим ще поекспериментувати!
23:41
1 April 2022
М
14:38
Майстерня Мольфара
Почав потроху доробляти ще один давно планований проект вихідного дня - короткохвильовий трансівер на Atmega328p.

Проект цікавий, є кілька модифікацій, я орієнтувався на схеми від WB2CBA.
Код також відкритий, написаний для Arduino IDE, то поле для експериментів неймовірно велике - https://github.com/threeme3/usdx.

Оця пробна версія зразу планувалась навісним монтажем на платі для прототипування, що дає більше гнучкості для тестування. Потім же можна буде створити свою плату. Так, є готові розведені плати від WB2CBA і від DL2MAN, але мені не подобається ні формат змінних фільтрів, ні сендвіч-панелей.

Зразу ж після збірки виявив перші проблеми - не запрацював екран SSD1306. Виявилось, що модифіковані для швидшої роботи бібліотеки Wire не працюють з цим дешевим екраном. Певне перероблю схему на старий-добрий дворядковий екран 1602.

Зараз немає проходження на коротких хвилях, то і прийом зараз не вдалось перевірити. А з перевіркою передавання треба ж почекати до переможного кінця війни.
6 April 2022
М
14:38
Майстерня Мольфара
Радіостанції під час передачі сигналу споживають великі струми ~ 10-15 ампер. При роботі від акумуляторів проблем немає, а от для стаціонарної роботи хороші блоки живлення потрібно ще пошукати. Хоча потреби потужності невеликі, всього приблизно 200 Вт, але потрібно хороше фільтрування входу/виходу, а найголовніше - стабільна робота при наявності високочастотного потенціалу на корпусі БЖ.

До прикладу, мій перероблений комп’ютерний блок живлення видає потрібний номінал струму, але через високочастотні наведення починає або вимикатись або сильно “шуміти”, через що модульований звук спотворюється.

Хоча існують БЖ для радіостанцій, є ще інший варіант - БЖ від базових станцій мобільний операторів. Один з таких - Eltek SMPS 1000. Модульний імпульсний блок живлення з максимальною потужністю модуля 1 кВт. Для живлення 2-3 станцій - саме те. От і я собі переробив цей модуль на стаціонарний БЖ, з трьома виходами XT-60. Струм 13,5 А блок видає без проблем, більше немає чим виміряти. Але і того достатньо.
14:38
14:38
14:38
14:38
7 April 2022
М
20:58
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Два роки тому зібрав ламповий підсилювач для навушників (на двох E88CC; без вихідних трансформаторів; схема на основі SRPP; стаття з прикріпленого повідомлення про нього).
Два роки цей пристрій чудово підсилював звук для моїх 150-омних навушників. На відміну від вбудованого підсилювача комп'ютера та вбудованого підсилювача ЦАПу FX-Audio- DAC-X6, звук був чистим, без пищання, скрипіння та інших сторонніх звуків, а амплітудно-частотна характеристика рівною від басів і до невідчутних для мене 20кГц)
А сьогодні він не увімкнувся.

Розібрав, візуально все добре. Приєднав мережу, на розжарюванні ламп 0 вольт. Думаю, згорів стабілізатор, але на вході на нього теж 0 вольт. І поки міряв трансформатор, він почав давати струм, і зразу же ожив стабілізатор, ожили лампи.
Як воно так - не знаю. Але трансформатор краще поміняти.
Думав раніше лампи швидше згорять, обидві ще минулого століття виробництва Угорщини. Але ні, працюють добре. Підвів совєцкий трансформатор ТАН28-127/220-50. Треба буде щось сучасніше поставити.
Декомунізацію провести.
М
22:00
Майстерня Мольфара
Назбирав трішки деталей про роботу модифікованого блоку живлення Eltek SMPS 1000.

Перша і важлива його характеристика - блок нагрівається вже на холостому ході. Про факт нагріву знав з інформації в інтернеті, але відкриттям для мене було те, що температура без навантаження аж ~ 40 градусів. І що дивно, така ж температура зберігається при навантаженні. Суцільний алюмінієвий корпус, масивний радіатор, багато вентиляційних отворів, а температура 40 градусів. Дивно.

Друге - споживання без навантаження становить від 27 до 35 Вт. І залежить воно від заданої вихідної напруги. Оскільки блок проектований на 24 вольти, то близько того значення споживання найменше - 27 Вт. А при потрібних мені для радіостанцій 13,8 вольт, споживання зростає до 34 Вт.

Що найдивніше - при мінімальному навантаженні в ~ 0,13 А споживання потужності блоком при вихідному U = 13,8V падає до мінімальних 27,2 вата. Як це пояснити?

Провів тест із навантаженням близько 200 Вт, тобто потужністю, коли один трансівер приймає, а інший передає в ефір. Температура, як вже було сказано, не змінилась і після 10 хвилин тесту. Коефіцієнт потужності вийшов 0,95 - це дуже круте значення для імпульсного блоку живлення. При сумарному навантаженні у 215 Вт вихідної потужності, блок спожив 260 Вт, а тому ККД становить ~ 83%, що теж хороший показник. Якщо ж не враховувати власне споживання (потужність холостого ходу), то ККД ~93%.

Замість висновків скажу так, якби не мінус із споживаною потужністю холостого ходу (і, відповідно, суттєвого нагріву), блоку ціни б не було. А так, за вартість в $20, цей БЖ для аматорських хобі - чудове рішення.
22:00
22:00
22:00
22:00
22:00
22:00
9 April 2022
М
00:13
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Продовжую експерименти з антенами на 70-сантиметровий діапазон. Антена Ground Plane з прикріпленого повідомлення дуже проста, коефіцієнт стоячої хвилі (коефіцієнт відношення кількості потужності виданої в ефір до поверненої на трансівер) вийшов хорошим, але при тестуванні у квартирі частина сигналу йшла в середину, від чого гуділа акустична система і деколи навіть мигали світлодіодні світильники. Тому вирішив спробувати направлену антену хвильовий канал, відому як ягі.

У наявності були мідний кабель січенням 6мм^2 і дерев’яні рейки - якраз те, що треба для експерименту. Відкрив перший же калькулятор для розрахунку ягі в ґуґлі, зібрав просту антену і вийшло щось незрозуміле. NanoVNA показав резонанс десь на 370 МГц, що явно не те, що розраховувалось. Пошукав інші калькулятори і помітив, що різні калькулятори дають ті самі значення довжин для різних частот. Спробував декілька комбінацій і результат калькулятора https://www.rfwireless-world.com/calculators/3-element-Yagi-Antenna-Calculator.html запрацював. КСХ вийшов 1,3:1 з резонансом на 432 МГц, 1,8:1 на 440 МГц. Не ідеально, але працює. Перший плюс - шум в акустичній системі зник. Але зі всім ще потрібно розібратись, не такі вже вони і прості ці антени.
00:13
00:13
00:13
00:13
00:13
10 April 2022
М
19:41
Майстерня Мольфара
Від того часу, коли зрозумів, що китайський Baofeng то радше рація для туристів/охорони, ніж радіоаматорський трансівер, моніторю цікаві вживані радіостанції по онлайн оголошеннях. Чому вживані?

Перш за все через ціну - новий хороший актуальний трансівер коштує грошей, які я радше вкладу в щось інше, ніж в експериментальне хобі. Особливо зараз.
По-друге, вживаний трансівер це можливість навчитись самостійно ремонтувати пристрій без страху втрати гарантії.
І по-третє - якщо пристрій попадається не ремонтований, то його характеристики і робота умовно не відрізняються від тих же нових трансіверів.

Таким чином раніше купив професійну радіостанцію Motorola GM350. Оскільки вона була з таксі, то потрібно було її добре так очистити від бруду і ще зремонтувати тангенту. У результаті отримав цілком робочий трансівер, але з двома мінусами - всього 4 канали і можливість програмування тільки з комп’ютера. Тому і далі приглядався до чогось власне радіоаматорського, на зразок Yaesu FT-1802, старенької, але хороші станції. Та зачасту, коли таки знаходив оголошення, станцію вже встигали забронювати чи викупити. Або ж продавці ставили завищені ціни, майже як на нові трансівери.

Так цього тижня мені на очі попала цікава станція Kenwood TM-261A. Продавалась в рідній упаковці і за ціну, як у середньому ставлять на Yaesu FT-1802. Продавець, теж радіоаматор, розказав що стан хороший, все працює, заявлені 50 Вт видає. Глянув крадькома інструкцію, все просто, але немає можливості програмувати з комп’ютера. Нехай, невеликий мінус.

Приїхала станція, стан дійсно хороший - умовно чиста, невеликі подряпини, сліди користування, але вигляд добрий. Поверхневий огляд показав, що ковпачки на змінні резистори потріскали, а під акрилом на передній панелі невеликі тріщини - певне якось падала. Розібрав її, щоб почистити, а всередині все ціле. Була ще одна незначна проблема - тріснула гума кабелю тангенти. Але це легко вирішилось - скоротив кабель на кілька сантиметрів, перепаяв і тепер вона як нова. Тріснуті ковпачки резисторів теж непогано склеїлися суперклеєм. Тоді все гарно відмив ізопропиловим спиртом і тепер трансівер має стан “домашнього зберігання”.

Відсутність можливості програмувати з комп’ютера виявилось взагалі не проблемою - інтерфейс рації інтуїтивний, інструкція змістовна. Після професійної Motorola GM350 різниця суттєва, аматорська радіостанція то аматорська радіостанція. Загалом задоволений, параметри і функціональність така ж як у Yaesu, цікаво чи буде так же добре працювати у польових умовах.

Ще цікаво, згідно інструкції тільки деяка частина рацій цієї моделі має вбудований AM демодулятор і може “слухати” авіа-діапазон, типу комунікацію пілотів або ACARS. І тут мене чекав сюрприз - саме ця моя версія має такий функціонал. Оце повезло.
19:43
Фото "до" не зробив, але є фото "після", ось.
12 April 2022
М
17:11
Майстерня Мольфара
Зараз, на честь міжнародного дня польоту людини в космос, тримає трансляція SSTV із Міжнародної космічної станції - http://ariss-sstv.blogspot.com/2022/04/cosmonautics-day-sstv.html .

Записувати з даху не вийде, сусіди будуть явно не в захваті від мене там зі всією апаратурою, але гарний шанс випробувати новий трансівер при роботі із квартири.

Та щось не склалося. Перший короткий проліт над Україною був умовно вдалим, записав аж три неповні картинки з допомогою RTL-SDR (і програмою QSSTV), але жодної розбірливої на трансівер (у парі з андроїд-смартфоном і програмою Robot36). Два наступні, найвищі і найтриваліші прольоти, були чомусь без сигналу. І тільки на останньому найнижчому відновився сигнал та дозволив записати ще декілька частин картинок на SDR і навіть щось з допомогою трансівера (останнє фото).

З мінусів використання трансівера для такого те, що неможливо чітко контролювати зміщення частоти через ефект Доплера, оскільки мінімальний крок трансівера 5 кГц. А так, приймання МКС працює.
17:11
17:11
17:11
17:11
17:11
16 April 2022
М
18:08
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Антена ягі на 70-сантиметровий діапазон, яку робив тиждень тому, мало того, що не мала потрібного резонансу, так ще й “взаємодіяла” з металевими конструкціями металопластикового вікна. Загалом, на диво, ефективність у домашніх умовах виявилась навіть гіршою, ніж в GP антени. Вирішив спробувати щось інше - давно приглядався до HB9CV, прийшов час її випробувати - https://www.changpuak.ch/electronics/HB9CV.php .

Переваги такої антени у тому, що її простіше виготовити, оскільки не потрібно ізолювати елементи від основи, а також, певне основне для мене - вона займає менше місця ніж GP та ягі.

На моє здивування, спаявши її точно по розмірах +- 1 мм, зразу попав на резонанс на потрібній частоті 435 МГц. І попри те, що така антена теж резонує з металопластиковим вікном, частота резонансу зберігається на відстані 15-20 см від вікна, коли для ягі потрібно було не менше 30 см.

На фото отриманий резонанс і сама антена. Результати класні, аж цікаво як би вона спрацювала з даху нехай на 50 Вт потужності.
18:08
In reply to this message
18:08
In reply to this message
21 April 2022
М
22:08
Майстерня Мольфара
Мій експеримент із “розумною квартирою” зупинився, оскільки те, що зараз працює, виявилось для мене умовно достатнім, а ключова деталь продовження експерименту - потужніші мізки у вигляді Raspberry Pi CM4 - була відсутньою відтоді як була анонсована, зокрема через ковід. І все би дальше очікувало коли у продажі з’явиться цей SoC за адекватну ціну, але Raspberry Pi 2, на якому все зараз працює, не тільки морально застарів, але й почав глючити з останніми версіями Home Assistant (HA). Частину планів таки доведеться міняти.

Нагадаю, основна ідея мого варіанту розумної квартири - ніяких безпровідних елементів, абсолютно все з’єднане зі всім проводами. За основу взяв CAN-мережу автомобіля, але із власним "протоколом". Ще під час ремонту провів у кожне приміщення по одній витій парі Cat.6 - основу комутації. Коли закінчив ремонт, зібрав пробні модулі реєстрації температури в найхолоднішому (лоджія) і основному (кімната) приміщеннях та запустив Home Assistant на Arch Linux ARM і платформі Raspberry Pi 2. Туди ж приєднав перехресні вимикачі світильників, використавши звичайні реле і GPIO самого Raspberry Pi для керування ними. Оскільки до реле приходить тільки фаза від кожного вимикача, то використав ізольовані сенсори струму для моніторингу чи увімкнено світло чи ні. Крім цього “добув” протокол для інвертора аварійного живлення квартири та інтегрував зчитування його параметрів в HA. Аналогічно “інтегрував” SFP модуль у роутері Keenetic, для моніторингу стану оптичної мережі. Отак воно і до зараз крутиться.

