Випробувач радіоламп універсальний Л1-3: ремонт, огляд та інструкція з використання

Востаннє змінено 03/06/2022

Випробувач радіоламп універсальний Л1-3 (нім. Russisches Röhrenprüfgerät L1-3) – пристрій для вимірювання параметрів радіоламп, а також перевірки їхньої справності. Його спроектували в кінці 50-тих років ХХ століття із назвою МИЛУ-1 (рос. “Малогабаритный испытатель ламп универсальный, модель 1”). У 1960 році назву було змінено на Л1-3. А згодом, після модернізації блоку живлення, прилад отримав назву Л3-3, з якою випускався до кінця 80-тих років.

У цій статті опишу мій досвід реставрації і роботи із цим пристроєм.

Передісторія

Одного дня, гортаючи сервіс онлайн-оголошень OLX, побачив лот із назвою “Ли-3 ламповый прибор”. Продавець надав дуже короткий опис, цитую (рос.) “Состояние идеальное, полная комплектация. Как им пользоваться незнаю”, а на фото був саме цей легендарний випробувач ламп. Ціна у 3 тис. гривень, договірна.

Все вказувало на те, що продавець лоту поняття не мав, наскільки круту річ продає. А менше 100 переглядів за тривалий час від дати публікації оголошення додавало азарту, бо скоріш за все ніхто не знаходив його через помилку у назві! Бувально джекпот. Після короткої розмови і уточнення, що прилад не перевірявся на справність, узгодив ціну в 2500 грн ($90 по курсу того дня).

Але пригоди тільки починались. Спершу виявилось, що такі габаритні посилки відправляються із населеного пункту продавця тільки в один день тижня – середу. Далі співробітники поштового оператора, попри явно прописану адресну доставку, оформили доставку на вантажне відділення. А у описі вказали “Деревні матеріали, ДСП”. Певне завдяки такому опису, з посилкою ніхто акуратно не поводився. А найбільш комічно те, що попри явно вказаний накладений платіж, його ніхто не оформив. Тобто посилка їхала до мене тільки з оплатою за доставку.

Перший контакт з Л1-3

Прийшла посилка до мене замотана у декілька мішків. Співробітник поштового оператора щиро здивувався, коли я назвав посилку ящиком, бо він сам думав, що це просто 31 кг ДСП.

Замотаним у мішки виявився оригінальний ящик із маркуванням Л1-3. Ящик був у хорошому стані, як на свій вік, проте без однієї ніжки. Слідів гниття і вологи немає. Чудово!

Ящик із заводу укомплектований демпферними прокладками, то Л1-3 доїхав цілий і неушкоджений. Що не скажеш про ЗІП (комплект “запасні частини, інструменти, приладдя”). У ЗІПі їхали додаткові кабелі, перфокарти і запасні лампи. От запасні лампи і повилітали із отворів – двоє із них розбились. Невелика втрата, та все ж неприємно.

Із пакувального листа №1, який зберігся на 50%, був відсутній тільки ключ. Що за ключ – не знаю і ніде знайти не можу.

Сконтактувався з продавцем, розказав про курйоз із накладеним платежем. І, звичайно, заплатив йому за прийстрій.

Зовнішній стан пристрою

Стан дійсно ідеальний. Без слідів корозії, немає і слідів потрапляння води чи сторонніх речовин. Більше того, заводські пломби на місці. А це значить, що пристрій ніколи не розбирався після заводу.

Так, були сліди використання, потертості на панельках, а ще болт однієї з бічних кришок не прокручувався без допомоги викрутки. Пристроєм користувались, але зберігався він точно бережно. Судячи з усього, на якомусь складі. Зокрема на це вказує те, що на ящику є інвентаризаційний номер.

ЗІП для Л1-3

Стан ЗІПу був трішки гіршим – відламані шматки деревини в області верхньої кришки, а поролон із секції ламп посипався зі старості. На верхню кришку ЗІПу наклеєний пакувальний лист №2. Згідно листа, єдиними відсутніми складовими є: викрутка (№3), лампи 6Ж4П (№10; бо розбились) і лампа мініатюрна МН-6,3-0,22 (№14). Все інше, на диво, збереглось.

