Друга версія – це результат майже всіх покращень, які можна було б зробити для використаної схеми лампового підсилювача для навушників. А до фінального, завершеного пристрою, залишилось зовсім мало!
Найважче завше найбанальніше – доробка корпусу
Насамперед потрібно було оновити корпус – зокрема насвердлити нові отвори. Це вже писалось, але повторюсь – свердлити алюмінієвий литий корпус шуруповертом можна, але вийде не найкращий результат. А треба було не багато, не мало – ще три додаткові отвори для лампових панельок (22 мм), кілька отворів для тумблерів (6 мм) і нове кріплення для внутрішнього шасі (3 мм).
Особливо тут варто згадати розрізання склотестоліту. Його обробляють по-різному – наносять борозну і ламають, ріжуть ножицями до металу або звичайною пилкою, або ж гравером з алмазним диском. Останнім “методом” робив це я, а того зразу дам цінну пораду – ніколи не робіть таке в житловій квартирі. По-перше, це шкідливо, приміщення має добре (!) провітрюватись і працювати потрібно в респіраторі! По-друге, пил швидко поширюється по кімнаті і покриває все тонким шаром біло-сірої “плівки” – навіть якщо працювати в респіраторі, все одно можна надихатись, прибираючи. Не буду навіть згадувати як добре цей пил проникає крізь фільтри ПК чи ноутбуків і осідає всередині корпусу. А третє – окуляри не менш важливі за респіратор – пил не менш надійно чіпляється до очей, викликаючи сильне подразнення.
І знову…
Назбиравши досвід з попередніх перепаювань, внутрішня комутація почала більше нагадувати ламповий підсилювач, ніж макетну схему, спаяну на коліні. І часу забирало в рази менше.
Також на задню стінку поставив тумблер для переключення вторинних обмоток силового трансформатора, який дозволив переключатись між анодним живленням 224 і 275 вольт, спеціально для E88CC і 6Н23П відповідно.
Тільки от зараз до простого перекомутування додалось і підключення індикаторної лампи, під яке… я не розрахував місця. Точніше кажучи, розрахував, але вилізли свої нюанси, і прийшлось переробляти на ходу.
Нові технології – нові проблеми
Схеми підключення індикаторних ламп розраховані на підключення до джерел сигналу з великою амплітудою дійсного значення змінного струму. Таким джерелом є, до прикладу, анод вихідної лампи. Далі, через роздільний конденсатор та резисторний ділитель напруги, ми отримуємо потрібне значення амплітуди, яке, через схему з детектором на швидких діодах, перетворюємо у потрібні коливання постійного струму (до 22 вольт для 6Е3П), що вже “керує” світінням кратеру лампи.
Але не все так просто з підсилювачем для навушників. Тут вже є роздільний конденсатор, і, якщо приєднати вище описану схему до нього, отримаємо дійсно робочу індикаторну лампу, але до моменту поки не підключимо навантаження – навушники.
В класичних трансформаторних схемах навантаження підключене через узгоджуючий трансформатор. Останній потрібен для “узгодження” низького опору навантаження (4, 6 або 8 Ом в більшості гучномовців) до високого внутрішнього опору лампи (наприклад, 4,6 кОм в 6Н23П або 30 кОм в 6П14П у пентодному включенні). В такому випадку, на аноді лампи (і первинній обмотці вихідного трансформатора) амплітуда має більше дійсне значення ніж амплітуда на навантаженні (і вторинній обмотці трансформатора).
В нашій же схемі такого узгодження немає, тому амплітуда на аноді буквально “просідає” під низьким опором навушників. Хоч це і може виглядати як неправильне використання радіоламп і SRPP каскаду, та низькоомним навушникам такого “просівшого” підсилення більш як достатньо. А для високоомних навушників (600 Ом і більше) з високою чутливістю може навіть виникати потреба зменшити ступінь підсилення – для цього радять не підключати катодний конденсатор в нижньому тріоді. Також зазначу, автор оригінальної статті рекомендує використовувати навушники з імпедансом не менше 32 Ом з лампами 6Н23П або, за потреби, можна і 16 Ом, але якщо використати лампи з меншим внутрішнім опором – наприклад 6Н6П.
Сучасні проблеми вимагають сучасних рішень
Повернемось до проблеми індикаторної лампи – при підключенні “класичною” схемою за таких умов, амплітуди на аноді недостатньо навіть без ділителя напруги. З навантаженням в 150 Ом (Superlux HD-660) темніший сектор кратеру практично не змінював свій розмір.
І тут на допомогу прийшли китайці. Вони давно розробили DIY-набір для індикаторних ламп, щоб підключати їх до лінійного виходу (2V RMS). Їхня схема побудована на транзисторі, який підсилює амплітуду до потрібного значення. Аналогічні схеми, він інших невідомих авторів, теж наявні в інтернеті, але хто в кого запозичив ідею – важко сказати.
Маючи на руках потрібні транзистори, я швиденько спаяв таку ж схему навісним монтажем. Схемка запрацювала з першого разу, тому було вирішено не переробляти, а так залишити десь в корпусі. Але місця для нового, не передбаченого планом, компоненту не було, то подумав що на крайній випадок можна просто обклеїти ізолятором і так залишити в корпусі. А ідеальним (і наявним) ізолятором став поліамідний (каптоновий) скотч.
Все, підсилювач можна скручувати докупи.
А як на рахунок налаштовування?
Єдине, що залишалось – це виставити режим роботи лампи. Ще в оригінальній статті зазначено, що резистор в катоді нижнього тріода потрібно підібрати так, щоб падіння напруги на обох тріодах (або половинах лампи) було однаковим. Тоді я експериментував з тим налаштуванням, але зараз розумію що таке підлаштовування не потрібне. В двійних тріодах різниця між половинками і так завжди присутня, резистори, що задають автозміщення, теж відрізняються, то різниця між напругами падіння на обох тріодах в нормі теж буде в межах 10%. В свою чергу, більша різниця сигналізує про вихід з ладу лампи і що остання має бути замінена. Якщо ж таки є бажання підлаштувати падіння, то треба змінювати саме резистор в катоді верхнього тріода, бо його режим не суттєво впливає на якість звучання, на відміну від режиму нижнього тріода.
E88CC чи 6Н23П? Варто переплачувати?
Про слухові смаки дискотувати так само беззмістовно, як і про інші смакові вподобання! Тому не буду влізати в дискусію про те, які лампи ставити краще, тут треба послухати і вибрати самому. Але що варто відзначити – так це 10-кратно більша ціна (~500 грн за Tesla E88CC проти ~50 гривень за 6Н23П) таки виправдана якістю радіоламп. Перш за все – жодна з куплених E88CC не мала мікрофонного ефекту (такий ефект, коли зовнішня вібрація, як от постукування по балоні, передається у звуковий тракт, тобто лампа працює як мікрофон). Також куплені кілька екземплярів E88CC у різних продавців легко підбирались у пари. Хтось скаже, що існують совєцькі 6Н23П-ЕВ, які не гірші європейських аналогів, але вони настільки рідкісні, що за два роки я не знайшов жодної актуальної пропозиції.
Це ще не кінець!
Від часу, коли ця, оновлена, версія була зібрана, пройшло близько півтора місяця, поки я знову не взявся за ремонт. (Вічна істина – ремонт не можна закінчити, його можна призупинити). А причиною стало те, що одна з радіоламп почала відмовляти, і це проявилось в пропаданні звуку в лівому каналі…