Та оскільки все було зроблено навісним монтажем, то вирішив наступним кроком цю систему переробити гарно і правильно. Спершу замовив 1U корпус під 19” серверну стійку, у який передбачались: (1) модуль з реле (для підключення кабелів від перехресних вимикачів передбачив авіаційні конектори), (2) модуль для CAN (підключення по витій парі і Keystone RJ45 модулях), (3) модуль для POE (ті ж Keystone RJ45) і (4) власне Raspberry Pi CM4 з NVME SSD. POE хочу для відеоспостереження, то для цього знайшов у китайців модуль самостійної збірки роутера під конфігурацію IEEE 802.3af - використовуються лише 4 провідники з 8, значить інші 4 без проблем використаються для CAN мережі. А ще знайшов невеликі модулі POE до 12V + Ethernet, які б дозволяли підключати і живити ESP8266-CAM безпосередньо в підрозетниках. Як периферійні сенсори, у тих же підрозетниках планував зробити невелику плату на основі Atmega328, з CAN трансівером, сенсором температури і вологості, сенсором шуму (мікрофон), сенсором чадного газу та сенсором руху на основі ефекту Доплера. Це ніби і багато, але насправді все досить компактне і дешеве у виготовленні. А для виконання основних функцій - сигналізації про злодіїв в квартирі, наявність чадного газу або регулювання роботи котла - більш як достатньо. “Розумнішої” квартири зараз і не хочу.

То що з цим всім не так? А проблеми з’являться з використанням Home Assistant у якості основи керування вищеперерахованим "залізом". Це крута система з хорошою підтримкою ком’юніті, але це open-source проект і тому підтримка різного заліза різна. Вже зараз потужностей Raspberry Pi 2 недостатньо, оптимізацій немає і кожне оновлення це тільки погіршує. Ба більше, з кожним оновлення потрібно робити якісь мініатюрні виправлення у власних інтеграціях (яких у мене декілька), бо з’явився новий обов’язковий параметр і те, що ти робив і що працювало дві-три версії назад, вже не працює. Так, про більшість таких змін попереджається, але бувають такі, які виникли внаслідок оновлення сторонніх бібліотек і все відвалюється зразу після оновлення без жодного попередження. Думаю, для всього саморобного найкраще використовувати підсистему, яка активно розвивається спільнотою, а не щось власне. До прикладу, тут ідеально підійде протокол MQTT.
22:08
Друге - розробка чогось специфічного під певну платформу додає проблем, коли в платформи скасовується підтримка. Така проблема зараз з Raspberry Pi 2 і SPI периферією. Наявна стороння бібліотека, яка опрацьовує сенсори, вилітає при намаганні отримати дані по SPI шині. Чи вирішиться воно - невідомо. Можна, звичайно, встановити старішу версію, але це буде означати відмову від оновлень безпеки та нового функціоналу.

Отож вирішив таке - модуль керування вимикачами, а також збирання інформації з інвертора і все, що зараз виконується програмно переробити під окрему систему на основі ESP8266/Atmega328. Система буде об’єднана з усіма модулями із підрозетників по CAN-мережі і буде жити своїм життям незалежно від Home Assistant. Мізки в сервері, буде це Raspberry Pi CM4 чи щось інше, будуть зв’язані із цією системою тільки одним шлюзом - CAN до MQTT, який вже зараз працює непогано. Як наслідок - жодної власної інтеграції в HA, а також незалежність системи при падінні HA. В такому випадку Home Assistant стає просто фронтендом і опрацьовує допоміжні штуки, коли бекенд живе своїм незалежним і стабільним життям. Роботи більше, ніж планував, але працювати має краще. Хоча в цьому і суть - зробити таке, яке відсутнє на ринку і яке вирішить проблему. А ще задоволення в процесі принесе, куди ж без цього.
26 April 2022
М
14:41
Майстерня Мольфара
Кілька тижнів тому випробовував скільки часу проживе інвертор без зовнішнього живлення на наявному акумуляторі ємністю 100 А*год після двох років безперервної експлуатації. Отож просто вимкнув автомат на вході на інвертор і залишив його працювати.

Перші дві години проблем не було - холодильник і котел працювали справно, освітлення з комп’ютером теж. Сумарне навантаження становило ~ 35%, а це дорівнює 560 Вт. Тоді ж акумулятор “просів” до 11,2 В. Але варто врахувати, що на “гарячому” проводі (від плюсової клеми акумулятора) стоїть запобіжник, який дає до 0,4 В падіння при 100 А. А тому реальна напруга на акумуляторі була ~11,4 В, що по даташиту акумулятора відповідає ~ 35% заряду.

Наступної, третьої години спрацював захист від перерозряду інвертора. Дивно, бо напруга на інверторі становила 11,0 В. На записах, отриманих з Home Assistant не було ніяких аномалій, які б могли це прояснити. Перезапустив інвертор, все без проблем запрацювало. Але за кілька хвилин, у момент вмикання освітлення, захист спрацював вдруге. Home Assistant цього разу встиг зареєструвати просідання напруги до 10,3 В, що робить очевидним факт чому спрацював захист.

Сам інвертор розрахований на короткочасні трьохкратні перевищення навантаження, що необхідно для запуску індуктивних навантажень, як от холодильники і кондиціонери. При цьому не спрацьовує захист перерозряду, навіть коли напруга на акумуляторі просідає нижче заявлених значень. Але таке чомусь не працює із світлодіодним освітленням.

Проблема із LED у тому, що споживання струму залежить від драйвера світлодіодів. Добре проектовані і дорогі драйвери працюють так, що споживання струму рівномірне і за формою нагадує резистивне навантаження. У такому випадку коефіцієнт потужності (power factor) є близьким одиниці. Зокрема імпульсний блок живлення Eltek SMPS 1000, який я переробляв раніше, саме так і працює. У дешевих драйверах схема спрощена до мінімуму, а тому споживання струму відбувається ривками із частотою роботи імпульсної частини схеми. Більше того, при запуску відбувається величезне споживання струму, необхідне для заряджання вхідної ємності.

От це і може бути поясненням того, що сталось - вмикання освітлення викликало різке споживання струму, на яке не розрахована схема інвертора, а тому вся система пішла у захист. При великому заряді акумулятора є певний буфер, що дозволяє без проблем вмикати драйвери освітлення, але от при розряджанні на 60% цього вже недостатньо. Звичайно, за критичних умов можна зняти запобіжник між акумулятором та інвертором і відновити певну частину буфера, але це не виправить проблему в цілому.

Першою думкою для вирішення проблеми було встановлення фільтрів на вхід наявних драйверів, наприклад отаких https://youtu.be/uItTnwgY8Ok . Проте, як виявилось, характеристику споживання струму вони не змінюють. Більше того, через додаткові ємності на вході самого фільтра, нікуди не зникне різке споживання струму. А ще з’являться додаткові енерговтрати у розмірі ~5 Вт - саме стільки “втікає” струму через використані фільтруючі конденсатори. До слова, це пояснює 20% споживання струму при холостому ході Eltek SMPS 1000 - у ньому наявний такий же фільтр на вході, отож і ті ж самі втрати струму.

Вирішить проблему таки повна заміна як не світильників, то драйверів. Окрім того, заміна на щось якісніше зменшить кількість шуму, який видають світильники в радіоефір, чим покращить роботу з середини квартири. Залишається тільки знайти такі драйвера.

А поки підсумую - інвертор відпрацював ~2,5 з 3 планових годин, при 140% планового навантаження. Нагадаю, систему планував для 3 годин роботи при 400 Вт. Досі задоволений.
9 May 2022
М
00:48
Майстерня Мольфара
Одного дня випадково помітив, що рівень шуму на радіостанції 2-метрового діапазону залежить від зображення на одному з двох моніторів. Це при тому, що між антеною і монітором ~ 4 метри, а при відключенні антени шум вже не реєструється. Ще цікаво, що "найсильнішим сигналом" цього шуму є несуча на частоті 144,800 МГц, там де пакетні дані передаються (як от APRS), і вона повністю зникає, якщо вимкнути монітор. Явно щось тут не ладне, то вирішив перевірити чому воно так.

Найкраще перевірити таку проблему на SDR. Я вже так раніше виявив, що китайський ЦАП FX-Audio- DAC-X6 має проблеми із кварцовим генератором, який видає в ефір величезну кількість шуму, на всіх частотах кратних 48 кГц. Отож запустив свій RTL-SDR, і почав випробовувати, в яких режимах роботи монітору є шум. І виявилось, шум є завжди, якщо показується зображення. Інтенсивність залежить від кольору - чим яскравіший колір, тим сильніші сигнали в ефір видає монітор. І, звичайно, вимкнення монітору вирішує проблему цілком.

В голову прийшла ідея, що проблема з HDMI кабелем. На редіті запитав що мені краще з цим зробити, а мені порадили шукати проблеми не в кабелі, а в його екрануванні - саме екранування працює як антена і підсилює шум чи то блоку живлення монітора, чи то підсвітки. І щоб це вирішити, потрібно використовувати кабель із феритовим фільтром. Оцей такий пластиковий циліндр з феритовим сердечником всередині, який ви могли бачити на USB, HDMI чи інших сигнальних кабелях. Дійсно, кабель, який використовую із проблемним монітором, не має такого фільтру. Що цікаво, інший монітор підключений через DVI-D кабель із фільтром і з ним такої проблеми немає.

У мене в наявності виявився лише один HDMI кабель із фільтром, то його і спробував. Дійсно, проблема частково вирішується цим фільтром - сила шкідливого сигналу зменшується. Але не зникає повністю. І ще жаль, що цей HDMI кабель дуже короткий і не вийде його використовувати. Та є інше рішення - існують розбірні феритові фільтри різних діаметрів у пластиковому корпусі. Міряєте діаметр кабелю, шукаєте потрібний фільтр, замовляєте і без проблем встановлюєте.

Так я замовив купу фільтрів різного діаметру, щоб встановити їх на усі сигнальні кабелі від робочого комп’ютера. Загалом, тільки DVI-D та USB кабель від геймпаду Xbox360 мали феритові фільтри. Усі інші кабелі різних цінових категорії, та навіть кабель HDMI від PlayStation не мають такого фільтру. Так виглядає, що виробники тепер особливо не переживають за те, скільки шуму випромінює їхнє обладнання, оскільки радіо та аналоговим телебаченням практично ніхто не користується. Сумно це.

Отож, поставив ці фільтри на всі екрановані та неекрановані сигнальні кабелі. Навіть на виту пару. Хіба що на силові кабелі не ставив, бо фільтрів з великим діаметром взяв тільки декілька штук, а шум від силових і так майже відсутній. В результаті, загальний ефект виявився досить хорошим. Кількість “піків” із шумом на SDR зменшилась, а S-метр радіостанції почав показувати менше шуму, ба більше - з вимкнутими LED-світильниками взагалі нуль!

Ще особливу увагу приділив монітору. Три феритові фільтри зменшили сигнал на 144,800 МГц до такого рівня, що шумодав радіостанції нарешті зміг бути на одному рівні з іншими частотами, які радіостанція сканує. І хоча це власне те, чого я хотів, ці три фільтри не вирішили проблеми повністю - на SDR і далі були наявні кілька шкідливих сигналів, особливо при сильному підсиленні, яке використовую для запису супутників. Тож при записах таки прийдеться користуватись лише одним монітором.

Ще один цікавий факт помітив - проблема з монітором повторюється, як тільки будь-який провідник торкнеться металевої частини корпусу монітора. При цьому та металева частина заземлена - має нульовий опір до PE контакту в розетці електромережі. У чому ж ховається основна проблема тоді? Цікаво.
М
13:24
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Однією з причин, чому монітор “шумить” в ефір може бути зіпсований конденсатор, корозія інших елементів або поганий контакт десь на керуючій платі. Цікавіcть у мені перемогла і я таки розібрав той монітор.

На моє розчарування, плата за роки експлуатації (а купив монітор десь в 2016-тому) збереглась в ідеальному стані. Усі конденсатори цілі, немає слідів корозії. Скажу більше, схема плати по живленню мені сподобалась, фільтрування наявне, гарне розмежування високовольтної і низьковольтної частин.

На платі керування матрицею є кварц на 12 МГц. І хоча це не кратне значення до 144,800 МГц, але проблема явно в чіпі, який працює на цих 12 МГц. Жаль, що явних зовнішніх ознак немає. І попри те, що плата в металевому кожусі і високочастотний потенціал присутній саме на ньому. Цікаво…
13:24
In reply to this message
М
19:10
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Здається, таки знайшов де захована проблема із шумом з монітору. На фото бачите як виглядає заднє шасі монітору, до якого кріпиться стандартне кріплення VESA. От спробував прикласти довгий провід до кожного із болтів кріплення, і реєстрував як буде змінюватись шум на SDR. І він змінювався! Найбільше випромінювання виявилося біля болта 1, трохи менше біля 4, а біля болтів 2 і 3 шум реєструвався практично мінімальний. З цього всього є ідея ,що собака зарита в оцьому сигнальному проводі від плати до матриці. Можливо, із алюмінієвою фольгою і корпусом маємо умовний конденсатор, через який "втікає" частина сигналу і випромінюється вигляді шумів. Не знаю чи правильна така теорія, але це єдине поки логічне для мене пояснення.