Внутрішній стан Л1-3

Спершу зазначу, що запобіжник у приладі був справний. Тобто, останній запуск випробувача ламп не був фатальним, як зачасту буває із технікою, яка продається на платформах онлайн-оголошень.

Щоб розібрати Л1-3 потрібно відкрутити 5 болтів – 4 на лицевій панелі, 2-ва з яких закриті восковими пломбами і один на верхній стороні задньої кришки. Тоді з’являється можливість витягнути всі “нутрощі” і працювати із ними окремо.

Пристрій повністю аналоговий, виконаний навісним монтажем. Основними компонентами є трансформатор, численні радіолампи, ручки встановлення параметрів і панель комутації перфокарт.

Внутрішній стан приладу був задовільним, попри вік у 51 рік. Так, з’явилась незначна корозія, зокрема білий наліт на металевих поверхнях. Проте радіолампи на вигляд не були зношеними, не було сміття чи посторонніх предметів, не було слідів перегрівання чи прогорання компонентів.

Певним нюансом є крива рама корпусу. Але, судячи з усього, такої форми вона набула ще на заводі.

Тут особливо не було що реставрувати. Наліт, наскільки можливо, відмив ізопропиловим спиртом та зубною щіткою. Та й зібрав все назад.

Перший запуск

Перший запуск виконував із автоматом на 6 А і вимірювачем потужності. Після вмикання автомат не “вистрілив”, білий дим не пішов. В комплекті не було інструкції, тому її шукав в електронному вигляді. Прогрів апарат (так, без прогріву така техніка працювати не буде коректно), поставив одну із власних радіоламп із відомими параметрами. Отриманий результат був таким же. Чудово – пристрій працює. Але тут не без але. Перша проблема, вольтметр другої сітки (Uc2) не працював взагалі. Друга – крутизномір сильно “гуляв” із показниками.

Проблема із вольтметром другої сітки (Uc2)

Працювати без цього вольтметра можна, користуючись зовнішнім вольтметром, але це незручно. Тому вирішив, що треба ремонтувати.

Щоб дістатись до всіх нутрощів, крім 5-ти болтів кріплення лицевої панелі, потрібно відкрутити ще 4 болти кріплення рами. Тут далась взнаки кривизна рами, один з болтів без застосування сили нормально не викручувався і не вкручувався назад. Проте мені вдалось зняти всі чотири болти без пошкоджень різьби. Далі пристрій відкривається як книжка і маємо доступ до абсолютно всього.

Згідно схеми, наявної в інструкціях, а також перевіркою галетного перемикача (про можливі проблеми з яким подумав зразу же), встановив, що пошкоджено точний резистор R62.

Цей резистор із специфічним опором 43,48 кОм був виконаний у вигляді котушки, намотаної тонким дротом.

Проблема підтвердилась із вимірюванням лампи, перфокартка якої комутувала схему вольтметра другої сітки в обхід проблемного резистора. Власне, перфокартка лампи 6Ж2П комутує вольтметр із шкалою 150 вольт, а не 300, то і вольтметр Uc2 запрацював.

Як тестове рішення, спершу замінив пошкоджений резистор на комбінацію із метал-оксидних резисторів номіналами 33 кОм, 10 кОм і 680 Ом потужністю 2 Вт. Спаяв їх компактно та ізолював з допомогою термозбіжної трубки.

Пристрій запрацював, більше того, встановлення напруги було точнішим, ніж на рідному аналогічному резисторі 43,48 кОм, що встановлений по лінії вольтметра анодної напруги.

Спроба відновити пошкоджений резистор

Проте мене не покидала думка відновити оригінальний резистор. Я спробував його розмотувати вручну, але це нереально. Товщина дроту дуже маленька, а кількість витків колосальна. Тому розмотував котушку з використанням шуруповерта.

Так дійшов до початку і помітив пошкодження у місці початкового контакту. Перепаяв його і взявся змотувати назад, теж шуруповертом.