І все таки думаю, що нормально екранувати цей шлейф не вийде. Тепер точно все.
19:10
In reply to this message
12 May 2022
М
21:54
Майстерня Мольфара
Прийшло днями раніше сповіщення від OLX, що хтось продає радіостанцію на деталі за символічну ціну. А я люблю такі оголошення - це виграшна ситуація у будь-якому випадку: якщо прийде справний пристрій - значить повезло більше, а якщо прийде поламаний - повезло менше, але у результаті отримуємо або можливість полагодити пристрій, або донора на деталі. Останнє ніколи зайвим не буває.

Отож замовив собі той лот - радіостанцію Icom IC-F111S. Прийшла вона сьогодні і зовнішній стан виявився добрим, навіть тангента у досить хорошому стані, хіба що кабель потріскав. Та запустити радіостанцію не вдалось, вона таки явно неробоча. Розібрав і зразу помітив, що хтось пробував її раніше ремонтувати. Нехай, мій огляд показав кілька перебитих доріжок, прогар по живленню процесора, перебитий шлейф до процесора і розібраний вихідний каскад. Відновити доріжки взагалі не проблема, робив безліч раз у ноутбуках, шлейф потрібно буде знайти новий, а от чому вихідний каскад розібрали і що з ним робити - не знаю.

Порадився із знайомими, таки порадили спробувати відновити. Згорівші компоненти треба буде замовити з Китаю або знайти ще одного донора. Тоді вже можна буде спробувати запустити радіостанцію і глянути, що з неї доброго вийде. А якщо сама радіостанція не запуститься, її корпус просто ідеально підійде під uSDX трансівер. Це, власне, для чого я і купив цей лот.
21:57
21:57
21:57
21:57
16 May 2022
М
13:22
Майстерня Мольфара
Набір антен для RTL-SDR приймача має у комплекті коаксиальний кабель довжиною 3 метри. Такої довжини недостатньо для роботи у квартирі, тому, коли тільки починав розбиратись що і до чого, придбав два набори антен, щоб мати достатню довжину кабелю. Воно працювало, але вже потім відкрив для себе, що не тільки довжина кабелю, а і різні марки впливають на якість і кількість (якщо можна так сказати) сигналу. Кабель який йшов у комплекті марки RG 174 - йому характерні одні з найбільших втрати сигналу.

Зараз же замінив цей кабель на RG 58 C/U, не найкраще рішення, але результатом задоволений. На вимірах втрати 6 метрів RG 174 і 8 метрів RG 58 C/U. 3дБ втрат, тобто 50% сигналу, для першого починаються вже з 234 МГц, для другого - з 432 МГц. І хоча ці втрати для аналогових зв’язків незначні, та для цифрових модів вийшло краще співвідношення шум-сигнал. Плюс використав можливість краще організувати місце і заховав кабель від приймача так, щоб його не було видно по квартирі.
21 May 2022
М
01:22
Майстерня Мольфара
Сьогодні побачив відео хорошого проходження із репітера МКС і подумав собі спробувати його послухати. На SDR це гарно працює, а от як антенна HB9CV на підвіконні у парі з радіостанцією Motorola DM3400 спрацюються мене більше зацікавило. Оскільки радіостанція Motorola професійна, що значить на ній наявні лише кілька кнопок простого керування (а все решту програмується дилером), то для роботи з МКС її, звичайно, потрібно додатково запрограмувати. Наразі я використовував 20 з 32 доступних каналів в пам’яті, то ще один канал додати взагалі не проблема.

Отак запустив CPS, додаток для запрограмування радіостанції і вперше за місяці користування помітив, що прошивку можна оновити. Як я це раніше не помічав, не знаю. Зробив бекап налаштувань і запустив оновлення. В результаті сталось неочікуване - замість просто покращень і виправлень з’явилась купа нових функцій і налаштувань. Особливо потішили деякі налаштування, яких бракувало в минулій прошивці - це і VOX (керування голосом), і збереження заряду акумулятора, і збільшений об'єм списку сканування (з 16 до всього банку пам’яті). І ще багато всього, з чим добре було б розібратись.

Та найнеочікуваніше те, що я вважав поломкою виправилось. Спершу - мінімальна гучність тепер дійсно мінімальна, без шуму. Окрім того зникло зависання при натисканні програмованих клавіш одна за одною. І певне найважливіше - рація перестала вирубуватись, коли зразу після перемикання каналу (вручну чи в результаті сканування) нажати кнопку PTT. Раніше гадав, що ця рація була знята із місця використання і відправилась у руки радіоаматорів, бо глючила. А все виявилось через те, що рацію ніхто ніколи не оновляв.

До слова, прийом репітера з МКС теж запрацював. І хоч звук був так собі, та думаю це через те, як зараз встановлена антена. Треба буде ще з цим поекспериментувати.
23 May 2022
М
21:46
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Коротке оновлення історії із прослуховуванням репітера на Міжнародній космічній станції. Професійна радіостанція Motorola DM3400 чудово приймає сигнал тільки коли елевація МКС більша 60 градусів, тобто станція проходить майже через зеніт моєї локації. За таких умов сигнал чудовий і безпроблемно відкриває шумоподавлення. Зміна кута антени HB9CV і намагання стежити за проходженням (наскільки це можливо із квартири) не покращує прийом.

Нюансом може бути те, що станція погано працює із рухомим джерелом сигналу (швидкість МКС 7,66 км/c!) і сигнал, який частоково відхилений від основної частоти (через ефект Доплера), не розпізнається. Саме тому, під час проходження біля зеніту частота сигналу близька до номінальної і прийом виходить хороший. А можливо все інакше і проблема у самій антені, якої для роботи саме з квартири недостатньо. Цікаво як HB9CV буде поводитись на відкритому просторі, а ще краще - на даху багатоповерхівки. Так можна буде точно дізнатись, проблема у антені чи у приймачі.
М
22:14
Майстерня Мольфара
Сьогодні принесли глянути на цікавий випадок поломки ноутбука. Основний симптом - після кількох хвилин роботи екран гасне, а по екрану у випадкових місцях з’являються артефакти у вигляді білих квадратів. За кілька секунд ноутбук переходить у сон. Перевантаження допомагає, але проблема з’являється знов. Ще додатково, ноутбук вимикається, якщо натиснути на корпус знизу. Цікаво, чому воно так.

Перша думка була у проблемах з відеочіпом або шлейфом матриці. Проблема зі шлейфом чудово підтверджується зовнішнім монітором, але артефакти показувались і на зовнішньому моніторі теж. Проблеми з відеочіпом можуть бути різні, але тут він інтегрований в процесор, тому не все так просто. Для верифікації запустив Ubuntu і спробував навантажити ноутбук на кілька хвилин. Що цікаво, артефакти не з’явились. Імовірно, перегрівається процесор, тому треба розібрати ноутбук і глянути на стан системи охолодження.

Ноутбук у середині в хорошому стані, візуально пошкоджень чи слідів прогорання нема. Система охолодження чиста і працює добре. Що цікаво, місце, натискання куди спричиняє вирубування комп’ютера - це планка оперативної пам’яті. Оглядаю планку і бачу, що вона не комплектна - ноутбуки Dell та HP мають номерні наклейки на всіх компонентах, а на цій планці такої наклейки нема. Значить - планка не оригінальна. Але нехай, раніше ж працювала.

Витягнув планку і помічаю сліди флюсу. Придивляюсь і бачу що гніздо було пропаяне. Слідів прогорання нема, ніжки гнізда цілі і не покручені, як воно буває в неакуратних майстрів. Ноутбук був куплений як б/в і явно мав проблеми з цим гніздом. Акуратно все відмиваю ізопропиловим спиртом, заодно промиваю планку пам’яті. Встановлюю її, запускаю ноутбук і він зависає при запуску. Екран чорний і тільки мигає світлодіод на Caps Lock - тричі повільно і два рази швидко. Тричі повільно це сервісний код від HP, він означає проблеми із третім пунктом запуску - валідацією оперативної пам’ятті. Приїхали.

Розібрав все знову, оглянув, візуально все в чудовому стані. Зібрав - не вмикається. Від’єднав акумулятор і увімкнув від зовнішнього живлення - не вмикається. Спробував “перезапустити” із дефолтними налаштуваннями UEFI (довге утримання кнопки увімкнення) - проблема та сама.

Планки під заміну чи для тесту у мене немає, а оскільки ноутбук вже був у ремонті в одному сервісі - віддав його власниці назад, мол нехай ще той сервіс гляне. Якщо це вони пропаювали порт, то явно знають у чому була проблема. Мені чи власниці купляти планку оперативної пам’яті DDR4 8Гб 2666 МГц (~$50) суто для тесту не вигідно взагалі. Бо якщо проблеми з гніздом або з материнською платою - то тут закінчаться можливості мого обладнання. Жаль, звичайно, що не вийшло розгадати всю загадку, але хоча б те, що проблема явно зв’язана з оперативною пам’яттю, дає надію що “хворий” може собі ще працювати.
24 May 2022
М
22:16
Майстерня Мольфара
На днях взяв собі б/в лазерний принтер. Не те, що мені треба щось багато друкувати, але є кілька проблем з наявним струменевим принтером з СБПЧ. СБПЧ працює добре після герметизації картриджів суперклеєм, але: (1) час, потрібний на друк одної сторінки струменевим принтером просто неймовірно довгий, коли треба сторінку на вже і зараз, або коли треба надрукувати > 60 сторінок; (2) розхід фарби виявився досить таки великим, коли якість максимальна і, власне, СБПЧ теж потрібно заправляти, хоч це і простіше; (3) струменевий принтер не підходить для тонерного методу виготовлення друкованих плат. Останнє певне найважливіше у цьому списку - маю кілька ідей для друкованих плат, а місце де можна було б друкувати шаблони потрібно було б ще шукати. Таке собі задоволення. Знаю, що можна дешево замовити плати в китайців, але моє хобі - це знайшов вільну хвилину, сів і зробив, а не планування наперед з врахуванням доставки тих плат.

Отож, принтер б/в HP LaserJet P1505 2008-року. Досить стара модель, але мене підкупив доглянутий стан за мінімальну ціну. І дійсно, принтер виявився у досить хорошому стані і навіть картридж не дуже зношений. Пробіг - 15 тис аркушів, що на 14 річний принтер дуже навіть ок, всього ~3 аркуші в день. Випадання тонера немає, фотобарабан має 2-3 вертикальні подряпини, ледь помітні на аркуші. Ну і картридж був пустим, але то не проблема.

Всього мав справу з ремонтом-відновленням двох лазерних принтерів і це от другий. Перший був присмерті, але його вдалось тоді запустити, здається досі працює, бо більше не звертались. А ось цей куплений треба всього-на-всього почистити і заправити. Заправляти картриджі лазерних принтерів довіряю спеціалістам, бо тонер, на відміну від фарби шкідливий для людини, є потенційним канцерогеном і тому мати справу з ним e домашніх умовах взагалі не хочеться. Сьогодні хлопці мені картридж заправили і все було б ок, якби не дві нові проблеми.

По перше, з’явились ще кілька вертикальних ліній. Фотобарабан таки умовно зношений, але це практично не вплине на текст або якість потенційних друкованих плат. Дисертацію свою друкувати на цьому принтері певне не буду. А друга проблема - принтер почав хапати аркуші двічі. Дивно, що до заправки тонером такої проблеми не було, та картридж взагалі не комунікує із механізмом захоплення паперу. Щe цікаво, така проблема не ґуґлиться взагалі. Зате ґуґлиться те, що принтер не захоплює аркуші взагалі - це описується або валиком захоплення, або розділювачем паперу.

Зняти валик не проблема згідно сервісного мануалу, і він таки виявився протертим. Я його почистив, зняв зовнішню гуму і встановив її так, що зношена область не використовувалась. Зразу забіжу наперед - так робити не можна. Але чому скажу пізніше. Проблема не зникла.

Також почистив розділювач паперу і це теж не вирішило проблеми. Ну що ж, треба переглянути як працює механізм подачі паперу. Шестірні, які ним керують знаходяться збоку. І там, крім шестерней, мені у очі попав соленоїд. Соленоїд блокує прохід шестерні, коли йде захоплення паперу і чомусь він спрацьовує двічі. Чомусь мені здалось, що шестерня не фіксується, можливо її потрібно змастити або що. Але коли оглядав то дивний механізм, побачив липкий наліт на механізмі блокування шестерні. Там такого явно не мало бути. Щоб витягнути цей соленоїд для очистки, потрібно розібрати весь принтер, але я з горем-пополам почистив механізм у зібраному вигляді. Запускаю принтер і бінго! Принтер перестав захоплювати два листки, але чомусь тягне зразу кілька листів. Розділювач працює і для друку використовується лише верхній лист, а решта застрягає у механізмі подачі. Тут вже до мене дійшло, що моє “відновлення” валу зіграло зі мною злу гру.

Зняв вал знову і побачив, що товщина гуми різна - у тому місці де вона протерта товщина менша! Перекрутив все назад і принтер запрацював як йому належить. Тепер точно готовий і можна буде зайнятись проектами, які потребують друкованих плат. А ще можна буде суттєво зекономити на друці всяких чорнових робіт на аспірантурі. Одні плюси.
М
23:48
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Прямо зараз МКС пролітала над Україною і я чудово її прийняв, навіть кличні зрозумілі. І це антена собі далі стоїть в кутку на підвіконні. Є думка, що таки проблема у роботі з квартири і на відкритому просторі мало б бути все без проблем.

UPD. Записане на відео QSO між E74HJ (з Боснії і Герцеґовини) з OH5LK (з Фінляндії). Між ними по суші 1920 км. І це я слухав у Львові в прямому ефірі без жодних мереж, всього лиш завдяки репітеру на висоті 408 км. Не знаю як вас, а мене вражає.
29 May 2022
М
09:01
Майстерня Мольфара
09:01
09:01
09:01
In reply to this message
Колись давно мені подарували електрогриль. Електрогриль з тих, що штампує Китай, а продають під українськими брендами. Так от, за кілька днів після подарунку, під час готування м’яса, з грилю пішов сильний запах аміаку. Цей запах не був результатом нормальної роботи, у цей час плавилась верхня кришка. Сплавилась вона, оскільки верхній трубчастий електронагрівник (ТЕН) виявився потужнішим і перегрівався, коли нижній ще не встигав нагріти механічний регулятор температури. Отож, сплавлену область я висвердлив і гриль дальше нормально запрацював. Але за кілька днів гриль згорів повністю. “Розтин” показав, що перегорів запобіжник температури на нижньому ТЕНі. Його ліміт - 240 градусів, а значить і нижній ТЕН перегрівається. А оскільки запобіжники такі одноразові, то гриль закинув в далеку комору, може колись зремонтую.

Колись настало вчора. Купив два температурні реле на 250 градусів і встановив на верхній і нижній ТЕНи. Відкладені ремонти важкі тим, що я десь посіяв скрутку для кабелів живлення і певне більше часу потратив, щоб її знайти. Не знайшов, поставив просту колодку, надіюсь не сплавиться. Тестово приготував звичайні сосиски і очікувано, за кілька хвилин роботи спрацювало реле верхнього ТЕНу. Гриль вже був нагрітий, і в момент, коли трохи простиг, реле замкнулось назад і гриль почав гріти далі. Цього разу все пройшло без жодного запаху аміаку чи ще чогось там. Чому зразу не ставити саме такі реле замість одноразових запобіжників, при +- однаковій ціні - не знаю. Але ще один давно відкладений ремонт зробив.

UPD. Експериментальним шляхом приготування стейків із паралельною заміною термореле виявилось, що температура 250’С на верхній кришці це режим MED(ium?), тобто середня потужність згідно аналогового терморегулятора грилю, а 300’С - режим HIGH. Отож, навіть якщо заявлена робоча температура грилю 250’С, кришка буде нагріватись до ~300’С. І термореле має бути відповідним.
31 May 2022
М
18:59
Майстерня Мольфара
Два роки тому робив ремонт, зокрема шукав майстра відрегулювати металопластикові вікна. Забудовник попався халтурний, обіцяний сотню раз майстер так і не прийшов, а як то робити своїми силами я не знав. А коли знайшов хорошого майстра, то він зразу пояснив, як краще регулювати механізми вікна, та й загалом за ними доглядати, щоб довше прослужили.

Перша проблема після ремонту була у тому, що не надів захисні пластикові насадки на механізми і в них потрапило все, що тільки могло потрапити під час оздоблювальних робіт. Тоді з горем-пополам відчистив механізми WD-40, але такої проблеми не було б, якби ті насадки були встановлені зразу ще забудовником. А друга проблема - вікна були змащені густим мастилом, яке набрало у себе пил (зокрема з червоної цегли) і стало більше терти, ніж змащувати механізми. Рідкого мастила у мене не було, то я просто відмив забруднене густе мастило тим же WD-40 і дав свіжого густого мастила.

До слова, WD-40 хоч і рідке мастило, для таких речей, як змащення віконних механізмів воно не підходить. У міру своєї природи, воно досить швидко випаровується, а той тоненький шар стирається і вікно залишається повністю не змащеним.

Пройшов час, але проблема із змащенням механізму не зникла. Густе мастило і далі добре поглинало пил, то скрегіт повертався що 2-3 місяці. Я ж постійно забував купити рідке мастило, то міняв шило на мило як тільки треба було підкрутити механізм з режиму літо в режим зима і навпаки.

Кілька тижнів тому побачив рідке мастило-спрей і взяв його спробувати. Типу як WD-40, але складом на 70% рідке мастило. Думав, буде сам раз. І дійсно, з його допомогою все відчистилось, гарно знялось відпрацьоване густе мастило, а механізм почав рухатись досить вільно. Та щастя тривало зовсім недовго - десь за три сонячні дні вікно почало скрипіти. Виявилось, що це мастило як і WD-40 випаровується, і залишає абсолютно незмащений метал.

Зараз же спеціально замовив рідке мастило для пристроїв, радіоапаратури і т.п. Дав по каплі у кожен отвір. Результат на перший погляд аналогічний тому, який був після мастила-спрею. Тільки от цього разу воно розтеклось і не видно, щоб випаровувалось. Більше того, на відміну від спрею, цього разу мастило не стікало, а змастило поверхню і на ній залишилось.

Оці мастила-спреї дійсно хороші засоби, щоб очистили поверхню, але щоб змащувати щось таке, як віконні механізми, воно взагалі не працює. Банальне мастило у маленькій баночці з носиком, щоб давати рівно каплю у потрібне місце - саме то. Але я ще подивлюсь, як воно буде працювати на вікні, яка постійно нагрівається сонцем до високих температур.
2 June 2022
М
16:38
Майстерня Мольфара
Чергова знахідка радіоапаратури - таксист продавав свої радіостанції за дуже низьку ціну, зокрема радіостанцію Icom IC-F3GT. Я не зміг пройти повз, то взяв її і ще радіостанцію Титан. І ні, на фото Титан не верх ногами, це його так “поремонтували” якійсь майстри. Цей Титан підійде на корпус, він у нього литий алюмінієвий, можна підсилювач зробити, можна ще щось, корпус дійсно хороший. А от Icom можна використати за прямим призначенням, рація дійсно хороша.

Обслуговувати Icom дуже і не потрібно було - я його розібрав, виявилось він теж ремонтувався - мінялись мікроперемикачі. Той, що їх міняв, залив все флюсом і вони заїдали. Промив спиртом, впяв назад з мінімумом флюсу і кнопки запрацювали як має бути. Ще постраждав корпус цієї рації, але нехай, на роботу це не впливає, а от відірвана гумова кнопка "вниз" трохи барахлить, після приклеювання суперклеєм. Ну і акумуляторна збірка була дохла, то я її переробив живлення від 9-15 вольт з допомогою LM2596. Працює на ура. Залишилось тільки знайти антену і готово.
16:38
16:38
16:38
16:38
16:38
4 June 2022
М
01:57
Майстерня Мольфара
Повз Львів буквально недавно пролетіла радіоаматорська повітряна куля SP6HD-12 https://aprs.fi/#!call=a%2FSP6HD-12&timerange=3600&tail=3600 , яка відправляє в ефір APRS сигнал на частоті 432,500 МГц та швидкості 9600 бод та телеметрію в 4-FSK на частоті 437,600 МГц. І це перший такий раз, що мені вдалось записати і перше і друге в IQ-форматі, ба навіть успішно декодувати. APRS9600 декодувався з multimon-ng, 4-FSK теж успішно розпізналась з Horus Telemetry GUI. Круто!
01:57
01:57
01:57
01:57
6 June 2022
М
01:11
Майстерня Мольфара
Про радіоаматорські повітряні кулі.

Загалом їх називають аеростатами - некерованими повітряними кулями, які побудовані буквально з кулі заповненої гелієм (або воднем) і вантажу. Для промисловості чи наукових цілей можуть використовуватись як метеозонди, які реєструють параметри атмосфери на висоті, а для різноманітних ентузіастів чи аматорів це ціле і досить популярне хобі.

Перша причина, чому таке хобі популярне - ціна. Кулю можна виготовити із різних матеріалів, але і звичайна гумова повітряна кулька буде працювати до певних висот. Гелій теж досить дешевий і безпечний. Вантажем, до прикладу, може бути камера, що дає можливість отримати дуже круті кадри. При цьому можна обіграти якусь ідею, як наприклад, запустити часниковий хліб в стратосферу - https://youtu.be/c8W-auqg024 . Ба просто камера GoPro у виконанні школярів чи студентів це вже цілий проект (і зайняті руки), який виглядає цікаво і круто.

Для радіоаматорів кулі цікаві тим, що дозволяють запустити обладнання на висоту, де можна випробувати можливості свого зачасту саморобного обладнання, цікаві модуляції чи кодування, а ще антени у кардинально інших умовах, ніж вони б працювали на землі. Як відомо, чим вище антена, тим цікавіші зв’язки можна нею отримати. Повітряна куля ж дає можливості встановити зв’язки із дальніми операторами на тих діапазонах, де робота на землі обмежується десятками кілометрів. Загалом, якщо грубо порівняти, це як власний супутник, але все космічно дешевше.

У тих радіоаматорських куль, про які чув, найчастіше вантажем є трансівер, який передає пакети APRS, що дозволяє видавати в ефір кличний знак, координати кулі, швидкість, висоту, стан акумулятора, температуру, погодні умови і якесь коротке повідомлення. Оскільки розмір вантажу обмежений, то і розмір антени обмежений, а тому в основному використовують діапазон 70-сантиметрових хвиль, він же 430-440 МГц. APRS крутий тим, що дозволяє відслідковувати кулю в реальному часі використовуючи інфраструктуру APRS мережі, яка наявна у великій частині світу. При цьому використовується модуляція AFSK, для якої не потрібний спеціальний трансівер, достатньо будь-якого, який вміє звичайний FM.

Також можуть використовувати інші кодування і модуляції, як от 4-FSK у верхній SSB модуляції. Інша специфіка та інші, по-своєму цікаві результати. А ще крутим є проект передачі зображення SSTV у реальному часі прямо з кулі. Це ті ж самі неймовірні фото із стратосфери, але в радіоаматорській обгортці. Загалом ідей може бути безліч і все впирається лише в легальність таких запусків. А це інша сторона медалі.

Правова сторона запусків повітряних куль не завжди ясна, хоч аматорські запуски регулюються тими ж законами, як і професійні запуски. Наприклад, у Штатах цим керують Federal Communications Commission (FCC) та Federal Aviation Administration (FAA). Сам запуск не потребує ніякої ліцензії, але FCC мають список обмежень по роботі радіоапаратури кулі, а FAA - на польотні характеристики. Власне, повинні бути узгоджені вантаж, місце запуску, висота польоту, орієнтована траєкторія польоту та місце посадки. Це все вимагається, аби уникнути колізій з літаками та іншими літальними апаратами. І, судячи з офіційних рекомендацій FAA, якщо ваша куля пролітає над територією інших країн, вона повинна відповідати вимогам тих країн.

У сусідній Польщі, чиї кулі часто долітають на територію України, також є врегульований запуск цих куль, зокрема задля узгодження із місцевою льотною службою Agencja Ruchu Lotniczego. Польоти у межах Польщі досить зрозуміло врегульовані, як пишуть їхні аматори, проте я не знайшов жодної інформації про регулювання перетину кордону кулею, запущеною з території Польщі.
01:11
У нас в Україні також є наявна законна база, зокрема Повітряний кодекс України, а також накази Міністерства Оборони України, які регламентують самі польоти та інструкції, як оформити запуск некерованого аеростата. Найцікавішим пунктом саме в українському законодавстві є те, що “польоти виконуються без перетинання державного кордону України”, тобто запущена вами куля не повинна покинути повітряний простір України. Як це можливо для радіоаматорський повітряних куль, для мене взагалі не зрозуміло.

Загалом, як хобі це цікаво, але правова сторона вимагає добре продуманий усіх нюансів, зокрема в Україні.
М
16:05
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Антена знайшлась, рідна, на діапазон 146-174 МГц. Трохи не на потрібний піддіапазон, але експериментальним шляхом перевірив, що працює і на радіоаматорському двометровому діапазоні - піратське QSO провів успішно.

Задати потрібні частоти можна вручну, а можна з ПК, тому спаяв саморобний кабель із аудіоштекера 3.5 дюйма, USB-UART конвертора CP2102 та одного діода 1N4148. ПЗ для ПК працює на Windows 7 без проблем, зчитались всі старі параметри і записались потрібні. Жаль одне, як і в більшості радіостанцій Icom, ніде не прописано, на який діапазон сама рація, а бути вона може на 136-150 МГц (що містить радіоаматорський діапазон) та 140-174 МГц, що не зовсім підходить. ПЗ без проблем дозволяє прошити як 136 МГц, так і 174 МГц. Нехай, знаючі люди пишуть, що ця рація працює у всьому діапазоні 136-174 МГц.

Отож, рація готова до використання. Тепер чекає тільки перемоги.
8 June 2022
М
16:03
Майстерня Мольфара
Прийшла моя перевіркова бандероль з Китаю, тому буде пост про те, як зараз можна замовити з Китаю дефіцитні комплектуючі і деталі.