Та попри натяг, десь на ¾ почав “вилазити” за габарити котушки, дріт почав сповзати з неї і заплутуватись. Я не здався і провів наступні 4 години у намаганнях все розплутати. Та все ж в деяких місцях розплутати не вдавалось. Часу і нервів більше не було, то перерізав дріт у місці, доки вдалось розплутати. Опір між початком котушки і тим місцем вийшов всього 32 кОм. Але ще більшим розчаруванням стало те, що друга половина кабелю не “продзвонювалась”, а це значило, що пошкодження були ще й десь в цій останній четвертині дроту.

Вирішив, що мотати більше немає ніякого сенсу, а треба використати котушку як каркас, щоб резистори надійно тримались. Так спаяв комбінацію із тих же метал-оксидних резисторів номіналами 33 кОм, 10 кОм і 510 Ом потужністю 2 Вт. Сумарний опір вийшов максимально близьким до оригінальних 43,48 кОм – 43,51 кОм, резистори були зафіксовані каптоновим скотчем. Такий ремонт мене влаштовує.

Дотримуючись негласних традицій ремонту, на рамі приладу написав дату ремонту і що було замінено. Для майбутніх майстрів.

Проблема із крутизноміром

Згідно інструкції, першим рішенням при проблемах із крутизноміром, є заміна лампи генератора. Нова хороша лампа 6Н3П була у мене в наявності, то замінив на неї.

Після заміни потрібно провести калібрування частоти генератора і вольтметра крутизноміра. Той метод, який поданий в інструкції, на перший погляд складний і вимагає багато обладнання. Та не слід забувати, що інструкція 1970 року і зараз є більш універсальне сучасне приладдя.

Перевірка частоти генератора крутизноміру

Частота крутизноміру повинна бути 1400 ± 50 Гц. А таку частоту можна навіть зареєструвати з використанням звукової картки комп’ютера. Або, банальніше, дешевим китайським осцилографом DSO138.

Отримати сигнал з генератора можна, закомутувавши наступні отвори – 20/I, 26/І, 40/II, 52/II. Тоді, вставивши додатковий штепсель в отвір 4/I (у деяких інструкціях вказано 4/ІІ, проте у мене на цьому отворі сигналу із генератора немає), приєднати осцилограф до цієї точки. Нулем є контакт Г8 “Земля” на лицевій панелі.

Амплітуда сигналу становить ~500 мВ. Сигнал, у моєму випадку, був 1440 Гц з амплітудою 509 мВ. Встановити 1400 Гц не виходило – після 1427 Гц генератор переставав працювати. Тож вирішив встановити частоту 1430 Гц. Встановлення потрібно виконувати, викрутивши змінний резистор R129 (справа від тумблера “S” на лицевій панелі) в крайнє ліве положення. Власне коригування частоти і амплітуди виконується резисторами R155 “Частота” і R157 “Амплитуда” на панелі крутизноміра (шасі, де знаходяться лампи крутизноміра).

Також зазначу, що при збільшенні частоти більше 1440 Гц спостерігався кліппінг нижньої півхвилі синусоїди, хоча при частоті 1430 Гц синусоїда була правильною.

Далі потрібно відкалібрувати амплітуду, щоб показник мікроамперметра приладу був між 60-70 мкА, згідно інструкції.

Генератор запрацював добре, але вольтметр ще “гуляв”. Бувало так, що показник не встановлювася на одне положення, а мінявся на 1-5 мкА щосекунди. Тому замінив також лампи вольтметра крутизноміра. Добре, що серед вцілілих ламп із ЗІПу були необхідні пентоди в хорошому стані. Після заміни цих ламп потрібно провести повторне калібрування генератора.

Як результат всіх цих маніпуляцій, показник крутизни став досить стабільним і потребував подальшого калібрування хіба при першому запуску випробувача або після досить тривалої роботи.

Заміна лампи лампового мікроамперметра

Також вирішив замінити лампу мікроамперметра. Там вимагається лампа 6Н3П із умовою, що асиметрія струму половинок лампи становить від 0,7 до 1,3. Однією з найкращих моїх ламп, була 6Н3П 72-року, із асиметрією 1,05. До слова, лампа яка стояла до заміни, має асиметрію 0,72.

Після заміни лампи, потрібно калібрувальний резистор на лицевій панелі виставити на приблизну середину, а резистором R122 “Уст. 0” на лівому шасі виставити нуль.

Заміна лампи мікроамперметра дала стабільніші показники. І калібрувати пристрій не виникало потреби навіть після 3-4 годин роботи.

Завершення відновлення

Останнім кроком була заміна кабелю живлення. Оригінальний кабель не передбачав наявність заземлення в розетці, а окреме його підключення. Тому замінив оригінальний кабель на стандартний кабель перетином 0,75 мм² (робочий струм до 7 А, більше і не треба), розетку на сучасну євростандарту, а до кабелю заземлення приєднав наконечник.

Пристрій перестав “пощипувати” струмом взагалі. Техніка безпеки виконана, а прилад спокійно працює в сучасні домашній електромережі.

Використання приладу і вимірювання

Алгоритм дій такий. Ця секція статті в осному дублює офіційну інструкцію, проте додав декілька ремарок.

Спершу викручуємо всі ручки – “Накал Плавно”, “Накал Грубо”, “Uc1 -10”, “Uc2 -65”, “Ua”, “Uc2” в крайнє ліве положення – мінімум. Галетний перемикач “Изоляция” ставимо в положення “ПАР”, перемикач “Параметры” в положення “S”. Тумблери “МКА” та “S” в положення “Измер.”

Тоді вмикаємо прилад тумблером “Сеть“, зажимаємо кнопку “Сеть” і виставляємо стрілку мікроамперметра на червону позначку (120 мкА) за допомогою перемикача “Сеть”. Цим ми вручну стабілізовуємо вхідну напругу. Її потрібно періодично підкручувати для правильних показань приладу. Увага! Ніколи не можна натискати кнопки “Сеть” та “Измерение” одночасно!

Залишаємо прилад на прогрів. Згідно інструкції це повинно тривати не менше 10-15 хвилин, у мене стабільна робота спостерігалась тільки через півгодини.

Після прогрівання, потрібно відкалібрувати прилад. Для цього комутуємо отвори 20/I, 26/І, 40/II, 52/II або ж використовуємо перфокарту для потрібної лампи.

Тумблер “S” ставиться в положення “Калибр.”, зажимається кнопка “Измерение”, а викруткою на резисторі справа від тумблера “S” виставляється червона мітка (120 мкА). Після калібрування, потрібно відпустити кнопку “Измерение”, а тумблер “S” перемкнути на “Измер.”. УВАГА! Тут і далі, забороняється утримувати кнопку “Измерение” чи “Сеть” і перемикати параметри чи перекомутовувати отвори! 

Далі на перемикачі “Параметры” задається режим “Ic1”. Зажимається кнопка “Измерение”, а викруткою на резисторі зліва від тумблера “МКА” виставляється ноль (0 мкА). Тоді тумблер “МКА” ставиться в положення “Калибр.”, знову зажимається кнопка “Измерение”, а викруткою на резисторі справа від тумблера “МКА” виставляється червона мітка (120 мкА). Важливо! Таке калібрування проводити не менше трьох раз. Найстабільніші показники отримуються тільки після таких кількох калібрувань. Тоді тумблер “МКА” перемикається назад на “Измер.”

Калібрування потрібно проводити постійно під час тривалої роботи приладу. Моя рекомендація, проводити калібрування при заміні перфокарти або після кожної 10 лампи, виміряної на приладі.

Тепер прилад готовий до роботи. Лампа вставляється у панель, вказану на перфокарті, а далі, у строгій послідовності, позначеній зверху перфокарти, задаються параметри роботи.

Параметри з перфокарти

Параметри подаються у вигляді реального показника (наприклад, 6,3 В) і шкали (наприклад, 15). Це значить, що шкала мікроамперметра має розмірність 15, а нам потрібно виставити 6,3 вольта. При реальній шкалі у 150 мкА, це значить, що потрібне значення можна задати, виставивши 63 мкА. Інший приклад – показник 256 В при шкалі 300. Це буде означати, що потрібне значення можна отримати, виставивши 128 мкА на шкалі 150 мкА.