Від початку повномаштабної війни України з ₚосією AliExpress перестав оформляти замовлення в Україну. Товари можна додавати у кошик, переходити на сторінку створення замовлення, але якщо натиснути кнопку “Place order” показується повідомлення, що замовлення не може бути створеним через проблеми із логістикою.

АліЕкспрес завжди був джерелом комплектуючих для електроніки, особливо тих, які важко знайти локально, а замовляти у великих дистриб’юторів - дорого. Із відключенням обслуговування з'явились проблеми знайти навіть банальні з’єднувачі N-type male RG-8, і мовчу про більш унікальні компоненти, типу транзисторів чи мікросхем. Тут на допомогу приходить meest[.]cn (це могла бути реклама, але мені за цей пост не платили). Ця компанія спеціалізується на викупі товарів з таких майданчиків як Taobao на склад у Гонконгу і подальшому пересиланню в Україну чи Європу. От пересилання в Україну мене цікавило найбільше, тим більше у воєнний час.

Їхній сайт - https://meest.cn. Там потрібно зареєструватись, тоді можна буде попасти у панель користувача. Далі відкриваємо у Google Chrome сайт Таобао: https://world.taobao.com/wow/z/oversea/SEO-SEM/ovs-pc-register , реєструємось з українським номером (СМС може приходити із запізненням) і йдемо шукати товари. Все на мандарині, тому вмикаємо режим автоматичного перекладу на англійську в Google Сhrome. Українську теж можна, але якість перекладу буде гірше, ніж автопереклад АліЕкспрес.

Кілька нюансів пошуку. Шукати найкраще по точній назві моделі. Наприклад, “2SD1664 T100”. Старайтесь не шукати англійською, бо кількість співпадінь буде низька. Можна шукати за перекладеним на китайську (мандарин) фразами, але пошук за точною назвою працює найкраще. Після знаходження товару, множимо ціну в Юанях на 4,5 - отримуємо ціну в гривнях. Звертайте увагу чи це одиниця товару, чи зразу кількість. І останнє важливе тут - вартість доставки по Китаю. Тут вона дрібним шрифтом показується під ціною як на Алі, але це доставка по Китаю тільки, краще коли її не буде, бо за доставку до України потрібно платити додатково.

Як знайшли товар, то копіюєте посилання на нього і вставляєте у поле пошуку на meest[.]cn. Не натискаючи на Пошук, сайт підгрузить сторінку і відобразиться спливаючий блок, який містить посилання на перекладену сторінку на meest[.] з вибраним товаром. За посиланням буде сторінка, з фото і описом товару. Там же буде ціна в доларах і можливість додати в кошик. Вибираєте кількість і додаєте в кошик. Отак формуєте всі замовлення, які потрібно замовити.

Коли замовлення сформоване, ви замовляєте викуп, тому остаточно ціна за кожну замовлену одиницю буде трохи більша, за рахунок комісії сервісу. Ви можете власноруч замовляти з меншою комісією на склад Meest[.]cn в Китаї, але для початку викуп набагато простіше за ту невелику додаткову плату. Сформована покупка (одна чи декілька) оплачується до викупу. Заходите в панель користувача -> Викуп, вибираєте замовлення і натискаєте Сплатити виділене. Я платив через Stripe з гривневої картки, пройшло без проблем, хоча по ринковому курсу долара. Після оплати замовлення зразу переходить у викуп, то вам залишається тільки очікувати, поки покупки не прийдуть на склад в Китаї.
16:03
Коли потрібні покупки прийшли на склад, вони відображаються у меню Товари. Там можна замовити додаткові послуги, типу фотозвіту, огляду, чи перепакування, а можна передати товари на відправлення в Україну. Обираємо потрібні для відправлення товари, тиснемо “Створити відправлення”. Заповнюємо форму, зокрема додаємо адресу і службу доставки по Україні. Після створення відправлення, його комплектують, зважують і тоді виписують рахунок згідно параметрів. Посилки до 0,5 кг коштують фіксовано $9 і це досить зручно для всяких дрібних комплектуючих, яких можна на цю масу набрати по зав’язку. Після оплати відправлення, його відправлять в Україну наступним рейсом, графік наявний на головній сторінці сервісу. Це щодо авіа, доставку морем взагалі не рекомендую, бо час неймовірно довгий - близько 3 місяців.

Отак, замовлення на 5 позицій з комплектуючих потребувало 1 тиждень на викуп і доставку по Китаю, 3 дня на комплектацію і 13 днів до надходження СМС що посилка передана Новій Пошті. По вартості важко порівнювати, оскільки купляв деталі, яких ніде не було. А загалом сервісом задоволений, у цей час дозволяє знайти деталі, яких локально знайти неможливо.
16:08
In reply to this message
А замовляв деталі до Icom F111S, який можна буде спробувати зремонтувати.
16:08
In reply to this message
13 June 2022
М
17:50
Майстерня Мольфара
Давненько не рекомендував відео, але це просто шикарне, щоб глянути під час обідньої перерви - про чайники, математику енергії і чому спалювання природного газу найгірший метод нагріву води.
https://youtu.be/_yMMTVVJI4c
16 June 2022
М
17:00
Майстерня Мольфара
Зліва модуль Ra-01, чіп SX1278, підтримує модуляції FSK, GFSK, OOK і LoRa.
Справа модуль HW-240, чіп Si4432, підтримує модуляції FSK, GFSK, OOK.

Вони ніби подібні, але другий не підтримує LoRa. А тому максимальна дальність роботи при підсилені +20дБм всього 500 метрів (в умовах міста), що дуже мало, як на теоретичні можливості LoRa. І це при тому, що ціна однакова.

Не будьте як я, якщо вам треба саме LoRa, вчитуйтесь в даташити і беріть те, що вміє LoRa. Бо продавець може написати що модуль типу LoRa, а насправді це Si4432...

В захист Si4432 скажу, що він вміє діапазон від ~400 до ~900 МГц, що дає свої певні переваги, але все таки дальність на звичайну антену-пружинку досить мала.
18 June 2022
М
17:55
Майстерня Мольфара
Зараз працюю із проектом, у якому потрібно передати трохи цифрової інформації по радіозв’язку. Одразу на думку прийшла LoRa, то взявся випробовувати наявні модулі. Знайшли у одного продавця типу LoRa Si4432, але виявилось (насправді якби спершу читав даташит, а не вірив продавцям, то знав би зразу), що той трансівер не вміє модуляцію LoRa, а тільки (G)FSK та OOK. Тоді знайшов модуль на основі SX1278, який вміє все те саме плюс LoRa і тестовий прилад запрацював як необхідно було. Ба навіть крутіше!

Але хочу вам спершу розказати трішки теорії, щоб було більш зрозуміліше, що це за технології такі. Знаю, цей канал також читають люди, яким це все відомо і зрозуміло, то якщо десь помилився, напишіть в коментарі.

Отож, в основі передачі даних радіохвилями є модуляція. Модуляція, простіше кажучи, це зміна одної або кількох властивостей хвилі для того, щоб “закодувати” корисну інформацію. Далі буду називати радіохвилю, яку модулюємо, несучою частотою, оскільки основою, яка “несе” інформацію, є специфічна частота, на яку налаштовується приймач і передавач.

Найпростішою модуляцією є CW (Continuous Wave). І хоча назва буквально вказує на безперервний сигнал, змінюється тут наявність самої хвилі. Це дуже просто відтворити - всього-на-всього видавати в ефір несучу за певним кодуванням, наприклад, азбукою Морзе. У цифровий світ така модуляція прийшла із назвою OOK - On/Off Keying. У ній нуль це відсутність радіохвилі (Off), одиниця - наявність (On). Найпростіші цифрові модулі керування, типу радіореле або ключів від автоматичних воріт, працюють з допомогою цієї модуляції.

Інші модуляції змінюють основні характеристики хвилі - амплітуду, частоту і фазу.

Амплітудна модуляція (АМ) це зміна амплітуди хвилі відповідно до корисного сигналу. Тут вже можна закодувати значно більше даних, як от звук. Звук це теж хвиля, то можна згідно частоти звуку змінювати амплітуду несучої частоти. Простий і давно відомий метод модуляції, зокрема дотепер використовується у АМ-радіостанціях. А у цифровому світі є ASK, вона ж Amplitude Shift Keying, яка модулюється двома різними значенням амплітуди, які будуть означати нуль або одиницю. Якщо задуматись, то CW та OOK є підвидами AM та ASK відповідно, коли вимкнення передачі дає ніщо інше, як нульову амплітуду, а передача тону - максимальну амплітуду.

Частотна модуляція (FM) - зміна частоти несучої частоти у певних межах відносно самої несучої, залежно від корисної нам інформації. Модуляція складніша, але забезпечує кращу якість передачі інформації, зокрема тому зараз більш поширені саме FM, а не AM-радіостанції. Цифровий аналог FM називається FSK (Frequency Shift Keying), при якій нуль це одна частота, а одиниця - інша. Одним із видів FSK є AFSK (Audio FSK), коли на FM модулятор подаємо звук, який “змінюється” між двома тонами, один з яких означає нуль, а інший - одиницю. А ще є підвид FSK із назвою GFSK (Gaussian FSK) - це та ж модуляція FSK проте звук додатково пропускається через фільтр для згладжування відхилень. В результаті отримуємо більш чистіший сигнал.

Отак, думаю, зрозуміліше, як "працюють" трансівери, типу Si4432. Але модуляція LoRa відрізняється від всього вищеописаного. Перш за все, це пропрієтарний метод модуляції, розроблений і стандартизований комgанією Semtech на основі модуляції CSS (Сhirp Spread Spectrum, розширення спектру методом лінійної частотної модуляції). Тобто достеменно як працює саме ця модуляція - комерційна таємниця. Проте модулі на основі чіпів SX1278, які підтримують цю модуляцію, можна вільно придбати, а даташити є публічними. Ба більше, ціна цих модулів практично рівна ціні Si4432.

Експериментуючи із модулями на основі Si4432 та SX1278, отримав просто колосальну різницю у дальності сигналу. Зазначу, всі експерименти проводив на антену-пружинку. Інші, більш ефективні антени, показали б себе краще, але і зайняли б більше місця. Також слід врахувати, що тестував зв’язок у межах міста з різницею висот до двох метрів, тобто приймач не піднімався на жодне підвищення і сигналу перешкоджали навколишні будинки.
17:55
Отож, Si4432 з FSK модуляцією забезпечив зв’язок на відстані до 350 метрів умовно стабільно і на відстані 500 метрів у межах прямої видимості. Кількість вдалих пакетів суттєво знижувалась з віддаленням від приймача і повністю не розпізнавались вже після 400 метрів. При використанні GFSK модуляції відстань зменшилась до 350 метрів максимум, далі жоден пакет не проходив. При зазначеній у даташиті чутливості -121 дБм, найдальші пакети проходили з рівнем сигналу -86 дБм. Ніби запас ще є, але рівень шуму і перешкоди у межах міста не дозволяли вдало спрацюватись.

Модуль SX1278 перевірявся із використанням модуляції LoRa. Найкращий результат - 930 метрів стабільної роботи між передавачем на відкритому повітрі і приймачем у приміщенні. Менша дальність - 350-400 метрів - реєструвалась, коли передавач був у приміщенні, а приймач на відкритому повітрі. Також записались декілька пошкоджених пакетів, які декодовувались самим чіпом, але дані у них були спотворені. При зазначеній у даташиті чутливість -148 дБм, найдальший сигнал проходив із рівнем -103 дБм. SNR (співвідношення сигнал-шум) при цьому був -10 дБ. Два валідні пакети із сигналом -103 дБм та SNR -10,75дБ взагалі пройшли з відстані 1 кілометр, в умовах житлового кварталу, з купою будівель між двома трансіверами, перепадом висоти і тим фактом, що передавач працював із “ями”. Різниця з FSK явно є і вона велика.

Кожен з цих модулів має своє призначення, але у випадку роботи “на відстань”, а особливо у межах міста - LoRa це must have. Чіпи із модуляцією FSK фізично не здатні забезпечити тієї дальності, які може LoRa.
20 June 2022
М
02:33
Майстерня Мольфара
Колись дуже давно свої перші друковані плати витравлював хлорним залізом. Старий і надійний як світ метод, але вимагає певного середовища роботи, оскільки досить “брудний” і агресивний засіб. З утилізацією теж є специфіка - зливати відпрацьований реагент у каналізацію не можна. У селі з цим простіше - знайти куток на подвір’ї, де нічого не росте поблизу, і можна вилити залишки там. Та у місті так не вийде. Тому, свого часу перейшов на метод з використанням лимонної кислоти, кухонної солі і пероксиду водню.

Такий метод дієвий, менш агресивний і можна виливати відпрацьований розчин у каналізацію. Якщо шукати деталі, то можна знайти те, що найчастіше цю комбінацію реагентів використовують для хімічного очищення міді. Та для витравлення плат він теж підходить. І дійсно, плати травляться досить повільно, і якщо це одна невеличка плата, то проблем із процесом немає. Таким чином виготовляв чи не всі плати, які мені були потрібні минулі роки.

Зараз є потреба виготовити добрий десяток плат. Всі вони невеликі, тому, щоб не різати зайвий раз склотекстоліт, наніс дубльований шаблон тонерним методом та помістив заготовку плати у середовище для витравлювання. Та замість звичних 20-30 хвилин, які йшли на маленьку плату, тут заготовка пролежала у розчині 2,5 години з результатом ~ 90%. І найбільш прикро те, що після такого довго часу тонер почав відклеюватись від склотекстоліту у декількох місцях, а тому плата протравилась і там. Все, заготовку зіпсовано.