Параметри виставляються вибором на перемикачі “Параметры” і з допомогою потенціометрів зліва та справа від мікроамперметра. Вимірювання проводяться теж вибором відповідної опції на перемикачі – Ia, Ic2, S і т.д.

Більш детальну інформацію про вимірювання різних ламп можна знайти у інструкції до приладу.

Перфокарти

Режим роботи, напруги та інші параметри цього аналогового приладу “програмуються” із використанням перфокарт.

Верхня панель з отворами, а також штепселі, дозволяють створити унікальну комбінацію для кожної лампи і встановлення потрібного режиму роботи.

Мені попався набір карт 1970 року.

У ньому не представлені деякі карти, зокрема на такі популярні лампи як 6Н23П (вона ж E88CC) та 6Ф5П. Добре, що ком’юніті поширює скановані картки, а також картки, виконані в ПО sPlan 7.0. Так я не тільки роздрукував собі картку на 6Н23П, але і модифікував її.

Суть така, якщо лампа має декілька ламп у собі, як от здвоєний тріод 6Н23П, то на Л1-3 потрібно міряти ці дві (під)лампи окремо. А це значить комутувати дві різні перфокарти. Я ж об’єднав їх, відмінності позначивши колом і квадратом. Із застереженнями, щоб часом не закомутувати все і не спалити прилад та/або лампу.

Із такою уніфікованою перфокартою вимірювання проводились в рази швидше, а тому ще зробив кілька перфокарт на популярні здвоєні тріоди – 6Н1П, 6Н2П, 6Н3П і 6Н6П.

Завантажити архів можна ТУТ.

Загалом, робота з перфокартами досить інтуїтивна і не створює ніяких проблем, навіть працюючи з ними вперше.

Існує також мастер-картка. Це картка, на якій позначено функцію кожного отвору. З нею можна запросто розбирати, опрацьовувати, та навіть створювати нові перфокартки. Вона йшла у мене з комплектом карт 70-го року.

Реставрація ящику і ЗІПа

Ящику причепив нову ніжку із соснового бруска, приклеїв демпферні прокладки, де вони вже погано тримались і гарно все відчистив.

ЗІП розібрав, відчистив старий поролон і замінив на новий. Тоді приклеїв відламані шматки деревини, гарно все вирівнявши і зафіксувавши. У результаті ЗІП почав виглядати набагато краще.

Перфокарти пересортував, додав закладки для швидкого пошуку карт, а також закладку для картки, яка була витягнута, щоб швидко її помістити у її ж “місце” назад.

Приклад використання та інші можливості

Свого часу я, аматор лампової техніки, хотів придбати собі тестер радіоламп uTracer 3+. Це крутий прилад, який потрібно ще зібрати у корпус, але дозволяє отримати на комп’ютер більшість параметрів від радіоламп. Його ціна, на цей момент часу, 210 євро тільки за плату.

У моєму випадку вартість Л1-3 вийшла трішки більше $100, враховуючи розхідні матеріали для чищення та реставрації. Так, цей прилад не сформує графіків та не відправить автоматично дані на комп’ютер. Але дає точні результати, а також дає можливість перевірити справність радіоламп. І хіба єдиним значущим його мінусом проти uTracer 3+ є габарити. 22 кг і кілька десятків грам однієї друкованої плати не в порівняння.

З Л1-3 переміряв весь свій запас ламп. Зокрема запасні лампи для підсилювачів, якими щоденно користуюсь. І навіть виявив браковані лампи, які мають хороші параметри, та проблеми із сітками чи наявність газу в балоні.

Зараз, маючи випробувача, зразу би ці лампи повернув продавцю, враховуючи, що деякі з них коштували ~$10 за штуку.

Також мені вийшло відсортувати лампи попарно, що важливо для майбутнього двотактного (Push-Pull) підсилювача на 6П3С. Без перевірки параметрів, треба було б або вірити продавцям, або надіятись що лампи попадуться подібні.

Ну і на останок ще одна можливість. Зараз на eBay Л1-3 та Л3-3 продаються із середнім цінником в $600 – $900. Думаю, такий цінний раритет ніколи не буде проблемою продати, ще й вийти в плюс.