Глянув в інтернеті, як краще цей метод використати для власне великих плат. І знайшов, що краще використовувати не лимонну кислоту, а оцет. Ну що, спробував таку комбінацію - оцет, кухонна сіль і перекис водню. Результат аналогічний - майже три години очікування і тонер почав відклеюватись, ще коли плата не була повністю витравлена.

Ну що, шукаю вирішення далі. Пишуть, якщо підігрівати, то реакція пройде швидше. Спробував спершу таке - в кип’ятку розчинити лимонну кислоту, додати кухонну сіль, тоді вилити це в ємність з платою і додати в пропорції 1:1 перекис водню. Результат вийшов такий собі - спочатку пішла досить бурхлива реакція, але за 5 хв вона зупинилась і все, жодних змін не відбувалось. Активізовувалась реакція додаванням свіжого водню, але і надалі стихала.

Тоді спробував іншу комбінацію - розігрів оцет у мікрохвильовці (не нюхайте його зразу після мікрохвильовки, просто не нюхайте), помістив туди плату, додав у пропорції 1:1 перекис водню і трохи кухонної солі. Результат - бурхлива реакція тривалістю 5 хв і все.

Думаю, треба гріти розчин під час витравлювання, щоб пришвидшити реакцію. Тож ємність помістив у каструлю, в яку налив кип’ятку - своєрідна водяна баня готова. Але реакція швидше не пішла. Можливо, швидше ніж було до того, але однаково дуже повільно.

Тут згадав, що я таки вчитель хімії і мав би пам'ятати той факт, що перекис водню активніше розпадається при збільшенні температури. Тому нагрівання до чи під час витравлювання активізовує розпад пероксиду водню, чим обмежує тривалість реакції. Ех... А що якщо реакцію зробити охолодженою? Пробую - під кондиціонер поставив ємність з платою, додав перекису водню і оцет у пропорції 1:1, дрібку кухонної солі. І дійсно реакція почалась не так бурхливо, але тривала довше ~ 20 хв. Та все ж зупинилась. Активізовувався процес тільки після додавання свіжого перекису водню. Та й на цьому етапі один літр перекису водню, що якупив заради цього експерименту, закінчився. Як і закінчився склотекстоліт, який приготував. Жаль, що результат такий, хоча досвід вийшов цікавий.

Що скажу, ну його лісом той метод, замовив старе-добре хлорне залізо. Метод органічних кислот з перекисом водню хороший для одиничних випадків маленьких за розміром плат, та у всіх інших випадках однозначно потрібно використовувати хлорне залізо. Бо просраєте втратите купу часу і змарнуєте недешевий склотестоліт в пусту.
21 June 2022
М
18:22
Майстерня Мольфара
Сьогодні над Львівською областю пролітала ще одна куля від польських радіоаматорів, цього разу від SP8KDE. Почув її не через APRS, як минулу кулю, а завдяки сигналу SSTV. І сигнал був настільки хорошим, що без проблем вдалось записати усі картинки по кілька раз і на трансівер, і на RTL-SDR, і навіть на ремонтований ICOM IC-F3GT. Найкраще сигнал приймав саме трансівер, на всю шкалу і практично без шуму. SDR приймав гірше, певне через шуми. І, звичайно, портативка найгірше, але таки розбірливо. Всі записані зображення можна глянути блозі - https://diy.manko.pro/2022/06/21/sp8kde-sstv/
М
19:06
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Продовження теми виготовлення друкованих плат. Купив пів кілограма хлорного заліза, як відомо, що реактивів мало не буває. Під час замовлення натрапив на персульфат натрію, інший реактив для витравлення плат. Раніше я з ним не працював, але згідно відгуків в інтернеті це щось між хлорним залізом і органічними кислотами в пероксиді водню. А тому взяв і цього реагенту пів кілограма на пробу, згідно інструкції це мало б бути достатньо на 135 г міді.

Інструкція пише, що персульфат натрію умовно безпечний для домашнього використання, менш агресивний і тому краще протравлює дрібні і тонкі треки, не роз’їдаючи їх, а також не залишає слідів на одязі та меблях. Розчиняти водою (а краще дистилятом) потрібно 500 г на 2,5 л, тобто в пропорції 1 до 5. Травлення триває від 20 хвилин до 1 години, залежно від розміру заготовки, кількості міді для витравлення і температури розчину. Щодо температури, то рекомендують реакцію проводити при 40 градусах, попередньо розчинивши кристали речовини при 50 градусах. Все звучить просто і красиво, а ось нюанси.

Перша спроба була з 15 грамами персульфату натрію в 75 мл кип’яченої води. Розчиняв при 50 градусах, далі поставив у водяну баню при 40~45’С. Реакція пішла добре, та з швидким набуттям розчином насиченого голубуватого відтінку - зупинилась. Згідно сухого розрахунку, концентрація персульфату натрію була ще достатньою для тої маси міді, яка була на заготовці, але в такому невеликому об’ємі швидко прийшло насичення розчину і реакція таки сповільнилась.

Потім спробував 50 г в 250 мл води. Після витравлення заготовки, а витравилась вона круто, особливо тонкі доріжки, розчин набув лише легко голубуватого відтінку. Поставив другу заготовку і реакція продовжилась. Температуру і далі підтримував ~45 градусів. Десь під завершення другої заготовки розчин сильно забарвився, то подумав що можна досипати свіжого реагенту, щоб відновити травлення. Висипав ще 10 г, але попав прямо на заготовку. Персульфат натрію не розчинявся, а під ним на заготовці мідь чомусь потемніла. Реакція далі не йшла. Отож, виготовив свіжий розчин і помістив у нього заготовку. Але на місці потемніння змін не спостерігалось. Виявилось, при контакті концентрованого реактиву із міддю, над останньою утворюється густий шар солі, який блокує подальшу реакцію. Промивання проточною водою заготовки вирішило проблему і вона таки дотравилась.

Так виготовив кілька плат, у середньому заготовка FR-4 розміром 100 на 75 мм, із замальованою площею всього 20%, травилась приблизно 1 годину. Важливо підтримувати температурний режим, при температурі менше 35 градусів реакція суттєво сповільнюється.

Ще один нюанс - розчиняти бажано саме при 50 градусах, я ж один раз недодивився і розчинив при 95'C. У результаті розчин помутнів і набрав темно сірого кольору. Реакція витравлення проходила, але розгледіти процес при такому кольорі розчину було неможливо. І тільки під завершення розчин із сірого перетворився в голубуватий.

Останнє - також важлива якість води. У мене вдома вода жахливої якості, дуже жорстка і з великою кількістю розчиненого (і не зовсім) заліза. Мав дома запас бі-дистиляту 1-го класу (лабораторної якості для ДНК-досліджень), то в ньому реакція проходила чудово, що не скажеш про кип’ячену воду з-під крану. Але дистилят цей дуже дорогий, а реакція проходить і в проточній воді. За наявності дистиляту, звичайно, краще використовувати дистилят.

Отак відкрив для себе новий реактив для виготовлення друкованих плат. Те, що немає слідів на меблях та одязі певне найголовніше при роботі у квартирі. Ефективність персульфату натрію десь 70% ефективності хлорного заліза, але точно більше 300% ефективності методу органічної кислоти в пероксиді водню.
4 July 2022
М
22:46
Майстерня Мольфара
Упродовж кількох минулих днів взявся вирішувати дві проблеми у квартирі - відкрити блокований ще забудовником отвір вентиляційного каналу на кухні на висоті 3 м над квартирою і зремонтувати індикатор варильної поверхні. Перша проблема складна, але немає нічого спільного з ремонтом електроніки, тому не буду її розписувати на цьому каналі. А от з варильною поверхнею все просто. Рівно по закінченню гарантійного терміну тріснув корпус неонового індикатору електричного пальника(?) і провалився кудись у середину. Ніби не проблема, пальник і далі працює, але його стан невідомий. Отож руки дійшли розібрати варильну поверхню, а це виявилось доволі просто і без демонтажу із стільниці. Далі бачимо газову і електричну складові, остання тут відповідає за систему газ-контроль і за власне електричний пальник.

Система газ-контроль проста як двері - термочутливий біметалевий сенсор відкриває реле, яке керує газовим клапаном на ручці управління і як тільки нагрівається до певної температури то газ вільно проходить до пальника. За відсутності вогню сенсор закриває реле, яке у свою чергу блокує газовий клапан, який може бути відкритий лише ручним натиском на ручку управління. Зручно і головне - безпечно.

Електричний пальник теж простий - півторакіловатний нагрівний елемент і поворотна ручка управління на три режими - ~30%, ~60% і 100% потужності. В паралель до ручки стоїть проблема неонова лампочка. Маркування 240V SL430 T150. На жаль, таке маркування не ґуґлиться, то поки написав у сервісний центр виробника, можливо у них завалявся донор. Як не буде - поставлю будь-яку термостійку альтернативну лампочку 230 В діаметром 6мм. Бажано на болті, щоб не відвалилась знов.
22:46
22:46
5 July 2022
М
19:39
Майстерня Мольфара
Зараз у Львові сильна гроза, а я згадав, що давно хотів спробувати "записати" блискавки на SDR. Розряди блискавок створюють "викид" радіочастотної енергії в діапазонах VLF та HF. І ця енергія поширюється на досить далекі відстані, де її можуть реєструвати приймачі та детектувати факт блискавки. Саме так працює сервіс blitzortung.org .

Працювати із антеною надворі під час грози не тільки порушення техніки безпеки, але і здорового глузду. Та все ж "записати" блискавки можна і на вкорочену антену із середини квартири, як оце вийшло у мене на скріншотах. Стрілочками показуються зміни у водоспаді панорами у момент блискавки. При чому близькі розряди видно чітко і на усьому діапазоні, а далекі - розмито і тільки частково.
19:39
9 July 2022
М
23:00
Майстерня Мольфара
Справ останнім часом більше, ніж можливостей сісти і попаяти щось, як, наприклад, згорівший Icom IC-F111S, деталі до якого вже давно прийшли.

Сьогодні от допомагав із встановленням портативного кондиціонера. Подумаєш, портативний же - що там встановлювати? Але є проблема - комплектне кріплення для труби відведення гарячого повітря розраховане на вікно із вертикальним відкриванням. Для класичних в Україні вікон воно не підходить. Тому зробив заглушку для всього вікна з рами москітної сітки та спіненого ПВХ.

Сам уже 2 роки користуюсь таким кондиціонером. Умовно задоволений. Ефективність середня, шум високий, але є мобільність. Захотів - зняв і заховав, захотів - поставив назад.

Свою заглушку робив із оргскла і це було помилкою - оргскло пропускає сонячне проміння, яке знижує і так посередню ефективність. Тому цього разу використав саме білий ПВХ - ефект буде кращий.

Ще собі перероблю на ПВХ, заодно додавши отвір для забору повітря ззовні, щоб ще покращити ефективність системи.
23:00
23:00
23:00
23:00
23:00
23:00
23:00
23:00
12 July 2022
М
00:13
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Зробив собі вчора "вихідний" і таки спробував відновити радіостанцію ICOM IC-F111S. Рація запустилась, запрограмувалась, передає! Але з прийомом не все добре - чомусь не працює схема підсилення звукової частоти. І у мене недостатньо інструменту, щоб саме цю проблему вирішити. Але, у будь-якому випадку, тепер маю радіостанцію, яку, як мінімум, можна використати як передавальну для репітера.
Багато фото і детальний опис ремонту розписав у блозі - https://diy.manko.pro/2022/07/12/icom-ic-f111s-repair/
13 July 2022
М
00:25
Майстерня Мольфара
In reply to this message
UPD. Зробив ще декілька перевірок із NanoVNA та іншим трансівером і таки отримав підтвердження, що згорів підсилювач звукової частоти, а весь тракт до нього справний. Замінив на совєцкий К174УН14 (не бийте, то єдине, що знайшов дома із запасів такого форм-фактору) і звук запрацював. Тепер, маючи справний прийом, вирішив перевірити передавання в бойових умовах. Та виявилось, на моє розчарування, що тут теж біда. Максимальна вихідна потужність вийшла менше 1 Вт. І хоча на вигляд вихідний каскад в ідеальному стані, він точно не працює справно. Окей, з ідеї використати цей трансівер як передавальну частину у репітері, тепер його можна використаю хіба як приймальну. Або я таки десь знайду донора із справним вихідним каскадом.
Пряме посилання на деталі проведених перевірок, у доповнення до попередньої статті - https://diy.manko.pro/2022/07/12/icom-ic-f111s-repair/#amplifier-fix
26 July 2022
М
00:56
Майстерня Мольфара
Проект останніх вихідних вийшов без різання металу, без паяння, без ремонтів. Обійшлось тільки програмуванням. Та все ж було цікаво - цього разу розбирався як можна опрацьовувати потік пакетів із мережі APRS-IS. Що це і для чого - читайте у новій статті в блозі - https://diy.manko.pro/2022/07/26/aprs-stations-monitoring-software/
27 July 2022
М
13:14
Майстерня Мольфара
Мати під рукою стан діджіпітерів/IGate зручно, але ще одним цікавим об'єктом, який можна відслідковувати APRS мережею, є радіоаматорські повітряні кулі. Тому модифікував код із повідомлення вище так, щоб збирати і опрацьовувати пакети про об'єкти із значком "повітряна куля". А ще додатково передбачив фільтрування, щоб зберігались лише дані про кулі, отримані від самих куль по радіоканалу.

Результат - отака карта https://diy.manko.pro/high-altitude-balloon/ . Код ще сирий, його робота не оптимізована, але карта і не була основною метою. Зокрема тому, що подібний сервіс із картою вже існує - https://tracker.habhub.org . Мене ж цікавила можливість мати Telegram-бота, у якому можна зареєструвати якусь координату. І як тільки куля наблизиться на певну відстань до тої координати - отримати сповіщення із деталями про кулю, напрямком і т.д. А карта це так, для візуалізації даних, зібраних трекером.

Бот теж буде, вже в процесі написання.
М
20:55
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Бот для моніторингу радіоаматорських куль готовий - https://t.me/NearbyBalloonBot

Для реєстрації кидаєте команду /start, тоді відправляєте локацію для моніторингу (із смартфону, комп'ютерний клієнт такого не вміє) і останнє - команда /enable увімкне сповіщення про кулі біля вас.
Вимкнення - команда /disable, видалення з бази даних - /leave_me_alone .
Статус вашої реєстрації - команда /status.

Бот перевіряє кожні 5 хвилин всі активні кулі і якщо ви попадаєте у один з двох радіусів сигналу (300 або 80 кілометрів), то отримуєте сповіщення із деталями та посиланням на aprs.fi сторінку кулі.

Перевіряв із симуляцією кулі, як воно вийде в бойових умовах - невідомо. Але можете приєднатись до тестування.

UPD. Бот не запитує розташування, його потрібно надіслати як вкладення самому. Натискаєте кнопку "Прикріпити", там є опції "Галерея", "Файл", "Розташув-ня", "Контакт" та інші. Треба вибираєте "Розташування", тоді рухаєте карту, щоб вибрати потрібне місце, і верхня кнопка "Надіслати вибране розташування" відправить вибране розташування.

UPD 2. Написав інструкцію, як користуватись ботом https://diy.manko.pro/high-altitude-balloon/#bot , а також додав підтримку QTH локаторів для відправлення координат для моніторингу. Тепер можна відправити або локацію або QTH у будь-який момент часу. Якщо ви хочете змінити локацію достатньо відправити нову локацію, без жодних додаткових команд.
28 July 2022
М
18:13
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Працює!
9 August 2022
М
14:02
Майстерня Мольфара
Останнім вільним часом оптимізував код для трекера куль, карти і бота.

Трекер отримав кілька умов, при яких пакет із значком кулі можна вважати дійсною кулею, зокрема наступні:

* пакет може бути отриманий IGate або переданий іншою станцією, яка працює типу як IGate, але з іншою модуляцією та на інших частотах (необхідно для WSPR PicoBalloon);

* пакет повинен містити валідні координати і координати повинні бути не нульові - багато трекерів “грішать” тим, що відправляють пакет з нульовими координатами, коли трекінг запускається;

* пакет повинен містити висоту і вона повинна бути більше 1 фута (30 см); розмірність саме у футах, оскільки протокол APRS вимагає такі одиниці вимірювання;

* у коментарі не повинно бути “заборонених” фраз, як от RS41, яка вказує що ця куля є радіозондом на частотах ~400 МГц - такі кулі мені не цікаві, оскільки працюють не в радіоаматорським діапазонах;

* кличний знак кулі має бути не у списку “ігнорованих”. До ігнорованих зараховуються, до прикладу, WIDE3-1, оскільки деякі кулі відправляли в пакетах команду замість кличного;

* координати не повинні бути ідентичними тим, які куля вже відправляла протягом останніх 10 хвилин - дублікатів є ~ 5% всього потоку, але вони є.

Бот розширив свій функціонал тим, що користувач може задавати максимальну відстань до кулі і мінімальну висоту кулі, при яких буде спрацьовувати сповіщення. Мені, до прикладу, нецікаві кулі, які пролітають десь далі ніж 80 км від мене і мають висоту менше 500 м - з квартири їх фізично не зможу записати.

Карта теж отримала оптимізації. Тепер вона займає ширину лендінгу, що зручніше як з ПК, так і з смартфона. Ще змінилася кількість точок, які показані для усіх куль, залежно від вибраних часових меж. Додав фільтрування для показу треку однієї кулі з опцією моніторингу - залишаєте сторінку відкритою і карта рухається за кулею, зручно коли вона пролітає поруч і хочете спостерігати проліт.

Поки писав ці оновлення, відкрив для себе WSPR PicoBalloon. Простіше кажучи, це ті самі кулі, але замість APRS пакетів на VHF/UHF діапазонах, вони відправляють пакети у модуляції WSPR на діапазоні 20 метрів, тобто на коротких хвилях. Це дозволяє отримувати їх за тисячі кілометрів, на відміну від сотень кілометрів класичного APRS на VHF/UHF. Передавач таких трекерів побудований на поширеному генераторів сигналів SI5351. Але ж для КХ потрібна велика антена, скажете ви? І вона є - трекер висить на відстані 5 метрів від кулі, а нижче трекера, на додаткових 5 метрах проводу висить противага. Так отримуємо диполь ½ довжини хвилі із трекером у центрі. Відносно кулі і самого трекера габарити величезні, але на висоті 12-15 тис метрів над рівнем моря вони практично незамітні!

Детальніше про WSPR кулі можна почитати отут - https://www.picoballoons.net/trackers/wspr-tracker .

Оновлена карта - https://diy.manko.pro/high-altitude-balloon/ .

Бот для відслідковування куль - https://t.me/NearbyBalloonBot
10 August 2022
М
19:28
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Прийшов дозамовлений стабілізатор на 8 В для радіостанції Icom IC-F111S (передісторія у прикріпленому повідомленні). Таки не полишає мене азарт розгадати причину поломки - це вже як спортивний інтерес, воно цікавіше ніж власне робоча рація.

Отож, думка була така - LM317, який поставив для тесту, може бути причиною низької вихідної потужності. Оригінальна мікросхема стабілізатора мала б допомогти. Але ніт - після впаювання потужність не відновилась.

Вже з новим стабілізатором заново перевірив всі напруги по мануалу. Та тепер вони взагалі стали мінімальною похибкою ~ +-0.1 В відносно вказаних. Тільки єдине, що помітив, так те, що напруга схеми PLL в точці LV була при Rx 3,3 вольта замість 3,2 В, а при Tx - 3,2 В замість 3,6 В.

Мануал пише, що це потрібно калібрувати, але для того потрібно розпаяти корпус схеми VCO. Не просто виявилось туди дістатись. Ще й ненароком пропалив надплоский шлейф, заміни якому у мене не було. Проблему зі шлейфом вирішив з використанням двох менших - на вигляд так собі, але працює. Колись замовлю з Китаю новий шлейф, воно не дорого, а із широких завжди можна зробити тонший.

Отож, з горем-пополам таки дістався до VCO. Відкалібрував до ідеальних 3,2 В / 3,6 В на Rx/Tx. Та потужності і далі не було. Подумав, може якщо спробувати різні частоти, то хоч десь буде відмінність, але що на 136 МГц, що на 145 МГц, що на 155 МГц, що на 171 МГц - потужність була +- однакова.

Ну що ж, знову застряг. Думаю, як докуплю інструменту, то продовжу розгадувати цей квест. А поки, ще чекаю що прийде підсилювач звукової частоти. Дуже сумніваюсь що це щось змінить, та рація стану повністю справна для роботи на приймання.
19:32
Отак воно виглядає зараз:

1. Замінений стабілізатор TA7808F та ще запаяна в корпусі схема VCO
2. Стабілізатор зблизька
3. Схема VCO без корпусу
4. Заміна надплоскому шлейфу (40 контактів, крок 0,5 мм) із одного шлейфу на 30 контактів і шматка другого шлейфу на 10 контактів
5. Загальний вигляд
19:32
19:32
19:32
19:32
19:39
Ще й сьогодні прийшов новий програматор для радіостанцій та, власне, UART-USB конвертор на базі чіпу FTDI FT232RL. CH340 / CP2102 не завжди працюють добре, а з FT232RL я без проблем працював із більшістю апаратури. Чим цікаве саме це виконання - це розпаяна схема конвертора логічних рівнів, тож такий програматор без проблем запрацює з напругами 1,8 В, 3,3 В та 5 В.

Протестував із наявними станціями, і можу сказати, що програматор без проблем запрограмував Icom IC-F111S, Icom IC-F3GT та Motorola GM350. Супер!
11 August 2022
М
10:30
Майстерня Мольфара
Тривалий час думаю, яку антену зібрати, так щоб із квартири працювати, поки не вирішу питання із встановленням антени на даху.

З дахом є дві проблеми - блискавкозахист і довжина фідерної лінії. Блискавкозахист потрібно обов'язково робити, але певний час можна і без нього працювати, особливо зимою. А от довжина фідерної лінії (тобто коаксиального кабелю від антени до трансіверів) виходить ~ 45 метрів. З такою довжиною за використання кабелю RG-8 на діапазоні 70 см втрати будуть 6,5 дБ. А це означає, що при роботі 25 ватами потужності в ефір вийде тільки 5 Вт, решта розсіється нагріванням самого кабелю. Ну таке, фідер треба кращий придумати, або хоча б комбінований, де між поверхами буде кабель з мінімальними втратами типу 5D-FB або 1 5/8", які дуже товсті, але втрати мають ~2-3 децибел на довжині в 100 метрів.

Повернусь до "квартирної" антени. Хочу таку антену, щоб:
1. Можна було працювати з вікна/лоджії квартири
2. Займала небагато місця
3. Випромінювання було напрямлене з квартири в напрямку вікна
4. Було б добре, якби така антена резонувала зразу на два аматорські діапазони - 2 м і 70 см

З попередніх експериментів найбільше сподобалась антена HB9CV, зокрема через слабкий резонанс із металопластиковими вікнами. Думав зробити дві такі антени (на два згадані діапазони), змонтувати на вертикальний тримач із сантехнічної труби одна над іншою, а підключити до станцій через дуплексер, щоб унеможливити перевантаження одна станція іншої через близькість антен.

Але сьогодні знайшов цікаву статтю про компактну повнорозмірну антену типу Максон від DK7ZB - https://www.qsl.net/dk7zb/Duoband/small_duobandantenna.htm / .
Цікава така антена тим, що має хорошу напрямленість завдяки тільки двом елементам, займає менше місця за аналогічну антену уда-ягі на 2-метровий діапазон та непогано резонує на 70 см завдяки двом додатковим пасивним елементам.

Вже і придумав, як її можна зробити. Для елементів візьму латунні трубки, оскільки їх можна без проблем паяти. Бум (основа) буде із алюмінієвого профілю для верстатів. Елементи будуть припаюватись до 2-мм склотестоліту, який буде кріпитись до профілю стандартними Т-гайками. Профіль дуже зручний тим, що переміщувати елементи можна просто відкрутивши Т-подібні гайки в профілі, без свердління нових отворів. Треба спробувати, якщо вийде і запрацює на підвіконні - буде за основному антену. Хіба дуплексер треба купити, в Китаї продаються аналоги від фірмових компанії Diamod MX72, із потужністю до 100 Вт і ізоляцією 60 дБ.
15 August 2022
М
12:31
Майстерня Мольфара
Розширюю своє портфоліо, а водночас набір знарядь для радіоаматорів. Створив от калькулятор втрат фідерної лінії. Більшість таких калькуляторів в інтернеті написані або під фути, або із коаксіальними кабелями, які поширені саме на їхньому ринку. Більше того, зачасту ті калькулятори не дозволяють сумувати втрати на фідерній лінії, яка складається із кількох різних коаксіальних кабелів і з’єднувачів. Отож пройшовся сайтами магазинів і виробників коаксіальних кабелів в Україні, зібрав їхні таблиці із втратами для кожного окремого кабелю і зробив ось такий калькулятор на радіоаматорські діапазони. Обрахунок втрат на конкретну частоту виконується за рівнянням прямої між двома найближчими відомими точками. Втрати на з’єднувачах умовні, з розрахунку на відомі втрати на максимальній частоті, теж за рівнянням прямої. В планах додати створення PDF на основі сформованих даних, щоб зручно було роздрукувати.

Посилання на калькулятор: https://diy.manko.pro/coax-loss-calculator/
17 August 2022
М
23:43
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Фінал історії ремонту радіостанції Icom IC-F111S - таки вийшло її повноцінно запустити. І так, попри всі надії, там був несправний вихідний модуль, заміну якому, на диво, таки знайшов не за вартість нової вживаної рації.

Назбиралось трохи фото і деталей, то написав коротеньку статтю, ось тут https://diy.manko.pro/2022/08/17/icom-ic-f111s-frankenstein/
19 August 2022
М
15:52
Майстерня Мольфара
Замовили у мене комп’ютер ігровий для підлітка під збірку із бюджетом "краще 1200, але може бути і 1500 доларів". Ось таке вийшло:

1. Процесор Intel Core i5-12400F 2.5 GHz, 6 продуктивних ядер, 0 ефективних ядер, 12 потоків, сокет s1700, відсутнє відеоядро, комплектація без кулера BOX - 8079 грн
2. Материнська плата Asus ROG STRIX B660-A Gaming Wi-Fi, сокет s1700, чіпсет Intel B660, WiFi 6, DDR5, два M.2 з радіаторами (є радіатор на нижньому порті), живлення ATX 24 піни, CPU 8 пінів + 4 піни - 9299 грн
3. Оперативна пам’ять Kingston Fury DDR5-5200, 32 Гб, набір 2x16 Гб - 7519 грн
5. Кулер процесора Arctic Freezer I35 з підтримкою сокета s1700, висота 158,5 мм - 1639 грн
6. Відеокартка Asus GeForce RTX 3060 Ti, 8Гб відеопам’яті, два вентилятори, 2 HDMI, 3 DP-порти, додаткове живлення 8 пінів - 25809 грн
7. Блок живлення be quiet! System Power 9 600W, живлення відеокарт 4 лінії по 6+2 піни, живлення процесора 4+4 пін (тобто на материнці живлю лише один 8 пін порт, хоча теоретично інший додаткового живлення процесора можна спробувати заживити з виходів PCI-E), сертифікат 80 PLUS Bronze - 2719 грн
8. SSD Samsung 980 250GB M.2 PCIe 3.0 x4 V-NAND 3bit MLC - 2399 грн
9. HDD Seagate BarraCuda HDD 1TB 7200rpm - 1609 грн
10. Корпус Vinga Pillar Black, підтримка ATX, максимальна висота кулера 165 мм, гартоване скло - 2329 грн

Сумарно 61401 грн, або ~ 1575 доларів. Для зменшення бюджету рекомендував відеокартку на основі чіпу GTX 1660S (2019 року), вони зараз мають цінник ~ 13 тис грн, але клієнт вирішив таки новішу і більш оптимальну в цій збірці відеокартку.

Кілька коментарів, чому така конфігурація.

Процесор без відоядра, оскільки зразу же береться відеокартка. 6 ядер 12 потоків буде достатньо у більшості актуальних ігор в 1080/2k. Процесори із розблокованим множником і можливістю розгону мало того, що би збільшили бюджет, так і не працювали б на повну із вибраною відеокарткою.

Материнська плата бралась із розрахунку на DDR5, наявність WiFi та хороших радіаторів для m.2 портів. Зачасту виробники ставлять радіатор лише на верхній порт m.2, який в тому місці нагрівається відеокарткою, коли більше дистальний і практичніший порт йде без радіатора.

Відеокартка обиралась по бюджету, на жаль, нормального ціноутворення немає вже роки і скоро ще не буде.

Блок живлення не модульний для зменшення вартості, наявні всі необхідні штекери, досить тихий, і має високу ефективність, користують 8-мою версією вже 5 років, жодних проблем не помічав.

Корпус один з кращих цієї цінової категорії, вже збирав кілька комп’ютерів на ньому і більш як задоволений. Особливо тішить товщина металу, багато виробників економлять тут, а цей витримує хороші механічні навантаження.

Така збірка, на мою думку, покаже себе непогано найближчі 3-5 років для ігор, а для офісної роботи - 7 років і більше. Додатково замовлений монітор 21.5" HP 22f Silver 1080p 60Гц, клавіатура і мишка від Bloody та акустична система F&D. За бажанням, можна буде докупити монітор 2k, але, на мою думку, 1080 найпрактичніше розширення монітору при фізичному розмірі матриці 21,5 дюйма.

А як вам такий ПК?
22 August 2022
М
00:25
Майстерня Мольфара
Слухав музику і щось мені здалось, що звучить все якось тихіше, ніж раніше. А підсилювач у мене ламповий, то сяйнула думка, що проблема у лампах. Підсилювач я зібрав навесні 2020-го, весною 2021 купив ламповий випробувач, це вже літо 2022-го закінчується, а я дотепер використовую один і той же набір із двох вихідних пентодів EL84 та драйвера - подвійного тріода 6CC42. Термін напрацювання цих ламп - 1000 годин. Враховуючи, що моя акустична система включена увесь день, то лампи мали б “спрацюватись” десь за пів року. Це от все зацікавило мене витягнути із комори ламповий випробувач Л1-3 і переміряти показники.

Л1-3 коморного зберігання досить не зле виглядає, краще, ніж тоді, коли його викупив із складського зберігання. Але після року простоювання прийшлось прогрівати дві години замість 30 хвилин з інструкції, ще й відкалібровувати усі показники. Найбільш капризним виявився крутизномір, але і він налаштувався добре.

Спершу виміряв подвійний тріод 6CC42 виробництва Tesla. Це аналог совєцкого 6Н3П-ЕВ. Рік тому струм тріодів (першого / другого) був 6,1 / 6,1 мА, а тепер став 6,4 / 6,4 мА - тобто зріс на 5% в обох тріодів. Дивно і цікаво. Крутизна навпаки погіршилась - із 6,1 / 5 до 5 / 4,8 мА/В. Проте показники зберігаються у межах годності радіолампи (струм > 5,5 мА, крутизна > 4,1 мА/В), а головне половинки не “розійшлись” показниками і можуть далі працювати на два різні канали.

Далі виміряв вихідні пентоди EL84 теж виробництва Tesla. Вони ж аналоги совєцких 6П14П-ЕВ. Минулого року струм пентодів (лівий / правий) був 47 / 43 мА, тепер зменшився до 46,5 / 42 мА, тобто на 1-2%. Крутизна теж незначно погіршилась - з 9,5 до 9,1 мА/В для лівого пентоду, та з 7,9 до 7,6 мА/В для правого. Єдине, що суттєво помінялось - це струм першої сітки, він зріс в 10 раз. Чому так, не знаю. Загалом, всі параметри у межах годності, хоча гірші номінальних (струм 48мА, крутизна 11 мА/В).

Отож, навіть при інтенсивному використанні, але з дотриманням паспортних режимів роботи, радіолампи 1960-80-тих років виробництва перепрацювали свій паспортний термін роботи вже 4 чи навіть 5 раз. Цікаво, скільки дійсно прослужать, наступного літа, як буде можливість, треба знову все переміряти.
00:27
До слова, отак у рідній коробці зберігати дуже зручно, ні пилом не припадає, ні вологості не назбирує. То що місця забирає багацько.
00:27
00:27
00:27
23 August 2022
М
22:53
Майстерня Мольфара
Сьогодні, на честь Дня Прапора, прийшла думка передати в ефір картинку-вітання SSTV. Як картинку у вайбер, але крутіше! Але працювати через тангенту, приставивши її до колонки можна, та це буде створювати зайві спотворення сигналу. У мене ж є “адаптер”, він же гальванічна розв’язка для роботи в APRS з Baofeng’а, саме час його переробити на мій трансівер Kenwood.

Отож, перепаяв на кабель RJ-45 під гніздо кенвуда, все запрацювало. APRS пакети прийняв і передав. Пробую SSTV, частота 144,500 МГц. Перша картинка пішла, але ніхто не сле відповіді, і у чаті аматорів тихо. Не слухає значить ніхто, йду в чат, прошу когось послухати для тесту. І мене спробували прийняти, але вийшло так, що усі рази невдало. Чому - не знаю, я спробував замінити резистори в схемі, щоб отримати 40 мілівольт пік-до-піку, як вимагає інструкція трансівера, але не помогло, мене і далі не приймали добре. Потрібно буде розібратись чому…
22:53
22:53
22:53
М
23:12
Майстерня Мольфара
Поки тестував оце SSTV, то працював із 50 Вт потужності на антену-штир за вікном. А щоб упевнитись, що трансляція відбувається, використав рацію Baofeng UV-5R. Увімкнув її, вибрав частоту 144,500 МГц, а вона не приймає нічого. Буквально, не світиться світлодіод прийому, не показується шкала у верхньому лівому кутку. Тисну кнопку MON, вона ж функція "монітор", вона ж шумогасіння. І тільки тоді рація починає приймати і демодульовувати сигнал. Відпускаю кнопку MON, вмикається шумогасіння на тому ж першому рівні і рація далі нічого не приймає. От нема для неї сигналу і все.

Беру тоді Icom IC-F3GT, вибираю ту ж частоту при передачі, а з нею все ок - при досить високому значенні шумогасіння, яке у цій рації можна тільки програмувати, все приймається на ура. І значок наявності сигналу світиться, і звук чіткий, і картинка демодульовується смартфоном.

Оце от натуральний приклад того, як працюють рації із цифровим входом (типу баофенгів) при наявності сильного електромагнітного поля - вони просто "глухнуть". От тому баофенгу не місце ні в аматорській справі, ні на війні.
26 August 2022
М
12:34
Майстерня Мольфара
Останні кілька днів і, зокрема, сьогодні у західній частині України від пізньої ночі до ранку триває тропосферне проходження (тропо) у діапазоні ультракоротких хвиль (УКХ). Це явище дозволяє отримувати сигнали від більш дальніх станцій, навіть за радіогоризонтом. Зумовлено це підвищеною активністю Сонця. Як наслідок, замість звичного перетинання радіохвилями шарів іоносфери, отримуємо відбиття, так як воно відбувається на коротких хвилях (КХ).

Першими ознаками того, що є тропо, стало приймання моєю станцією репітера з польського Перемиля - SR8NP. У нормі я його відкриваю і приймаю лише з даху 10-типоверхівки, а тут вийшло із середини квартири. На антену на підвіконні він йшов на 3-4 бали, а як виставити через вікно - на всі 9 балів. Ба більше, відкривався навіть з 5 Вт. Відкрився і інший польський репітер SR8J. Сьогодні взагалі приймав поляків з міста Biłgoraj у прямому каналі, на 6-7 балів на частоті 145,185 МГц, а це ~125 км.

Вирішив попрацювати SSTV та APRS. Послав кілька картинок на 144,500 МГц, але мені ніхто не відповів, нехай, можливо і далі щось не те з адаптером.

Спробував APRS і не розчарувався - прийняв досить багато пакетів. Найдальші із діджіпітера з міста Staszów (SR7NST), а це ~220 Км. Пакети йшли впевнено і більша половина успішно декодовувалась multimon-ng. Послав декілька своїх пакетів, але судячи з того, що почули мене лише локальні діджіпітери, то тропо закінчилось. І вірно, я більше не можу відкривати репітер SR8NP.

Наступні декілька днів ще існує висока імовірність тропо (https://www.dxinfocentre.com/tropo_eur.html). А якщо буде в суботу, то ще раз спробую попрацювати SSTV, можливо у вихідний таки вийде зробити QSO.
27 August 2022
М
11:54
Майстерня Мольфара
Ось є телеграм-канал, який за рахунок APRS мережі моніторить наявність тропо. Сьогодні зранку зареєструвався пакет між діджіпітером (за трохи більше кілометра від мене) із тією ж станцією в Польщі, яку я вчора приймав. Проходження просто шикарне, але на мої спроби провести SSTV QSO нічого не вийшло. Маю думку, що та схема, яку використав, вносить певні спотворення у аудіо-сигнал, то він погано демодульовується на приймаючій стороні при слабкому сигналі. Але аналогічних схем багато, то буду пробувати інші.

Але є ще одна проблема - автоматичне "натискання" кнопки передавання, вона ж PTT. QSSTV, програма яку використовую для SSTV, вміє або керувати RTS/DTR пінами RS232 порта, або за допомогою бібліотеки hamlib давати команду трансіверу почати передавання.

Спершу використав перший метод, але чомусь RTS і DTR піни після ініціалізації і далі зберігають високий рівень. Ба більше, початок передавання з QSSTV взагалі не впливає на стан тих пінів. Здається мені, що використання USB-RS232 конверторів на чіпсеті CP2102 для таких цілей не підійде.

Другий метод потребує трансівера, що вміє керуватись із комп'ютера (за протоколом CAT), але мої такого не вміють. Придумав обійти це, зробивши емулятор CAT інтерфейсу трансівера на Arduino. Так щоб програма посилала певну команду на Arduino, таку ж як вона б посилала справжньому трансіверу, а Arduino розшифровував її і давав TTL сигнал на оптопару. Оптопара б слугувала гальванічною розв'язкою лінії кнопки тангенти. Все звучить просто, та реалізація не запрацювала. І тут проблема не в тому, що команда не проходить, а в тому що hamlib показує помилку зв'язку з трансівером. Чому? Не знаю. Деталі? Теж відсутні. І, як на зло, немає реального трансівера з CAT, щоб записати команди, які гуляють по порті. Буду думати, hamlib ще вміє посилати команди по TCP-IP, а для такого можна використати ESP32 з WiFi. Складніше, але можливо буде простіше у реалізації.
М
11:54
Майстерня Мольфара
A
APRS VHF TROPO 27.08.2022 10:15:47
Sat Aug 27 10:15:46 2022: UR4WWR-2(368m) -> SR7NST(234m) 229km L'viv,Lviv,Ukraine -> Szydlow,Swietokrzyskie,Poland. Direction: W
М
16:06
Майстерня Мольфара
In reply to this message
Комп'ютер зібрано!

Все зійшлось, розміри підійшли, можливості кабель-менеджменту у цьому корпусі мені подобаються. Єдине, можливо потрібно буде докупити кулер на видув, але це буде зрозуміло тільки після тесту в іграх.

Зараз же буду ставити Windows 11, точніше пробувати ставити, бо ще з 11-тим справ не мав.
16:06
In reply to this message
16:06
In reply to this message
16:06
In reply to this message
16:06
In reply to this message
16:06
In reply to this message
16:06
In reply to this message